Спосіб спектрофотометричного визначення вмісту ацетону у воді

Спосіб спектрофотометричного визначення вмісту ацетону у воді, що включає додавання до водного розчину, що аналізується, забарвленої речовини, створення певної кислотності розчину 3 рифмічна, а не лінійна залежність, або зовсім її відсутність. Найбільш близьким за технічною сутністю (додавання до проби, тобто до розчину ацетону у воді, що аналізується, забарвленої речовини, яка реагує з ацетоном, створення певної кислотності розчину та подальше вимірювання оптичної густини розчину при певній довжині хвилі поглинання) і досягнутому результату (найнижча межа кількісного визначення ацетону, якомога широкий інтервал НВК) є спосіб спектрофотометричного визначення вмісту ацетону у воді [3] (далі - найближчий аналог). При реалізації зазначеного способу до води, що містить ацетон, додають ванілін. Ацетон реагує з ваніліном при кислотності розчину близької до нейтральної (рН=7) з утворенням сполуки жовтопомаранчевого забарвлення, інтенсивність поглинання якої при 430 нм збільшується зі зростанням вмісту ацетону у воді. Вміст ацетону визначають на основі наявності пропорційної залежності оптичної густини розчину, яку вимірюють при довжині хвилі 430 нм, від концентрації ацетону, визначеної у відсотках. Недоліками способу є недостатня межа визначення ацетону (5·10-5 %, тобто 0,5 мг/дм3), вузький інтервал НВК (5·10-5-5·10-4 %, тобто 0,5-5 мг/дм3). Визначення ацетону відбувається тільки при вмісті ацетону не менше 5·10-5 %, тобто 0,5 мг/дм3, за рахунок зміни оптичної густини розчину внаслідок утворення недостатньо забарвленої сполуки між ацетоном та ваніліном. При менших вмістах оптична густина розчину при довжині хвилі 430 нм близька до нуля. Це є причиною неналежної межі визначення ацетону. Зміни оптичної густини цієї сполуки, які покладені в основу способу, відбуваються лише при концентраціях ацетону від 5·10-5 до 5·10-4 %, (0,5-5 мг/дм3); при більших вмістах ацетону виконання способу стає неможливим тому, що оптична густина розчину не здатна змінюватися при подальшому підвищенні концентрації ацетону. Це є причиною вузького інтервалу НВК. Інших відомих способів, які б забезпечували низьку межу визначення вмісту ацетону у воді та широкий інтервал НВК, серед способів спектрофотометричного визначення ацетону немає. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу спектрофотометричного визначення вмісту ацетону у воді, у якому за рахунок створення нової сукупності ознак були б досягнуті нижча межа визначення ацетону та якомога широкий інтервал НВК. Найкращий технічний результат досягається внаслідок утворення у ' розчині іонно-асоційованої сполуки між двома барвниками та за рахунок здатності цієї сполуки руйнуватися в залежності від вмісту ацетону у воді. Для вирішення поставленої задачі у способі спектрофотометричного визначення вмісту ацетону у воді, що включає додавання до водного розчину, що аналізується, забарвленої речовини, створення певної кислотності розчину та подальше спектрофотометричне вимірювання оптичної густини розчину при певній довжині хвилі погли 58985 4 нання, згідно корисної моделі,як забарвлену речовину використовують барвник пінаціанолхлорид (ПНЦ) з концентрацією 3,0·10-6-6,0·10-6 моль/дм3 та сумісно з ним барвник бромкрезоловий пурпуровий (БКП) з концентрацією в 4-6 разів більшою, ніж барвника ПНЦ, створюють кислотність розчину 4,2-4,7 одиниць рН, а вимірювання оптичної густини розчину здійснюють при довжині хвилі поглинання 595-605 нм. Наявність ПНЦ для здійснення способу обумовлена необхідністю створення забарвлення у