Спосіб лікування хворих на стеатоз печінки

1. Спосіб лікування хворих на стеатоз печінки, що включає введення гепатопротекторних та метаболічно активних препаратів, який відрізняється тим, що як гепатопротекторний та метаболічно активний препарат вводять нуклеїнат. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що нуклеїнат вводять усередину по 500 мг (2 капсули) 23 рази на добу після вживання їжі протягом 3-4 тижнів поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. (19) (21) u201013118 (22) 05.11.2010 (24) 10.06.2011 (46) 10.06.2011, Бюл.№ 11, 2011 р. (72) ТОРОПЧИН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ (73) ТОРОПЧИН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, ФРОЛОВ ВАЛЕРІЙ МИТРОФАНОВИЧ, АНДРОСОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ 3 Цей спосіб є найбільш ефективним з існуючих і тому обраний як прототип. До недоліків прототипу відноситься те, що в низки хворих на СП з наявністю синдрому внутрішньопечінкового холестазу, які складають від 18 до 25% загальної кількості пацієнтів з даним діагнозом, використання відомого способу-прототипу недостатньо ефективно, тому в таких пацієнтів тривалий час зберігаються клініко-біохімічні ознаки загострення СП. Задачею корисної моделі було підвищення ефективності існуючого способу лікування СП, а саме прискорення досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання й нормалізації у хворих на СП біохімічних показників. Вказана задача досягається шляхом введення хворим на СП як гепатопротекторний та метаболічно активний препарат - нуклеїнат. Нуклеїнат - це новий вітчизняний препарат природного походження, який виробляється з дріжджової сировини; він вміщує як фармакологічно активні субстанції фрагменти дріжджової РНК та володіє водночас вираженою гепатозахисною, імуномодулюючою, детоксикуючою та метаболічною активністю, покращує обмін речовин у паренхімі печінки та стимулює процеси регенерації у гепатоцитах. Наша пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим на СП сучасного вітчизняного препарату нуклеїнату як гепатопротекторного та метаболічно активного засобу нормалізує загальний стан і самопочуття пацієнтів, та водночас виявляє чітко виражений гепатозахисний та антиоксидантний ефект, сприяє відновленню біохімічного гомеостазу, в тому числі нормалізації функціональних проб печінки та забезпечує досягнення стійкої й тривалої ремісії СП, а також суттєве зменшення в подальшому частоти загострень цього хронічного захворювання печінки й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Слід підкреслити, що введення нуклеїнату не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому нуклеїнат може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою лікування хворих на СП нуклеїнат не використовувалася. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю СП, які потребують проведення лікування, вводять в якості гепатопротекторного та метаболічно активного препарату нуклеїнат всередину по 500 мг (2 капсули) 2-3 рази на добу після вживання їжі протягом 3-4 тижнів поспіль у залежності від досягнутого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності призначення нуклеїнату є нормалізація біохімічних показників, що характеризують функціональний стан печінки й зниження до норми концентрації у сироватці крові продуктів ПОЛ - кінцевого, а саме малонового діальдегіду (МДА) й проміжних, тобто дієнових кон'югат (ДК), а також зменшення рівня так званих "середніх молекул" (СМ) у сироватці 59989 4 крові хворих, що свідчить про суттєве зниження ендогенної "метаболічної" інтоксикації й покращання обмінних процесів в організмі. Саме введення нуклеїнату сприяє внаслідок патогенетичної дії цього препарату позитивним зсувам вищезгаданих лабораторних показників, а в клінічному плані обумовлює досягнення стійкої й тривалої ремісії СП, а також суттєве зменшення в подальшому частоти загострень цього хронічного захворювання печінки. Вищевказані дози й курси введення нуклеїнату були підібрані нами досвідним шляхом. Саме при такій дозі та кратності введення нуклеїнату забезпечується максимальне зниження вмісту МДА, ДК і СМ у сироватці крові хворих. Отже новими при створенні корисної моделі є як саме призначення нуклеїнату, який нами вперше використовується в лікуванні хворих на СП, так і схема застосування нуклеїнату при даній патології. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих з СП: основна (58осіб), яка отримувала курс лікування СП згідно до заявленого способу, тобто з використанням нуклеїнату, та група зіставлення (56 осіб), лікування якої проводилася відповідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією СП і частотою загострення хронічного патологічного процесу в печінці. Усі хворі, які знаходилися під наглядом, були обстежені на наявність у сироватці крові маркерів вірусних гепатитів (ВГ) В, С, та D методом ІФА. При виявленні маркерів ВГ ці пацієнти були вилучені з подальших досліджень. Введення нуклеїнату починалося, як правило, безпосередньо в період чергового загострення СП і проводилося переважно в амбулаторних умовах або в денному гастроентерологічному стаціонарі. Для судження про інтенсивність ендогенної інтоксикації у хворих на СП визначали концентрацію СМ у сироватці їх крові, в якій також вивчали рівень продуктів ПОЛ-МДА й ДК. До початку проведення курсу лікування хворих на СП в обох групах, які були під наглядом, - основній, в якій лікування здійснювалася стосовно заявленого способу, і групі зіставлення, в якій лікування проводилася відповідно до відомого способу-прототипу, була однотипова клінічна симптоматика, що характеризувалася загальною слабістю, зниженням апетиту, наявністю помірної тяжкості та іноді тупого болю у правому підребер'ї, субіктеричності склер, обкладеності язика брудним білим, сірим або жовтуватим нальотом, помірно збільшеної печінки, яка виступала на 3-4 см з-під реберного краю, її підвищеної щільності, чутливості печінкового краю при пальпації. При сонографічному дослідженні відмічалося підвищення ехощільності печінки й збільшення її розмірів у вигляді помірно вираженої гепатомегалії, нечіткості судинного рисунку. При клінічному обстеженні в динаміці було встановлено, що після завершення основного курсу лікування в основній групі хворих на СП (в якій лікування проводилося згідно до заявленого способу) у більшості випадків відмічалося покращання загального стану хворих, зникнення тяжкості або 5 59989 тупого болю в правому підребер'ї, підвищення апетиту й працездатності, а також поступова ліквідація інших скарг, що характеризували наявність загострення СП. У той же час у пацієнтів групи зіставлення (в якій терапія проводилася згідно до відомого способу-прототипу) значно частіше зберігалися скарги та клінічні симптоми, що були нас 6 лідком помірного загострення або неповної ремісії хронічного патологічного процесу в печінці й у вигляді помірної тяжкості в правому підребер'ї, загальної слабкості, нездужання, зниження апетиту, обкладеності язика, гепатомегалії тощо (таблиця 1). Таблиця 1 Частота виявлення клінічної симптоматики у хворих на СП у динаміці лікування (абс. і %) Клінічна симптоматика Період обстеження Загальна слабкість Нездужання Підвищена стомлюваність Зниження апетиту Зниження ності працездат Субіктеричність склер Гепатомегалія Чутливість печінкового краю при пальпації Обкладеність язика Тяжкість у правому підребер'ї Підвищення щільності печінки при пальпації до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування до лікування після лікування Групи хворих на СП основна (n=58) зіставлення (n=56) 58/100±5,6 56/100±5,6 5/8,6±1,6 25/44,6±3,4 58/100±5,6 56/100±5,6 6/10,3±1,7 22/39,3±3,3 58/100±5,6 56/100±5,6 8/13,8±2,0 26/46,4±3,5 56/96,6±5,5 54/96,4±5,5 3/5,2±1,2 22/39,3±3,3 58/100±5,6 56/100±5,6 7/12,1±1,8 21/37,5±3,3 41/70,7±4,3 35/62,5±4,1 2/3,4±0,6 14/25,0±2,1 58/100±5,6 56/100±5,6 27/46,6±3,2 50/89,3±5,4 58/100±5,6 56/100±5,6 2/3,4±0,6 18/32,1±3,2 58/100±5,6 56/100±5,6 11/19,0±2,4 36/64,3±4,2 58/100±5,6 56/100±5,6 8/13,8±2,0 29/51,8±4,0 58/100±5,6 56/100±5,6 25/43,1±3,1 48/85,7±5,3 P >0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,05 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1