Електродинамічний космічний двигун-апарат

1. Електродинамічний космічний двигунапарат, який відрізняється тим, що має форму камери-напівпсевдосфери, всередині якої створені 3 76876 4 виявлення електростатичного заряду [4 стор. 86]. [7 стор. 827]. Суттєво також, що поверхні сфеЯк наслідок, реалізувати космічний двигун-апарат ри і псевдосфери мають постійну гаусову кривизна основі взаємодії електростатичних зарядів нену, але сфера позитивну, а псевдосфера негативможливо. ну; всі точки поверхні сфери є круговими Винаходом покладена задача удосконалити (нерозривними в просторі), а псевдосфери - гіперкосмічний двигун-апарат на принципово новій осболічними (розривними в просторі) [8 стор. 263]. нові - на основі резонансної взаємодії електромагВідзначені властивості псевдосфери суттєво нітного поля космічного двигуна-апарата, яке змінюють просторово-часовий стан випромінюванстворюється штучно [5], та електромагнітного поля ня електромагнітних полів, зв'язаних із псевдосЗемлі, яке є природним і безпосередньо зв'язане із ферою або її половиною. Про це і піде мова далі. природним часом на Землі: добою, місяцем і роВідомо, що потужність випромінювання електком, а також гравітацією [6] і за рахунок цього позромагнітної енергії за одиницю часу (P) через забутися недоліків РКДА. мкнену поверхню (S) визначається формулою     Покладена задача вирішується тим, що косміP EH dS ПdS (4) чний двигун-апарат має форму герметичної напів  псевдосфери, всередині якої створюються умови де П EH - вектор об'ємної щільності потоку для роботи приладів і життєдіяльності людини, а електромагнітної енергії ззовні, повторюючи форму напівпсевдосфери,  вектор Пойнтінга; dS - елемент площі S занамотана котушка індуктивності, яка з'єднана із мкненої поверхні [9 стор. 92]. Враховуючи, що генератором змінної напруги та противагою (із H функціями заземлення) послідовно, створюючи , E відкритий (антенний) резонансний контур, резона120 нсну частоту якого визначає індуктивність згаданої де 120 = 377 Ом - хвильовий опір вільного котушки і її власна ("паразитна") ємність. простору, і покладаючи На Фіг.1 схематично зображено ЕКДА; Фіг.2-8 dS S C 4 r 2 , ілюструють опис роботи ЕКДА. Фіг.2 ілюструє вигляд псевдосфери із паралелями і меридіанами, а S Фіг.3 - утворюючу криву псевдосфери - трактрису. на основі (4) одержують На Фіг.4 зображено електромагнітні поля в прос30P торі, зв'язані із псевдосферою і Землею; Фіг.5 ілю(5) E r струє електромагнітну хвилю поміж ЕКДА і Зем[9 стор. 102]. При заданих Р і r формула (5) є лею та швидкості ЕКДА відносно поверхні Землі; базовою в розрахунках напруженості електричного Фіг.6 схематично зображає умови експерименту, поля Е в практиці радіозв'язку. який підтверджує працездатність ЕКДА; Фіг.7 деЗ оглядом на рівність (2) формула (5) є чинмонструє один із результатів експерименту; Фіг.8 ною для замкненої поверхні як у формі сфери, так ілюструє деталізований опис роботи ЕКДА. і в формі псевдосфери. Але, з'являються нові моЕКДА (Фіг.1) містить герметичну камеружливості тоді, коли залежність (4) пов'язується, напівпсевдосферу 1, котушку індуктивності із гвинзгідно теореми Остроградського-Гауса [8 стор. товою намоткою 2, генератор змінної напруги 3 та 545, 9 стор. 786], із об'ємами сфери і псевдосфери противагу 4, які з'єднані послідовно, створюючи – відкритий резонансний контур.       P ПdS EH d S div EH dVC 2 div EH dVП Далі описується робота ЕКДА із залученням (6) S S Vc Vn елементів математичної теорії поля, теорії сповільнюючих систем, рівнянь Максвела та теорій електричного коливального контуру і антен. де число 2 є наслідком рівності (3). Форма ЕКДА - напівпсевдосфера l є половиДійсно, згідно закону збереження енергії, для ною псевдосфери (Фіг.2). В свою чергу, псевдосрезонансного випромінювача - ЕКДА із обміном фера є тілом кручення трактриси навколо асимпенергією електричного Е і магнітного H полів, витоти Х'Х (Фіг.3). Трактриса - це геометричне місце промінювання за межами площі S деякої замкнеточок, які залишає за собою один із кінців відрізка ної поверхні відсутнє, що дозволяє величини ріва, якщо його другий кінець рухається по прямій ності (6) прирівняти нулю      Х'Х. АО = а - висота трактриси ( = 90°); Μ - точка P ПdS EH dS 2 EH dVП 0 , дотику до трактриси відрізка МО = a ( 7,5 Гц маємо (ЕН) < (Δ Η ), νф v2, при цьому n > 1, сповільнюються (скорочуються) хвиля І2 R R ККД 1, (ЕН) і період Τ порівняно із (Δ Η ) і T . 2 2 RB RB I R I RB R 3. При f (Δ Η ), νф > с, де враховані залежності (12) і (18). При напрузі Т > T = 1t , тобто маємо високо еліптичну орбіту U =16 В потужність випромінювання складає веЕКДА або рух по параболі чи гіперболі зі швидкісличину. тю v > v1 в межах Сонячної системи чи за її межами; при цьому n >λ), c t маємо стверджувати, що дальньою зоною для L S  випромінюючої напівпсевдосфери є зона r