Спосіб визначення кращих капустяних культур на сидерати на зрошуваних землях

Реферат: Спосіб визначення кращих капустяних культур на сидерати на зрошуваних землях включає основний та передпосівний обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами та збирання врожаю. Як кращу капустяну культуру на сидерат використовують ріпак ярий на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N60P45. UA 84173 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ КРАЩИХ КАПУСТЯНИХ КУЛЬТУР НА СИДЕРАТИ НА ЗРОШУВАНИХ ЗЕМЛЯХ UA 84173 U UA 84173 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі сільського господарства, зокрема до технологій вирощування сільськогосподарських культур. Відомий спосіб вирощування сидератів, який включає основний та передпосівний обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами та збирання врожаю [1, 2]. Недоліком способу є те, що врожаї зеленої маси капустяних культур (сидератів) отримують за великих матеріальних та енергетичних витрат. В основу корисної моделі поставлена задача визначення оптимального поєднання агротехнічних прийомів вирощування з метою отримання найбільшого врожаю зеленої маси вирощуваних культур високої якості із найменшими витратами. Поставлена задача вирішується тим, що впровадження агротехнічних прийомів забезпечує оптимальні умови вирощування зеленої маси капустяних культур на сидерати: як кращу капустяну культуру на сидерат використовують ріпак ярий на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N60P45. Дослідження проводили протягом 1998-2000 pp. на полях агрофірми радгоспу "Білозерський" Білозерського району Херсонської області, що розташована в зоні Інгулецької зрошувальної системи. Ґрунт дослідного поля - темно-каштановий слабкосолонцюватий середньосуглинковий з вмістом гумусу в орному шарі 2,3 %, загального азоту - 0,24, фосфору - 0,21, калію - 2,6 %. У польових дослідах вивчалися такі фактори та їх варіанти: Фактор А - капустяні культури: рижій, гірчиця сарептська, ріпак ярий, редька олійна; Фактор В - фон живлення: без добрив, N60P45, N120P90. Повторність досліду - чотириразова. Розташування варіантів здійснювалося методом розщеплених ділянок. Посівна площа ділянки для вирощування капустяних культур 2 1500 м . Попередником ярих капустяних культур була озима пшениця. Після її збирання проводили лущення стерні на глибину 6-8 см агрегатом ЛДГ-15 на тязі трактора Т-150. Перед основним обробітком ґрунту згідно зі схемою досліду вносили гранульований суперфосфат відповідною дозою сівалкою СЗ-3,6. Оранку виконували плугом ПЛН-5-35 на глибину 25-27 см. Ранньовесняне боронування здійснювали лаповими боронами у міру дозрівання ґрунту. Услід за боронуванням вносили аміачну селітру згідно зі схемою досліду і проводили передпосівну культивацію на глибину 4-6 см з боронуванням. Перед висівом насіння капустяних культур протравлювали Фундазолом 50 % С.П. нормою 2,5 кг/т. Посів проводили сівалкою СЗТ-3,6 нормою: рижій (сорт Воронезький 349) - 5-6 кг/га, гірчиця (сорт Неосипающийся-2) - 8-9, ріпак (сорт Шпат) - 10-12 і редька олійна (сорт Радуга) - 15-16 кг/га. Відразу після посіву проводили прикочування ґрунту котками ЗККШ-6. При появі бур'янів і утворенні ґрунтової кірки здійснювали до сходове і післясходове боронування. Під час вегетації культур проводили хімічні обробки. Для знищення злакових бур'янів застосовували гербіцид Фуроре супер нормою 1 л/га, проти хрестоцвітної блішки - Актеллик, 50 % к.