розчині; при цьому ПНЦ перебуває у формі однозарядного катіона ПНЦ+. Наявність БКП для здійснення способу обумовлена необхідністю утворення між ПНЦ та БКП іонно-асоційованої сполуки в розчині складу ПНЦ+БКП- за схемою: ПНЦ++БКП-=ПНЦ+·БКП- де ПНЦ+ катіон пінаціанола, що в розчині є формою пінаціанолхлориду, а БКП- - аніон бромкрезолового пурпурового. Завдяки утворенню сполуки ПНЦ+·БКПоптична густина розчину значно менша, ніж розчину, що містить тільки ПНЦ+. У разі присутності обох барвників у воді та додаванні ацетону відбуваються зміни оптичної густини: чим більше вміст ацетону, тим більше оптична густина розчину. Тому величина оптичної густини розчину при незмінних концентраціях ПНЦ і БКП, певному значенні рН розчину та при певній довжині хвилі поглинання знаходиться в прямо пропорційній залежності від вмісту ацетону. Такі зміни оптичної густини розчину під впливом збільшування в ньому вмісту ацетону, що і покладено в основу корисної моделі, відбуваються внаслідок руйнування сполуки ПНЦ+·БКП-. Поглинання розчину при певній довжині хвилі поглинання збільшується зі збільшенням вмісту ацетону за рахунок вивільнення інтенсивно забарвленого ПНЦ+ зі складу сполуки ПНЦ+·БКП- за схемою: ПНЦ+·БКП-→ПНЦ++БКП-. Таким чином, чим більше вміст ацетону в розчині, тим більше ПНЦ+ вивільняється і тим більше оптична густина розчину. У присутності ПНЦ і відсутності БКП або у присутності БКП і у відсутності ПНЦ величина оптичної густини розчину не знаходиться у прямо пропорційній залежності від концентрації ацетону у воді, бо ацетон з ПНЦ або з БКП не взаємодіє. Тому кількісне визначення ацетону у воді за допомогою способу, що заявляється, можливо тільки за умов сумісної присутності ПНЦ і БКП. Це визначення здійснюється за допомогою градуювального графіку, який представляє собою залежність оптичної густини розчину (при певному значенні довжини хвилі поглинання) від вмісту ацетону в розчині. Таким чином, запропонованою послідовністю усуваються причини недоліків найближчого аналога, а саме: 1. За рахунок того, що в способі, який заявляється, на відміну від найближчого аналога, ацетон, що визначають, взаємодіє зі сполукою двох барвників (в способі, що заявляється - ПНЦ+·БКП-), зміни оптичної густини відбуваються при вмістах ацетону, значно менших - від 2·10-5 %, тобто 0,2 мг/дм3 і більше. Руйнування означеної сполуки супроводжується вивільненням інтенсивно забар 5 вленого ПНЦ зі складу сполуки, що спричинює підвищення величини оптичної густини розчину вже при досить низьких вмістах ацетону. Це є причиною більш низької межі визначення ацетону в розчині. 2. За рахунок того, що в способі, який заявляється, на відміну від найближчого аналога, зміни оптичної густини розчину відбуваються при значно менших вмістах ацетону, вони спостерігаються на більш широкому інтервалі концентрацій ацетону у воді. Це є причиною більш широкого інтервалу НВК. Сутність корисної моделі пояснюється ілюстраціями (фіг. 1 - фіг. 4). На фіг. 1 представлена структурна хімічна формула пінаціанолхлориду (ПНЦ), який у воді перебуває у формі однозарядного катіона ПНЦ+. На фіг. 2 представлена структурна хімічна формула бромкрезолового пурпурового (БКП), який в розчині перебуває у формі однозарядного аніона БКП-. На фіг. 3 представлена графічні залежності змінення оптичної густини А розчину, що містить суміш ПНЦ та БКП (концентрації ПНЦ та БКП не змінюються) під впливом різного вмісту ацетону у воді (концентрація ацетону у воді послідовно збільшується). Позначення на фіг. 3: А - оптична густина розчину (світлопоглинання); нм - довжина хвилі поглинання в нанометрах; см-1 - частота хвилі поглинання, обернені сантиметри. Концентрація ПНЦ, 3 -6 моль/дм : 4,5·10 (7-9); концентрація БКП, моль/дм3: 2,25·10-5 (7-9); вміст ацетону, моль/дм3: 0(7) - ацетон відсутній; 0,20(2); 0,65(3); 0,90(4); 1,20(5); 1,40(6); 1,70(7); 2,0 (8); 2,50 (9). рН розчину 4,5. Товщина шару, що поглинає, 1 см. З підвищенням концентрації ацетону підвищується оптична густина розчину. Внаслідок цих змін встановлюється прямо пропорційна залежність оптичної густини розчину при 600 нм (16670 см-1) від вмісту ацетону. На фіг. 4 зображені градуювальні графіки, тобто залежності оптичної густини розчину А від концентрації (вмісту) ацетону в розчині при різних значеннях довжини хвилі поглинання. Вихідна концентрація ПНЦ 5,5·10-6 моль/дм3, вихідна концентрація БКП 2,7·10-5 моль/дм, рН водного розчину 4,5. Позначення на фіг. 4: 10 - для довжини хвилі поглинання 595 нм або 605 нм; 77 - для довжини хвилі поглинання 590 нм; 12 - для довжини хвилі поглинання 610 нм; вертикальними рисками позначені межі ділянок лінійності залежностей (тобто межі інтервалів НВК). Переважна довжина хвилі - від 595 нм до 605 нм, бо при таких умовах забезпечується досягання найбільшого НВК завдяки найбільшому інтервалу лінійності означених залежностей. Приклад реалізації способу. Приготування розчинів реактивів здійснюють наступним чином. Розчиняють наважку ПНЦ 9,7 мг у 200 см3 дистильованої води. Кількісно переносять одержаний розчин в мірну колбу місткістю 500 см3, додають води до мітки та перемішують; 58985 6 концентрація ПНЦ у вихідному розчині становить 5,0·10-5 моль/дм3. Це вихідний розчин ПНЦ. Розчиняють наважку БКП 67,5 мг у 200 см3 дистильованої води. Кількісно переносять одержаний 3 розчин у мірну колбу місткістю 500 см , додають води до мітки та перемішують; концентрація БКП у вихідному розчині становить 2,5·10-4 моль/дм3. Це вихідний розчин БКП. Співвідношення концентрацій ПНЦ і БКП у вихідних розчинах становить 5:1. Розчиняють 100 мг ацетону у 1000 см3 дистильованої води та ретельно перемішують. Це вихідний розчин ацетону з концентрацією 0,1 мг/дм3 або 1,0·10-2 %. Побудову градуювального графіку здійснюють наступним чином. В окрему мірну колбу місткістю 100 см3 послідовно додають: 10,0 см3 вихідного розчину ПНЦ, 10,0 см3 вихідного розчину БКП, 0,20 см3 вихідного розчину ацетону, створюють рН=4,5 за допомогою хлороводневої кислоти (НСl) з вихідною концентрацією 0,01 моль/дм3 і додають дистильованої води до мітки і перемішують. Вимірюють оптичну густину розчину при 600 нм. Повторюють готування розчину, але вихідного розчину ацетону додають 0,40 см3 і вимірюють оптичну густину розчину при 600 нм. Повторюють готування розчинів, але вихідного розчину ацетону додають в окремому випадку 0,60 см3, 0,80 см3 і так далі до 10,0 см3. Вимірюють оптичну густину кожного розчину при 600 нм. Концентрації ацетону у мірних колбах становлять, відповідно: 0,2 мг/дм3 (або 2,0·10-5 %), 0,4 мг/дм3 (або 4,0·10-5 %), 0,6 мг/дм3 (або 6,0·10-5 %), 0,8 мг/дм3 (або 8,0·10-5 %) і так далі до 10 мг/дм3 (або 1,0·10-3 %). Концентрація ПНЦ у всіх колбах однакова і становить 5,0·10-6 моль/дм3, концентрація БКП у всіх колбах однакова і становить 2,5·10-5 моль/дм3; співвідношення концентрацій БКП і ПНЦ в усіх випадках становить 5:1. Будують графічну залежність величини оптичної густини розчину при 600 нм від концентрації ацетону в розчині (градуювальний графік). Підготовку проби до аналізу здійснюють таким чином. Шляхом розбавлення дистильованою водою досліджуваного розчину створюють розчин ацетону, що визначають, із вмістом, що знаходиться в межах від 2 