Аплідин для лікування множинної мієломи
Номер патенту: 82089
Опубліковано: 11.03.2008
Автори: Міциадес Константін С., Ферклот Глінн Томас, Андерсон Кеннет, Міциадес Ніколас, Медіна Деніел, Бертіно Джозеф Р.
Формула / Реферат
1. Застосування аплідину для отримання лікарського засобу для лікування множинної мієломи.
2. Застосування аплідину за п. 1, де аплідин застосовують в комбінації з іншим одним або декількома лікарськими засобами для забезпечення комбінованої терапії.
3. Спосіб лікування будь-якого ссавця, особливо людини, з множинною мієломою, який передбачає введення ураженому ссавцеві терапевтично ефективної кількості аплідину.
4. Спосіб за п. 3, де аплідин застосовують в комбінації з іншим одним або декількома лікарськими засобами для забезпечення комбінованої терапії.
Текст
1. Застосування аплідину для отримання лікарського засобу для лікування множинної мієломи. 2. Застосування аплідину за п. 1, де аплідин застосовують в комбінації з іншим одним або декількома лікарськими засобами для забезпечення комбінованої терапії. 3. Спосіб лікування будь-якого ссавця, особливо людини, з множинною мієломою, який передбачає введення ураженому ссавцеві терапевтично ефективної кількості аплідину. 4. Спосіб за п. 3, де аплідин застосовують в комбінації з іншим одним або декількома лікарськими засобами для забезпечення комбінованої терапії. UA (21) a200509530 (22) 12.03.2004 (24) 11.03.2008 (86) PCT/GB2004/001062, 12.03.2004 (31) 60/454,125 (32) 12.03.2003 (33) US (31) 60/520,293 (32) 14.11.2003 (33) US (72) БЕРТІНО ДЖОЗЕФ Р., МЕДІНА ДЕНІЕЛ, ФЕРКЛОТ ГЛІНН ТОМАС, МІЦИАДЕС КОНСТАНТІН С., АНДЕРСОН КЕННЕТ, МІЦИАДЕС НІКОЛАС (73) ДАНА-ФАРБЕР КЕНСЕР ІНСТІТЬЮТ, ІНК., ФАРМА МАР, С.А. (56) WO 91/04985 A, 18.04.1991 WO 99/42125 A, 26.08.1999 WEISS RAYMOND B ET AL: "A phase II trial of didemnin B in myeloma" INVESTIGATIONAL NEW DRUGS, vol. 12, no. 1, 1994, pages 41-43 "Didemnin B" DRUGS OF THE FUTURE 1995 SPAIN, vol. 20, no. 1, 1995, page 77 RAYMOND E ET AL: "PRELIMINARY RESULTS OF A PHASE I AND PHARMACOKINETIC STUDY OF C2 2 (19) 1 3 кістках або переломів, ниркогої недостатності, сприйнятливості до інфекції, анемії, гіперкальціємії і, іноді, патологічного згортання крові, неврологічних симптомів і судинних проявів гіперв'язкості. MM є 2-м найбільш часто діагностованим гематологічним злоякісним захворюванням на Заході з частотою »15000 нових випадків на рік тільки в США. На жаль, в цей час MM вважається невиліковним захворюванням і сумарна тривалість життя пацієнтів з MM залишається, по суті, незмінною і в середньому складає 3-4 роки, незважаючи на вельми інтенсивні зусилля в останні »3 десятиріччя, спрямовані на поліпшення цитотоксичної активності основного курсу хіміотерапії даного захворювання. Важливо, що середній вік пацієнтів, у яких діагностується MM, складає менше 65 років і у більш ніж 1/3 пацієнтів MM діагностується у віці молодше 55 років: для даної істотної частки відносно молодих пацієнтів, що страждають на MM, діагноз MM означає, навіть при відсутності інших супутніх захворювань, високу імовірність, що їх загальна тривалість життя буде значно коротше, ніж середня тривалість життя людей того ж віку, що не страждають на MM. Останнім часом були досягнуті успіхи в лікуванні MM, а саме, повідомлялося про протиММ активність 2 нових класів протиракових засобів, талідоміду (і його імуномодуляторних похідних) і інгібіторів протеасом. Незважаючи на те, що дані класи засобів показали активність в стабілізації пацієнтів з ММ, у яких відмічалося рецидивування/резистентність