Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання, що включає проведення відеоторакоскопії із дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію або пункцію в місцях безсудинних ділянок утворень, використання ендоскопічних контейнерів для видалення резектованого препарату, ретельну механічну санацію плевральної порожнини, здійснення контролю гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби" та дренування плевральної порожнини в кінці оперативного втручання, який відрізняється тим, що додатково в передопераційному періоді за 1 годину до операції внутрішньовенно вводять 500 мг левофлоксацину, в операційній після обробки операційного поля його покривають антимікробною плівкою "Ioban", інтраопераційно санують плевральну порожнину розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталюють в плевральну порожнину 1000 мг амікацину, в кінці оперативного втручання виконують санаційну фібробронхоскопію та в післяопераційному періоді призначають внутрішньовенно левофлоксацин дозою 500 мг двічі на добу протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів після видалення дренажів.

Текст

Реферат: Спосіб профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання, що включає проведення відеоторакоскопії із дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію або пункцію в місцях безсудинних ділянок утворень, використання ендоскопічних контейнерів для видалення резектованого препарату, ретельну механічну санацію плевральної порожнини, здійснення контролю гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби" та дренування плевральної порожнини в кінці оперативного втручання, причому додатково в передопераційному періоді за 1 годину до операції внутрішньовенно вводять 500 мг левофлоксацину, в операційній після обробки операційного поля його покривають антимікробною плівкою "Ioban", інтраопераційно санують плевральну порожнину розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталюють в плевральну порожнину 1000 мг амікацину, в кінці оперативного втручання виконують санаційну фібробронхоскопію та в післяопераційному періоді призначають внутрішньовенно левофлоксацин дозою 500 мг двічі на добу протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів після видалення дренажів. UA 100334 U (12) UA 100334 U UA 100334 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до торакальної хірургії, і може бути використана для профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання. Малоінвазивні технології на сучасному етапі набувають пріоритетного напрямку в торакальній хірургії. Але, крім позитивних сторін є й недоліки, а саме, відкриваються нові "вхідні ворота" інфекції, оскільки під час даних оперативних втручань передбачається багаторазове введення торакоскопу та торакоскопічних інстументів, які сприяють активному занесенню і адгезії патогенних збудників. Крім того, відеоторакоскопічні операції супроводжуються необхідністю післяопераційного дренуваня, що, в умовах ери госпітальної інфекції, імовірно сприяє подальшому розвитку інфекційних процесів. При цьому фінансові витрати на діагностику і лікування цих проблем призводять до значних економічних збитків, тому потребують розробки заходів, що запобігають виникненню даних ускладнень. Відомий спосіб профілактики інфекційних ускладнень під час ендоскопічної операції, згідно з яким проводять профілактику антибактеріальним препаратом широкого спектра дії іміпенемом, дія якого спрямована на попередження розвитку інфекції в зоні операційного інтересу. Першу і, найчастіше, єдину дозу препарату вводять в операційній перед оперативним доступом [див. Федоров, И. В. Профилактика гнойных осложнений в эндохирургии [Текст] / И. В. Федоров // Мир медицины. - 1999. - № 9. - С. 24-28.]. Проте даний спосіб мас наступні недоліки: він базується на протимікробній дії антибіотика, в той час як активність останнього не завжди відповідає наявному штаму патогенного мікроорганізму, оскільки останнім часом з'явилися штами мікроорганізмів стійкі навіть до препаратів з групи "спасіння" - карбапенемів; неможливо забезпечити адекватну профілактику інфекційних ускладнень. використовуючи тільки один антибактеріальний препарат, окрім того, застосування антибіотика безпосередньо перед оперативним доступом не є терміном оптимального введення препарату, так як не створює належної концентрації в тканинах, що не дозволяє провести адекватну профілактику мікробної контамінації операційної рани; проведення антибіотикопрофілактики лише в передопераційному періоді, навіть препаратами широкого спектра дії, недостатньо ефективне в боротьбі з інфекційними ускладненнями в умовах сьогоденної госпітальної інфекції; призначення дорогого антибактеріального препарату не завжди може бути обґрунтованим, але однозначно призведе до