Спосіб профілактики післяопераційних ускладнень після оперативного лікування вузлових форм зоба

Спосіб профілактики післяопераційних ускладнень після оперативного лікування вузлових форм зоба Винахід відноситься до медицини, а більш конкретно до лікування патології щитовидної залози і може бути використаний для профілактики післяопераційних ускладнень у хворих на вузлові форми зоба. Наявність вузлового сутиреоїдного зобу, за даними багатьох авторів, абсолютним показом до оперативного лікування (В.И.Мамчич, Т.Л.Сиваченко 1992; А.Ф.Романчишен, 1992). Не дивлячись на суттєві досягнення, лікування таких хворих не завжди носить комплексний характер. У значної частини хворих у післяопераційному періоді виникають функціональні порушення щитовидної залози, тривалі виділення ексудату з післяопераційної рани, що нерідко призводить до нагноєння останньої, подовжує строки перебування хворих у стаціонарі та знижує ефективність лікування (А.Д. Зубов, 1999, В.М.Демидов, 2001, Семенюк Ю.С., 2001). До теперішнього часу в післяопераційному періоді хворі отримували тільки знеболюючі препарати – внутрішньом’язево наркотичні (морфін, промедол, омнопон), ненаркотичні анальгетики (анальгін, баралгін) та десенсибілізуючі препарати (димедрол, супрастін, діазолін) (М.П.Черенько и др., 1998; В.И.Мамчин и др.., 1997; La Gamma и соавт., 1996, П.С.Ветшев и др., 1999, Н.С.Кузнєцов, 1999). Призначення після оперативного втручання на щитовидній залозі знеболюючих та дисенсибилізуючих препаратів не дає змогу проводити корекцію інших порушень, які виникають у самій щитовидній залозі та операційній рані. Відсутність в комплексному лікуванні препаратів з антиоксидантною дією призводить до неконтрольованого прогресування в операційної рані та тканині щитовидної залози процесів пероксидного окислення, що сприяє зростанню кількості післяопераційних ускладнень та подовженню терміну перебування хворих у стаціонарі. Ціллю винаходу є зменшення частоти післяопераційних ускладнень у хворих на вузловий еутироїдний зоб шляхом цілеспрямованого впливу на активність процесів пероксидного окислення ліпідів та окислювальної модифікації білків і активації систем антиоксидантного захисту. Зважаючи на суттєву роль пероксидного окислення у розвитку різних патологічних процесів в організмі (І.Ф.Ме щишен, В. Π Польовий, 1999, G.R.Sadani, G.D Nadkami, 1996), нами виявлено зростання активності цих процесгв у 80 хворих на вузловий еутиреоїдний зоб до та після оперативного втручання. Контролем служили 30 здорових донорів (Таб.1) Встановлено, що у таких хворих має місце зростання рівнів малонового продукту пероксидного окислення ліпідів з 8,17±1,21 до 10,49±1,15мкмоль еритроцитів. Високовірогідно зростала також окислювальна модифікація білків з 39,61±1,23 у донорів до 50,71±1,99 о.о.г./г. у хворих. В зв'язку з цим, ми, пропонуємо для зниження частоти ускладнень у хвори х після операції в комплексі післяопераційних заходів включають препарати з цілеспрямованою антиоксидантною цією. Для доказу ефективності цього способу профілактики нами бужі досліджено 80 хворих на вузловий еутиреоїдний зоб І-б - III ступеня, які розділили на 2 групи. І група хворих в післяопераційному періоді отримували тільки знеболюючі препарати. Друга група хворих, крім цього лікування, у післяопераційному періоді отримували препарати з цілеспрямованою антиоксидантною дією. Хворі обох гр уп не відрізнялись за об'ємом оперативного втручання. Відмічено, що у хворих І гр упи зростала активність процесів пероксидного окислення, а у хворих II групи вірогідно знижувалась (Таб.1). У хворих II групи зростала активність ферментів антиоксидантного захисту. VІ гр упи хворих ці показники були значно нижчими (Таб.2). У хворих II групи відмічалось менше виділень з післяопераційної рани, що знижує кількість післяопераційних ускладнень та строки перебування хворих в стаціонарі (Таб.З). Список графічних зображень: Таб.1 - Вплив антиоксидантів на показники оксидантного стану у хворих на вузловий аутиреоїдний зоб Таб.2 - Вплив антиоксидантів на показники антиоксидантного стану у хвори х на вузловий еутиреоїдний зоб Таб. З - Рез ультати ефективності використання препаратів з антиоксидантною дією. Приклад клінічного застосування: Хвора Ч., 23p., медична карта стаціонарного хворого №1873/835 знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені ОКЛ з 18.07.00 по 23.07.00 з діагнозом Вузловий еутиреоїдний зоб ІІст. 1.9.07.00 була виконана операція - Субтотальна резекція правої долі щитовидної залози. За добу до операції та шоденно після неї хвора внутрішньом'язево отримувала по 2мг даларгіну. Післяопераційний період протікав без ускладнень. Шви зняті на III-ю добу. Рана загоїлась первинним натягом. 23.07.00. в задовільному стані хвора виписана на амбулаторне лікування. 25.10.00 хвора звернулась для повторного огляду. Під час огляду хвора скарг не пред'являла.