при проведенні звичайних курсів або курсів з підвищеною дозою хіміотерапії, значна частина пацієнтів з MM, виявляла de novo резистентність до цих нових засобів, а у первинних респондентів (навіть тих, що досягли тривалих повних ремісій) з часом міг виникнути рецидив. Отже, розробка нових класів проти-ММ засобів є надто необхідною для подальшого поліпшення результатів у пацієнтів з MM і, треба сподіватися, для досягнення високої імовірності видужання після невиліковної на сьогодні неоплазії. Короткий виклад суті винаходу Автори вперше встановили, що аплідин має дуже сильну активність відносно множинної мієломи. Аплідин (Д?гідродидемнін В) являє собою циклічний депсипептщ-, виділений із середземноморських оболонкових Aplidium albicans. 82089 4 Використовуваний в даному описі термін аплідин також відноситься до будь-якої фармацевтично прийнятної солі, складного ефіру, сольвату, гідрату або пролікарської сполуки, які при введенні реципієнту здатні утворити (безпосередньо або опосередковано) сполуку аплідин. Отримання солей і інших похідних і проліків може здійснюватися способами, відомими в даній галузі. Аналоги аплідину включають сполуки, розкриті в [WO 02/2596]. Більше інформації про аплідин, аналоги аплідину, їх використання, отримання композицій на їх основі і синтез може бути знайдено в патентних публікаціях: [WO 91/9485, WO 98/1352, WO 99/42125, WO 01 76616, WO 01/35974, WO 02/30441 і WO 02/2596]. Автори наводять як конкретне посилання вміст кожного з цих РСТ текстів. Було показано, що як in vitro, так і в клінічній фазі І і II випробувань аплідин може використовуватися як протираковий засіб. Аплідин має декілька механізмів дії, включаючи блокаду секреції VEGF, інгібування синтезу білка і сигнальної трансдукції і індукування затримки G1 клітинного циклу. На фазі І/ІІ випробувань чинником, що обмежує дозу, є м'язова токсичність з вираженим недоліком у вигляді тяжкої мієлосупресії. Було показано, що аплідин має високу активність in vitro відносно клітинних ліній твердих пухлин людини, особливо крупноклітинного раку легень і пухлинних клітин раку прямої кишки зі значеннями ІС50, I і ^ дорівнює 0,18 нМ і 0,45 нМ, відповідно [Faircloth et al., 1995, Proceeding 8th ECCO Congress, Paris, Abstract no. 122,529; Lobo et al., 1997, Anticancer Res, 17, 333-336]. Список Національного інституту раку (NCI) клітинних ліній людини in vitro підтверджує селективність відносно крупноклітинного раку легень (NSCLC), меланоми, клітинних ліній раку яєчника і колоректального раку [Faircloth et al., 1996, Ann Oncol., 7, 34]. На основі первинних досліджень було зроблене припущення, що цей морський депсипептид має активність in vivo відносно мишачих пухлин, таких як меланома В16 [Faircloth et al., 1995, Proceeding 8th ECCO Congress, Paris, Abstract no. 122,529]. Крім того, додаткові дослідження in vivo, що проводяться на мишах з трансплантованими пухлинами людини, підтверджують активність відносно раку молочної 5 залози МХ-1 і раку прямої кишки СХ-1 [Faircloth et al., 1996, Ann Oncol, 7, 34]. Фаза І випробувань відносно лейкемії у дітей перебуває в стадії здійснення [Jimeno J. et al., 2002, Ann Oncol., 13 (suppl. 