Спосіб оцінки ступеня тяжкості стану і виходів у хворих з гіпертонічним внутрішньомозковим крововиливом у мозочок у гострому періоді

Реферат: Спосіб оцінки ступеня тяжкості стану і виходів у хворих з гіпертонічним внутрішньомозковим крововиливом у мозочок у гострому періоді включає визначення рівня свідомості при госпіталізації. Ступінь тяжкості стану оцінюють шляхом визначення рівня свідомості за шкалою Глазго (ШКГ) та здійснення математичного обчислення об'єму гематоми за даними комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку. При значенні рівня свідомості від 15 до 13 балів 3 за ШКГ та об'єму гематоми, за даними КТ головного мозку,  22 см визначають легкий ступінь тяжкості гіпертонічного внутрішньомозкового крововиливу у мозочок у гострому періоді і сприятливий вихід захворювання, що відповідає доброму відновленню або помірній функціональній неспроможності (градація 5 і 4 за шкалою виходів Глазго (ШВГ). При оцінюванні 3 рівня свідомості від 12 до 9 балів за ШКГ та об'єму гематоми 22 28 см визначають середній ступінь тяжкості і несприятливий вихід захворювання, що вказує на тяжку функціональну неспроможність (градація 3 за ШВГ). При оцінюванні рівня свідомості від 8 до 3 балів за ШКГ та 3 об'єму гематоми 28 см констатують тяжкий ступінь тяжкості і летальний вихід захворювання, що відповідає градації 1 за ШВГ. UA 112502 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ СТАНУ І ВИХОДІВ У ХВОРИХ З ГІПЕРТОНІЧНИМ ВНУТРІШНЬОМОЗКОВИМ КРОВОВИЛИВОМ У МОЗОЧОК У ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ UA 112502 U UA 112502 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до неврології, нейрохірургії і нейрореаніматології, і може бути використана для оцінки ступеня тяжкості стану і прогнозування виходів гіпертонічного внутрішньомозкового крововиливу в мозочок у гострому періоді в момент госпіталізації хворого до стаціонару. Спонтанний крововилив у мозочок становить 4,2-16,4 % від усіх внутрішньомозкових крововиливів [1, 2, 3] і є тяжким життєво загрозливим захворюванням з летальністю за даними різних авторів від 16,7 до 61,3 % [2, 4]. Деякі автори відмічають летальність до 75-100 % [5]. У більшості випадків причиною крововиливу у мозочок є гіпертонія [6-8]. Дотепер специфічного способу оцінки ступеня тяжкості гіпертонічного внутрішньомозкового крововиливу у мозочок у гострому періоді не існує, тому тяжкість інсульту оцінюють за допомогою наступних шкал: 1. Шкала тяжкості інсульту Національних інститутів здоров'я США (National Institutes of Health Stroke Scale-NIHSS). 2. Шкала тяжкості інсульту Оргогозо (Orgogozo Stroke Scale). 3. Скандинавська шкала інсульту (Scandinavian Stroke Scale-SSS). 4. Канадська неврологічна шкала (Canadian Neurological Scale-CNS). 5. Шкала Торонто (Toronto stroke scoring system) [9]. Але зазначені вище шкали не є специфічними і мають ряд недоліків при використанні в хворих з гіпертонічним внутрішньомозковим крововиливом у мозочок: - перелічені шкали орієнтовані на оцінку стану хворих переважно з ураженням великих півкуль головного мозку, про що свідчить їх направленість на виявлення окрім розладів руху, чутливості і тонусу, ще й порушення вищих кіркових функцій (лобні, тім'яні), а також полів зору (геміанопсія, кіркова сліпота), мови (афазія, мутизм). З приводу цього, оцінка більшості критеріїв у хворих з ураженням мозочка ірраціональна; - з метою отримання кінцевого результату в балах за представленими шкалами необхідне проведення математичних розрахунків, що потребує спеціальної підготовки фахівця, наявності допоміжних матеріальних ресурсів і додаткового часу; - більшість із вказаних шкал не враховує прогнозування виходу захворювання. Суперечливі і фрагментарні дані представлені також і в джерелах інформації стосовно способів прогнозу виходу гіпертонічного крововиливу у мозочок. Відомі роботи, в яких дослідники виділяють зв'язок між рівнем свідомості і виходом внутрішньомозкового крововиливу у мозочок [2, 6, 7, 10], але основна увага на даний час приділяється радіологічним предикторам виходу захворювання. Так, більшість авторів у своїх дослідженнях відмічають сувору залежність між розміром гематоми, наявністю гідроцефалії та внутрішньошлуночкового крововиливу, за даними комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку, і виходом захворювання [7, 11-13]. Радіологічні предиктори, окрім розміру гематоми, за даними КТ головного мозку, такі як здавлення базальних цистерн і IV-гo шлуночка, локалізація гематоми, в багатьох роботах розцінюються як прогностичні фактори виходу захворювання [10, 13]. Є дослідження, в яких описують прогностичну значимість деяких показників гомеостазу. Так, автори стверджують, що гіперглікемія (глюкоза крові  7,8 ммоль/л) [12] і низький рівень тромбоцитів у крові [8] в момент госпіталізації суворо корелюють з несприятливим виходом гіпертонічного крововиливу в мозочок. Враховуючи високу летальність при даному захворюванні і ймовірність прогресуючого погіршення неврологічного стану [13], необхідно як найшвидше оцінити стан хворого та отримати достовірні дані щодо прогнозу виходу. Найбільш близьким до заявленого способу є застосування шкали Торонто (Toronto stroke scoring