Спосіб підвищення ефективності лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит на тлі метаболічного синдрому

Реферат: Спосіб підвищення ефективності лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит на тлі метаболічного синдрому включає додаткове застосування в комплексній терапії препарату урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) у дозі 10-15 мг/кг/добу впродовж 3-х місяців. UA 100661 U (12) UA 100661 U UA 100661 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема до способу підвищення ефективності лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит на тлі метаболічного синдрому, і може бути використана в комплексній терапії хворих з такою поєднаною патологією. За даними сучасної наукової літератури в Україні на хронічний некаменевий холецистит (ХНХ) хворіє 17-19 % населення [14]. Вражаючи людей працездатного віку, ХНХ схильний до рецидивів і хронізації, що приводить до тривалої втрати працездатності. За розповсюдженням, ускладненнями і наслідками ця патологія набула в Україні характеру медико-соціальної проблеми [12]. Нерідко ХНХ поєднується з іншою соматичною патологією, а саме з ожирінням [11, 13]. Така патологія має характер коморбідної, оскільки серед патогенетичних механізмів розвитку ХНХ і ожиріння є порушення обміну речовин [5]. Епідеміологічні дослідження в різних країнах світу свідчать про стійку тенденцію до збільшення кількості людей з підвищеною масою тіла і метаболічним синдромом (МС) [4]. Розповсюдженість МС, за даними американських дослідників, складає 23,7 % населення [6]. На півночі Європи (у Фінляндії і Швеції) кількість людей з МС і ожирінням сягає 10-15 % [1]. Експериментальні і клінічні дані свідчать про те, що урсодезоксихолева кислота (УДХК) має гепатопротекторний, антихолестатичний, імуномодулюючий, гіпохолестеринемічний, антиапоптичний і антифібротичний ефект [2, 3, 8]. У хворих на ХНХ був отриманий не тільки гепатопротекторний, але і гіпохолестеринемічний ефект, з чого можна зробити висновок, що використання УДХК слід розглядати як патогенетично обґрунтований метод лікування [9, 11]. Аналогами корисної моделі є "Спосіб лікування хронічного некалькульозного холециститу на тлі функціонального запору у людей похилого та старечого віку", в основі якого є лікування хронічного некалькульозного холециститу на тлі функціонального запору у людей похилого та старечого віку шляхом призначення засобу із жовчогінною та послаблюючою дією Тримебутин в дозі 200 мг тричі на день за 30 хвилин до їди впродовж 28 днів, додатково призначають холеретичний засіб Холівер по 2-4 таблетки тричі на день до або після їди впродовж 10-20 днів [7]. Недоліком аналога є те, що не враховується наявність метаболічного синдрому та порушення моторно-евакуаторної функції жовчовивідних шляхів у хворих на хронічний некаменевий холецистит на тлі метаболічного синдрому. Суть корисної моделі: хворим на хронічний некаменевий холецистит на тлі метаболічного синдрому в комплексну терапію рекомендується включати препарат урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) у дозі 10-15 мг/кг/добу впродовж 3-х місяців. В основу корисної моделі поставлено задачу підвищення ефективності лікування хворих на хронічний некаменевий холецистит на тлі метаболічного синдрому шляхом впливу на моторноевакуаторну функцію жовчовивідних шляхів. В дослідження було включено 64 хворих на хронічний некаменевий холецистит (ХНХ) на тлі метаболічного синдрому (МС) віком від 30 до 59 років, 38 (59,38 %) жінок і 26 (40,62 %) чоловіків. Діагноз ХНХ встановлювали, згідно з Наказом МОЗ України № 271 від 13.06.2005 "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія" на основі анамнезу, клінічних ознак, лабораторних показників, багатофракційного дуоденального зондування (БФДЗ) з мікроскопічним дослідженням жовчі, інструментальних методів діагностики - ультразвукового дослідження (УЗД) печінки і жовчовивідних шляхів). Діагноз МС встановлювали, згідно з критеріями International Diabetes Federation (2005 p.) [6]. Залежно від лікування хворі були розділені на 2 групи. У І А групу увійшли 32 хворих на ХНХ на тлі МС, які отримували базову терапію протягом двох тижнів: дієту (стіл №5), артишоку екстракт-Здоров'я - 2 капсули по 0,1 г 3 рази на добу після їди, амоксицилін у дозі 0,5 г тричі на добу всередину за 30 хв. до їди впродовж 7-10 днів, метформін - 0,5 г 1 раз на день після їди, еналаприл - 5-10 мг на добу (при виявленні підвищеного AT), дарсил - 0,035 г тричі на добу після їди. Симптоматична терапія включала прийом спазмолітика но-шпи - 0,04 г всередину тричі на добу, прокінетику метоклопраміду - 0,01 г тричі на добу всередину до їди. Хворих в обов'язковому порядку інформували про правила прийому препаратів і можливі побічні ефекти. І Б групу склали 32 пацієнти, які на тлі базового лікування отримували препарат УДХК урсохол ("фармацевтична фірма "Дарниця", Україна, реєстраційне посвідчення № 100307467, затверджено МОЗ України 14.10.03) у дозі 10-15 мг/кг/добу впродовж 3-х місяців. Повне комплексне обстеження пацієнтів проводили у вихідному стані та через три місяці після лікування. Через 15 днів лікування проводили загальноклінічне обстеження. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Група здорових суттєво не відрізнялася за віком і статтю від основної групи. 1 UA 100661 U 5 10 15 20 25 30 Під впливом базової терапії, больовий синдром, що мав місце до лікування у 17 (53,13±8,52) % хворих цієї групи, на 9-10 день зник у 8 (25,00±7,65) % хворих (р>0,05), на 15 день - у 6 (18,76±6,90) % пацієнтів (р0,05). Диспепсичний синдром продовжував турбувати 14 (43,75±8,77) % хворих (р>0,05) і проявлявся гіркотою в роті у 14 (43,75±8,77) %, печією - у 2 (6,25±4,28) %, здуттям живота - у 6 (18,75±6,90) % обстежених (р1,2,3>0,05). Астеновегетативний синдром реєструвався у 17 (53,13±8,82) % хворих (р>0,05). За результатами УЗД під впливом базової терапії у 24 (75,0±7,65) % хворих достовірно не змінились вертикальний [(16,79±1,33) см - до та (16,31±1,52) см - після лікування (р>0,05)] та передньо-задній розміри лівої долі [(7,39±0,54) см - до і (6,72±0,50) см - після лікування (р>0,05)]. У 5 (15,63±6,42) % пацієнтів після проведеного базового лікування вертикальний розмір правої долі печінки зменшився з (16,84±43) см до (13,19±1,10) см (р 0,05), а тривалість фаз зменшилася вірогідно (р1,2,3 0,05). У всіх пацієнтів після застосування базового лікування спостерігалося закислення всіх порцій жовчі, що свідчить про незначну ефективність лікування і утримування запального процесу. Після проведеного лікування залишилася високою питома вага порції "В", що свідчить про застійні явища в ЖМ. Під впливом комплексної терапії з включенням УДХК прояви больового синдрому на 5-6 день від початку лікування зникли у 8 (25,0±7,65) % із 16 (50±6,90) % хворих, на 7-8 день - у 6 (18,75±6,90) % осіб (р1,20,05) із 6 (18,75±6,90) %. Симптоми диспепсичного синдрому, що мали місце до лікування у 24 (75,0±7,65) % обстежених через 15 днів лікування продовжувались у 9 (28,13±7,95) % хворих (р