е. нормою 1 л/га, проти капустяної совки і ріпакового квіткоїда - Децис нормою 0,3 л/га. Вегетаційні поливи виконували дощувальним агрегатом ДДА-100-МА. Передполивная вологість активного (0,6 м) шару ґрунту підтримувалася на рівні 75-80 % НВ. Збирання зеленої маси всіх капустяних культур проводили агрегатом КИР-1,5 у фазі "початок цвітіння", яку розкидали по полі і заорювали. Зелене добриво - це свіжа зелена маса рослин, що заорюють в ґрунт на місці її вирощування. Ґрунт при цьому збагачується органічною речовиною, що міститься в скошеній надземній частині культури, і післязбиральних її залишках. Значна кількість органічної речовини надходить у ґрунт і з кореневою системою. Маса її багато в чому залежить від умов зволоження і добрив. Наші дослідження показали, що застосування їх на всіх капустяних культурах позитивно позначається на нагромадженні маси коренів. У шарі 0-20 см при внесенні N120P90 вона збільшилася, порівняно з неудобреним контролем, у рижію на 28,2, гірчиці сарептської - на 24,7, ріпаку ярого - на 13,2 і редьки олійної - на 31,8 %. Менш суттєвіше під впливом добрив збільшилася маса коренів у шарі 20-40 см, особливо в гірчиці сарептської (4,0 %) і ріпаку ярого (12,7 %). Найбільш істотно вона змінилася в цьому шарі під дією добрив у рижію - збільшення склало 66,1 %. Маса коренів як на неудобреному, так і удобреному фонах у шарі 0-20 см була найбільшою в ріпаку ярого, а найменша - у рижію. У шарі 20-40 см розходження цього показника за культурами, за винятком рижію, менш істотні і коливалися на неудобреному фоні в межах 11,7-15,4, а на удобреному - 14,4-15,7 ц/га. Як маса коренів, так і маса коренів із залишками стерні була найбільшою на неудобреному й удобреному фонах у ріпаку ярого (табл. 1). З підвищенням дози мінерального добрива цей 1 UA 84173 U 5 10 показник збільшувався. Так, на фоні N120P90 він був більшим порівняно з неудобреним контролем, у рижію на 50,6, гірчиці сарептської - на 22,2, ріпаку ярого - на 21,9 і редьки олійної на 38,3 %. Загальна кількість органічної речовини, що надходить у ґрунт, була найбільшою при вирощуванні ріпаку ярого. На неудобреному фоні надходження її було меншим, ніж у цієї культури при вирощуванні рижію, на 47,7, гірчиці сарептської - на 9,8 і редьки олійної - на 15,5 %, а при внесенні N120P90 відповідно на 31,7; 14,0 і 9,1 %. Добрива впливають на надходження в ґрунт сухої органічної речовини. Причому у всіх капустяних культур з підвищенням дози добрива цей показник істотно збільшується. Так, при внесенні N120P90 надходження сухої органічної речовини в ґрунт, порівняно з неудобреним контролем, збільшилося в рижію на 89,2, гірчиці сарептської - на 38,7, ріпаку ярого - на 45,0 і редьки олійної - на 55,9 %. Таблиця 1 Надходження в ґрунт сухої органічної речовини з надземною масою, пожнивними і кореневими залишками, ц/га Вирощувана культура Роки досліджень Фон живлення Середнє Припадає на частку стерні + корені, % 1998 1999 2000 25,2 33,1 38,5 43,3 51,8 54,0 48,6 57,8 61,9 44,0 56,3 63,1 25,8 34,6 38,3 45,3 52,6 55,6 50,8 57,0 59,9 43,9 53,2 59,4 25,5 33,3 38,4 45,0 51,3 53,5 49,8 56,1 59,9 42,8 52,0 58,4 25,5 33,7 38,4 44,5 51,9 54,4 49,7 57,0 60,6 43,6 53,8 60,3 44,8 77,2 90,6 72,4 115,4 110,6 82,1 131,2 1416 78,9 119,8 133,4 50,0 88,6 88,7 87,3 121,4 122,8 98,4 126,2 126,1 72,8 104,4 115,1 47,4 78,8 89,9 85,3 111,7 106,6 91,2 118,3 126,5 78,2 98,4 109,8 47,4 81,5 89,7 81,7 116,2 113,3 90,6 125,2 131,4 76,6 107,5 119,5 53,8 41,3 42,8 54,5 44,7 48,0 54,8 45,5 46,1 56,9 50,0 50,5 Стерня + корені Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив Гірчиця N60P45 сарептська N120P90 Без добрив Ріпак ярий N60P45 N120P90 Без добрив Редька