Протимікробний засіб у формі мазі на основі ліпофільного екстракту бруньок тополі китайської для лікування ранового процесу на першій стадії

Реферат: UA 71173 U UA 71173 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і хіміко-фармацевтичної промисловості, зокрема до створення, виробництва і застосування засобів для лікування ранового процесу на першій стадії. При інфекційних ускладненнях рани, разом з хірургічною обробкою та системною медикаментозною терапією, важливу роль відводять місцевому лікуванню. Основне місце в арсеналі лікарських засобів місцевої терапії займають мазі, креми, лініменти, гелі та пасти. Важливою особливістю м'яких лікарських форм є наявність у їх складі великої кількості допоміжних речовин, від яких значною мірою залежить дія препарату [1]. Препарати рослинного походження є чудовою альтернативою синтетичним лікарським засобам, що нерідко спричиняють побічні дії. Безумовною перевагою фітопрепаратів є м'яка терапевтична дія, здатність комплексно впливати на різні ланки патологічного процесу, низька токсичність, можливість тривалого застосування в різних вікових групах. Раціональне поєднання активних компонентів у фітопрепаратах обумовлюють їх клінічну ефективність навіть при використанні в малих дозах [1, 7]. Відома ефірна олія чайного дерева - антибактеріальний препарат, ефективний відносно різних видів організмів, таких як грампозитивні, грамнегативні бактерії (Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus pneumonia, Enterococcus faecalis, Bacillus subtilis, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Propionibacterium acnes, Pseudomonas aeruginosa та ін.) і грибів (Candida albicans, Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Aspergillus niger, Aspergillus flavus, Pityrosporum ovales, Microsporum canis, Microsporum gypseum, Thermoactinomycetes vulgarus й ін.) [1, 2]. Недоліком препарату є занадто висока ціна субстанції, яка ввозиться від виробника з Австралії. Відомий протимікробний препарат з шишок вільхи для лікування ентеритів, кератокон'юктивітів та кератитів [3], проте даний засіб використовується тільки у ветеринарії і не може бути ефективним при лікуванні людських захворювань. Прототипом є Хлорофіліпт - зелений аморфний порошок, гіркуватого смаку, нерозчинний у воді, добре розчинний в спирті, ефірі, хлороформі, бензолі та інших органічних розчинниках. Препарат є сумою хлорофілу А і хлорофілу Б. Отримують його шляхом хімічного очищення спиртового екстракту листя евкаліпта. Хлорофіліпт застосовується для лікування захворювань, що викликаються антибіотикорезистентними стафілококами [4]. Однак, недоліками цього препарату є те, що як сировина використовується відсутній на Україні лист евкаліпту, а також те, що при інших інфекціях препарат є малоефективним. Задачею корисної моделі є створення протимікробного засобу на основі рослинних компонентів, який мав би широкий спектр дії та високий рівень специфічної активності у відношенні основних збудників гнійних уражень шкіри, та сировина для виробництва якого була б більш доступна на Україні. Поставлена задача вирішується таким чином, що протимікробний засіб у формі мазі для лікування ранового процесу на першій стадії, що містить активну діючу речовину рослинного походження, у відповідності з корисною моделлю, додатково містить лідокаїну гідрохлорид, ПЕО-1500 та ПЕО-400, а як активну речовину містить ліпофільний екстракт бруньок тополі китайської, при наступному співвідношенні компонентів (г): ліпофільний екстракт 5,0 бруньок тополі лідокаїну гідрохлорид 4,0 ПЕО-1500 та ПЕО-400 (2:8) до 100,0. За фармакологічними властивостями препарати тополі мають протизапальні, ранозагоювальні, противиразкові, заспокійливі, жарознижуючі, потогінні, антимікробні і противірусні властивості. Завдяки своїм протимікробним властивостям бруньки тополі захищають організм від стафілококів, синьогнійної палички, тифозних і інших бактерій, а також сприяють розчиненню відкладень солей і каменів в порожнистих органах. З присутністю ефірного масла пов'язані такі властивості бруньок, як відхаркувальне і регулююче діяльність шлунково-кишкового тракту [5, 6]. Завдяки своїм бактерицидним, антимікробним та ранозагоювальним властивостям ліпофільний екстракт бруньок тополі успішно використовується в лікуванні патології шкіри та лікуванні ранового процесу на першій стадії [7]. При розробці нових