Спосіб профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з неалкогольним стеатогепатитом

1. Спосіб профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з неалкогольним стеатогепатитом, що включає введення антиоксидантів, глутаргіну й антралю, який відрізняється тим, що додатково вводять комбінований гепатозахисний фітопрепарат бонджигар. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що бонджигар вводять усередину по 2 капсули 2-3 рази на добу протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u201011358 (22) 24.09.2010 (24) 25.05.2011 (46) 25.05.2011, Бюл.№ 10, 2011 р. (72) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ГАРНИК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, ТЄРЬОШИН ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, ГАРНИК ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, ТЄРЬОШИН ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 Також відомий спосіб профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з НАСГ, який включає введення їм поряд з антиоксидантами гепатозахисного препарату глутаргіну (Патент України на корисну модель № 31526. Спосіб профілактики прогресування патологічного процесу в печінці хворих на неалкогольний стеатогепатит. - МПК (2006) А61K36/00, А61K45/00. Опубл. 10.04.2008, Бюл. № 7, 2008 p.). Але при практичному використанні цього способу було встановлено, що в низці хворих на НАСГ ще відмічається збереження суттєвих зсувів деяких біохімічних і імунологічних показників, які вказують на наявність порушень функціонального стану печінки й вторинного імунодефіциту, можливість подальшого прогресування патологічного процесу в печінці осіб з даною хронічною патологією. Тому був запропонований спосіб профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з НАСГ шляхом додаткового введення їм гепатозахисного препарату антралю (Патент України на корисну модель № 32783. - Спосіб профілактики прогресування патологічного процесу у хворих неалкогольним стеатогепатитом. - МПК (2006) А61K36/00, А61K45/00. - Опубл. 10.04.2009, Бюл. № 6, 2009 р.) Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому обраний в якості прототипу. До недоліків прототипу відноситься те, що в деяких хворих на НАСГ все ж таки ще мають місце зсуви біохімічних та імунологічних показників, які характеризують функціональний стан печінки й вказують на наявність у пацієнтів вторинного імунодефіциту. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з НАСГ, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізації біохімічних та імунологічних показників. Вказана задача досягається шляхом додаткового введення хворим з НАСГ як гепатозахисного препарату бонджигару. Бонджигар являє собою сучасний фітозасіб, до якого входить суміш із екстракту вербезини білої (Eclipta alba), пікоризи курроа (Picrorrhiza kurroa), пасльону чорного (Solatium nigrum), цикорію звичайного (Cichorium intybus), солодки голої (Glycyrrhiza glabra), тамарикса двудомного (Tamarix gallica), редьки посівної (Raphanus sativus), барбарису остистого (Berberis aristata), сферантуса індійського (Sphaeranthus indicu), берхавії розлогої (Boerhavia diffusa). Бонджигар - це комбінований фітопрепарат, з добре збалансованим по фармакологічному ефекту сполученням лікарських рослин, внаслідок чого цей фітозасіб володіє чітко вираженими гепатопротекторними й антиоксидантними властивостями, протизапальною дією, покращує функціональний стан печінки й відтік жовчі, сприяє знешкодженню хімічних і біологічних токсинів і тому захищає клітини печінки від дії токсичних речовин. Вважається, що бонджигар ефективний при гострих і хронічних ураженнях печінки різного генезу, стеатозу печінки, при ура 59562 4 женнях печінки внаслідок використання гепатотоксичних препаратів, у тому числі проведенні системної хіміотерапії. Пропозиція щодо використання бонджигару як препарату з гепатозахисною й детоксикуючою активністю, який покращує метаболічні процеси, саме у хворих з НАСГ, базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експерименті й потім підтвердженій в клініці закономірності, що бонджигар виявляє чітко виражений позитивний ефект при ураженнях печінки невірусного й неалкогольного ґенезу, у тому числі й при наявності холестатичного синдрому, який нерідко зустрічається в цих пацієнтів, що важливо для клінічної практики. Зокрема, бонджигар нормалізує загальний стан хворих і їх самопочуття, виявляє чітко виражений антиоксидантний ефект, сприяє відновленню імунологічного гомеостазу, досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень цього захворювання й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення бонджигару не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з НАСГ бонджигар не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з НАСГ для профілактики прогресування запального процесу в печінці вводять антиоксиданти (аскорбінову кислоту й токоферолу ацетат), глутаргін та антраль у середньотерапевтичних дозах і додатково - новий комбінований гепатозахисний фітозасіб бонджигар усередину по 2 капсули 2-3 рази на добу протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення бонджигару є зниження рівня загального й прямого білірубіну, показника