Спосіб прогнозування прогресування гіпертонічної хвороби, асоційованої з абдомінальним ожирінням, за допомогою математичного моделювання

Реферат: Спосіб прогнозування прогресування гіпертонічної хвороби, асоційованої з абдомінальним ожирінням, за допомогою математичного моделювання, у якому за результатами клінікоінструментального обстеження та біохімічних досліджень крові визначають та оцінюють індивідуальні дані хворого. На підставі логістичного регресійного аналізу індивідуальних даних проводять статистичну процедуру відбору найбільш значущих антропометричних, ехокардіографічних та біохімічних предикторів хворого, як найбільш значущі виявлено 5 предикторів. Визначають коефіцієнти значимості, що характеризують вклад кожного предиктора у прогноз, для індивідуальної кількісної оцінки тяжкості перебігу гіпертонічної хвороби, асоційованої з абдомінальним ожирінням, розраховують в автоматичному режимі в Ехеlе прогностичний індекс за допомогою створеної математичної моделі. UA 98000 U (12) UA 98000 U UA 98000 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до кардіології, та може бути використана для індивідуальної кількісної оцінки тяжкості перебігу гіпертонічної хвороби, асоційованої з абдомінальним ожирінням, за допомогою математичного моделювання. Гіпертонічну хворобу (ГХ) відносять до найбільш прогностично несприятливого та поширеного серцево-судинного захворювання (ССЗ), а до чинників, що прискорюють її розвиток, належить ожиріння. (Біловол О.М., Ковальова О.М., Попова С.С., Тверетінов О.Б. Ожиріння в практиці кардіолога та ендокринолога. - Тернопіль: ТДМУ "Укрмедкнига", - 2009. 619 с). Прогноз тяжкості стану будь-якого хворого, зокрема за умов поєднаної патології, залишається складною клінічною задачею через наявність багато численних факторів ризику (ФР), що впливають на нього, їх неоднозначності. Сучасний стан проблеми пояснюється як її складністю, так і недосконалим рівнем використання методів статистичного аналізу у вітчизняній біомедицині у цілому, тому необхідним є розробка математичних моделей прогнозування. Існуючі на даний час способи оцінки особливостей перебігу ГХ, яка поєднана з абдомінальним ожирінням (АО), базуються на визначенні клінічних, електрокардіографічних, біохімічних параметрів пацієнта, що дозволяє створювати різні методики для оцінки факторів ризику, які здатні прискорювати розвиток захворювань. Відоме дослідження, яке було проведено за участю 174 хворих на ГХ II стадії, 1-2 ступеня з метаболічним синдромом (МС), зокрема з абдомінальним ожирінням (АО) (Мітченко O.I., Романова В.Ю., Яновської К.О. Високий кардіоваскулярний ризик у хворих з артеріальною гіпертензією та ожирінням" // Здоров'я України, тематичний номер - 09.2012. - С. 24-25). Для оцінки особливостей перебігу поєднаної патології та виявлення високого кардіоваскулярного ризику хворим визначають антропометричні показники з обчисленням індексу маси тіла (ІМТ). Як ранній маркер розвитку атеросклерозу визначають товщину комплекс інтима-медіа (КІМ) загальної сонної артерії (ЗСА) та наявність бляшок. Оцінку ендокринної активності жирової тканини здійснюють шляхом аналізу рівнів лептину, адипонектину та їх співвідношення в поєднанні з традиційними ФР, неінвазивними маркерами субклінічного атеросклерозу та характеристиками інсулінорезистентності (IP). При цьому, комп'ютерний аналіз даних анамнезу, клінічного, біохімічного та інструментального обстеження у групах хворих здійснювали стандартними методами статистичної обробки медичних даних, реалізованими у пакеті аналізу Excel. Результати наведеного дослідження продемонстрували, що незалежно від статі у хворих на ГХ з МС при збільшенні маси тіла та прогресуванні IP спостерігається зростання товщини КІМ ЗСА, збільшення кількості виявлених бляшок за даними ультразвукового дослідження порівняно з хворими, у яких НОМА-індекс менше ніж 2,77. Ще однією важливою особливістю є виявлення того факту, що спостерігається більш виразне пригнічення ендотелійзалежної вазодилатації порівняно з хворими без IP. У дослідженнях здійснюють багатофакторну оцінку стану хворого, але недоліком можна вважати те, що використання при аналізі індивідуальних даних простих статистичних характеристик типу середніх значень, стандартних помилок або відсотків у дослідженнях є недостатнім для оптимізації методологічних підходів до вивчення даної проблеми. Це пов'язано з тим, що методологія вивчення взаємозв'язків, які відображають різні ланцюги патогенезу, повинна відповідати вимогам системного аналізу та доказової медицини. Відоме також дослідження (Андреева А.О. Вісфатин і показники ендотелійзалежної вазодилатації у хворих на гіпертонічну хворобу на тлі абдомінального ожиріння. - Український терапевтичний журнал. - № 3. - 2013. - С. 57-60), вибране за найближчий аналог, у якому був здійснений розподіл 79 хворих на 2 групи залежно від наявності ожиріння абдомінального типу. У першу групу ввійшли пацієнти з ГХ (n=32), до другої групи потрапили хворі на ГХ з АО (n=36), третю групу склали практично здорові особи (n=17). Середня вага хворих на ГХ з та без АО становила відповідно 94,15,21 і 64,514,64 кг (р