Спосіб лікування хворих на дифтерію

1. Спосіб лікування хворих на дифтерію, що включає введення антибіотиків, протидифтерійної 3 17891 4 крові і мікроциркуляцію та додатково кремнеземпоказників Т-клітинної ланки імунітету, також воних ентеросорбентів у вигляді 2% водної суспензії лодіє спроможністю нормалізувати рівень прозапротягом 7-10 діб поспіль [Деклараційний патент пальних цитокінів (ІЛ- 1 , ФНП ) у крові хворих та на винахід №48667 МПК7 А61КЗ 1/695, А61Р31/00. одночасно може використовуватися сумісно з не- Спосіб лікування дифтерії. - Пріоритет від стероїдними протизапальними препаратами, оскі07.11.2001.- Автори: Фролов В.М., Шаповалольки його імуномодулююча дія не пов'язана з ва I.O., Соцька Я.А., Терьошин В.О. - Опубл. впливом на систему простаноїдів. 15.08.2002. - Бюл. № 8]. Наша пропозиція щодо додаткового введення Однак у частини хворих досить тривало зберіімуноактивного препарату імунофану при лікуванні гаються порушення з боку природної антиінфекхворих на дифтерію базується на вперше встаноційної резистентності (ПАР), особливо після перевленій нами закономірності, яка виявлена досвіднесеної токсичної дифтерії, а в клінічному плані ним шляхом, що введення імунофану сприяє норастенічний або астено-депресивний синдроми та малізації імунологічних показників у хворих на зниження працездатності. дифтерію, в тому числі зниженню концентрації Тому був розроблений удосконалений спосіб прозапальних цитокінів - інтер-лейкіна- 1 (ІЛ- 1 ) лікування хворих на дифтерію шляхом введення та фактору некрозу пухлин(ФНП- ) при норантибіотиків, протидифтерійної сироватки, глюкомалізації вмісту у крові протизапального інтерлейзо-сольових розчинів, інгібіторів протеаз, діуретикіну ІЛ-10. Тому введення імунофану обумовлює ків, препаратів, що поліпшують реологічні властинормалізацію як клітинних показників імунітету, так вості крові та мікроциркуляцію, кремнеземних і цитокінового спектру сироватки крові. Раніше ентеро-сорбентів усередину та додатково - ербівведення імунофану при лікуванні дифтерії не солу внутрішньом'язово по 2,0мл 1 раз на добу проводилося. протягом 10 діб при середньотяжкому перебізі Заявлений спосіб лікування хворих на дифтедифтерії та по 2,0мл 2 рази на добу при тяжкому рію здійснюється таким чином. При госпіталізації перебігу захворювання протягом перших 10 діб хворого та встановленні діагнозу дифтерії, йому лікування, потім по 2,0мл 1 раз на добу ще 8-10 призначають лікування антибіотиками, введення діб, в залежності від досягнутого ефекту [Деклапротидифтерійної сироватки в дозі, яка відповідає раційний патент України на винахід. - №59724, 7 тяжкості перебігу хвороби, глюкозо-сольових розМПК А61К35/48. - Спосіб лікування хворих на дичинів, діуретиків, інгібіторів протеаз, препаратів, фтерію. - Опубл. 15.09.2003. - Бюл.№9]. що поліпшують реологічні властивості крові та Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і мікроциркуляцію, кремнеземних ентеросорбентів тому обраний як прототип. усередину, ербісолу та додатково - імунофану До недоліків прототипу відноситься те, що у внутрішньом'язово у вигляді 0,005% розчину по частини хворих, особливо при тяжкому перебігу 1мл (50мкг) 1 раз на добу протягом 5-7 діб поспіль дифтерії, зберігаються порушення імунологічного в залежності від досягнутого ефекту. гомеостазу у вигляді формування вторинного імуДля вивчення ефективності заявленого спосонодефіциту, що сприяє розвитку ускладнень. Тому бу лікування хворих на дифтерію було обстежено відомий спосіб потребує подальшого удосконадві групи пацієнтів з даним діагнозом, з яких перлення. ша (20 осіб) отримувала лікування згідно до заЗадачею корисної моделі є удосконалення віпропонованого способу, а друга (25 осіб) - відповідомого способу лікування хворих на дифтерію, а дно до відомого способу-прототипу. Обидві групи саме прискорення одужання хворих та нормалізаобстежених були рандомізовані між собою за тяжції імунологічних показників шляхом додаткового кістю перебігу дифтерії, віком