Спосіб векторкардіографічної діагностики просторового зміщення стимулюючих електродів при лікуванні кардіостимуляцією

Реферат: Спосіб векторкардіографічної діагностики просторового зміщення стимулюючих електродів при лікуванні кардіостимуляцією включає проведення ЕКГ-обстеження, при якому пацієнту проводять первинне ЕКГ-обстеження при стимуляції відповідним електродом, для визначення зміщення електрода пацієнту повторно проводять ЕКГ-обстеження при стимуляції відповідним електродом, отримані дані вводять в комп'ютер з векторкардіографічною програмою, яка забезпечує реєстрацію векторкардіографічних петель QRS у трьох взаємноперпендикулярних площинах, одержують взірці петель QRS, повторний взірець порівнюють із первинним взірцем і, якщо форма і орієнтація взірця петель QRS при повторному обстеженні змінюється, роблять висновок про зміщення електрода з точки початкової його фіксації. UA 75704 U (12) UA 75704 U UA 75704 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до сфери медицини, зокрема до кардіохірургії та кардіології, і може бути використана для визначення зміщення стимулюючих електродів, корекції локалізації стимулюючих електродів і програмування пристрою для ресинхронізаційної терапії серця (РТС) при серцевій недостатності у хворих з дилатаційною кардіоміопатією. Відомим способом визначення зміщення стимулюючого електрода є рентгенологічна візуалізація рентгенконтрастної тіні електрода [Shettigar UR, Loungani RR, Smith CA. Inadvertent permanent ventricular pacing from the coronary vein: an electrocardiographic, roentgenographic, and echocardiographic assessment. Clin Cardiol 1989; 12:267-74; Hart D, Luiza P, Arshad R, et al. Assessment of ventricular capture in patient with cardiac resynchronization devicts; a simple surface electrocardiographic algorithm. PACE 2003;26:1083]. Недоліком цього способу є опромінення пацієнта і медперсоналу. Іншим відомим способом визначення зміщення стимулюючого електрода є аналіз стимульованого комплексу QRS електрокардіограми з визначенням електричної осі серця, діагностика проводиться у фронтальній площині, пацієнту проводять первинну ЕКГ, яку порівнюють із повторною ЕКГ [Amman P, Sticherling С, Kalusche D, et al. An electrocardiogrambased algorithm to detect loss of left ventricular capture during cardiac resunchronization theraphy. Ann Inter Med 2005; 142:968-73.]. Недоліком цього способу є потреба в додаткових вимірюваннях амплітуд зубців і розрахунках, діагностика проводиться тільки у фронтальній площині, адекватна інтерпретація стимульованого комплексу доступна тільки при достатньому електрокардіографічному досвіді. В основу корисної моделі була поставлена задача розробки способу векторкардіографічної діагностики просторового зміщення стимулюючих електродів при лікуванні кардіостимуляцією, яка дозволила неінвазивно без додаткових вимірювань і розрахунків автоматично і швидко одержувати точну просторову орієнтацію електричної осі серця (виражену в градусах) у трьох взаємно перпендикулярних площинах і реєструвати графічні взірці кожної конкретної локалізації стимулюючого електрода у вигляді векторної петлі QRS, яка відображає просторово-часову послідовність періоду деполяризації шлуночків серця. Поставлена задача вирішується у способі векторкардіографічної діагностики просторового зміщення стимулюючих електродів при лікуванні кардіостимуляцією, що включає проведення ЕКГ-обстеження. Новим є те, що пацієнту проводять первинне ЕКГ-обстеження при стимуляції відповідним електродом, для визначення зміщення електрода пацієнту повторно проводять ЕКГ-обстеження при стимуляції відповідним електродом, отримані дані вводять в комп'ютер з векторкардіографічною програмою, яка забезпечує реєстрацію векторкардіографічних петель QRS у трьох взаємно перпендикулярних площинах, одержують взірці петель QRS, повторний взірець порівнюють із первинним взірцем і, якщо форма і орієнтація взірця петель QRS при повторному обстеженні змінюється, роблять висновок про зміщення електрода з точки початкової його фіксації. Технічний результат полягає в тому, що завдяки застосуванню нової методики вдалося вирішити проблему точної швидкої легковідтворюваної діагностики просторового зміщення стимулюючих шлуночки електродів без опромінення пацієнта і медперсоналу. Використання даного способу здійснюється наступним чином: Пацієнту накладаються на поверхню тіла одноразові електроди за стандартною електрокардіографічною методикою і під'єднуються до портативного електрокардіографа. Проводять ЕКГ, дані якої вводяться в комп'ютер з векторкардіографічною програмою, яка, подаючи відведення осей X і Y на горизонтальні і вертикальні відхиляючі