олійна N60P45 N120P90 Надземна маса, стерня, корені Без добрив Рижій N60Р45 N120P90 Без добрив Гірчиця N60P45 сарептська N120P90 Без добрив Ріпак ярий N60P45 N120P90 Без добрив Редька олійна N60P45 N120P90 Рижій 15 20 Згідно з отриманими нами даними найнижчий врожай зеленої маси на неудобреному фоні сформував рижій (табл. 2). У гірчиці сарептської, ріпаку ярого і редьки олійної він був вищим, відповідно, на 66,3; 201,9 і 227,1 %. Аналогічно змінювалася продуктивність цих культур і на удобреному фоні. Реакція окремих капустяних культур на мінеральні добрива і їхні дози була неоднаковою. Максимальне підвищення врожаю зеленої маси в досліді відзначене в рижію. При внесенні N120P90 він збільшився, порівняно з неудобреним контролем, у 2,3 разу. В інших капустяних культур на цьому фоні підвищення врожаю зеленої маси коливалося в межах 82,084,4 %. Не було значних розходжень за цим показником і при внесенні N60P45. Врожайність зеленої маси на даному фоні в гірчиці сарептської, ріпаку ярого і редьки олійної збільшилася в межах 54,2-60,1 % і лише в рижію вона склала 88,8 %. 25 2 UA 84173 U Таблиця 2 Вплив мінеральних добрив на врожайність капустяних культур, ц/га Вирощувана культура Рижій Гірчиця сарептська Ріпак ярий Редька олійна Фон живлення Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив N60P45 N120P90 Урожайність зеленої маси Середня урожайність за три роки за роками 1998 1999 2000 зеленої маси сухої речовини 96 118 107 107 21,9 186 228 192 202 47,9 254 246 251 250 51,2 137 208 190 178 37,7 279 302 265 282 64,3 311 369 292 324 59,0 177 252 219 216 40,8 360 334 305 333 67,9 445 370 372 396 70,9 256 252 220 243 33,0 460 371 336 389 40,3 533 422 390 448 59,1 Примітка. НІР05, ц/га складала: для культури від 18,5 до 30,7; для фону живлення від 16,0 до 26,6; для взаємодії факторів від 32,0 до 53,1. 5 10 15 20 Врожай сухої маси, як і сирої, при внесенні мінеральних добрив максимально збільшився в рижію - підвищення склало 2,3 разу. Зі збільшенням доз добрив не у всіх капустяних культур істотно підвищувався врожай сухої маси. Так, у ріпаку ярого при внесенні N60P45 він був вищим, ніж на фоні без добрив, на 66,4 %, а при внесенні N120P90 - на 73,8 %. У гірчиці сарептської, навпаки, зі збільшенням доз мінеральних добрив врожай сухої маси зменшився порівняно з N60P90 на 8,3 %. Пояснюється це неоднаковим вмістом вологи в надземній масі капустяних культур у період їхнього збирання. Використання будь-якого агротехнічного прийому для підвищення врожаю зумовлюється різними витратами на його застосування, а також впливом Агро прийому на врожай культури. Ось чому оцінка досліджуваного прийому підвищення врожаю сільськогосподарської культури може бути повною лише при врахуванні його економічної ефективності. Найважливішими показниками її є чистий прибуток з одного гектара, собівартість одиниці вирощеної продукції і норма виробничої рентабельності. Для сільськогосподарського виробництва прийнятні тільки ті агротехнічні прийоми, що дозволяють одержувати прибуток. Найвищий чистий прибуток з 1 га - 555 грн., максимальна рентабельність 38,9 % отримана при вирощуванні ріпаку ярого, а найнижча собівартість 1 ц зеленої маси - 4,07 грн. редьки олійної на фоні азотно-фосфорних добрив дозою N60P45. Так, при вирощуванні капустяних культур на зелену масу витрати на внесення азотнофосфорних добрив у дозі N60P45 складали 16,6-21,2 %, а на фоні N120P90-25,6-31,5 від загальних витрат. Вирощування рижію на всіх фонах живлення в наших дослідах виявилося нерентабельним, оскільки він мав найбільш високу собівартість – 1 ц зеленої маси 6,86-6,91 грн., що привело до збитків. Найбільш рентабельною культурою, судячи з чистого прибутку з 1 га - 555 грн. і рентабельності - 38,9 %, виявився ріпак ярий на фоні добрив N60P45. 