мг/дм3 (2,0·10-4 %) до 100,0 мг/дм3 (1,0·10-2 %). Це проба, що аналізується. Проведення аналізу здійснюють таким чином. В мірну колбу місткістю 100 см3 додають 10,0 см3 вихідного розчину ПНЦ, 10,0 см3 вихідного розчину БКП. Перевіряють значення рН (індикаторний папірець), яке повинно бути в межах від 4,2 до 4,7 одиниць. В разі невідповідності коригують рН додаванням хлороводневої кислоти (НСl) з вихідною концентрацією 0,01 моль/дм3. Додають 10,0 см3 проби, що аналізується, дистильовану воду до мітки та перемішують. Концентрація ПНЦ у розчині, що фотометрують, становить 5,0·10-6 моль/дм3; концентрація БКП становить 2,5·10-5 моль/дм3 (таким чином співвідношення концентрацій БКП до ПНЦ дорівнює 5:1); концентрація ацетону, що визначають, становить в межах 7 58985 від 0,2 мг/дм3 (2,0·10-5 %) до 10,0 мг/дм3 (1,0·10-3 %). Вимірюють оптичну густину отриманого розчину при 600 нм. За побудованим градуювальним графіком (крива 10 на фіг.4), згідно одержаному значенню величини оптичної густини розчину, визначають концентрацію ацетона в пробі. Приклади реалізації способу при інших умовах наведені в табл. 1 - табл. 3. Для здійснення насту 8 пних прикладів приготування розчинів реактивів, побудова градуювального графіку, підготовка проби до аналізу, проведення аналізу виконують так, як і у прикладі, що наведений вище, але створюють інші (указані в таблицях) концентрації ПНЦ і БКП (табл. 1), значення рН (табл. 2) і використовують інші довжини хвиль поглинання (табл. 3). Межа визначення ацетону визначається за відомими прийомами, висвітленими, наприклад [4]. Таблиця 1 Виконання способу при різних концентраціях ПНЦ, БКП та при різних співвідношеннях БКП і ПНЦ. Приклад 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 Концентрація Концентрація БКП, ПНЦ, моль/дм3 моль/дм3 2,5·10-6 2,5·10-6 2,5·10-6 2,5·10-6 2,5·10-6 -6 2,5·10 2,5·10-6 3,0·10-6 3,0·10-6 3,0·10-6 3,0·10-6 3,0·10-6 3,0·10-6 -6 3,0·10 6,0·10-6 6,0·10-6 6,0·10-6 6,0·10-6 6,0·10-6 6,0·10-6 6,0·10-6 7,0·10-6 7,0·10-6 7,0·10-6 7,0·10-6 7,0·10-6 7,0·10-6 7,0·10-6 8,0·10-6 7,5·10-6 1,0·10-5 1,25·10-5 1,5·10-5 1,75·10-5 -5 2,0·10 2,5·10-5 6,0·10-6 9,0·10-6 1,2·10-5 1,5·10-5 1,8·10-5 2,1·10-5 -5 2,4·10 1,2·10-5 1,8·10-5 2,4·10-5 3,0·10-5 3,6·10-5 4,2·10-5 4,8·10-5 1,4·10-5 2,1·10-5 2,8·10-5 3,5·10-5 4,2·10-5 4,9·10-5 5,6·10-5 2,4·10-5-6,4·10-5 Співвідношення Межа визначення ацеконцентрацій тону, мг/дм3, (%) БКП: ПНЦ 3:1 1,5 (1,5·10-4) 4:1 0,9 (9·10-5) 5:1 0,6 (6·10-5) 6:1 0,6 (6·10-5) 7:1 0,7 (7·10-5) -5 8:1 0,8 (8·10 ) 10:1 1,0 (1,0·10-4) 2:1 1,0 (1,0·10-4) 3:1 0,6 (6·10-5) 4:1 0,2 (2·10-5) 5:1 0,2 (2·10-5) 6:1 0,2 (2·10-5) 7:1 0,6 (6·10-5) -5 8:1 0,7 (7·10 ) 2:1 0,9 (9·10-5) 3:1 1,0 (1,0·10-4) 4:1 0,2 (2·10-5) 5:1 0,2 (2·10-5) 6:1 0,2 (2·10-5) 7:1 0,6 (6·10-5) 8:1 1,5(1,5·10-4) 2:1 l,3(l,3·10-4) 3:1 0,7 (7·10-5) 4:1 0,6 (6·10-5) 5:1 0,4 (4·10-3) 6:1 0,7 (7·10-5) 7:1 1,3 (1,3·10-4) 8:1 1,5 (1,5·10-4) від 3:1 до 8:1 Інтервал НВК, мг/дм3 -*) 0,9-3,0 0,6-3,5 0,6-3,5 0,7-3,0 0,8-2,5 -*) -*) 0,6-3,5 0,2-10,0 0,2-10,0 0,2-10,0 0,6-4,5 0,7-3,0 0,9-2,5 -*) 0,2-10,0 0,2-10,0 0,2-10,0 0,6-4,5 -*) -*) 0,7-4,5 0,6-4,0 0,7-3,0 0,9-2,5 -*) -*) -*) *) Інтервал НВК не визначався внаслідок неналежної межи визначення ацетону. Приклади, які наведені в табл. 1, свідчать про наступне: 1. Найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК досягається при концентраціях ПНЦ 3·10-6-6·10-6 моль/дм3 і концентраціях БКП в 4-6 разів більших (приклади 10-12, 17-19). 