тимолової проби, активності амінотрансфераз (АлАТ й АсАТ), нор+ малізація кількості СD3 -клітин (Т-лімфоцитів), + СD4 -лімфоцитів (Т-хелперів) та імунорегуляторного індексу Th/Ts (коефіцієнт CD4/CD8), зниження рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), зокрема, найбільш патогенних середньомолекулярних (11S-19S) фракцій, що свідчить про відновлення біохімічного й імунологічного гомеостазу. Саме сполучене введення антиоксидантів, глутаргіну, антралю й бонджигару сприяє патогенетично позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному аспекті проблеми - досягненню стійкої й тривалої ремісії НАСГ, а також суттєвому зменшенню в подальшому частоти загострень захворювання й прогресування запального процесу в печінці в цілому. Вищевказані дози й курси введення бонджигару були підібрані нами дослідним шляхом. Саме при такій кратності введення бонджигару у хворих з НАСГ забезпечується максимальне зниження рівня загального й прямого білірубіну, показника тимолової проби, активності АлАТ й АсАТ, норма+ + лізація кількості СD3 -клітин, СD4 -лімфоцитів та 5 імунорегуляторного індексу Th/Ts, зниження рівня ЦІК, зокрема найбільш патогенних середньомолекулярних імунних комплексів. Отже новими є як сама комбінація препаратів (антиоксидантів, глутаргіну, антралю й бонджигару), яка нами вперше використовується для профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з НАСГ, так і схема застосування бонджигару при даній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з НАСГ: основна (55 осіб), якій проводили профілактику прогресування запального процесу в печінці згідно заявленого способу, і група зіставлення (71 особа), якій проводили профілактику відповідно до відомого способупрототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією НАСГ і частотою загострення хронічного запального процесу в печінці. Введення бонджигару починалося, як правило, безпосередньо в період чергового загострення НАСГ і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Обстеження хворих проводили в динаміці, воно включало загальноклінічні й загальнолабораторні методи, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, біохімічні методи, які характеризували функціональні проби печінки (білірубін, активність сироваткових амінотрансфераз - АлАТ й АсАТ, показник тимолової проби), а також вивчення загальної концентрації ЦІК у крові й вмісту їх найбільш токсигенної середньомолекулярної фракції (11S-19S). До початку проведення профілактики прогресування запального процесу в печінці хворих на НАСГ, в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала профілактику прогресування запального процесу в печінці відповідно з заяв 59562 6 леним способом, і групу зіставлення, в якій профілактика здійснювалася стосовно до відомого способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася наявністю помірної тяжкості в правому підребер'ї, болю або тяжкості в епігастрії, гіркоти в роті, відрижки, закрепів, чи їхнього чергування з проносами, метеоризму, загальної слабості, нездужання, дратівливості, дифузного головного болю, зниження апетиту, порушень сну, свербежу шкіри, нудоти, чутливості печінки при пальпації, гепатомегалії, субіктеричності склер і шкіри, значної обкладеності язика білим або жовтуватим брудним нальотом, потемніння сечі, в окремих випадках - помірно вираженої жовтяниці. Як відображено у таблиці 1, в основній групі хворих із НАСГ, яка отримувала профілактику прогресування запального процесу в печінці у відповідності до заявленого способу, відмічалося суттєве скорочення тривалості збереження клінічних проявів захворювання - загальної слабості (у середньому на 1,1±0,1 доби), нездужання (на 2,6±0,2 доби), дратівливості (на 2,4±0,2 доби), головного болю (на 1,5±0,1 доби), зниження апетиту (на 1,8±0,1 доби), порушень сну (на 3,2±0,2 доби), тяжкості в правому підребер’ї (на 3,1±0,2 доби), свербіжу шкіри (на 3,0±0,2 доби), нудоти (на 2,3±0,1 доби), чутливості печінки при пальпації (на 2,8±0,2 доби), гепатомегалії (на 3,5±0,3 доби), субіктеричності склер і шкіри (на 2,7±0,2 доби), значної обкладеності язика нальотом (на 2,9±0,2 доби), потемніння сечі (на 2,5±0,2 доби). Отже, під впливом заявленого способу прискорювалося досягнення клінічної ремісії НАСГ. У середньому повноцінна клінічна ремісія захворювання досягалася в основній групі на 7,6±0,3 добу від початку введення комбінації антиоксидантів, глутаргіну, антралю й бонджигару (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів профілактики прогресування запального процесу в печінці у хворих з НАСГ на клінічні показники (М±m) Клінічні ознаки Тривалість збереження (діб): загальної слабості нездужання дратівливості головного болю зниження апетиту порушень сну тяжкості в правому підребер’ї свербіжу шкіри нудоти чутливості печінки при пальпації гепатомегалії субіктеричності склер і шкіри обкладеності язика нальотом потемніння сечі Групи обстежених хворих основна (n=55) зіставлення (n=71) 3,6±0,2 4,0±0,2 3,2±0,2 2,6±0,1 3,1±0,2 3,7±0,2 5,3±0,3 7,8±0,4 2,7±0,2 7,3±0,4 8,9±0,5 6,5±0,3 7,6±0,4 4,8±0,3 4,7±0,2 6,6±0,4 5,6±0,3 4,1±0,3 4,9±0,3 6,9±0,4 8,4±0,5 10,8±0,6 5,0±0,3 10,1±0,6 12,4±0,8 9,2±0,5 10,5±0,7 7,3±0,4 Р