Спосіб прогнозування розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту

Реферат: Спосіб прогнозування розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту включає визначення у сироватці крові індексу оксидативного стресу. При цьому індекс оксидативного стресу визначають у хворих на пієлонефрит до початку лікування і за результатами прогнозують ймовірність розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту. UA 83553 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕЦИДИВУЮЧОГО ПЕРЕБІГУ ПІЄЛОНЕФРИТУ UA 83553 U UA 83553 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до нефрології, урології та клінічної біохімії, і може бути використана для підвищення ефективності терапії хворих на хронічний пієлонефрит з рецидивуючим перебігом. Актуальність проблеми рецидивуючої інфекції сечової системи загалом та пієлонефриту, зокрема, обумовлена його значною поширеністю серед жінок сексуально активного віку. Біля 70 % жінок пременопаузального віку принаймні хоч раз у житті переносять інфекції сечової системи, а у 25 % з них розвивається рецидивуючий перебіг пієлонефриту. Під цим терміном мають на увазі наявність більше двох рецидивів пієлонефриту впродовж півроку або більше трьох загострень протягом року. Рецидивуючий перебіг захворювання призводить до постійного прийому антибактеріальної терапії та появи полірезистентних штамів бактерій, що насамкінець пов'язано з незадовільними результатами лікування та необхідністю визначення предикторів його розвитку. Дослідженнями останніх років продемонстровано, що у патогенезі багатьох захворювань, зокрема пієлонефриту, важлива роль належить саме оксидативному стресу, який розвивається в результаті дисбалансу між оксидантною та антиоксидантною системами та супроводжується накопиченням у крові та тканинах високих концентрацій продуктів пероксидації. На сьогодні для оцінки дисбалансу оксидантно-антиоксидантної системи як складової метаболічної відповіді організму на патологічний процес та виразності оксидативного стресу запропоновано застосування визначення індексу оксидативного стресу або індексу оксидації - інтегрального показника, що характеризує стан оксидантно-антиоксидантного балансу у сироватці крові та об'єктивно відбиває взаємозв'язок між процесами пероксидації та антиоксидантною відповіддю індивідуально у кожного пацієнта. Відомий спосіб прогнозування адекватності програмного гемодіалізу у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії (1), що включає визначення у сироватці крові вмісту церулоплазміну та трансферину, їх співвідношення, співставлення цього показника з аналогічним показником норми та подальшого розрахунку відповідного коефіцієнта за запропонованою авторами формулою для прогнозування адекватності програмного гемодіалізу у хворих, що досліджують. Недоліком способу є те, що визначають та розраховують лише деякі компоненти антиоксидантної системи, при цьому виразність процесів пероксидації не враховують. Відсутня також спроба дати інтегральну оцінку оксидантно-антиоксидантного балансу в цілому. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб інтегральної оцінки оксидантноантиоксидантного балансу у сироватці крові, взятий нами за найближчий аналог (2), що включає визначення у сироватці крові вмісту малонового діальдегіду, церулоплазміну, трансферину та сульфгідрильних груп та розрахунку інтегрального показника - індексу оксидативного стресу, що характеризує стан оксидантно-антиоксидантної рівноваги у сироватці крові. Недоліком дослідження є те, що автори пропонують тільки математичний розрахунок інтегральної оцінки оксидантно-антиоксидантного балансу у сироватці крові, наведена інформація носить описовий та рекомендований характер. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб прогнозування розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту шляхом визначення ще до початку лікування у сироватці крові хворих на пієлонефрит вмісту малонового діальдегіду як метаболіту кінцевого продукту перекисного окислення ліпідів та вмісту церулоплазміну, трансферину та сульфгідрильних груп, як компонентів антиоксидантної системи та для більш вираженої інформативності та індивідуалізації дослідження введення математичного розрахунку інтегральної оцінки оксидантно-антиоксидантного балансу у сироватці крові - індексу оксидативного стресу, що дозволить залежно від кількісних величин цього показника прогнозувати подальший перебіг пієлонефриту (рецидивуючий, нерецидивуючий), та у випадках прогностично несприятливих варіантів хвороби завчасно провести корекцію протоколу терапевтичних заходів. Поставлена задача вирішується тим, що в способі прогнозування розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту, що включає визначення у сироватці крові індексу оксидативного стресу, згідно з корисною моделлю, індекс оксидативного стресу визначають у хворих на пієлонефрит до початку лікування і, якщо величини цього показника реєструють більше ніж 2,5 од., прогнозують ймовірність розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту у 93 % випадків. Спосіб прогнозування розвитку рецидивуючого перебігу пієлонефриту виконують наступним чином: у сироватці крові визначають: вміст малонового діальдегіду: в пробірку беруть 0,5 мл сироватки крові (без ознак гемолізу) і додають 2,5 мл 0,025 М