5), Abst. 65P]. Остаточно, було продемонстровано, що аплідин також виявляє протипухлинну активність in vivo проти підшкірно імплантованих людських трансплантатів шлунку, простати і лімфоми Беркіта, а також карциноми сечового міхура з рецидивом в уретрі [Faircloth et al., 1999, Proc. Am. Assoc. Cancer Res., 40, Abstract 2612; Faircloth et al., 1998, Proc. Am. Assoc. Cancer Res., 39, Abstract 227]. Даний винахід відноситься до застосування аплідину і аналогів для лікування множинної мієломи. Даний винахід також відноситься до фармацевтичної композиції, що містить аплідин або аналог і фармацевтично прийнятний носій, середовище або розріджувач для використання при лікуванні множинної мієломи. Даний винахід додатково відноситься до способу лікування будь-якого ссавця, особливо людини з множинною мієломою, який включає в себе введення ураженому індивіду терапевтично ефективної кількості аплідину або аналога. У ще одному аспекті даний винахід відноситься до застосування аплідину або аналога для отримання лікарського засобу для лікування множинної мієломи. Даний винахід, крім того, відноситься до наборів, що містять роздільні контейнери, які містять фармацевтичну композицію, що включає в себе аплідин або аналог і відновлювальний засіб. Також представлені способи відновлення. Короткий опис креслень Фіг.1. Результати МТТ - колориметричних аналізів життєздатності із списку клітинних ліній MM, оброблених аплідином. Фіг.2. Активність аплідину (20нМ протягом 48 годин) in vitro відносно зразків клітин первинної пухлини MM, отриманих у пацієнтів з резистентністю до багатьох ліків. Фіг.3. Спільне культивування клітин первинної пухлини MM (виділених у пацієнтів з резистентністю до багатьох ліків) зі стромальними клітинами кісткового мозку (BMSC) значно не посилює сприйнятливість клітин ММ до аплідину. Фіг.4А. Обробка аплідином (20 нМ, 0-12 годин) клітин первинної пухлини ММ у пацієнтів з резистентністю до багатьох ліків пригнічує секрецію VEGF. Фіг.4В. Аплідин (20 нМ, 12 годин) пригнічує секрецію VEGF клітинами первинної пухлини MM, BMSC, а також клітинами MM і BMSC, що спільно культивуються. Фіг.5. Аплідин сенсибілізує клітини первинної пухлини ММ до доксорубіїну. Фіг.6. Аплідин інгібує ріст клітин множинної мієломи, резистентних до дексаметазону (MM1.R), в культурі так само ефективно, як і клітин парентеральної лінії (MM 1.S). Фіг.7. Аплідин інгібує ріст клітин MM, що надекспресують Всl-2. 82089 6 Незважаючи на останні досягнення в терапії множинної мієломи (ММ), в цей час не існує способу лікування, що повністю виліковує дане захворювання, яке є 2-м за частотою діагностованим гематологічним злоякісним захворюванням на Заході. Ідентифікація нових терапевтичних засобів з проти-ММ активністю, особливо, для пацієнтів з рецидивами або у пацієнтів з недостатньою відповіддю на звичайні і/або нові схеми лікування, залишається надто бажаним. Автори виявили, що аплідин (АПЛ), новий депсипептид з морських організмів, є дуже активним відносно клітин MM in vitro. Конкретно, автори виявили, що клінічно допустимі концентрації АПЛ були ефективні відносно великого списку клітинних ліній MM людини, який включав клітинні лінії MM, резистентні до загальноприйнятих проти-ММ засобів (наприклад, дексаметазону, алкілуючих агентів, антрациклінів) або нових (наприклад, талідоміду, імуномодуляторних похідних талідоміду, Apo2L/TRAIL) або клітин, що надекспресують основні антиапоптозні регулятори для клітин MM. Колориметричні аналізи життєздатності з МТТ показали, що аплідин має універсальну активність відносно клітинних ліній цього списку, з ІС5о дозами (для переважної більшості даних клітинних ліній ММ) в діапазоні 10нМ або менше. Важливо, що ця висока проти-ММ активність спостерігається при концентраціях АПЛ, які є клінічно досяжними на фазі 1 клінічного випробування даного засобу на твердих пухлинах. Крім того, такі значення ІС5о порівнювані з активністю in vitro