Спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит, що включає визначення у сироватці крові біохімічного показника та проведення кореляційного аналізу з даними морфологічного дослідження ниркової паренхіми, який відрізняється тим, що як біохімічні показники сироватки крові визначають вміст малонового діальдегіду і церулоплазміну та проводять їх кореляційний аналіз з даними статичної реносцинтиграфії з нефротропним фармпрепаратом 99mТс-ДМСО і, якщо вміст малонового діальдегіду сироватки крові реєструють вищим за середній його рівень у групі контролю у 3,5 рази та більше, а вміст церулоплазміну нижчим за середній його рівень у групі контролю, прогнозують високий ступінь ризику розвитку у цих хворих ділянок склерозу ниркової паренхіми, а, якщо вміст малонового діальдегіду сироватки крові реєструють вищим за середній його рівень у групі контролю, а вміст церулоплазміну реєструють у межах контрольних величин або навіть вищим за середній його рівень у групі контролю, прогнозують низький ступінь ризику розвитку у цих хворих ділянок склерозу ниркової паренхіми.

Текст

Реферат: Спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит, що включає визначення у сироватці крові біохімічного показника та проведення кореляційного аналізу з даними морфологічного дослідження ниркової паренхіми, причому як біохімічні показники сироватки крові визначають вміст малонового діальдегіду і церулоплазміну та проводять їх кореляційний аналіз з даними статичної реносцинтиграфії з нефротропним 99m фармпрепаратом Тс-ДМСО і, якщо вміст малонового діальдегіду сироватки крові реєструють вищим за середній його рівень у групі контролю у 3,5 рази та більше, а вміст церулоплазміну нижчим за середній його рівень у групі контролю, прогнозують високий ступінь ризику розвитку у цих хворих ділянок склерозу ниркової паренхіми, а, якщо вміст малонового діальдегіду сироватки крові реєструють вищим за середній його рівень у групі контролю, а вміст церулоплазміну реєструють у межах контрольних величин або навіть вищим за середній його рівень у групі контролю, прогнозують низький ступінь ризику розвитку у цих хворих ділянок склерозу ниркової паренхіми. UA 101558 U (12) UA 101558 U UA 101558 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до медицини, а саме до нефрології, урології та біохімії і може бути використаний для прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит та оптимізації на цій підставі схем раціонального лікування щодо упередження їх розвитку та відповідно прогресування хронічної хвороби нирок у цих хворих. Актуальність проблеми пієлонефриту обумовлена його поширеністю серед жінок сексуально активного віку (у 25 % з них розвивається рецидивуючий перебіг пієлонефриту). Під терміном "рецидивуючий перебіг" розуміють наявність більше двох рецидивів хвороби впродовж півроку або більше трьох загострень протягом року. Рецидивуючий перебіг пієлонефриту призводить до постійного прийому антибактеріальної терапії, появи полірезистентних штамів бактерій, незадовільних результатів лікування та насамкінець до прогресування хвороби. Прогресування хвороби, у свою чергу, веде до зменшення кількості функціонуючої паренхіми нирок з утворенням у ній ділянок склерозу, тобто так званих "рубців", та можливого розвитку хронічної ниркової недостатності у подальшому. Отже, важливим є не тільки своєчасне лікування запального процесу в нирках, але й запобігання його рецидивування в подальшому. Відомо, що у патогенезі багатьох захворювань, зокрема пієлонефриту, важлива роль належить оксидативному стресу, який розвивається в результаті дисбалансу між оксидантною та антиоксидантною системами та супроводжується накопиченням у крові та тканинах високих концентрацій продуктів пероксидації. На сьогодні для оцінки дисбалансу оксидантноантиоксидантної системи, як складової метаболічної відповіді організму на патологічний процес, у сироватці крові визначають вміст малонового діальдегіду - кінцевого продукту перекисного окислення ліпідів (складає 40 % від усіх продуктів перекисного окислення ліпідів), який характеризує стан оксидантних процесів, та вміст церулоплазміну, що характеризує стан антиоксидантних процесів, та в цілому об'єктивно відбиває взаємозв'язок між процесами пероксидації та антиоксидантною відповіддю організму окремо у кожної пацієнтки. Як відомо, у проблемі прогресування пієлонефриту, як взагалі у проблемі прогресування будь-яких хронічних хвороб нирок, вагоме місце займають параметри, що відбивають насамперед структурно-функціональний стан паренхіми нирок. Відомий спосіб оцінки ступеня уражень нирок у хворих з інфекціями сечової системи (1), що включає проведення у цих хворих реносцинтиграфії з 99 мДМСО. Недоліком способу є те, що для оцінки ризику розвитку ділянок склерозу паренхіми нирки у хворих на хронічний пієлонефрит цей спосіб широко використовуватися не може, тому що він певною мірою є травматичним, бо ґрунтується на застосуванні радіоактивного фармакологічного препарату, що здійснює певний променевий вплив на організм хворих. Крім того, використання цього способу потребує спеціального устаткування та приміщення. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб визначення біомаркерів пошкодження нирок у хворих на хронічну хворобу нирок (2), взятий нами за прототип, що включає визначення у сироватці крові та сечі біохімічного показника нейтрофільного желатиназоасоційованого ліпокаліна (NGAL) та порівняння їх значень (за даними кореляційного аналізу) з даними прижиттєвого морфологічного дослідження нирок, тобто біопсії нирок, та оцінці на підставі цих даних стану пошкодження нирок в результаті залучення у патологічний процес ниркової тубулоін-терстиціальної тканини та розвитку її фіброзу. Недоліком дослідження є те, що спосіб є досить травматичним для хворих (біопсія нирок) та трудомістким, крім того, автори пропонують використовувати вельми висококоштовні реактиви та устаткування іноземного походження, що значно підвищує собівартість обстеження та практично унеможливлює застосування цього способу у повсякденній практиці. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит шляхом визначення у сироватці крові хворих вмісту малонового діальдегіду та церулоплазміну, що інформативно відбивають взаємозв'язок між процесами пероксидації та антиоксидантною відповіддю організму, та порівняння отриманих результатів (кореляційний аналіз) з даними 99m статичної реносцинтиграфії з нефротропним фармпрепаратом Тс-ДМСО (вважають "золотим" стандартом у діагностиці пієлонефриту), що надасть можливість залежно від кількісних величин цих показників своєчасно прогнозувати ступінь ризику розвитку ділянок склерозу паренхіми нирки у цих хворих та відповідно своєчасно використати одержані дані для подальшої оптимізації лікувальної тактики їх ведення, зниження частоти рецидивів та уповільнення прогресування хвороби у подальшому. Важливим є те, що визначення у сироватці крові хворих вмісту малонового діальдегіду та церулоплазміну - показників, що відіграють суттєву роль у патогенезі пієлонефриту, проведення кореляційного аналізу між їх величинами та кількістю ділянок склерозу в паренхімі нирок у цих 99m хворих за даними статичної реносцинтиграфії з нефротропним фармпрепаратом Тс-ДМСО, 1 UA 101558 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 що на сьогодні є одним з візуалізаційних методів зі 100 % діагностичною чутливістю та забезпечує точну, надійну та об'єктивну оцінку змін структурно-функціонального стану паренхіми нирки під впливом патологічного процесу, дає можливість у подальшому прогнозувати ступінь ризику розвитку склерозування паренхіми нирки у цих хворих більше ніж у 60 % випадків завдяки визначенню тільки біохімічних параметрів, що, в свою чергу, буде спонукати клініцистів до більш детального обстеження та на цій підставі більш обґрунтованого лікування цих хворих. Важливим також є те, що визначення у сироватці крові хворих вмісту малонового діальдегіду та церулоплазміну не є кошторисним, не потребує багато часу та є доступним в економічному та організаційному плані для кожної клініко-діагностичної лабораторії. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит, що включає визначення у сироватці крові біохімічного показника та проведення кореляційного аналізу з даними морфологічного дослідження ниркової паренхіми, згідно з корисної моделлю, як біохімічні показники сироватки крові визначають вміст малонового діальдегіду і церулоплазміну та проводять їх кореляційний аналіз з даними статичної реносцинтиграфії з нефротропним 99m фармпрепаратом Тс-ДМСО і, якщо вміст малонового діальдегіду сироватки крові реєструють вищим за середній його рівень у групі контролю у 3,5 рази та більше, а вміст церулоплазміну нижчим за середній його рівень у групі контролю, прогнозують високий ступінь ризику розвитку у цих хворих ділянок склерозу ниркової паренхіми, а, якщо вміст малонового діальдегіду сироватки крові реєструють вищим за середній його рівень у групі контролю, а вміст церулоплазміну реєструють у межах контрольних величин або навіть вищим за середній його рівень у групі контролю, прогнозують