м'яких лікарських форм вирішальне значення має вибір носія діючих речовин. Це пов'язано з тим, що мазева основа є складовою частиною мазі, яка визначає її вагу, фізико-хімічні властивості (консистенцію, рН, концентрацію діючих речовин), фармакологічну активність (швидкість та повноту вивільнення діючих речовин, загальну або 1 UA 71173 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 місцеву дію), стабільність препарату. Дослідним шляхом було визначено, що для заявленого засобу оптимальною мазевою основою є суміш ПЕО-1500 та ПЕО-400 у співвідношенні 2:8. Протікання ранового процесу в більшості випадків супроводжується больовими відчуттями. В залежності від ступеня пошкодження біль може носити різноманітний характер. Тому доцільним було внести до складу мазі активний місцево анестезуючий засіб. Експериментальним шляхом було доведено, що оптимальним анестетиком для заявленого засобу є лідокаїну гідрохлорид. Таким чином, оптимальний склад заявленої м'якої лікарської форми має вигляд (г): ліпофільний екстракт 5,0 бруньок тополі лідокаїну гідрохлорид 4,0 ПЕО-1500 та ПЕО-400(2:8) до 100,0. Кількісний вміст всіх компонентів заявленого засобу визначений експериментальним шляхом і є найбільш прийнятним для досягнення ефективної фармакологічної дії. Корисна модель ілюструється прикладами: Приклад 1. ПЕО-1500 (20 г) та частину ПЕО-400 (40 г) сплавляють при температурі 70-75 °C до однорідної маси. Відважений на вагах ліпофільний екстракт бруньок тополі (5 г) розчиняють у залишку ПЕО-400 (40 г) при температурі 35-40 °C до однорідної маси. Після цього відважений лідокаїну гідрохлорид (4 г) послідовно розчиняють в мазевій основі при температурі 70-75 °C, перемішують до повного розчинення діючих речовин. У мазеву основу з розчиненим лідокаїну гідрохлоридом вводять концентрат ліпофільного екстракту бруньок тополі китайської у ПЕО400, перемішують. Гомогенізацію мазі проводять перемішуванням до однорідної консистенції. Таким чином одержали м'яку лікарську форму наступного складу (г): ліпофільний екстракт 5,0 бруньок тополі лідокаїну гідрохлорид 4,0 ПЕО-1500 та ПЕО-400 (2:8) до 100,0. Приклад 2. Протимікробну дію заявленого засобу перевіряли методом колодязів в агарі (ΜΠΑ) [8]. Як тест-мікроорганізми використовували S. aureus ATCC 25823, S. aureus 6538-P, S. pneumoniae ATCC 49619, B.cereus ATCC 10702, В. subtilis ATCC 6633, Ε. соlі ATCC 25922, P. aeruginosa ATCC 27853, K. pneumoniae K-7 NCTC 9127, С. albicans ATCC 885-653, Staphylococcus 5 epidermidis № 16589, S. Haemolyticus № 16590. Мікробне навантаження становило - 10 КУО/ мл. Усі тест-культури вирощували на щільному живильному середовищі. Потім відбирали гладкі або рівномірно пігментовані колонії, пересіювали їх на щільне живильне середовище того ж складу та інкубували, в залежності від виду, протягом 18-24 або 24-48 год. відповідно для аеробних та анаеробних бактерій. Для дослідження використовували лише ті культури, що характеризуються однорідністю колоній, пігментовані (за наявності пігменту), характерним ростом і тинкторіальними властивостями при окрасі за Грамом [8]. Живильне середовище для бактерій готували на основі бульйону Хоттингера [8] (1000 мл бульйону зі вмістом 120-140 мг амінного азоту; 15 г агар-агару і 3 г натрію фосфату двозаміщеного; рН після стерилізації 6,8-7,0) з додаванням 1 % глюкози. "Голодне" живильне середовище для нижнього шару відповідало живильному середовищу, яке описане вище, з тією різницею, що його основою, замість бульйону Хоттингера, була вода очищена. Для приготування чашок "голодне" живильне середовище розтоплювали і розливали по 10 мл як нижній шар у чашки Петрі, що мали однаковий діаметр і рівне дно, і були встановлені на горизонтальну поверхню. Після застигання середовища, за допомогою трафарету під кутом 120° один від одного на відстані близько 28 мм від центру чашки розставляли 3 циліндри із нержавіючої сталі висотою 10 мм, внутрішнього діаметру 6 мм, зовнішнього діаметру 8 мм. Верхнім шаром було живильне середовище із внесеними в нього мікроорганізмами, яке заливали в кількості 15 мл. Після застигання живильного середовища, стерильним пінцетом виймали з нього циліндри, і в лунки, що при цьому утворилися, розміщували по 0,3 г досліджуваного зразка. Зважування здійснювали на електронних вагах з точністю до 0,01 г. До основного живильного середовища (верхній шар) вносили культури мікроорганізмів з урахуванням мікробного навантаження, необхідного для їхнього росту. Мікробне навантаження внесених бактеріальних суспензій визначали у відповідності з оптичними стандартами мутності ДІСКІП ім. Л.