даного засобу в більшості моделей твердих пухлин, чутливих до АПЛ. Для подальшого підтвердження того, що проти-ММ активність АПЛ in vitro не обмежена тільки моделями клітинних ліній, автори також тестували ефект АПЛ проти пухлинних клітин первинних MM, виділених у пацієнтів, резистентних при попередньому тестуванні 10 зразків первинних пухлин у пацієнтів з MM (>90% чистоти для CD138+ CD38+ пухлинних клітин MM) автори спостерігали проти-ММ активність АПЛ in vitro, що послідовно погоджувалась з результатами, отриманими при тестуванні авторського списку клітинних ліній. Взяті разом, результати досліджень аплідину in vitro проти зразків первинної пухлини MM і клітинних ліній MM вказують, що даний засіб може бути активним відносно широкого спектра клітин MM, включаючи клітини з de novo або набутою резистентністю до загальноприйнятих терапій або інших нових засобів з сильною проти-ММ активністю. Незважаючи на те, що опосередковані цитокінами або клітинною адгезією взаємодії місцевого мікрооточення кісткового мозку (KM) (наприклад, стромальних клітин KM) захищають клітини ММ при звичайних схемах лікування (наприклад, дексаметазону або цитотоксичної хіміотерапії) (посилання), АПЛ здатний компенсувати даний захисний ефект в моделях спільних культур клітин MM зі стромальними клітинами KM. 7 Крім того, АПЛ, підвищуючи чутливість клітин MM до цитотоксичної хіміотерапії, що індукує клітинну загибель, блокував секрецію проангіогенних цитокінів (наприклад, VEGF) за допомогою клітин MM або стромальних клітин КМ в моделях спільної культури ex vivo. Це передбачає, що аплідин може поєднуватися із загальноприйнятими методиками цитотоксичної хіміотерапії для досягнення підвищеної проти-ММ активності. Порівняльні аналізи схем чутливості клітин ММ до АПЛ в порівнянні з іншими протираковими ліками показали, що взаємодія доза-відповідь MM, оброблених АПЛ, відрізняється від взаємодій, пов'язаних з введенням ліків. Це також ще раз доводить, що проти-ММ властивості АПЛ опосередковані молекулярними механізмами, що відрізняються від механізмів, доступних в цей час проти-ММ ліків, і також дозволяє передбачити, що АПЛ може бути активний навіть проти підгруп MM, які можуть бути резистентними до інших нових підходів лікування, які в цей час знаходяться в клінічній розробці. Ці дані поєднуються з сприятливим профілем безпеки АПЛ в клінічних випробуваннях на твердих пухлинах. Для даного винаходу, замість АПЛ, самого аплідину, можуть застосовуватися аналоги аплідину. Звичайно, такі сполуки є такими, як визначено в [WO 0202596]. Приклади сполук за даним винаходом включають переважні сполуки, наведені в [WO 0202596], і, конкретно, автори посилаються на опис патенту, де описані переважні сполуки і споріднені аспекти, наведені в [WO 0202596]. Більш переважно, ці аналоги є структурно близькими до аплідину і звичайно відрізняються від аплідину однією амінокислотою в кінцевому боковому ланцюгу. Відмінна амінокислота може знаходитися в циклічній частині молекули або в боковому ланцюгу. Безліч прикладів таких сполук наведена в [WO 0202596], і вони є можливими кандидатами для застосування за даним винаходом. Фармацевтичні композиції аплідину або аналогів можуть бути призначені для введення будь-яким відповідним шляхом, наприклад, пероральним (включаючи букальний або під'язичний), ректальним, назальним, місцевим (включаючи букальний, під'язичний або черезшкірний), вагінальним або парентеральним (включаючи підшкірний, внутрішньом'язовий, внутрішньовенний або внутрішньошкірний) шляхами. Такі композиції