2. При концентраціях ПНЦ менше 3,0·10-5 3 моль/дм розчини мають низьку оптичну густину внаслідок малих вмістів ПНЦ. Тому межа визначення ацетону занадто велика, оскільки зміни поглинання під впливом ацетону здійснюються лише при досить великих концентраціях (приклади 1-7). 3. Світлопоглинання розчину ПНЦ при концентраціях більше 6,0·10-6 моль/дм3 має іншу колір ність та інтенсивність поглинання внаслідок небажаної самоагрегації, яка перебігає за схемою: 2ПНЦ+=(ПНЦ2)+. Внаслідок цього порушується пропорційна залежність між оптичною густиною і вмістом ацетону в розчині, що є причиною погіршення межі визначення ацетону та звуження інтервалу НВК (приклади 22-28). Крім того, при приготуванні суміші ПНЦ та БКП можливо утворення малорозчинної у воді сполуки, яка спричинює виникнення каламуті або осаду і не дає змоги визначати ацетону (приклад 29). 4. Надлишки БКП менші, ніж 4:1 по відношенню до ПНЦ, не призводять до утворення сполуки ПНЦ+-БКП- в належних кількостях, тобто в розчині 9 58985 залишається занадто багато ПНЦ, не зв'язаного у сполуку з БКП; цей надлишок заважає відбуванню змін оптичної густини розчину під впливом ацетону. Тому межа визначення ацетону незадовільна, інтервал НВК не широкий (приклади 8, 9, 15, 16). 5. Надлишки БКП більші, ніж 6:1 по відношенню до ПНЦ, підвищують стійкість сполуки ПНЦ+ 10 БКП-, тому руйнування її під впливом ацетону, що визначається, здійснюється при суттєво більших концентраціях ацетону. Це спричиняє збільшення величини межи визначення, а зміни оптичної густини розчину спостерігаються у вузькому інтервалі НВК (приклади 13, 14, 20, 21). Таблиця 2 Концентрація ПНЦ 5,0·10-6 моль/дм3, концентрація БКП 2,5·10 моль/дм3 (співвідношення концентрацій БКП:ПНЦ дорівнює 5:1). -5 Приклад рН водного розчину Межа визначення ацетону, мг/дм3, (%) Інтервал НВК, мг/дм3 1 4,0 0,5 (5·10-5) 0,5-6,0 2 4,2 0,2 (2·10-5) 0,2-10,0 3 4,4 0,2 (2·10-5) 0,2-10,0 4 4,6 0,2 (2·10-5) 0,2-10,0 5 4,7 0,2 (2·10-5) 0,2-10,0 6 4,8 0,4 (4·10 ) 0,8-5,0 7 5,0 0,8 (8·10-5) -*) -5 Примітка Вихідний розчин ПНЦ частково знебарвлений Досягається найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК Відповідає умовам прикладу 1. Досягається найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК Досягається найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК Досягається найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК Розчин, що аналізується, знебарвлений Розчин, що аналізується, суттєво знебарвлений *) Інтервал НВК не визначався внаслідок неналежної межи визначення ацетону. Приклади наведені в табл. 2 свідчать про наступне: 1. Найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК досягається при рН від 4,2 до 4,7 одиниць (приклади 2-5). В цьому інтервалі рН барвники ПНЦ і БКП не перетворюються на інші форми, тому здатні утворювати сполуку ПНЦ+·БКП-. 2. Знебарвлення розчина ПНЦ при рН нижче 4,2 зв'язано з перетворенням однозарядного катіона ПНЦ+ у двохзарядну малозабарвлену форму за схемою: ПНЦ++Н+=(Н·ПНЦ)2+. Внаслідок цього вміст в розчині сполуки ПНЦ+-БКП- суттєво зменшується і розчин перестає бути чутливим до концентрації ацетону в належних інтервалах НВК (приклад 1). 3. Знебарвлення утворених розчинів при рН більше 4,7 зв'язано з гідролізом сполуки ПНЦ+·БКП-, яке посилюється з підвищенням рН. Внаслідок цього оптична густина розчину не залежить від вмісту ацетону (приклади 6, 7). Таблиця 3 Виконання способу при різних значеннях довжини хвилі поглинання; концентрація ПНЦ 5,0·10-6 моль/дм3, вихідна концентрація БКП 2,5·10-5 моль/дм3 (співвідношення концентрацій БКП:ПНЦ дорівнює 5:1), рН водного розчину 4,5. Приклад Довжина хвилі поглинання, нм Межа визначення ацетону, мг/дм3, (%) -5 Інтервал НВК, мг/дм3 1 