Спосіб оцінки м’язової сили і біологічного віку практично здорових людей

Реферат: UA 92820 U UA 92820 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що пропонується, належить до галузі медицини, а саме спортивної медицини, фізичної реабілітації та сімейної медицини, і може бути використана для оцінки сили як одного із провідних показників фізичного розвитку людини. Силу людини можна визначити, як її здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому, створюючи м'язові зусилля. Сила має забезпечити потреби людини у різноманітних видах рухової діяльності у спортивній, виробничій, побутовій сферах. Як відомо численні фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі людини здійснюються за участю активної частини опорно-рухового апарату - м'язової системи. Крім впливу на роботу серця, кровоток, тонус судин, м'язи відіграють значну роль у терморегуляції, вуглеводному і жировому обміні (1). Об'єктивним функціональним показником розвитку м'язової системи людини є показник м'язової сили. Тим не менше літературні джерела та результати наших досліджень констатують суттєве зниження показників сили, включаючи показники сили кисті, у практично здорових людей обох статей навіть у молодому віці і труднощі в оцінці цього показника. Відомо, що показники сили з віком прогресивно знижуються, що може бути причиною обмеження професійної придатності людей у багатьох професіях уже навіть у середньому віці. Крім того, в окремих дослідженнях (2) було показано, що особи із зниженими силовими можливостями характеризуються вдвічі більшою частотою виявлення предикторів артеріальної гіпертензії у відповідь на ізометричні зусилля у порівнянні з особами, що мають нормальні і високі силові можливості. Аналіз літературних джерел свідчить за те, що до теперішнього часу не існує єдиного обґрунтованого підходу до оцінки визначеного силового показника у практично здорових особливо нетренованих осіб. Так існує спосіб оцінки сили кисті по визначенню показника силового індексу, як процентного відношення абсолютних значень максимальної довільної сили до маси тіла (3). За цим способом силовий індекс має складати у чоловіків в середньому 65-80 % від маси тіла, у жінок 48-50 %. Однак авторами способу ніяким чином не враховано, що є значна кількість осіб в популяції, які мають надмірну або недостатню масу тіла, що штучно занижує або завищує оцінюваний показник. За нашими дослідженнями серед обстежених жінок надмірну масу тіла мали 10,7 %, недостатню - 7,9 % обстежених, серед чоловіків ці зміни відповідно знаходили у 27,4 % і 1,7 % обстежених. І таким чином, якщо навіть однакові абсолютні значення максимально довільної сили визначались у жінок із зниженою і нормальною масою тіла, то у перших силовий індекс складав 54,5 % і оцінювався, як вищий за середній, у других дорівнював 46,9 % і уже характеризував зниження силових можливостей. Тобто у кожної п'ятої жінки і кожного третього чоловіка оцінка сили за цим способом буде неточною. Крім того, наші дослідження показали, що середні значення маси тіла по обстеженій групі склали у чоловіків 75,2±0,84 кг, при коливаннях її - від 50 до 98 кг, у жінок цей показник дорівнював 59,4±0,74 кг при діапазоні коливань від 46 кг до 86 кг. У такому випадку нижня границя абсолютних значень нормального показника максимально довільної сили мала б складати у чоловіків з мінімальною масою тіла - 32,5 кг (силовий індекс = 65 %), з максимальними значеннями маси - 63,7 кг (силовий індекс також дорівнює 65 %). У жінок діапазон коливань показника максимально довільної сили мав би складати від 22,1 до 41,3 кг, тобто різниця абсолютних значень сили відрізнялась би практично вдвічі. В той же час нашими дослідженнями було показано, що взаємозв'язок між масою тіла і силою м'язів кисті (максимально довільна сила) у жінок дуже слабкий (коефіцієнт кореляції склав r=0,227), у чоловіків - був більшим (r=0,56). Але враховуючи те, що маса тіла залежить від зросту, нами було проведено визначення взаємозв'язку між індексом маси тіла (маса тіла, кг: зріст, м в квадраті) і силою м'язів кисті, яке показало, що цей зв'язок був ще меншим, як у жінок, так і у чоловіків (r=0,097 і r=0,44, відповідно), що підтверджує недоцільність використання відносного показника сили в оцінці силових можливостей. Указаний спосіб не дає змоги точно оцінити ступінь зниження або перевищення показника сили, враховуючи значний діапазон можливих середніх значень показника сили, не має оціночних градацій, що знижує його точність і інформаційну цінність. На відміну від попереднього в іншому способі (4) рекомендується оцінювати уже не силовий індекс, а абсолютні значення максимальної довільної сили м'язів кисті в кілограмах. Середні показники сили м'язів правої кисті для нетренованих, на думку дослідників, мають складати у чоловіків 45-50 кг, у жінок 35-40 кг; у людей, тренованих, і спортсменів ці величини вищі. Недоліком способу є те, що він не дає можливості достовірно визначити характер і ступінь змін силових показників людини, особливо з урахуванням можливих вікових відмінностей. Як відомо поняття "середні" значення тотожне поняттю "норма". Водночас сила м'язів у практично 1 UA 92820 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 здорових людей може бути не тільки середньою, а і вищою за середній рівень, високою, і ці значення показника вважаються теж "нормальними", хоча вони характеризують різні рівні функціональних силових можливостей людини. Крім того, ступінь зниження силових можливостей може також сильно відрізнятися. Отже спосіб не дозволяє достеменно диференціювати осіб з низькими і високими функціональними силовими можливостями. Серед обстежених нами практично здорових людей показники сили м'язів кисті коливалась в дуже широких межах: від 20 до 95 кг у чоловіків, від 18 до 43 кг у жінок, що підтверджує факт наявності значних коливань силових можливостей. Тобто в оцінці показника сили м'язів кисті у практично здорових молодих осіб спосіб має низьку інформативність. Найближчим аналогом є спосіб (5), що пропонує шкалу оцінювання силових можливостей м'язів кисті людини з урахуванням ступеня зменшення відносного показника сили - силового індексу (СІ) шляхом визначення біологічного віку обстежених. За ствердженням дослідників (зниження СІ на 2 % (з 65 % до 63 %) у чоловіків збільшує біологічний вік (БВ) зразу на 10 років, тобто до 30 років при паспортному віці - 20 років. Подальше кожне зниження СІ на 2 % відповідає збільшенню біологічного віку на 5 років. Тобто у 65 років силовий індекс має складати 49 %. У жінок зміни силового індексу починаються тоді, коли силовий індекс знижується нижче 55 %, а саме з 55 % до 53 %, що збільшує біологічний вік 20-річних жінок на 10 років, тобто відповідає вікові 30 років, знижуючись в подальшому кожні 5 років на 2 %, і у 65 років силовий індекс має складати 39 %. Але оскільки оцінка сили здійснюється по відносному показнику особи одного паспортного віку, але різної маси тіла потрапляють в різні вікові оціночні градації. Так серед обстежених нами чоловіків з надлишковою масою тіла абсолютна величина м'язової сили кисті складала в середньому 55,5±1,72 кг, з нормальною масою - 49,2±0,8 кг. Різниця абсолютних значень досягала статистичної значимості (р