А. Тарасевича [8]. 2 UA 71173 U 5 10 15 Для дифузії препаратів в агар чашки з аеробними бактеріями витримували 2 год. при кімнатній температурі. Чашки з анаеробними бактеріями вміщували до анаеростату. З нього відкачували повітря, потім заповнювали газовою сумішшю (90 % азоту і 10 % вуглекислого газу) і витримували 2 год. при кімнатній температурі. Після цього чашки з аеробними мікроорганізмами інкубували при (37±1)°С протягом 18-24 год., та протягом 24-48 год., - для анаеробних. Вимірювали діаметри зон затримки росту бактерій. Кожний дослід проводили 6 разів. При оцінці протимікробної активності користувались такими критеріями: - відсутність зони затримки росту мікроорганізмів навколо лунки або діаметр затримки росту до 10 мм вказували на нечутливість мікробу до визначеної концентрації зразків; - діаметр зони затримки росту 11-15 мм свідчать про помірну стійкість мікроорганізму; - діаметр зони затримки росту 16-23 мм вказував на чутливість мікроорганізмів; - діаметр зони затримки росту більш 23 мм свідчать про високу чутливість мікроорганізмів. Показником протимікробної активності був розмір зони затримки росту тест-мікробів, яка утворюється в агарових середовищах на чашках Петрі. Діаметр зон затримки росту з урахуванням діаметру колодязя виміряли з точністю до 1 мм, при цьому орієнтувались на повну відсутність видимого росту [8]. Як контроль застосовано 1 % спиртовий розчин хлорофіліпту. Результати досліджень представлені в таблиці 1. 20 Таблиця 1 Протимікробна активність ліпофільного екстракту бруньок тополі за методом дифузії в агар п/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 25 30 35 40 Штами мікроорганізмів S. aureus АТСС 25923 S. aureus 6538-Р S. epidermidis № 16589 S. haemolyticus № 16590 S. pneumoniae АТСС 49619 B. cereus АТСС 10702 B. subtilis АТСС 6633 K. pneumoniae АТСС 9127 C. albicans АТСС 885-653 E. coli АТСС 25922, P. aeruginosa АТСС 27853 Діаметр зон затримки росту, мм Заявлений засіб Контроль 37,1±0,3 17,2±0,5 20,2±0,3 10,1±0,2 20,1±0,4 10,1±0,4 20,2±0,3 5,2±0,2 24,8±0,2 19,0±0,2 25,6±0,3 17,3±0,1 46,2±0,3 11,8±0,1 25,4±0,1 19,9±0,3 28,8±0,2 16,2±0,3 19,3±0,1 14,2±0,1 18,6±0,3 9,6±0,3 Наведені в таблиці дані свідчать, що отриманий засіб має протимікробні властивості щодо всіх досліджених мікроорганізмів, найвищу активність проявив у відношенні S. aureus, S. pneumoniae, K. pneumoniae, B. cereus, та високу фунгіцидну активність проявив до C. lbicans. Порівняльний аналіз з прототипом дозволяє зробити висновок про те, що мазь з ліпофільним екстрактом бруньок тополі має значні переваги над прототипом за ефективністю та спектром дії, відповідає критерію "новизна" і може бути застосований при розробці препаратів для лікування ранового процесу на першій стадії. Приклад 3. Ранозагоювальну дію досліджували на моделі плоских ран. Як препарат порівняння використовували мазь "Левосин". Для цього використовували 30 щурів масою 190-220 г (по 10 тварин в кожній групі). Тваринам на депільовані ділянки шкіри наносили 5 % спиртовий розчин йоду і під барбаміловим наркозом відтворювали плоскі рани діаметром 1,1 см за допомогою скарифікатора. Мазь наносили 1 раз на добу, протягом експерименту (12 днів). Щодня реєстрували стан навколишньої тканини і рани, набряк, гіперемію. Площу ран вимірювали через день до повного загоєння. На рану накладали прозорий міліметровий папір, наносили контури і визначали площу ран (см) в різні терміни огляду (1, 3, 5, 7, 9, 10, 11, 12 доби). Потім визначали відсоток її загоєння за одиницю часу, відносно площі. В ході експерименту зменшення площі ран спостерігалося вже на третю добу: у тварин групи контрольної патології загоєння відбувалося повільніше, ніж у тварин, лікованих заявленим засобом та маззю "Левосин" (табл. 2). 3 UA 71173 U Таблиця 2 Вплив заявленого засобу і мазі "Левосин" на динаміку площі загоєння ран (n=10) День експерименту Контроль 1,20±0,06 1,19±0,05 0,99±0,03 0,54±0,03 0,20±0,02 0,14±0,02 0,09±0,01 0,05±0,01 1 3 5 7 9 10 11 12 Площа рани, см Мазь № 1 Заявлений засіб 1,20±0,06 0,89±0,04 0,52±0,03* 0,11±0,02* 0,00±0,00 Мазь № 2 "Левосин" 1,20±0,06 1,03±0,05 0,71±0,04* 0,25±0,04* 0,09±0,03 0,03±0,02 0,00±0,00 * р