Спосіб прогнозу наслідків у хворих з гіпертонічним внутрішньомозковим крововиливом у мозочок у гострому періоді

Реферат: UA 122250 U UA 122250 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до неврології, нейрохірургії і нейрореаніматології, і може бути використана для прогнозування виходів гіпертонічного внутрішньомозкового крововиливу (ВМК) в мозочок у гострому періоді в момент госпіталізації хворого до стаціонару. Спонтанний крововилив у мозочок становить 4,2-16,4 % від усіх ВМК [1, 2, 3] і є важким життєво загрозливим захворюванням з летальністю за даними різних авторів від 16,7 % до 61,3 % [2, 4]. Деякі автори відмічають летальність до 75-100 % [5]. У більшості випадків причиною крововиливу у мозочок є гіпертонія [6-8]. Суперечливі і фрагментарні дані представлені в джерелах інформації стосовно способів прогнозу виходу гіпертонічного крововиливу у мозочок. Відомі роботи, в яких дослідники виділяють зв'язок між рівнем свідомості і виходом ВМК у мозочок [2, 6, 7, 10], але основна увага на даний час приділяється радіологічним предикторам виходу захворювання. Так, більшість авторів у своїх дослідженнях відмічають сувору залежність між розміром гематоми, наявністю гідроцефалії та внутрішньошлуночкового крововиливу, за даними комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку, і виходом захворювання [7, 11-13]. Радіологічні предиктори, окрім розміру гематоми, за даними КТ головного мозку, такі як здавлення базальних цистерн і IV-гo шлуночка, локалізація гематоми, в багатьох роботах розцінюються як прогностичні фактори виходу захворювання [10, 13]. Є дослідження, в яких описують прогностичну значимість деяких показників гомеостазу. Так, автори стверджують, що гіперглікемія (глюкоза крові > 7,8 ммоль/л) [12] і низький рівень тромбоцитів у крові [8] в момент госпіталізації суворо корелюють з несприятливим виходом гіпертонічного крововиливу в мозочок. Враховуючи високу летальність при даному захворюванні і ймовірність прогресуючого погіршення неврологічного стану [13], необхідно якнайшвидше отримати достовірні дані щодо прогнозу виходу. Найбільш близьким аналогом є застосування шкали Торонто (Toronto stroke scoring system) [9], що включає визначення рівня свідомості при госпіталізації (ясна свідомість, сонливість, ступор, легка кома, глибока кома), оцінку рухової сфери, чутливості, зору, мови, мислення, деяких функцій стовбуру головного мозку. Оцінювання відбувається в балах і результат узгоджується з виходом захворювання (сприятливий, сумнівний і несприятливий). Однак недоліком вказаного способу є те, що він не являється специфічним для хворих з гіпертонічним ВМК у мозочок у гострому періоді і орієнтований також на хворих з ураженням великих півкуль головного мозку. Про це свідчить направленість вказаного способу на виявлення окрім розладів руху, чутливості і тонусу, ще й на порушення вищих кіркових функцій (лобні, тім'яні), полів зору (геміанопсія) і мови (афазія). З приводу цього, оцінка багатьох критеріїв у хворих з ураженням мозочка за даною шкалою не є доцільною. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу прогнозу наслідків у хворих з гіпертонічним ВМК у мозочок у гострому періоді шляхом визначення рівня свідомості за шкалою ком Глазго (ШКГ), об'єму та максимального діаметра гематоми, оцінки вираженості аксіальної дислокації стовбуру головного мозку за даними КТ головного мозку, що дозволить з високим ступенем вірогідності прогнозувати вихід у хворих з гіпертонічним ВМК у мозочок у гострому періоді та якнайшвидше призначити ефективне лікування. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, прогнозування результату захворювання відбувається шляхом визначення рівня свідомості за ШКГ, об'єму та максимального діаметра гематоми, оцінки вираженості аксіальної дислокації стовбуру головного мозку за даними КТ головного мозку, і при значенні рівня свідомості від 15 до 13 балів 3 за ШКГ, об'єму гематоми