Спосіб лікування важких негоспітальних пневмоній

Реферат: Спосіб лікування важких негоспітальних пневмоній включає введення антибіотиків, муколітичних та дезінтоксикаційних засобів. Хворим призначають небулізацію дихальних шляхів катіонними поверхнево-активними антисептиками, ентеросорбцію та вводять препарат глутоксим. UA 100825 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ВАЖКИХ НЕГОСПІТАЛЬНИХ ПНЕВМОНІЙ UA 100825 U UA 100825 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до внутрішніх хвороб, зокрема до пульмонології, і може бути використана для лікування хворих на негоспітальну пневмонію з важким перебігом у хворих з імуносупресією, яка супроводжується важкою інтоксикацією. Відомий спосіб лікування негоспітальної пневмонії з важким перебігом (див. Асаулюк М.К., Бойчак М.П. Пневмонія. - К.: Варта, 2000. - С. 357-470), що полягає в емпіричному призначенні антибіотиків різних груп (від 1 до 4 і більше одночасно), при цьому тривалість ефективної терапії складає 10-14 діб. Але цей спосіб має цілий ряд недоліків, а саме: може призводити до зниження імунітету внаслідок токсичної дії антибіотиків, призводити до діареї внаслідок дисбактеріозу кишечнику (при антибіотикоасоційованих діареях), посилювати інтоксикацію внаслідок масивної руйнації бактеріальних клітин та виникнення ускладнень внаслідок антибіотикорезистентності мікроорганізмів, не забезпечує швидкого відновлення аерації легеневої тканини через локальну обструкцію бронхів слизово-гнійним секретом, що може призводити до розвитку деструкції легень (див. Хренов О.А., Федосеева В.Т. Терапія. - Сімферополь, 2002. - 875 с.). Відомий спосіб лікування хворих на негоспітальну пневмонію з проявами ендогенної інтоксикації (Патент №18423, Україна МПК А61Р 11/00. Спосіб лікування хворих на негоспітальну пневмонію з проявами ендогенної інтоксикації / І.А. Ілюк, В.П. Маленький заявник і патентовласник Вінницький медичний національний університет ім. М.І. Пирогова №u200604174; заявл.14.04.2006; опубл. 15.11.2006, Бюл. № 11), який полягає в призначенні антибактеріальних, муколітичних препаратів та 2,5 % розчину тіотриазоліну 4 мл на добу, який вводиться на фізіологічному розчині впродовж 3 днів внутрішньовенно та 7 днів внутрішньом'язово. Але вказаний спосіб діє на ендогенну інтоксикацію опосередковано за рахунок антиоксидантної, мембраностабілізуючої, протизапальної дії тіотриазоліну та немає безпосередньої дії на токсини мікроорганізмів, не профілактує дисбіозу, внаслідок дії антибіотиків, не забезпечує вплив на мікроорганізми в просвіті бронхів і не профілактує бронхолегеневої обструкції, яка може бути у хворих на важку негоспітальну пневмонію. В основу корисної моделі "Спосіб лікування важких негоспітальних пневмоній" поставлена задача розробити такий спосіб лікування хворих на негоспітальну пневмонію з важким перебігом, який забезпечує зниження ендогенної інтоксикації, профілактує бронхообструктивний синдром і тим самим зменшує кількість ускладнень та скорочує терміни перебування хворих на негоспітальну пневмонію в стаціонарі. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що при лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію з важким перебігом на фоні проведення традиційного лікування (антимікробного, муколітичного та дезінтоксикаційного) з першого дня перебування хворих в стаціонарі проводиться небулізація дихальних шляхів розчинами катіонних поверхнево-активних антисептиків (мірамістин, декаметоксин), ентеросорбція і вводиться препарат глутоксим. Принцип способу полягає в наступному: при проведенні небулізації катіонними поверхневоактивними антисептиками створюються умови для зняття синдрому бронхіальної обструкції за рахунок спазмолітичної дії цих антисептиків, забезпечується санація трахео-бронхіального дерева від мікроорганізмів та профілактується кандидоз. Ентеросорбція дозволяє зменшити ендогенну інтоксикацію, профілактувати розвиток дисбіозу та нормалізувати функцію кишечнику, а призначення глутоксиму - профілактувати розвиток вторинного імунодефіциту та покращити стан імунної відповіді у хворих з важкою негоспітальною пневмонією. Спосіб здійснюється наступним чином хворим на важку негоспітальну пневмонію призначають антибіотики, згідно з клінічними настановами (Фещенко Ю.І., Гончаров К.А., Дзюблик О.Я. та ін. Негоспітальна та госпітальна (нозокоміальна) пневмонія у дорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія / Методичний посібник. - К., 2013. – 122 с.). Паралельно проводять санацію трахео-бронхіального дерева шляхом небулізації поверхнево-активними антисептиками. Якщо хворий на важку негоспітальну пневмонію перебуває у блоці інтенсивної терапії, йому проводять бронхо-альвеолярний лаваж за показаннями, з використанням катіонних поверхнево-активних антисептиків, а після переводу хворого в пульмонологічне відділення продовжують проводити небулізацію дихальних шляхів катіонними поверхнево-активними антисептиками. На фоні лікування, що проводиться, з першої доби госпіталізації призначають глутоксим 10 мг один раз на добу внутрішньом'язово впродовж двох тижнів. Вивчення ефективності запропонованого способу було проведено у 67 хворих на негоспітальну пневмонію, яка мала важкий перебіг. Хворі були розподілені на дві групи: основну групу, яку склали 30 хворих, лікування яких проводилось за розробленим способом і група порівняння, в яку увійшли 37 хворих, які лікувались відповідно до існуючої нормативної бази 1 UA 100825 U 5 10 15 20 25 (проводилась антимікробна, дезінтоксикаційна, муколітична та симптоматична терапія). Обидві групи хворих були репрезентативними за віком, статтю та супутньою патологією. Оцінку загального стану хворих проводили за стандартними лабораторними тестами, які включали вивчення загального аналізу крові і сечі, біохімічних досліджень сироватки крові. Крім загально-клінічних лабораторних досліджень проводили визначення показників ендогенної інтоксикації (ЕІ): лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), гематологічного показника інтоксикації (ГПІ) та рівня метаболітів середньої маси (МСМ) в периферійній крові. Порівняльна оцінка застосування розробленого способу при лікуванні важких негоспітальних пневмоній показала, що в основній групі хворих захворювання мало більш сприятливий перебіг, про що свідчили лабораторні та загально клінічні показники. В основній групі хворих нормалізація температури тіла відбувалась до 5 доби спостереження, тоді як в групі порівняння температура тіла нормалізувалась на 7 добу. В більш ранні терміни перестав турбувати кашель, зменшувалась кількість харкотиння, зникали напади задухи та хрипи в легенях, покращувався апетит, зменшувалась втомлюваність після звичайного фізичного навантаження. Динаміка змін лабораторних показників та показників ендогенної інтоксикації також свідчили про більш сприятливий перебіг захворювання в основній групі хворих (табл. 1, 2, 3). Як видно з наведених даних вже через 3 доби після початку лікування у хворих обох груп відмічалось зниження кількості еритроцитів та рівня гемоглобіну. У групі порівняння наростання анемії спостерігалось до 9 доби спостереження і показники кількості еритроцитів та рівня гемоглобіну на момент виписки залишались достовірно нижчими (р