додаткових фінансових витрат. Відомий спосіб профілактики інфекційних ускладнень під час відеоторакоскопічної операції, згідно з яким проводять пневмоліз, санацію плевральної порожнини та місцеве застосування розчину перфторану, який сприяє скороченню термінів ексудації, стимуляції місцевого імунітету, очищенню та загоєнню ран, а також зниженню рівня лабораторних показників як місцевої, так і загальної запальної реакції [див. Демальдинов Д. А. Видеоторакоскопическая санация и локальное использование перфторана при экссудативных плевритах [Текст] / Д. А. Демальдинов, Р. Д. Мустафин // Астраханский медицинский журнал. - 2011. - № 2. - С. 178-181]. Проте даний спосіб має наступні недоліки: перфторан не є ні антимікробним, ні антисептичним препаратом, тому не може бути повною мірою використаний для профілактики інфекційних ускладнень; перфторан сприяє стимуляції місцевого імунітету, але цього недостатньо для дії на патогенну мікрофлору; висока вартість перфторану піддає сумніву його рутинне застосування для профілактики інфекційних ускладнень; проведення лише пневмолізу не забезпечує механічного видалення фібринових нашарувань на вісцеральній та парієтальній плеврі, які в післяопераційному періоді можуть сприяти утворенню спайок та осумкувань, що, в подальшому, будуть джерелом інфекції, крім того, пневмоліз супроводжується підвищеною дифузною кровоточивістю, що сприяє утворенню мікрогематом, які, в свою чергу, є чудовим поживним середовищем для інфекційної флори; кожне відеоторакоскопічне оперативне втручання закінчується дренуванням плевральної порожнини. Будь-які дренажі є чужорідним тілом, а тому і додатковим джерелом інфекції, що потребує застосування антимікробних та антисептичних препаратів для запобігання контамінації госпітальною мікрофлорою. Відомий спосіб профілактики інфекційних ускладнень під час відеоторакоскопічної операції, який полягає у санаційному звільненні плевральної порожнини від нашарувань фібрину та септальних спайок, а також в перепалюванні останніх шляхом діатермокоагуляції та застосування протитуберкульозної хіміотерапії в післяопераційному періоді [див. Дужий І. Д. Торакоскопічна санація плевральної порожнини, як важливий фактор оптимізації процесу 1 UA 100334 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 лікування туберкульозних плевритів [Текст] /1. Д. Дужий, В. Р. Крамаревич // Вісник Сумського державного університету. Серія Медицина. - 2004. - № 7(66). - С. 100-102]. Проте даний спосіб має наступні недоліки: спосіб не передбачає застосування антисептичних та протимікробних препаратів з метою профілактики інфекційних ускладнень в періопераційному періоді; механічне звільнення плевральної порожнини від нашарувань не може забезпечити адекватну санацію плевральної порожнини та гарантувати відповідну профілактику інфекційних ускладнень; внаслідок цих маніпуляцій утворюється велика ранова поверхня, яка викликає значну ексудацію та потребує тривалого знаходження дренажів в плевральній порожнині, що сприяє додатковому інфікуванню; протитуберкульозна хіміотерапія, особливо препарати І ряду не впливають на госпітальну мікрофлору, тому застосування їх досить обмежено з метою подолання інфекційних проявів. Найбільш близьким по технологічній суті до способу, що заявляється, є спосіб профілактики інфекційних післяопераційних ускладнень при відеоторакоскопічній операції, згідно з яким в інтраопераційному періоді проводять відеоторакоскопію із дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію або пункцію в місцях безсудинних ділянок утворень, тим самим знижуючи ризик кровотечі, використовують ендоскопічні контейнери для видалення резектованого препарату, знижуючи ризик додаткового інфікування, ретельно механічно санують плевральну порожнину, здійснюють контроль гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби" та ефективно дренують плевральну порожнину в кінці оперативного втручання [див. Шнитко С.Н. Ошибки и осложнения при выполнении видеоторакоскопических оперативных вмешательств и их профилактика [Текст] / С.Н. Шнитко // Медицинские новости. - 2004. - № 8. - С. 19-22]. Проте даний спосіб має певні недоліки: не приділено уваги антимікробній профілактиці в передопераційному періоді, як основному методу профілактики інфекційних ускладнень на сучасному етапі; застосування ендоскопічних контейнерів в інтраопераційному періоді недостатньо для зниження ризику додаткового інфікування; не враховано необхідність санації плевральної порожнини антисептиками, так як видалити дрібні залишки гематом та тканин не завжди можна механічним шляхом за допомогою ендоскопічного інструментарію; ера нозокоміальних інфекцій потребує не тільки технічного, але й системного підходу до профілактики інфекційних ускладнень. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання, в якому в передопераційному періоді за 1 годину до операції внутрішньовенно вводять 500 мг левофлоксацину, в операційній після обробки операційного поля його покривають антимікробною плівкою "Ioban", інтраопераційно санують плевральну порожнину розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталюють в плевральну порожнину 1000 мг амікацину, в кінці оперативного втручання виконують санаційну фібробронхоскопію та в післяопераційному періоді призначають внутрішньовенно левофлоксацин дозою 500 мг двічі на добу протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів після видалення дренажів, за рахунок чого зменшується частота виникнення інфекційних післяопераційних ускладнень як місцевого, так і загального характеру: частота виникнення лейкоцитозу, частота підвищення швидкості зсідання еритроцитів, частота гектичної лихоманки, а також скорочується термін стаціонарного лікування. Поставлена задача вирішується тим, що у способі профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання, що включає проведення відеоторакоскопії із дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію або пункцію в місцях безсудинних ділянок утворень, використання ендоскопічних контейнерів для видалення резектованого препарату, ретельну механічну санацію плевральної порожнини, здійснення контролю гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби" та дренування плевральної порожнини в кінці оперативного втручання, згідно з корисною моделлю, додатково в передопераційному періоді за 1 годину до операції внутрішньовенно вводять 500 мг левофлоксацину, в операційній після обробки операційного поля його покривають антимікробною плівкою "Ioban", інтраопераційно санують плевральну порожнину розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталюють в плевральну порожнину 1000 мг амікацину, в кінці оперативного втручання виконують санаційну фібробронхоскопію та в післяопераційному періоді призначають внутрішньовенно 2 UA 100334 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 левофлоксацин дозою 500 мг двічі на добу протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів після видалення дренажів. Відомо, що загальновизнаним методом попередження післяопераційної інфекції є антибіотикопрофілактика, метою якої є створення бактерицидної концентрації антибактеріальних препаратів в сироватці крові і тканинах до моменту розрізу шкіри. Визначним критерієм вибору антибіотика, при цьому, є широкий спектр дії на мікробну флору. Проте, не менш важливим є фармакокінетика та фармакоекономічний аспект препарату. Найбільш ефективним, на сьогоднішній день, є фторхінолон III покоління -левофлоксацин, який покриває грамнегативну і грампозитивну флору, крім того, він має протианаеробний ефект. Відомо, що антимікробна плівка "Ioban" створює додаткові стерильні умови, так як забезпечує високий рівень асептики операційного поля протягом всієї операції в результаті дії йодофору та механічної мобілізації мікроорганізмів, виключає контакт інструментів, рукавичок та рідин зі шкірою та їх потрапляння в рану, крім того, шкіра пацієнта "вільно дихає" через плівку. Відомо, що використання ендоскопічних контейнерів для видалення резектованого препарату знижує ризик додаткового інфікування і особливо актуально при видаленні утворень з порожнинами розпаду, так як порушення їх цілісності призводить до обсіменіння плевральної порожнини і появи інфекційних ускладнень. Проте, механічно, за допомогою інструментів, можливо видалити лише великі утворення. Застосування ендоскопічних контейнерів, іноді, обмежено, так як розмір деяких біоптатів маленький і вони вміщуються в ложі інструменту, а їх обривки залишаються в порожнині. Дрібні утворення тотально видалити дуже складно. Але, в подальшому, вони можуть викликати температурну реакцію, порушувати прохідність дренажів та, згодом, стати джерелом інфекції в плевральній порожнині. Проведеними дослідженнями доведено, що в результаті введення розчину антисептика декасану, який має виражену бактерицидну дію по відношенню до грампозитивної, грамнегативної та анаеробної мікрофлори, з подальшою його аспірацією досягається швидке і ретельне видалення патологічних утворень з плевральної порожнини. Також відомий фунгіцидний, вірусоцидний, спороцидний ефект даного препарату. Експериментальними дослідженнями та клінічною практикою доведена протизапальна дія декасану, механізм якої полягає в пригніченні продукції серотоніну клітинами і зменшенні ексудації, а також десенсибілізуюча та спазмолітична дія. Крім того, декасан підвищує чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. В присутності суббактеріостатичних доз декасану підсилюється дія амікацину, канаміцину, еритроміцину, гентаміцину, тетрацикліну, що, в сукупності, обумовлює зниження