можуть бути отримані будь-яким способом, відомим в галузі фармацевтики, наприклад, шляхом об'єднання активного інгредієнта з носієм (носіями) або ексципієнтом (ексципієнтами). Приклади фармацевтичних композицій, що містять аплідин або аналоги, включають рідини (розчини, суспензії або емульсії) з відповідною композицією для внутрішньовенного введення, і вони можуть містити чисту сполуку або її поєднання з будь-яким носієм або іншими фармакологічно активними сполуками. Солюбілізований аплідин значно розкладається при нагріванні або під дією світла, і була 82089 8 розроблена ліофілізована дозована форма, дивись [WO 99/42125], наведену тут як посилання. Введення аплідину і аналогів або композицій за даним винаходом може бути здійснено за допомогою внутрішньовенної інфузії. Час інфузії може складати до 72 годин, більш переважно, 1-24 години, або приблизно 1, приблизно 3 або приблизно 24 години, найбільш переважно. Короткі періоди інфузії, які дозволяють провести лікування без перебування в стаціонарі вночі, є особливо переважними. Однак період інфузії може складати приблизно 24 години і навіть більше, якщо потрібно. Інфузія може здійснюватися у відповідних інтервалах за різними схемами, наприклад, один раз на тиждень, двічі на тиждень або більш часто на тиждень, з повторенням кожен тиждень, необов'язково з інтервалами, що типово дорівнюють 1 тижню. У переважному способі застосування введення проводять циклами. Внутрішньовенну інфузію сполуки за даним винаходом здійснюють пацієнтам перший тиждень кожного циклу, пацієнтам дозволяють відновитися для частини циклу, що залишилася. Переважна тривалість кожного циклу становить 1, 3 або 4 тижні; при необхідності можна проводити множинні цикли. В альтернативній методиці введення доз, сполуки за даним винаходом вводять, наприклад, приблизно протягом 1 години протягом 5 послідовних днів кожні 3 тижні. Як альтернатива можуть використовуватися інші протоколи. Затримки дози і/або зниження дози і регулювання режиму проводять за потребою в залежності від індивідуальної переносимості пацієнта або терапії. Хоч керівництво по дозуванню наведене вище, точне дозування сполуки може змінюватися відповідно до конкретної готової форми, способу застосування і конкретних областей, хазяїна і пухлини, на яку направлене лікування. Потрібно враховувати інші чинники, такі як вік, маса тіла, стать, режим харчування, час введення, швидкість виведення, стан пацієнта, поєднання з іншими ліками, чутливість реакцій і тяжкість захворювання. Введення може здійснюватися безперервно або періодично з максимально переносимою дозою. Додаткове керівництво по введенню аплідину наведене в [WO 01/35974], яка включена тут як посилання в повному об'ємі. Аплідин і аналоги можуть застосовуватися з іншими ліками як комбінаційна терапія для лікування множинної мієломи. Інші ліки можуть становити частину тієї самої композиції або вводитися у вигляді окремої композиції для введення в той самий час або в інший час. Приклади Статистичний аналіз Статистичну значущість досліджують за допомогою середнього відхилення в двофакторному аналізі з подальшим тестом Дункана. У всіх аналізах Р90% для клітин CD38+ CD138+ або CD38+CD45RA. Безпосередньо перед обробкою аплідином підтверджують, що всі зразки первинних пухлин мають більш ніж 95% життєздатність за допомогою ексклюзійного аналізу з трипаном синім. Всі клітинні лінії MM і клітини MM пацієнтів культивують в середовищі RPMI 1640 (Gibco Laboratories, Grand Island, NY), доповненому 10% фетальною сироваткою теляти, обробленому 