system) [9], що включає визначення рівня свідомості при госпіталізації (ясна свідомість, сонливість, ступор, легка кома, глибока кома), оцінку рухової сфери, чутливості, зору, мови, мислення, деяких функцій стовбуру головного мозку. Оцінювання відбувається в балах і результат узгоджується з виходом захворювання (сприятливий, сумнівний і несприятливий). Однак недоліком вказаного способу є те, що він не являється специфічним для хворих з гіпертонічним внутрішньомозковим крововиливом у мозочок у гострому періоді і орієнтований також на хворих з ураженням великих півкуль головного мозку. Про це свідчить направленість вказаного способу на виявлення окрім розладів руху, чутливості і тонусу, ще й порушення вищих кіркових функцій (лобні, тім'яні), полів зору (геміанопсія) і мови (афазія). З приводу цього, оцінка багатьох критеріїв у хворих з ураженням мозочка за даною шкалою не є доцільною. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу оцінки ступеня тяжкості стану і виходів у хворих з гіпертонічним внутрішньомозковим крововиливом у мозочок у гострому періоді шляхом застосування шкали ком Глазго (ШКГ) для визначення рівня свідомості при госпіталізації та здійснення математичного обчислення об'єму гематоми за даними 1 UA 112502 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку, що дозволить з високим ступенем вірогідності оцінити тяжкість стану хворого і якнайшвидше призначити ефективне лікування. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з корисною моделлю, ступінь тяжкості стану оцінюють шляхом визначення рівня свідомості за шкалою Глазго (ШКГ) та здійснення математичного обчислення об'єму гематоми за даними комп'ютерної томографії (КТ) головного мозку, і при при значенні рівня свідомості від 15 до 13 балів за ШКГ та об'єму гематоми, за 3 даними КТ головного мозку, 22 см визначають легкий ступінь тяжкості гіпертонічного внутрішньомозкового крововиливу у мозочок у гострому періоді і сприятливий вихід захворювання, що відповідає доброму відновленню або помірній функціональній неспроможності (градація 5 і 4 за шкалою виходів Глазго (ШВГ), при оцінюванні рівня свідомості 3 від 12 до 9 балів за ШКГ та об'єму гематоми 2222 см визначають середній ступінь тяжкості і несприятливий вихід захворювання, що вказує на тяжку функціональну неспроможність (градація 3 за ШВГ), а при оцінюванні рівня свідомості від 8 до 3 балів за ШКГ та об'єму 3 гематоми 28 см констатують тяжкий ступінь тяжкості і летальний вихід захворювання, що відповідає градації 1 за ШВГ. Спосіб виконується наступним чином. Проведено проспективне обстеження та ретроспективне вивчення історій хвороб 96 хворих з внутрішньомозковим крововиливом у мозочок, що знаходилися на лікуванні у гострому періоді у неврологічному відділенні МКЛ №1 і нейрохірургічному відділенні МКЛ № 11 м. Одеси з жовтня 2002 по січень 2015 pp. З них 49 (51 %) чоловіків і 47 (49 %) жінок. Вік хворих коливався від 40 до 87 років, середній вік - 63,80±8,72. 87 (90,6 %) хворим проводилося консервативне лікування, 9 (9,4 %) хворим здійснене оперативне втручання. Всім хворим при надходженні до стаціонару проводили клініко-неврологічне обстеження (загальносоматичний і неврологічний огляди), застосовували лабораторні методи дослідження. Для оцінки ступеня порушення свідомості використовували ШКГ [10, 12]. Для оцінки виходу захворювання використовували ШВГ у модифікації авторів Tokimura et al. (2010), Wu et al. (2012) [12, 13]. Відповідно до ШВГ, досліджувані хворі були розподілені на три групи: зі сприятливим результатом (5 і 4 за ШВГ), з несприятливим результатом (3 і 2 за ШВГ) і хворі з летальним виходом (1 за ШВГ). З інструментальних методів обстеження хворим проводилася комп'ютерна томографія (КТ) головного мозку, церебральна КТ-ангіографія. За даними КТ головного мозку оцінювали: об'єм, розмір і локалізацію гематоми, розміри перифокального набряку, розміри III і бокових шлуночків, наявність внутрішньошлуночкового крововиливу, деформації IV шлуночка і навколостовбурових цистерн [13]. Математичне обчислення об'єму гематоми здійснювали за формулою: об'єм = (поздовжній х поперечний х вертикальний розміри гематоми)  2 [14]. Також були використані результати патологоанатомічних досліджень. У всіх хворих причиною крововиливу була гіпертонічна хвороба. При обстеженні не встановлені анамнестичні, клінічні та інструментальні дані, що вказують на іншу причину крововиливу. Для статистичної обробки даних використовували програму Stadia (ліцензія № 1362), IBM SPSS Statistics 22.0.0.0. Для інтелектуального аналізу даних, з метою виявлення взаємозв'язку між ознаками, застосовували систему WizWhy Version 2014 Demo (повнофункціональна демоверсія). З метою вивчення предикторів виходу захворювання була побудована модель множинної логістичної регресії. При проведенні описової статистики обчислювали середнє значення, стандартне відхилення, медіану. Для перевірки нормальності розподілу результатів спостережень застосовувався критерій Колмогорова-Смірнова. Щодо порівняння декількох незалежних груп при розподілі, яке відрізняється від нормального, використовувався непараметричний критерій Н Крускала-Уолліса. Статистично значущими вважали відмінності при р