низький ступінь ризику розвитку у цих хворих ділянок склерозу ниркової паренхіми. Корисна модель пояснюють ілюстративними матеріалами. На фіг. 1 представлений кореляційний зв'язок кількості ниркових "рубців" у хворих на пієлонефрит з вмістом малонового діальдегіду (МДАс) у сироватці крові. На фіг. 2 - кореляційний зв'язок кількості ниркових "рубців" у хворих на пієлонефрит з вмістом церулоплазміну (ЦП) у сироватці крові. Спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит виконують наступним чином: 99m статичну реносцинтиграфію з нефротропним радіофармпрепаратом Тс-ДМСО проводять через 3 години після введення радіофармпрепарату в чотирьох проекціях: передній, задній, правій та лівій бокових. Для розрахунку параметрів використовують задню проекцію. Оцінку сцинтифото складають з даних про топографію нирок, їх розмірів та площі зображення, а також особливостей накопичення і розподілу радіофармпрепарату в нирках. Останній параметр оцінюють за загально прийнятою градацією - рівномірний, нерівномірний (дифузний, вогнищевий). Наявність ділянок склерозу ниркової паренхіми (так звані "рубці") оцінюють за їх кількістю в обох нирках: 0 - немає, 1 - одна ділянка, 2 - дві ділянки, 3 - три ділянки і т. п. Вказують локалізацію ділянок в нирках: верхній, середній або нижній сегменти. Активність радіофармпрепарату для одного дослідження у середньому становить 3 МБк/кг, що не перевищує ефективні дози опромінення пацієнтів при радіодіагностичних обстеженнях та розраховують з урахуванням маси тіла пацієнтки. У сироватці крові визначають: а) вміст малонового діальдегіду: в пробірку беруть 0,5 мл сироватки крові (без ознак гемолізу) і додають 2,5 мл 0,025 М трис-гідрохлоридного буферу рН 7,4, витримують 30 хвилин та додають 1 мл 17 % розчину трихлороцтової кислоти, ретельно перемішують, проби центрифугують при 4000 об/хв протягом 10 хв, відбирають 2 мл супернатанту і додають до них 1 мл 0,8 % розчину тіобарбітурової кислоти, прогрівають у киплячій водяній бані протягом 10 хв. Інтенсивність забарвлення вимірюють на спектрофотометрі СФ-26 проти контролю на реактиви у кюветах з довжиною оптичного шляху 10 мм при довжині хвилі 532 нм. Для проведення розрахунків використовують формулу: 9 5 С (мкмоль/л) = Ад·10 /1,56·10 ·0,5, 9 5 де Ад - екстинція досліду, 10 - коефіцієнт перерахунку моль/л у мкмоль/л, 1,56·10 коефіцієнт молярної екстинції, 0,5 - об'єм досліджуваного матеріалу. Або Ад перемножують на розрахункове число, яке дорівнює 12820; б) вміст церулоплазміну: в пробірку беруть 0,1 мл сироватки крові (без ознак гемолізу) і додають 8,0 мл 0,4 М ацетатного буферу рН 5,5 та 1,0 мл 0,5 % водного розчину рфенілендіаміну солянокислого (субстрат), проби струшують та інкубують 60 хвилин при 37 °C, після чого реакцію зупиняють додаванням 2,0 мл 3 % розчину фтористого натрію, перемішують та витримують у холодильнику протягом 30 хвилин при +4 °C. Оптичну щільність інтенсивності 2 UA 101558 U 5 10 15 забарвлення вимірюють на фотоелектроколориметрі при 530 нм у кюветах діаметром 10 мм проти контрольної проби, у яку розчини буферу та субстрату вносять після внесення розчину 3 % фтористого натрію та припинення реакції. Розрахунок показників здійснюють помножуючи отримані дані абсорбції (Е) на коефіцієнт К (який дорівнює 0,875) та виражають величину концентрації церулоплазміну в г/л. Апробація способу, що заявляється, проведена у відділі нефрології та діалізу і у лабораторії біохімії ДУ "Інститут нефрології НАМН України" у 117 жінок, які були розподілені на 2 групи: I-65 пацієнток з рецидивуючим перебігом пієлонефриту, 2-52 пацієнтки без частого рецидивування хвороби. Середня кількість рецидивів протягом року у хворих І групи становить 8,3±3,4, у хворих 2-1,7±0,21 (р

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Korol Lesia Viktorivna, Stepanova Natalia Mykhailivna, Myhal Liudmyla Yakymivna, Kundin Valerii Yuriiovych

Автори російською

Король Леся Викторовна, Степанова Наталья Михайловна, Мигаль Людмила Якимовна, Кундин Валерий Юрьевич

МПК / Мітки

МПК: G01N 33/49, G01N 33/48, A61P 13/12, G01M 11/02

Мітки: паренхіми, ділянок, пієлонефрит, прогнозування, розвитку, ниркової, хворих, спосіб, склерозу, ризику, ступеня

Код посилання

<a href="https://ua.patents.su/8-101558-sposib-prognozuvannya-stupenya-riziku-rozvitku-dilyanok-sklerozu-nirkovo-parenkhimi-u-khvorikh-na-piehlonefrit.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб прогнозування ступеня ризику розвитку ділянок склерозу ниркової паренхіми у хворих на пієлонефрит</a>

Подібні патенти