10% декстрану з активованим вугіллям [FBS; Hyclone, Logan, UT], а також Lглутаміном, пеніциліном і стрептоміцином (Gibco Laboratories). Результати: Активність аплідину проти клітинних ліній MM, резистентних до ліків, і зразків первинних пухлин Автори даного винаходу тестували активність аплідину in vitro проти широкого списку клітинних ліній MM людини, який включав клітини MM чутливі або резистентні до загальноприйнятих (наприклад, дексаметазону, алкілуючих агентів, антрациклінів) або нових (наприклад, талідоміду, імуномодуляторних похідних талідоміду, Apo2L/TRAIL) проти-ММ засобів. Колориметричні аналізи виживання з МТТ (фіг. 1) демонструють, що аплідин є універсально активним проти клітинних ліній даного списку, з ІС5о дозами (для переважної більшості даних клітинних ліній ММ) в діапазоні 10нМ або менше (які відповідають клінічно досяжним концентраціям аплідину на основі фази 1 досліду випробувань даного засобу). Важливим є те, що активність аплідину in vitro порівнювана з його активністю in vitro в більшості моделей солідних пухлин, чутливих до аплідину. Застосовуючи ієрархічний кластерний аналіз і алгоритми мережевої релевантності, автори порівняли моделі чутливості клітин ММ до аплідину з іншими протираковими ліками і виявили, що модель взаємодії доза-відповідь для аплідину виразно відрізняється від моделей для інших ліків. Дане відкриття не тільки додатково підтримує уявлення про те, що проти-ММ властивості аплідину опосередковані молекулярними механізмами, що відрізняються від механізмів для інших ліків, але також дозволяє передбачити, що АПЛ може бути активним проти різних молекулярних підгруп даного захворювання. Результати: Активність аплідину проти пухлинних клітин первинних MM, резистентних до ліків Для подальшого підтвердження того, що проти-ММ активність АПЛ in vitro не обмежена тільки моделями клітинних ліній, автори також тестували ефект АПЛ у відношенні пухлинних клітин первинних MM, взятих у пацієнтів, резистентних до талідоміду або його аналогів і/або інгібуванню протеасом. При попередньому тестуванні 10 зразків первинних пухлин від пацієнтів з MM (>90% чистоти для CD138+ CD38+ пухлинних клітин MM) автори спостерігають протиММ активність АПЛ in vitro, що послідовно 11 погоджується з результатами, отриманими при тестуванні авторського списку клітинних ліній (фіг.2). Таким чином, результати досліджень аплідину in vitro відносно зразків первинної пухлини MM і клітинних ліній MM вказують, що даний засіб може бути активним відносно широкого спектра клітин MM, включаючи клітини з de novo або набутою резистентністю до загальноприйнятих терапій або інших досліджуваних засобів з сильною проти-ММ активністю. Приклад 2 Стабільні трансфекції Всі-2 і конститутивно активний Akt Клітини MM-18 стабільно трансфікують плазмідним вектором, що кодує миристоїльований (конститутивно активний) Akt або Bcl-2 [Upstate Biotechnologies, Lake Placid, NY) або пустими (нео) векторами і представляють, використовуючи Lipofectamine 2000 (Life Technologies)] з подальшим культивуванням в селекційному середовищі, що містить G-418, як раніше описано [Mitsiades C.S. et al. Oncogens 2002, 21, 5673-5683; Mitsiades N. et al Proc Natl Acad Sci USA 2002, 99, 14374-14379]. Результати: аплідин компенсує антиапоптозний ефект Bcl-2 або конститутивно активний Akt Завдяки ролі Всl-2 і каскаду PI-CK/Akt в регуляції індукованого ліками апоптозу у ММ та інших неоплазій автори також характеризують активність аплідину на клітинах MM-IS MM людини, стабільно трансфікованих Всі-2 або миристоїльованого