25 3 UA 84173 U Таблиця 3 Економічна ефективність вирощування зеленої маси капустяних культур Середнє за 1998-2000 pp. Вирощувана культура Фон живлення Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив Гірчиця N60P45 сарептська N120P90 Без добрив Ріпак ярий N60P45 N120P90 Без добрив Редька олійна N60P45 N120P90 Рижій 5 10 15 Чистий прибуток (збиток), грн./га -266 -110 -454 90 301 30 216 555 118 38 34 126 Собівартість зеленої маси, грн./т 6,91 5,86 6,24 5,00 4,77 5,30 4,59 4,29 4,93 4,46 4,07 4,42 Рівень рентабельності, % -36 -9,3 -29,1 10,1 22,4 1,7 21,8 38,9 6,0 3,5 2,1 6,4 Збільшення дози мінеральних добрив до N120P90 призводило до зниження чистого прибутку з одного гектара, рентабельності і збільшення собівартості 1 ц зеленої маси у всіх капустяних культур порівняно з застосуванням добрив дозою N60P45. Наші дослідження показали, що при вирощуванні капустяних культур на зелену масу максимальний прихід енергії забезпечує ріпак ярий (табл. 4). На неудобреному фоні він був більшим, ніж у рижію на 86,3, гірчиці сарептської - на 8,2, редьки олійної - на 23,6 %, а при внесенні N60P45, відповідно, на 41,7; 5,6 і 14,8 %. Подальше збільшення дози мінерального добрива до N120P90 істотно не позначається на цьому показнику. У той же час витрати енергії у всіх капустяних культур збільшуються з підвищенням дози добрива. Максимальними вони були у редьки олійної, а мінімальними - у рижію. На фоні N120P90 порівняно з неудобреним контролем, витрати енергії були більші в рижію в 2,3, у гірчиці сарептської, ріпаку ярого і редьки олійної - у 2,1 разу. Енергетичний коефіцієнт, тобто величина, що вказує, наскільки прихід енергії більше її витрат, був найбільшим при вирощуванні ріпаку ярого як на неудобреному фоні, так і удобреному. Практично таким же він був і при вирощуванні гірчиці сарептської. Таблиця 4 Енергетичний баланс вирощування зеленої маси капустяних культур Середнє за 1998-2000 pp. Вирощувана культура Рижій Гірчиця сарептська Ріпак ярий Редька олійна 20 Фон живлення Приріст енергії, ГДж/га Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив N60P45 N120P90 Без добрив N60P45 N120P90 20,71 51,90 48,84 42,64 74,46 58,35 46,10 79,25 74,28 33,01 33,76 54,22 Енергетичний коефіцієнт 2,6 3,4 2,6 3,8 4,0 2,8 3,8 4,1 3,1 2,9 3,2 2,5 Внесення N60P45 збільшує енергетичний коефіцієнт, порівняно з неудобреним контролем, у рижію - на 30,8, гірчиці сарептської - на 5,3, ріпаку ярого - на 7,9 і редьки олійної - на 10,3 %. З 4 UA 84173 U 5 підвищенням дози добрива до N120P90 він не змінюється, порівняно з неудобреним контролем, у рижію, а в гірчиці сарептської зменшується на 26,3, ріпаку ярого - на 18,4 і редьки олійної - на 13,8 %. Використані джерела: 1. Алексеев Е.К. Зеленое удобрение на орошаемых землях. - М.: Сельхозиздат, 1957.-269 с. 2. Ушкаренко В.О. Зрошуване землеробство. - К.: Урожай, 1994.-326 с. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 Спосіб визначення кращих капустяних культур на сидерати на зрошуваних землях, який включає основний та передпосівний обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами та збирання врожаю, який відрізняється тим, що як кращу капустяну культуру на сидерат використовують ріпак ярий на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N60P45. Комп’ютерна верстка С. Чулій Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5