590 0,8 (8·10 ) 0,8-4,0 2 3 4 595 600 605 0,2 (2·10-5) 0,2 (2·10-5) 0,2 (2·10-5) 0,2-10,0 0,2-10,0 0,2-10,0 Примітка Інтервал НВК не досягає найбільшого значення, а межа визначення - найменшого значення Досягається найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК 11 58985 12 Продовження таблиці 3 Приклад 5 Довжина хвилі поглинання, нм 610 Межа визначення ацетону, мг/дм3, (%) -4 1,1 (1,1·10 ) Приклади табл. 3 свідчать про наступне: 1. Найнижча межа визначення та найбільший інтервал НВК досягається при довжині хвилі поглинання від 595 нм до 605 нм (приклади 2-4). Розрахунки межі визначення ацетону та інтервалу НВК при довжині хвилі поглинання менше 595 нм та більше 605 нм недоцільні внаслідок посилення нелінійності градуювального графіка (приклади 1, 5). Інтервал НВК, мг/дм3 Примітка 0,9-3,0 Інтервал НВК не досягає найбільшого значення, а межа визначення - найменшого значення Можливість реалізації способу, а також властивості способу, прийнятого за найближчий аналог, досліджені на модельних розчинах, що вміщували відомі концентрації ацетону. В табл. 4 наведені результати кількісного визначення ацетону, яке здійснювалося за допомогою способу, що пропонується, та способом найближчого аналога (дані статистичнооброблені для трьох паралельних визначень). Таблиця 4 Кількісне визначення ацетону в модельних розчинах за допомогою способу, що заявляється, та способом найближчого аналога. Приклад 1 1 2 3 4 5 6 7 Створено концентрацію ацетону, мг/дм3 0,2 0,3 0,4 0,5 0,8 3,0 6,0 9,0 Спосіб, що заявляється, на відміну від найближчого аналога, здатний визначати ацетон при суттєво менших концентраціях. Крім того, спосіб, що заявляється, здатний визначати ацетон також при вмістах 5,0-10,0 мг/дм3 (5·10-4-1·10-3 %). Таким Визначено концентрацію ацетону, мг/дм3 Спосіб, що заявляється Спосіб найближчого аналога 0,2±0,08 Не визначається 0,3±0,08 Не визначається 0,4±0,08 Не визначається 0,5±0,08 0,5±0,08 0,8±0,06 0,8±0,08 3,0±0,06 3,0±0,07 6,0±0,05 Не визначається 9,0±0,05 Не визначається чином, межа визначення ацетону та інтервал НВК для способу, що заявляється, суттєво кращі. Властивості способу найближчого аналога і способу, що заявляється, наведені в табл. 5. Таблиця 5 Порівняння технічних результатів способів. Суттєві ознаки способу Межа кількісного визначення ацетону, мг/дм3 (%) *) Спосіб - найближчий Спосіб, що заявляєть- Перевага способу, що заявляаналог ся ється,у відношенні до прототипу 0,5 (5·10-5) -5 0,2 (2·10-5) В 2,5 рази межа нижча -5 від 0,5 (5·10 ) до 5,0 (5·10-4) від 0,2 (2·10 ) до 10,0 Нижня межа - нижча, верхня (1·10-3) межа – вища Порівняння способів свідчить, що спосіб, що пропонується, на відміну від способу найближчого аналога, здатний визначати ацетон з меншою межею визначення і більш широким інтервалом НВК. Джерела інформації: 1. Луцик В.И., Соболев А.Е., Чурсанов Ю.В. Оптические и спектральные методы в лабораторном практикуме по физико-химическим методам анализа. - 2007. - 1-е изд. - Тверь: ТГТУ. - 40 с. 2. Карякин А.В., Чиркова Т.С., Аникина Л.И. Определение ацетона в воде методом люминесценции // Журнал прикладной спектроскопии. 1970. - Т. 13, № 3. - с. 468-471. 3. Sulbha A., Gupta V.K. Spectrophotometric determination of acetone using vanillin // Analyst. 1990. - Vol. 115, № 10. - с. 1385-1387. 4. Доерфель К. Статистика в аналитической химии / Пер. с нем. И.С. Шаплыгина под ред. В.В. Налимова. - Москва: Мир, 1969. - 247 с. Інтервал НВК, мг/дм3 (%) *) Визначалася згідно [5]. 13 Комп’ютерна верстка А. Крижанівський 58985 Підписне 14 Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601