післяопераційних інфекційних ускладнень. Відомо, що профілактика інфекційних ускладнень повинна проводитися на всіх етапах оперативного втручання. Саме тому, на завершальному етапі, перед дренуванням плевральної порожнини доречно застосування антибактеріального препарату групи аміноглікозидів амікацину, ефективність якого підвищується на фоні декасану. Відоме використання фібробронхоскопії під час оперативного втручання з метою санації. Внаслідок проведення однолегеневої вентиляції, механічного маніпулювання легенею під час операції в трахеобронхіальному дереві накопичується значна кількість харкотиння, яке потребує видалення в кінці оперативного втручання, щоб уникнути післяопераційних ателектазів та пневмонітів. Тому у способі, що заявляється, виконують санаційну фібробронхоскопію трахеобронхіального дерева з повною аспірацією патологічного вмісту, що також сприяє швидкому розправленню легені. Використання всіх цих заходів дозволяє зменшити частоту виникнення інфекційних післяопераційних ускладнень, як місцевого, так і загального характеру: частоту виникнення лейкоцитозу, частоту підвищення швидкості зсідання еритроцитів, частоту гектичної лихоманки, а також скоротити термін стаціонарного лікування. Спосіб виконують наступним чином. Хворим, які потребують проведення відеоторакоскопічного оперативного втручання, в передопераційному періоді за 1 годину до операції внутрішньовенно вводять 500 мг левофлоксацину. В операційній після обробки операційного поля його покривають антимікробною плівкою "Ioban". Після чого встановлюють перший торакопорт та визначають місце встановлення другого. Далі проводять відеоторакоскопію з дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів. При необхідності виконують пневмоліз, проводять повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію або пункцію в місцях безсудинних ділянок утворень, тим самим знижуючи ризик кровотечі, використовують ендоскопічні контейнери для видалення резектованого препарату, знижуючи ризик додаткового інфікування, ретельно механічно санують плевральну порожнину, здійснюють контроль гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби". Потім санують 3 UA 100334 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 плевральну порожнину розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталюють в плевральну порожнину 1000 мг амікацину. В кінці оперативного втручання виконують санаційну фібробронхоскопію та ефективно дренують плевральну порожнину трьома дренажами під візуальним контролем, дренажі фіксують і підключають до активної аспірації та проводять поступове роздування легень. Оперативне втручання закінчують накладанням асептичних пов'язок. В післяопераційному періоді проводять: кисневу терапію, призначають 500 мг левофлоксацину двічі на добу внутрішньовенно протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів, включно, після видалення дренажів та необхідну терапію в залежності від етіології основного захворювання та призначають анальгетики. Контроль загального аналізу крові в перші три доби проводять щодня, далі за потребою. Біохімічні показники, показники коагулограми та кислотно-лужного балансу, загального аналізу сечі, ЕКГ-контроль проводять на наступний день після операції, далі 1 раз на 5 днів. При потребі виконують частіше. Наводимо конкретні приклади здійснення способу. Приклад 1 (за способом-прототипом) Хворий В., 56 років, № історії 1585, госпіталізований у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України" з діагнозом "Лівобічний гідроторакс". Для уточнення діагнозу і вибору тактики лікування після попередньої відповідної передопераційної підготовки, хворому провели відеоторакоскопічну операцію лівої плевральної порожнини з біопсією парієтальної плеври за загальноприйнятими правилами оперативної хірургії. В інтраопераційному періоді провели відеоторакоскопію із дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію в місцях безсудинних ділянок утворень, тим самим знижуючи ризик кровотечі, використали ендоскопічний контейнер для видалення резектованного препарату, знижуючи ризик додаткового інфікування, провели контроль надійності гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби" та дренували плевральну порожнину після оперативного втручання. Ускладнень в інтраопераційному періоді не було. Після операції хворий був дезінтубований в операційній, після чого переведений до відділення реанімації та інтенсивної терапії. В післяопераційному періоді провели: кисневу терапію, призначили цефтріаксон 2 грами на добу внутрішньовенно протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині, а також анальгетики. Загальний аналіз крові, біохімічні показники, показники коагулограми та кислотно-лужного балансу, загального аналізу сечі, ЕКГ-контроль без відхилень