Спосіб одержання ванадієвмісного феросплаву

Спосіб одержання ванадієвмісного феросплаву, що передбачає нагрів шихти з мінерального матеріалу в присутності вуглецю, її плавлення, відділення розплаву металовмісного матеріалу від шлакового ванадієвмісного розплаву і відновній обробці шлакового розплаву кремнієвмісним матеріалом, який відрізняється тим, що вуглець вводять в шихту в кількості 15 - 30% від її маси, крім того в шихту додатково вводять феросиліцій в кількості 5 - 10% від її маси, після плавленння шихти та відділення утвореного розплаву металу проводять відновну обробку шлакового розплаву введенням у зазначений шлаковий розплав суміші феросиліцію з силікокальцієм при співвідношенні їх мас, відповідно, 3 : 1 - 10 : 1 і загальній масі суміші 10 - 20% відносно ванадієвмісного компонента шихти з повторним нагрівом модифікованого шлакового розплаву Винахід відноситься до пірометалургії і може бути використаний у виробництві феросплавів. Відомі способи одержання ванадію з мінеральних матеріалів техногенного походження шлаків, шламів, золи, пеків і інш. Ряд способів заснований на вилужнюванні хімічних сполук ванадію з вихідної сировини і подальшому термохімічному відновленні цих солей, що призводить до формування ванадійвмісних феросплавів. Вилужнювання солей ванадію здійснюється різними гідрометалургічними способами. Згідно з способом, описаним Patting S., Makheri Т.К., Gupta C.U. Met. Trans., 1984, 814, № 1-4, pp.133-135, внаслідок вилужнювання солей ванадію утворюються луги, з яких виділяють ванадат заліза. З останнього шляхом алюмотермічної обробки отримують ферованадій. Також відомий спосіб легування сталі ванадієм, наявним у ванадійвмісному конверторному шлаку. (А А. Смирнов и др. Ванадийсодержащие легирующие материалы и еффективность их использования М., Експресс-информация ЦНИИИ и ТЭИЧМ, 1986). Найбільш близьким за технічною суттю до заявлюваного є спосіб одержання лігатури з відходів виробництва ферованадію, пат. РФ Na 1739668, кл С 22 С 33/00, 1989 p., що передбачає завантаження, нагрів і плавлення шихти з мінерального матеріалу в присутності вуглецю, від ділення розплаву металовмісного матеріалу від шлакового ванадійвмісного розплаву. Потім здійснюють злив розплаву металвмісного матеріалу. Далі передбачений злив шлаку і його подальша відновна обробка 75%-м феросіліцієм, взятим у кількості 2 - 5% від маси шихти, а також природним газом. Даний спосіб дозволяє отримувати ванадійвмісні феросплави, але він має недоліки, в тому числі зумовлені використанням природного газу. До числа зазначених недоліків відносяться: - необхідність додаткового обладнання для продування природним газом розплаву в печі (фурми, контрольно-вимірювальна і запорно-регулююча апаратура); - недостатність використання відновного потенціалу природного газу, зумовлена пониженням спорідненості водню до кисню оксидів металів при високих температурах електроплавлення. Істотним загальним недоліком відомих способів, і це є причиною, перешкоджаючою досягненню очікуваного технічного результату, є можливість отримання лише багатокомпонентних феросплавів, які, крім ванадію, містять підвищені кількості марганцю, заліза, хрому та інших металів. У основу винаходу поставлена задача в способі одержання ванадійвмісного феросплаву, шляхом зміни параметрів процесу та їх послідовності, а також введення нових операцій, досягнути роз