Спосіб імунокорекції хворих на вітряну віспу з наявністю імунодефіцитних станів

Реферат: Спосіб імунокорекції хворих на вітряну віспу з наявністю імунодефіцитних станів включає введення протизапальних, антигістамінних та імунокорегуючих препаратів. Як імунокорегуючий препарат вводять нуклеїнат. UA 84204 U (12) UA 84204 U UA 84204 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування інфекційних хвороб. Актуальність проблеми корисної моделі пов'язана із широким розповсюдженням вітряної віспи (ВВ) серед дітей, підлітків та дорослих осіб молодого віку, в яких одночасно діагностовано наявність імунодефіцитних станів (ІДС). У таких хворих недосить часто виникають ускладнення ВВ, що обумовлені приєднанням вторинної гнійної інфекції (абцеси, геморагічні, гангренозні форми захворювання, пневмонії, сепсис), а також менінгоенцефаліти, гепатити тощо. Відомий спосіб імунокорекції хворих на ВВ з наявністю ІДС, що включає введення протизапальних, жарознижуючих, антигістамінних та імунокорегуючих препаратів, зокрема поліоксидонію (Деклараційний патент України № 35018 "Спосіб імунокорекції хворих на вітряну віспу з наявністю вторинного імунодефіциту". МПК (2006) А61K 31/00, А61K 35/00. Бюл. № 16, опубл. 26.08.2008 p.). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що у деяких пацієнтів відмічається тривалий перебіг ВВ й недостатня корекція ІДС. Тому цей спосіб недостатньо ефективний й тому він потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі є підвищення ефективності відомого способу імунокорекції хворих на ВВ з наявністю ІДС. Поставлена задача вирішується тим, що шляхом застосування як імуноактивного препарату при проведенні імунокорекції хворих на ВВ з наявністю ІДС нуклеїнату. Нуклеїнат - це фізіологічно активна сполука природного походження, яка є біологічно активним екстрактом дріжджової РНК, що виявляє виражену імунотропну активність. Нуклеїнат чинить позитивний вплив на всі ланки захисту організму від чужорідних агентів антигенної природи, підвищуючи знижені й знижуючи підвищені показники імунітету, тобто є істинним імуномодулятором. Мішенями для фармакологічної дії нуклеїнату вважають поперед усього клітини фагоцитарної системи й природні кілери. Нуклеїнат стимулює продукцію клітинами макрофагально-моноцитарного ряду низки цитокінів, а саме IL-1β, IL-6, TNFα й α-інтерферону. Отже, важливою властивістю нуклеїнату є його здатність підсилювати активність системи фагоцитуючих макрофагів. При пригніченні гуморального імунітету нуклеїнат суттєво посилює активність антитілогенезу. Наша пропозиція щодо використання нуклеїнату як імуноактивного препарату при проведенні імунокорекції хворих на ВВ з наявністю ВІДС базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що введення хворим імуноактивного засобу нуклеїнату нормалізує їх загальний стан і самопочуття, сприяє відновленню імунологічного гомеостазу, а також суттєвому зменшенню в подальшому розвитку ускладнень захворювання й, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим з наявністю ВВ з наявністю ІДС, які потребують проведення імунокорекції, поряд з протизапальними і антигістамінними препаратами вводять як імуноактивного препарату нуклеїнат усередину по 0,5 г (2 капсули) 2-3 рази на добу протягом 10-14 діб поспіль у залежності від досягнутого ефекту. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу було обстежено дві групи пацієнтів на ВВ, у яких при клініко-лабораторному дослідженні встановлена наявність ІДС: основна група (32 особи), яка отримувала імунокорекцію за допомогою заявленого способу та група зіставлення (30 осіб), що отримувала імунокорекцію згідно до відомого способупрототипу. Вік хворих в обох групах був від 18 до 36 років. У обстежених хворих клінічний перебіг ВВ був типовим та характеризувався підвищенням температури, наявністю інших симптомів інфекційного токсикозу - слабкість, нездужання, головний біль, порушення сну, зниження апетиту, характерного висипу на обличчі, тулубі, на слизових оболонках ротової порожнини й на кон'юнктиві повік. Встановлено, що призначення заявленого способу вже з першої-другої доби хвороби забезпечувало чітко виражений позитивний ефект, що полягав у скороченні тривалості лихоманки (в середньому на 2,4±0,4 доби) та прискоренні ліквідації симптомів загальної інтоксикації (слабкість, нездужання, головний біль, зниження апетиту, підвищення втоми) в середньому на 1,8±0,2 доби відносно групи зіставлення, що отримувала лікування згідно відомого способу-прототипу. В основній групі хворих на ВВ, яка отримувала імунокорекцію за допомогою заявленого способу, перебіг хвороби був циклічний, ускладнень запального характеру не зареєстровано. В групі зіставлення, що отримувала імунокорекцію згідно з відомим способом-протoтипом, гнійно-запальні процеси шкіри виникли у 3 осіб (10,0 %), запальні ускладнення бронхолегеневої системи виникли у 1 особи (3,33 %). 1 UA 84204 U 5 У результаті проведення імунологічних досліджень було встановлено, що у всіх хворих на ВВ з наявністю ІДС до початку імунокорекції мають місце чітко виражені порушення з боку + показників клітинної ланки імунітету. Дійсно, відносне число CD3 -лімфоцитів (загальна кількість Т-клітин) у хворих на ВВ з наявністю ІДС основної групи в цей період було знижено стосовно норми в середньому в 1,32 разу (Р0,05 >0,05 >0,1 >0,1 >0,1 Примітки: в таблицях 1-4 вірогідність різниці стосовно норми * - при Р