Спосіб корекції мікроциркуляторних розладів слизової оболонки гастродуоденальної зони у хворих з хронічною нирковою недостатністю

Реферат: Спосіб корекції мікроциркуляторних розладів слизової оболонки (CO) гастродуоденальної зони у хворих з хронічною нирковою недостатністю, при якому пацієнтам додатково вводять тивортин. UA 71883 U (12) UA 71883 U UA 71883 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до хірургічних хвороб. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з широкою розповсюдженістю ендоскопічних змін у гастродуоденальній зоні хворих з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), які отримують діалізну терапію. Встановлено, що необхідною передумовою розвитку виразок шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і дальших кровотеч з них є порушення стану слизової оболонки (CO) шлунка й дванадцятипалої кишки (ДПК), в основі чого лежать розлади її мікроциркуляції. Тому конче важливою є розробка способів корекції останніх. Існує спосіб корекції мікроциркуляторних розладів CO гастродуоденальної зони у хворих з ХНН шляхом застосування антикоагулянтів і стероїдної терапії [Ala-Kaila K. Upper gastrointestinal findings in chronic renal failure / K.Ala-Kaila // Scand J. Gastroenterol. - 1987. - V. 22. - № 3. - P. 372376]. Але ятрогенні фактори при проведенні діалізу також можуть впливати на стан травного тракту, зокрема підвищувати частоту уражень ШКТ. Відомий також спосіб корекції мікроциркуляторних розладів СО гастродуоденальної зони у хворих з ХНН, який включає використання антисекреторних препаратів [Strid H. Overuse of acid suppressant drugs in patients with chronic renal failure / H.Strid, M.Simren, E.Bjornsson // Nephrol. Dial. Transplant. - 2003. - V. 18. - P. 570-575]. Однак даний спосіб не дозволяє значно знизити частоту виявлення ерозивно-виразкових процесів і попередити їх можливі рецидиви, а також відновити вивчувані показники, що характеризують стан мікроциркуляції CO гастродуоденальної зони, до меж норми. Тому був запропонований спосіб корекції мікроциркуляторних розладів CO гастродуоденальної зони у хворих з ХНН, що передбачає проведення семиденної тройної терапії Helicobacter pylori (Hp), а саме інгібіторів протонної помпи, аммоксицилліну й кларитроміцину в стандартних дозировках [Tsukada К. Seven-Day Triple Therapi with omeprazole, amoxicillin and clarithromicin for helicobacter pylori Infection in Haemodialysis pacients / K.Tsukada, T.Miyazanki, H.Katoh // Scand. J. Gastroenterol. - 2002. - V.37. - № 11. - P. 1265-1268]. Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що в деяких хворих з ХНН, які знаходяться на програмному гемодіалізі, все ж таки ще відмічається зниження основних показників мікроциркуляції уражених відділів шлунка й ДІЖ, що сполучаються з порушенням шлункової секреції й високою Нр інфікованістю. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності відомого способу корекції мікроциркуляторних розладів CO гастродуоденальної зони у хворих з ХНН, зокрема з гіпоацидним станом на тлі атрофічних змін, а саме ерадикація Нр і зменшення ризику виникнення гострих виразок у СО шлунка й ДПК у даної категорії пацієнтів. Указана задача вирішується шляхом додаткового включення в склад комплексного лікування хворих з ХНН сучасного антиоксидантного препарату "Тивортин". Тивортин містить умовно незамінну амінокислоту L-Аргінін, яка є субстратом для NOсинтази - фермента, що каталізує утворення з нього оксиду азоту в ендотеліоцитах. Це дає можливість розглядати препарат як вазодилятатор, який чинить антигіпоксичну, мембраностабілізуючу, цитопротекторну, антиоксидантну й антирадикальну дію, а також проявляє дезінтоксикаційну активність. Тивортин зареєстрований в Україні як лікувальний засіб й дозволений для клінічного застосування (реєстраційне посвідчення № UA/8954/01/01). Пропозиція авторів корисної моделі базується на вперше встановленій ними в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення хворим з ХНН, які знаходяться на програмному гемодіалізі й мають високий ризик виникнення гострих виразок гастродуоденальної зони, тивортину забезпечує в патогенетичному плані ерадикацію Нр, антисекреторний ефект при гіперацидному стані й покращує мікроциркуляцію у хворих з гіпоацидним станом на тлі атрофічних змін, а в клінічному відношенні сприяє суттєвому зменшенню в подальшому частоти рецидивів гострих виразок гастродуоденальної зони і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення тивортину не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому цей препарат може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою корекції мікроциркуляторних розладів CO гастродуоденальної зони у хворих з ХНН тивортин не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з ХНН, які знаходяться на програмному гемодіалізі й мають високий ризик виникнення гострих виразок гастродуоденальної зони, поряд з інгібіторами протонної помпи, амоксициліном і кларитроміцином у середньотерапевтичних дозах, додатково вводять препарат, що покращує 1 UA 71883 