від норми. На третій день після операції у хворого підвищилась температура тіла до 38,6 °C, з'явилися запальні зміни у загальному аналізі крові (лейкоцитоз, підвищення швидкості зсідання еритроцитів), ознаки запалення в області післяопераційної рани, в цитологічному дослідженні ексудату переважали нейтрофіли. Була посилена антибактеріальна терапія та розпочата інтенсивна санація плевральної порожнини антисептичними розчинами. Загалом антибіотикотерапія продовжувалася протягом 12 днів. Післяопераційна рана загоїлася первинним натягом через 14 діб після операції. На 20 добу після операції хворий у задовільному стані був виписаний з відділення для продовження лікування за основним захворюванням за місцем проживання. Приклад 2 (за способом, що заявляється) Хвора К., 47 років, № історії 3077, госпіталізована у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України" із діагнозом: "Правобічний ексудативний плеврит. 3 роки назад перехворіла на туберкульоз легень. Для уточнення діагнозу і вибору тактики лікування хворій була виконана відеоторакоскопічна операція правої плевральної порожнини з біопсією парієтальної плеври та попередньою відповідною передопераційною підготовкою. В день операції за 1 годину до її початку хворій ввели внутрішньовенно 500 мг левофлоксу. В операційній після обробки операційного поля його покрили антимікробною плівкою "Ioban". Після чого встановили перший торакопорт та визначили місце встановлення другого. Відеоторакоскопічну операцію провели з дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінно евакуювали рідину з плевральної порожнини, провели біопсію плеври в місцях безсудинних ділянок, тим самим знижуючи ризик кровотечі, використали ендоскопічний контейнер для видалення препарату, знижуючи, тим самим, ризик додаткового 4 UA 100334 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 інфікування, ретельно механічно санували плевральну порожнину, здійснили контроль гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби". Потім провели санацію плевральної порожнини розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталювали в плевральну порожнину 1000 мг амікацину. В кінці оперативного втручання виконали санаційну фібробронхоскопію та дренували плевральну порожнину трьома дренажами під візуальним контролем, дренажі зафіксували і підключили до активної аспірації та провели поступове роздування легень. Оперативне втручання закінчили накладанням асептичних пов'язок. Ускладнень в інтраопераційному періоді не було. Після операції хвора була дезінтубована в операційній, після чого переведена до відділення реанімації та інтенсивної терапії. В післяопераційному періоді проводили: кисневу терапію, призначили 500 мг левофлоксацину двічі на добу внутрішньовенно протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів, включно, після видалення дренажів, а також анальгетики. Загальний аналіз крові, біохімічні показники, показники коагулограми та кислотнолужного балансу, загального аналізу сечі, ЕКГ-контроль без відхилень від норми. В післяопераційному періоді інфекційних ускладнень як місцевого, так і загального характеру не спостерігалось. На 10 добу після операції хвора у задовільному стані була виписана для продовження лікування за основним захворюванням за місцем проживання. Приклад 3 (за способом, що заявляється) Хворий Ч., 33 роки, № історії 5411, госпіталізований у відділення хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМИ України" із діагнозом: "Лівобічний ексудативний плеврит". Захворів гостро тиждень тому, супутньої патології немає. Для уточнення діагнозу і вибору тактики лікування хворому була виконана відеоторакоскопічна операція лівої плевральної порожнини з біопсією парієтальної плеври з попередньою відповідною передопераційною підготовкою. В день операції за 1 годину до її початку хворому ввели внутрішньовенно 500 мг левофлоксу. В операційній після обробки операційного поля його покрили антимікробною плівкою "Ioban". Після чого встановили перший торакопорт та визначили місце встановлення другого. Відеоторакоскопічну операцію провели з дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінно евакуювали рідину з плевральної порожнини, провели біопсію плеври в місцях безсудинних ділянок, тим самим знижуючи ризик кровотечі, використали ендоскопічний контейнер для видалення препарату, знижуючи, тим самим, ризик додаткового інфікування, ретельно механічно санували плевральну порожнину, здійснили контроль гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби". Потім провели санацію плевральної порожнини розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталювали в плевральну порожнину 1000 мг амікацину. В кінці оперативного втручання виконали санаційну фібробронхоскопію та дренували плевральну порожнину трьома