трис-гідрохлоридного буферу рН 7,4, витримують 30 хвилин та додають 1 мл 17 % розчину трихлороцтової кислоти, ретельно перемішують, проби центрифугують при 4000 об/хв. протягом 10 хв., відбирають 2 мл супернатанту і додають до них 1 мл 0,8 % розчину тіобарбітурової кислоти, прогрівають у киплячій водяній бані протягом 10 хв. Інтенсивність 1 UA 83553 U забарвлення вимірюють на спектрофотометрі СФ-26 проти контролю на реактиви у кюветах з довжиною оптичного шляху 10 мм при довжині хвилі 532 нм. Для проведення розрахунків використовують формулу: Cмкмоль / л  А д  109 / 156  105  0,5 , 5 10 15 20 25 30 35 , де А д - екстинція досліду, 10 - коефіцієнт перерахунку моль/л у мкмоль/л, 1,56  10 коефіцієнт молярної екстинції, 0,5 - об'єм досліджуваного матеріалу. Або Ад перемножують на розрахункове число, яке дорівнює 12820; вміст церулоплазміну: в пробірку беруть 0,1 мл сироватки крові (без ознак гемолізу) і додають 8,0 мл 0,4 М ацетатного буферу рН 5,5 та 1,0 мл 0,5 % водного розчину рфенілендіаміну солянокислого (субстрат), проби струшують та інкубують 60 хвилин при 37 °C, після чого реакцію зупиняють додаванням 2,0 мл 3 % розчину фтористого натрію, перемішують та витримують у холодильнику протягом 30 хвилин при +4 °C. Оптичну щільність інтенсивності забарвлення вимірюють на фотоелектроколориметрі при 530 нм у кюветах діаметром 10 мм проти контрольної проби, у яку розчини буферу та субстрату вносять після внесення розчину 3 % фтористого натрію та припинення реакції. Розрахунок показників здійснюють помножуючи отримані дані абсорбції (Е) на коефіцієнт К (який дорівнює 0,875) та виражають величину концентрації церулоплазміну в г/л; вміст трансферину: в пробірку беруть 0,1 мл сироватки крові (без ознак гемолізу) і додають 1,0 мл 0,2 % розчину амоній-залізо (III) цитрат дегідроцитрату (рН 5,5-5,8). Інтенсивність помутніння вимірюють проти контролю (замість 0,1 мл сироватки крові беруть 0,1 мл води) на фотоелектроколориметрі при 440 нм у кюветах діаметром 3 мм. Через 30 хвилин вимірювання повторюють (проби стоять при кімнатній температурі). Результати розраховують за різницею екстинцій дослідної та контрольної проби після 1-ї та 30-ї хвилини, яку помножують на 100 та виражають в умовних одиницях; вміст сульфгідрильних груп: у скляну пробірку на 20 мл беруть 0,1 мл сироватки крові, додають 1 мл дистильованої води, 1 мл 6М розчину калію йодиду, 3 краплі 5 % розчину крохмалю та 3,9 мл 0,1М фосфатного буферу рН 7,6 (загальний об'єм 6 мл), проби перемішують, так само готують контрольну пробу, додаючи замість 0,1 мл сироватки крові 0,1 мл дистильованої води. Вимірюють оптичну щільність досліджуваної проби за допомогою фотоелектроколориметра КФК-3 в кюветі з товщиною шару 20 мм проти дистильованої води, довжина хвилі 500 нм. Потім в пробу вносять 0,3 мл 0,001Н розчину молекулярного йоду, ретельно струшують і колориметрують рівно через 10 секунд після внесення йоду, час контролюють секундоміром. Контроль колориметрують аналогічно. Кількість сульфгідрильних груп (SH-груп) визначають за кількістю йоду (в еквівалентах), який провзаємодіяв з тіогрупами. Розрахунок проводять за формулою: 5 9 X  0,3  Eк  Е д  / Ек , де X - кількість SH-груп (мкмоль); 0,3 - кількість йоду, що вноситься в пробу (мікроеквіваленти), Eк та Е д - екстинції контролю та досліду; 40 45 розрахунок індексу оксидативного стресу - інтегрального показника, що характеризує стан оксидантно-антиоксидантного балансу, шляхом розрахунку співвідношення вмісту у сироватці крові малонового діальдегіду хворого до вмісту малонового діальдегіду контролю (середнє значення) та ділення отриманої величини на суму співвідношень вмісту церулоплазміну, трансферину та сульфгідрильних груп хворого до їх аналогічних показників контролю (середні значення), поділеної на кількість доданків, за формулою: ІОС  МДАх / МДАк : ЦПх / ЦПк  Трх / Трк  SHx / SHк  : 3 , деІОС - індекс оксидативного стресу; МДА х - вміст малонового діальдегіду у хворого; МДАк - вміст малонового діальдегіду контролю (середнє значення); ЦП х - вміст церулоплазміну у хворого; ЦП к - вміст церулоплазміну контролю (середнє значення); Трх - вміст трансферину у хворого; Трк - вміст трансферину контролю (середнє значення); SHx - вміст сульфгідрильних 50 груп у хворого; SHк - вміст сульфгідрильних груп контролю (середнє значення); 3 - кількість доданків. Апробація способу, що заявляється, проведена у відділі нефрології та діалізу і у лабораторії біохімії ДУ "Інститут нефрології НАМН України" у 56 жінок з пієлонефритом віком від 18 до 63 років (у середньому 36±7,7 років) та у 30 практично здорових осіб віком від 18 до 57 років з 2 UA 83553 U 5 10 15 20 нормальними аналізами крові та сечі та без захворювань нирок в анамнезі (група контролю). Рецидивуючий перебіг захворювання констатовано у 41 хворої (група 1), 15 жінок мали загострення пієлонефриту до двох разів на рік (група 2). Критеріями включення пацієнток до дослідження були: наявність клінічних ознак захворювання (дизурія, часте сечовипускання, підвищення температури тіла, відчуття болю та важкості у костовертебральному куті й інші), лейкоцитурія та бактеріурія. Критеріями виключення були: відмова хворої від участі у досліджені, вагітність та період лактації, ознаки обструкції сечової системи, зниження швидкості клубочкової фільтрації