Спосіб лікування хворих на дифтерію

Реферат: Спосіб лікування хворих на дифтерію включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів, інгібіторів протеаз, діуретиків, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію, ентеросорбентів, ербісолу та глутаргіну. Додатково хворим вводять імуноактивний препарат нуклеїнат. UA 84205 U (12) UA 84205 U UA 84205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування гострих інфекційних хвороб. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі нерідким виникненням тяжких і ускладнених форм дифтерії при недостатній ефективності в цьому плані загальноприйнятих підходів до лікування цього захворювання. Відомий загальноприйнятий спосіб лікування хворих на дифтерію шляхом введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки та засобів неспецифічної детоксикації, а саме введення глюкозо-сольових розчинів в кількості 1500-2000 мл на добу дорослому, 10 % розчину альбуміну по 400 мл на добу, а також предізолону парентерально в добовій дозі 60-120 мг (Справочник по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В. Лобзина и А.П. Казанцева. - СПб: Комета, 1997. - С. 225-228). Але цей спосіб недостатньо ефективний, оскільки він в таких випадках не обумовлює тривалого зниження як загальної, так і специфічної інтоксикації, обумовленої дією екзотоксину дифтерійної палички. Тому був розроблений удосконалений спосіб лікування хворих на дифтерію, який включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів та додатково інгібіторів протеаз, діуретиків, а також препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію (Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби. - Т.1. - Київ: Здоров'я, -2001. С 217-221). Недоліками цього способу є недостатньо швидке зниження "метаболічної" інтоксикації, яка пов'язана з накопиченням в організмі хворого токсичних сполук середньомолекулярної маси, тобто "середніх молекул" (CM), a також синдрому імунотоксикозу, який обумовлений суттєвим підвищенням вмісту у крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Тому був запропонований спосіб лікування хворих на дифтерію, який включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів, інгібіторів протеаз, діуретиків, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові і мікроциркуляцію та додатково кремнеземних ентеросорбентів у вигляді 2 % водної суспензії протягом 7-10 діб 7 поспіль (Деклараційний патент на винахід № 48667 МПК А61К31/695, А61Р31/00. - Спосіб лікування дифтерії.- Приоритет від 07.11.2001.- Автори: Фролов В.М., Шаповалова І.О., Соцька Я.А…, Терьошин В.О. - Опубл. 15.08.2002.-Бюл.№ 8). Однак у частини хворих досить тривало зберігаються порушення з боку природної антиінфекційної резистентності, особливо після перенесеної токсичної дифтерії, а в клінічному плані - астенічний або астенодепресивний синдроми та зниження працездатності. Тому був розроблений удосконалений спосіб лікування хворих на дифтерію шляхом введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів, інгібіторів протеаз, діуретиків, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, кремнеземних ентеросорбентів усередину та додатково ербісолу (Деклараційний патент 7 України на корисну модель. - №59724, МПК А61К35/48. - Спосіб лікування хворих на дифтерію. Опубл. 15.09.2003. - Бюл. №9). Але при використанні даного способу у низки хворих все ж таки відмічається розвиток тяжких форм хвороби, що обумовлено наявністю в таких пацієнтів синдрому ендогенної "метаболічної" інтоксикації. Тому був запропонований спосіб лікування дифтерії, що включає введення антибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкозо-сольових розчинів, інгібіторів протеаз, діуретиків, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, кремнеземних ентеросорбентів усередину, ербісолу та додатково препарату детоксикуючої дії глутаргіну 7 (Деклараційний патент України на винахід № 17891 МПК А 61 К 35/48. - Спосіб лікування хворих на дифтерію.- Опубл. 16.10.2006. - Бюл. № 10). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що у частини хворих, особливо при тяжкому перебігу дифтерії, зберігаються порушення імунологічного гомеостазу, що сприяє розвитку ускладнень. Тому відомий спосіб потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі є удосконалення відомого способу лікування хворих на дифтерію, а саме прискорення одужання хворих та нормалізація імунологічних показників. Поставлена задача вирішується тим, що шляхом додаткового введення до комплексу лікування протизапального препарату нуклеїнату. Нуклеїнат - це вітчизняний імуноактивний препарат природнього походження, який містить у своєму складі в якості фармакологічно активної сполуки екстракт дріжджової РНК, що виявляє виражену імунотропну активність. Нуклеїнат чинить позитивний вплив на всі ланки імунної відповіді організму, оскільки він є засобом імуномоделюючої дії. Нуклеїнат регулює продукцію 1 UA 84205 U 5 10 15 20 25 30 клітинами макрофагально-моноцитарного ряду низки цитокінів, зокрема IL-1β, IL-6, TNFα й αінтерферону. Крім імуномодулюючого ефекту, нуклеїнат характеризується також наявністю детоксикуючої, антиоксидантної й мембраностабілізуючої активності, що робить обґрунтованим його використання у комплексному лікуванні гострих і хронічних хвороб різного ґенезу. Заявлений спосіб лікування хворих на дифтерію здійснюється таким чином. При госпіталізації хворого та встановленні діагнозу дифтерії, йому призначають лікування антибіотиками, введення протидифтерійної сироватки в дозі, яка відповідає тяжкості перебігу хвороби, глюкозо-сольових розчинів, діуретиків, інгібіторів протеаз, препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, кремнеземних ентеросорбентів усередину, ербісолу, глутаргіну та додатково - нуклеїнату всередину по 0,25 г (1 капсулі) 2-3 рази на день після вживання їжі протягом 10-14 діб поспіль, в залежності від досягнутого ефекту. Для вивчення ефективності заявленого способу лікування хворих на дифтерію було обстежено дві групи пацієнтів з даним діагнозом, з яких основна (20 осіб) отримувала лікування згідно до заявленого способу, а група зіставлення (18 осіб) - відповідно до відомого способупрототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані між собою за тяжкістю перебігу дифтерії, віком та статтю хворих. Обстежені хворі поступали до інфекційного стаціонару переважно на другий день від початку хвороби. Клініка дифтерії у них була типовою і характеризувалася підвищенням температури тіла, наявністю симптомів інфекційної токсикозу (головний біль, загальна слабкість, ломота в усьому тілі, зниження апетиту) та місцевих проявів запального процесу у ротоглотці (біль у горлі, набряк піднебінних мигдаликів та язичка, наявність плівчастих нальотів на мигдаликах, які поширюються на язичок та м'яке піднебіння). При тяжкому перебігу дифтерії відзначалося також виражена блідість шкіри, ціаноз губ та носогубного трикутника, нігтьових фаланг, тахікардія, глухість тонів серця, виникнення задишки у разі вже невеликого фізичного навантаження, у частини хворих - набряк на шиї різного ступеня поширення — від підщелепної ділянки (при субтоксичній дифтерії) до ключиць (при токсичній дифтерії ІІ-ІІІ ст.). У всіх хворих на дифтерію, що були під наглядом, відзначено збільшення та болісність підщелепних лімфовузлів. Проведення клінічного обстеження в динаміці дозволило встановити, що в основній групі, яка отримувала лікування згідно до заявленого способу, було відзначено вірогідне прискорення ліквідації симптомів загального інфекційного токсикозу та місцевого запального процесу в ротоглотці (табл. 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та існуючого способів лікування на деякі клінічні показники у обстежених хворих на дифтерію (М±m) Основна група Група зіставлення Клінічні показники Р (n=20) (n=18) Тривалість збереження (діб): загальної 5,1±0,3 7,4±0,25