пластини, формує петлю у фронтальній площині, подаючи відведення осей Z і Y на горизонтальні і вертикальні відхиляючі пластини, формує петлю у сагітальній площині і, подаючи відведення осей X і Z на горизонтальні і вертикальні відхиляючі пластини, формує петлю у трансверзальній площині. Одержані взірці петель відповідають локалізації імплантованих стимулюючих електродів і, якщо в період спостереження за пацієнтом форма і орієнтація взірця змінюється, роблять висновок про зміщення електрода з точки початкової його фіксації. Реєстрацію векторкардіограм виконують на апараті ЮТАС, використовуючи спеціально розроблене програмне забезпечення, яке дозволяє відобразити процес збудження шлуночків серця у вигляді петель, які відображають безперервну динаміку величини і орієнтації всіх моментних векторів електрорушійної сили серця за період деполяризації шлуночків і дають можливість прослідкувати зміну швидкості розповсюдження збудження шлуночків у просторі. Реєструють петлі перед імплантацією пристрою для РТС, при стимуляції правого шлуночка, при стимуляції лівого шлуночка і при бівентрикулярній стимуляції. Додатково програмують атріовентрикулярну і міжшлуночкову затримку і на оптимальних параметрах програми реєструють петлю. Одержані взірці петель відповідають локалізації імплантованих 1 UA 75704 U 5 10 15 20 25 30 стимулюючих електродів і використовуються для діагностики можливої дислокації цих електродів при спостереженні за пацієнтом у віддаленому періоді. На Фіг. 1 зображено графіку петлі комплексу QRS з локалізацією стимулюючого електрода у вихідному тракті правого шлуночка при первинному обстеженні. На Фіг. 2 зображено графіку петлі комплексу QRS із зміщенням електрода до верхівки правого шлуночка при повторному обстеженні. На Фіг. 3 зображено графіку петлі комплексу QRS при бівентрикулярній стимуляції при первинному обстеженні. На Фіг. 4 зображено графіку петлі комплексу QRS при бівентрикулярній стимуляції при повторному обстеженні. Спосіб, що заявляється, ілюструється прикладами його застосування: Приклад 1: Хвора О. 59 р. госпіталізована в НІССХ ім. Амосова з діагнозом: Ішемічна хвороба серця, атріовентрикулярна блокада II ступеня (Мобітц II) Еквіваленти МЕС. Аортокардіосклероз. Гіпертонічна хвороба II ступеня, серцева недостатність II А. Стан після імплантації кардіоресинхронізаційного пристрою. Проводиться первинне ЕКГ-обстеження з застосуванням комп'ютерної векторкардіографічної програми і аналізується графіка петлі комплексу QRS спочатку з локалізацією стимулюючого електрода у вихідному тракті правого шлуночка, на первинному взірці видно, що векторна петля орієнтована вліво, вниз і назад (Фіг. 1). Було проведено повторне обстеження, де на взірці видно, що електрод зміщений до верхівки правого шлуночка зі зміною орієнтації петлі вліво, назад і вверх (Фіг. 2). На підставі зміни форми петель зроблено висновок про зміщення правошлуночкового стимулюючого електрода від початкової його локалізації. Приклад 2: Хворий Т. 65 р. госпіталізований в НІССХ ім. Амосова з діагнозом: Ділатаційна кардіоміопатія з блокадою лівої ніжки пучка Гіса, серцева недостатність III функціонального класу. 18.11.2009 р проведена імплантація кардіоресинхронізаційного пристрою. Проводять первинне ЕКГ-обстеження з застосуванням комп'ютерної векторкардіографічної програми і аналізують графіку петлі комплексу QRS при бивентрикулярній стимуляції. На первинному взірці видно, що векторна петля орієнтована вверх і вправо у фронтальній площині - 120° і вперед на 60° від осі Y (Фіг. 3). Було проведено повторне обстеження (Фіг.4), де на взірці видно, що графіка не змінилась. На підставі цього зроблено висновок, що зміщення електродів не відбувалось. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 Спосіб векторкардіографічної діагностики просторового зміщення стимулюючих електродів при лікуванні кардіостимуляцією, що включає проведення ЕКГ-обстеження, який відрізняється тим, що пацієнту проводять первинне ЕКГ-обстеження при стимуляції відповідним електродом, для визначення зміщення електрода пацієнту повторно проводять ЕКГ-обстеження при стимуляції відповідним електродом, отримані дані вводять в комп'ютер з векторкардіографічною програмою, яка забезпечує реєстрацію векторкардіографічних петель QRS у трьох взаємно перпендикулярних площинах, одержують взірці петель QRS, повторний взірець порівнюють із первинним взірцем і, якщо форма і орієнтація взірця петель QRS при повторному обстеженні змінюється, роблять висновок про зміщення електрода з точки початкової його фіксації. 2 UA 75704 U 3 UA 75704 U 4 UA 75704 U 5 UA 75704 U Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 6