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мікроциркуляцію CO шлунка й ДПК, тивортин внутрішньовенно по 100 мл, що містять 20 ммоль (4,2 г) аргініну гідрохлориду, 2 рази на добу протягом 3 діб поспіль і додатково через 24-30 годин після езофагогастродуоденоскопії (ЕФГДС) шляхом ін'єкцій в підслизово-м’язовий шар стінки шлунка й ДНК перифокально до ерозивних дефектів СО, що мають місце, 100 мл 4,2 % розчину тивортину одноразово. Лабораторними критеріями ефективності додаткового призначення тивортину є більш рельєфна форма лазеродоплерофлуометричної (ЛДФ) кривої зі збільшеною амплітудою її коливань, вірогідне підвищення основних показників ЛДФ-грами (параметру мікроциркуляції (ПМ), середньоквадратичного відхилення (СКВ), коефіцієнта варіації (K v) та індексу ефективності мікроциркуляції (ІЕМ) величини інтегрального мікрогемодинамічного показника), що свідчить про підвищення реґіонарного кровотоку в шлунку й ДПК у хворих з гострими виразками й ерозіями на тлі ХНН. Саме додаткове введення як антиоксидантний засіб тивортину сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих показників стану мікроциркуляції CO шлунка й ДПК, а в клінічному відношенні - суттєвому зменшенню в подальшому частоти виникнення гострих виразок гастродуоденальної зони. Вищезгадані дози й курси введення тивортину хворим з ХНН з мікроциркуляторними розладами CO шлунка й ДПК були підібрані авторами корисної моделі дослідним шляхом. Саме при такій кратності введення тивортину забезпечується максимальне покращання основних параметрів мікроциркуляції CO гастродуоденальної зони даного контингенту пацієнтів. Отже, новими є як препарат (тивортин), який нами вперше використовується в корекції мікроциркуляторних розладів CO шлунка й ДПК у хворих з ХНН, так і схема застосування тивортину при даній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з ХНН, які підлягали корекції мікроциркуляторних розладів у CO гастродуоденальної зони: основна (38 осіб), корекцію в яких проводили за допомогою заявленого способу, тобто з додатковим призначенням пацієнтам тивортину, і група зіставлення (24 особи), корекцію в яких здійснювали відповідно до відомого способу-прототипу, тобто шляхом введення лише інгібіторів протонної помпи, амоксициліну й кларитроміцину в середньотерапевтичних дозах. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, причиною розвитку й стадією ХНН, кількістю кровотеч, тривалістю гемодіалізу й тяжкістю стану. Критеріями для вибору пацієнтів, крім основної патології, служили дані про наявність гострих шлунковокишкових кровотеч, болей в епігастрії, диспепсії й печії. Для оцінки стану CO шлунка й ДПК була використана ЛДФ. Для визначення мікроциркуляції CO використовувався смуговий датчик, який вводили через біопсійний канал гастродуоденоскопа в просвіт шлунка й ДПК. Датчик за допомогою ендоскопа підводили до відділів шлунка й ДПК, вибраних для дослідження. Для всіх хворих вибрані стандартні точки для оцінки стану мікроциркуляції CO гастродуоденальної зони: фундальний відділ, антральний відділ і луковиця ДПК. За допомогою комп'ютерної програми обробки ЛДФ-грами визначали показники: ПМ (перф. од.) - віддзеркалює ступінь перфузії переважно еритроцитарною фракцією в одиниці об'єму тканини за одиницю часу й дозволяє прослідити її динаміку при реакції кровотоку на різні дії; СКВ (перф. од.) - середні коливання перфузії відносно середнього значення ПМ, які характеризують часову мінливість перфузії, а також віддзеркалюють середню модуляцію кровотоку в усіх частотних діапазонах; K v (%) характеризує співвідношення між мінливістю перфузії і середньою перфузією в зондованій ділянці тканин. Оцінювався також ІЕМ, який характеризує співвідношення нативних та активних механізмів мікроциркуляції. До початку корекції мікроциркуляторних розладів CO шлунка й ДПК у хворих з ХНН в обох групах, які були під наглядом, - основній, що додатково отримувала тивортин згідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій лікування здійснювалося відповідно до способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика хвороби, що характеризувалася відсутністю рвоти (у 5 (18,5 %) пацієнтів основної групи й в 5 (20 %) осіб групи зіставлення), наявністю рвоти кров'ю (у 10 (37,0 %) й в 9 (36 %) відповідно), рвоти кофейною гущею (у 8 (29,6 %) й у 7 (28 %)), домішки крові в рвотних масах (у 4 (14,8 %) і в 3 (12 %)), мелени (у 9 (33,3 %) та у 8 (32 %)), блідості шкірних покривів (у 25 (92,6 %) і в 24 (96 %)) і холодного поту (у 24 (88,9 %) і в 23 (92 %)), а також симптомів, що передували кровотечі: болей в епігастрії (у 14 (51,9 %) і в 13 (52 %)), тяжкості в епігастрії (у 15 (55,6 %) і в 14 (56 %)), печії (у 7 (25,9 %) і в 6 (24 %)), нудоти (у 17 (63,0 %) і в 16 (64 %)) і зниження апетиту (у 16 (59,3 %) і в 15 (60 %)) відповідно. При вивченні показників, які характеризують стан мікроциркуляції СО гастродуоденальної зони, було встановлено, що до початку проведення корекції у хворих на ХНН мало місце зниження величини ПМ у середньому в 1,33 разу нижче норми в основній групі й в 1,35 разу в групі зіставлення (Р