Akt в порівнянні з контрольними MM-IS клітинами, трансфікованими пустим вектором. Автори спостерігають, що клітини, трансфіковані Всі-2 або myrAkt, не мають більш низьку чутливість до аплідину, ніж клітини, трансфіковані пустим вектором (фіг.1), дозволяючи припустити, що надекспресія Всі-2 або конститутивна активація Akt і їх ефектори нижче за сайт зчитування не є достатніми для компенсації проти-ММ ефекту аплідину. Приклад 3 Аналізи одночасного культивування клітин MM разом зі стромальними клітинами кісткового мозку (BMSC) Під час прилипання до BMSC клітини MM мають знижену чутливість до звичайних схем лікування, направлених проти MM, таких як дексаметазон або цитотоксичні хіміотерапевтичні засоби [Chauhan D. et al. Blood. 1996, 87, 11041112]. Ця форма лікарської стійкості вважається основною причиною того, що у пацієнтів з MM згодом виникає рецидив, коли вони отримують лікування, що базується на введенні глюкокортикоїдів і/або цитотоксичної хіміотерапії. Навпаки, серед нещодавно розроблених методів лікування MM протипухлинна активність у випадках хеморезистентних MM або резистентних до стероїдних препаратів MM досягається за допомогою класів ліків, наприклад, інгібіторів протеасом [Hideshima Т. et al. Cancer Res. 2001, 61, 3071-3076], які можуть компенсувати захисні ефекти BMSC на клітини MM. Автори отже досліджували, чи може аплідин також 82089 12 компенсувати молекулярні наслідки взаємодії BMSC з клітинами MM і досягнути проти-ММ активності в цьому випадку. Автори, таким чином, здійснили дослідження одночасного культивування in vitro клітин MM з BMSC, як описано вище: BMSC вирощують в 24-ямкових планшетах до прилипання. Подальшими промиваннями середовищем без сироватки клітини первинної пухлини (>95% чистоти для CD138+ клітин), отриманої у 3 пацієнтів з MM і додають до ямок, покритих BMSC або контрольних ямок, як описано раніше [Uchiyama Η. et al. Blood 1993, 82, 3712-3720; Mitsiades N. et al. Blood 2003, 101, 4055-4062] і інкубують протягом 48 годин в присутності або відсутності аплідину. Проводять поточний цитометричний аналіз для виявлення популяції CD138+ життєздатних клітин MM і ефект аплідину на життєздатність клітин MM виражають як % життєздатної кількості клітин в порівнянні з відповідними культурами, обробленими середовищем. Результати: аплідин компенсує захисний ефект стромальних клітин кісткового мозку (BMSC) на клітини MM Попередні дослідження групи авторів даного винаходу та інших дослідників показали, що опосередковані цитокінами або клітинною адгезією взаємодії місцевого мікрооточення кісткового мозку (KM) (наприклад, стромальними клітинами KM) можуть захищати клітини ММ при загальноприйнятих методах лікування (наприклад, дексаметазоном або цитотоксичною хіміотерапією) [Chauhan D. et al. Blood, 1996, 87, 1104-1112]. Автори таким чином оцінювали проти-ММ ефект аплідину в оточуючій спільній культурі клітин MM з BMSC і спостерігали, використовуючи метод потокової цитометрії, загибель клітин в клітинному компартменті MM (фіг.