дренажами під візуальним контролем, дренажі зафіксували і підключили до активної аспірації та провели поступове роздування легень. Оперативне втручання закінчили накладанням асептичних пов'язок. Ускладнень в інтраопераційному періоді не було. Після операції хворий був дезінтубований в операційній, після чого переведений до відділення реанімації та інтенсивної терапії. В післяопераційному періоді проводили: кисневу терапію, призначили 500 мг левофлоксацину двічі на добу внутрішньовенно протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів, включно, після видалення дренажів, а також анальгетики. Загальний аналіз крові, біохімічні показники, показники коагулограми та кислотнолужного балансу, загального аналізу сечі, ЕКГ-контроль без відхилень від норми. В післяопераційному періоді інфекційних ускладнень як місцевого, так і загального характеру не спостерігалось. На 12 добу після операції хворий у задовільному стані був виписаний для продовження лікування за основним захворюванням за місцем проживання. Запропонований спосіб профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання був застосований у 92 хворих, контрольну групу склали 88 хворих, у яких профілактика проводилася за способом-прототипом. Віково-статевий склад хворих, вид та об'єм виконаних оперативних втручань в обох групах були ідентичними, що дозволяє коректно порівнювати результати лікування. Результати застосування обох способів наведено в таблиці. 5 UA 100334 U Таблиця Порівняльна оцінка ефективності 2-х способів профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання №№ п/п 1. 2. 3. 4. 5. 5 10 Спосіб лікування Спосіб, що Прототип (88 заявляється (92 хворих) хворих) Клінічні показники Частота виникнення місцевих інфекційних ускладнень Частота виникнення лейкоцитозу Частота підвищення швидкості зсідання еритроцитів Частота гектичної лихоманки Термін стаціонарного лікування (доби) 2 (2,2 %) 12(13,6 %) 4 (4,4 %) 31 (35,2 %) 5 (5,2 %) 35 (39,8 %) 2 (2,2 %) 10-15 14(15,9 %) 16-24 Таким чином, у порівнянні із прототипом, спосіб, що заявляється, дозволяє: зменшити частоту виникнення місцевих інфекційних ускладнень з 13,6 % до 2,2 %; зменшити частоту виникнення лейкоцитозу з 35,2 % до 5,2 %; зменшити частоту підвищення швидкості зсідання еритроцитів з 39,8 % до 5,2 %; зменшити частоту гектичної лихоманки з 15,9 % до 2,2 %; скоротити термін стаціонарного лікування на 6-9 днів. Спосіб, що заявляється, може знайти широке використання у торакальних хірургічних стаціонарах. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 25 Спосіб профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання, що включає проведення відеоторакоскопії із дотриманням всіх необхідних інтраопераційних технічних прийомів, повноцінну евакуацію рідини з плевральної порожнини, біопсію або пункцію в місцях безсудинних ділянок утворень, використання ендоскопічних контейнерів для видалення резектованого препарату, ретельну механічну санацію плевральної порожнини, здійснення контролю гемостазу і герметичності легеневої паренхіми методом "водної проби" та дренування плевральної порожнини в кінці оперативного втручання, який відрізняється тим, що додатково в передопераційному періоді за 1 годину до операції внутрішньовенно вводять 500 мг левофлоксацину, в операційній після обробки операційного поля його покривають антимікробною плівкою "Ioban", інтраопераційно санують плевральну порожнину розчином декасану в об'ємі 1000 мл, після чого інсталюють в плевральну порожнину 1000 мг амікацину, в кінці оперативного втручання виконують санаційну фібробронхоскопію та в післяопераційному періоді призначають внутрішньовенно левофлоксацин дозою 500 мг двічі на добу протягом терміну знаходження дренажів в плевральній порожнині та протягом 2-х днів після видалення дренажів. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Feschenko Yurii Ivanovych, Melnyk Vasyl Mykhailovych, Opanasenko Mykola Stepanovych, Levanda Larysa Ivanivna, Tereshkovych Oleksandr Volodymyrovych, Konik Bohdan Mykolaiovych, Kalenychenko Maksym Ivanovych, Borysova Valentyna Ivanivna

Автори російською

Фещенко Юрий Иванович, Мельник Василий Михайлович, Опанасенко Николай Степанович, Леванда Лариса Ивановна, Терешкович Александр Владимирович, Коник Богдан Николаевич, Борисова Валентина Ивановна

МПК / Мітки

МПК: A61B 17/94, A61B 17/00, A61K 31/00

Мітки: ускладнень, інфекційних, відеоторакоскопічного, втручання, профілактики, оперативного, спосіб

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/8-100334-sposib-profilaktiki-infekcijjnikh-uskladnen-pislya-videotorakoskopichnogo-operativnogo-vtruchannya.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб профілактики інфекційних ускладнень після відеоторакоскопічного оперативного втручання</a>

Подібні патенти