З), що взаємодія MM-BMSC не посилює значно проти-ММ активність аплідину in vitro (при дозах аплідину, які не впливають значно на здатність до виживання BMSC). Приклад 4 Кількісна оцінка секреції VEGF Адгезія клітин ММ до BMSC індукує підвищену секрецію ангіогенних цитокінів, таких як фактор росту епітелію судин (VEGF), що, як вважають, має основне значення для утворення нових кровоносних судин на ділянках клітин MM в середовищі KM. Автори, отже, оцінювали, чи може аплідин пригнічувати секрецію VEGF MM і/або BMSC, використовуючи раніше описані аналізи спільних культур in vitro клітин MM з BMSC: BMSC вирощують в 24-ямкових планшетах до прилипання. Подальшими промиваннями середовищем, без сироватки, клітини первинної пухлини (>95% чистоти для CD138+ клітин) виділяють у 3 пацієнтів з MM і додають до ямок, покритих BMSC або контрольних ямок, як описано раніше [Uchiyama Η. et al. Blood 1993, 82, 37123720; Mitsiades N. et al. Blood 2003, 101, 4055-4062] і інкубують протягом 12 годин в присутності або відсутності аплідину. Супернатанти збирають і аналізують концентрацію VEGF за допомогою ферментно-зв'язаного імуносорбентного аналізу (ELISA) з використанням комерційно доступного 13 набору (набір VEGF ELISA; R&D Systems) відповідно до інструкцій виробника. Результати: аплідин знижує секрецію VEGF MM/BMSC Припускають, що VEGF є можливим медіатором проліферативних відповідей для клітин ММ в мікрооточенні KM. VEGF також є ключовим медіатором індукованого пухлиною утворення нових кровоносних судин в областях росту пухлинних клітин. Враховуючи попередні повідомлення, в яких передбачається, що обробка аплідином клітин гострої лейкемії приводить до пригнічення секреції VEGF, автори досліджували, чи може аплідин також пригнічувати секрецію VEGF клітинами MM і/або BMSC. Дійсно, 12годинна обробка аплідином (20 нМ) здатна пригнітити секрецію VEGF клітинами MM, а також протидіяти збільшенню секреції VEGF, яка відбувається, коли клітини MM спільно культивують з BMSC (фіг.4А і 4В). Приклад 5 Результати: аплідин сенсибілізує клітини ММ до цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів Застосовуючи колориметричний аналіз здатності виживати з МТТ, автори виявили, що клітини MM мають підвищену чутливість до доксорубіцину, коли дану обробку поєднують з аплідином. Фіг.5 ілюструє приклад зразка первинної пухлини MM, сенсибілізованого до доксорубіцину (10 нг/мл) за допомогою аплідину (2 нМ). Приклад 6 Аплідин тестують проти різних клітин, стабільних в культурі. Клітини, що використовуються, являють собою: - клітини множинної мієломи (MM 1 .S) - лінії множинної мієломи, резистентної до дексаметазону (MMI .R) - лінії множинної мієломи, що надекспресують Всі-2 Для отримання стабільних клітинних ліній клітини поміщають в 96-ямкові планшети і залишають рости протягом 24 годин перед додаванням лікарських засобів. Клітини інкубують з лікарським засобом протягом вказаних періодів часу і життєздатність клітин вимірюють за допомогою аналізів ХТТ або MTS, використовуючи автоматичний планшет-рідер. Результати даних досліджень наведені на фіг.6-7. 82089 14
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюAplidine for multiple myeloma treatment
Автори англійськоюBertino Joseph R., Medina Daniel, Faircloth Glynn Thomas, Mitsiades Constantine S., Anderson Kenneth, Mitsiades Nicholas
Назва патенту російськоюАплидин для лечения множественной миеломы
Автори російськоюБертино Джозеф Р., Медина Дениэл, Ферклот Глинн Томас, Мициадес Константин С., Андерсон Кеннет, Міциадес Ніколас
МПК / Мітки
МПК: A61K 38/15, A61P 35/00
Мітки: аплідин, множинної, мієломи, лікування
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/7-82089-aplidin-dlya-likuvannya-mnozhinno-miehlomi.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Аплідин для лікування множинної мієломи</a>
Попередній патент: Система настилу підлог (варіанти) і спосіб її встановлення (варіанти)
Наступний патент: Спосіб отримання екстракту бета-каротину
Випадковий патент: Пристрій для автоматизованого цифрового знімання предметів дорожнього комплексу