та статтю хворих. введення хворим імуноактивного препарату імуОбстежені хворі поступали до інфекційного нофану. стаціонару переважно на другий день від початку Імунофан зареєстрований в Україні (реєстрохвороби. Клініка дифтерії у них була типовою і вий №UA/0318/01/01) та дозволений для клінічного характеризувалася підвищенням температури тізастосування як імуноактивний засіб при лікуванні ла, наявністю інших симптомів інфекційної токсиінфекційних, хірургічних та інших захворювань. За козу (головний біль, загальна слабкість, ломота в хімічною структурою Імунофан є синтетичним гекусьому тілі, зниження апетиту) та місцевих проявів сапептидом з молекулярною масою 836D, що місзапального процесу у ротоглотці (біль у горлі, натить у своєму складі амінокислотні залишки аргінібряк піднебінних мигдаликів та язичка, наявність ну, аспарагіну, валіну, лізину та тирозину і являє плівчастих нальотів на мигдаликах, які поширюмодифікований фрагмент біологічно активної діються на язичок та м'яке піднебіння). При тяжкому лянки молекули гормону тимопоетину. Встановлеперебігу дифтерії відзначалося також виражена но, що імунологічна активність імунофану в середблідість шкіри, ціаноз губ та носогубного трикутниньому в 1000 разів перевищує активність такого ка, нігтьових фаланг, тахікардія, глухість тонів сереферентного препарату як тактивін, крім того рця, виникнення задишки у разі вже невеликого модифікація активної ділянки тимопоетину дозвофізичного навантаження, у частини хворих - налила суттєво покращити лікувальні спроможності бряк на шиї різного ступеня поширення - від підімунофану, оскільки на відміну від дії регуляторних щелепної ділянки (при субтоксичній дифтерії) до пептидів тимусу імуно-регуляторна дія імунофану ключиць (при токсичній дифтерії ІІ-ІІІ ст.). У всіх не потребує сполучення з посиленням продукції хворих на дифтерію, що були під наглядом, відпростагландину Е2, що дозволяє уникнути явищ значено збільшення та болісність підщелепних загострення з боку вогнища запалення. Імунофан, лімфовузлів. Проведення клінічного обстеження в поряд з високою активністю в плані нормалізації 5 17891 6 динаміці дозволило встановити, що в першій групі, ліквідації симптомів загального інфекційного токяка отримувала лікування згідно до заявленого сикозу та місцевого запального процесу в ротоглоспособу, було відзначено вірогідне прискорення тці (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого та існуючого способів лікування на деякі клінічні показники у обстежених хворих на дифтерію (М±m) Клінічні показники - тривалість збереження (діб) загальна слабкість нездужання головний біль ломота у всьому тілі біль в горлі тахікардія нальоти у ротоглотці гіперемія слизової оболонки ротоглотки збільшення підщелепних лімфатичних вузлів набряк шиї (при токсичній дифтерії) блідість шкіри астенічний синдром Так, як видно з таблиці 1, тривалість збереження загальної слабкості скорочується у хворих першої групи відносно другої на 2,5±0,2 дні, нездужання - на 3,3±0,1 дні, головного болю - на 2,0±0,2 дні, ломоти в усьому тілі - на 2,6±0,2 дні, болю у горлі - на 2,2±0,2 дні, тахікардії - на 2,5±0,3 дні, збереження нальотів у ротоглотці - на 2,2±0,2 дні, гіперемії слизової оболонки ротоглотки - на 2,1±0,2 дні, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів - на 2,3±0,3 дні, набряку шиї (при токсичній дифтерії) - на 1,6±0,2 дні, блідість шкіри обличчя на 1,5±0,1 дні, астенічних проявів (підвищеної стомлюваності, дратливості, відсутності працездатності та ін.) - на 4,5±0,3 дні (Р0,05). Отже, відзначається позитивний вплив заявленого способу лікування хворих на дифтерію відносно існуючого способу-прототипу, що торкається як тривалості збереження синдрому загальноінфекційного токсикозу, так і місцевих проявів в ротоглотці запального характеру. Було вивчено також вплив заявленого способу на деякі імунологічні показники, а саме загальну кількість Т-лімфоцитів (CD3+), Тхелперів/індукторів (CD4 +), коефіцієнту CD4/CD8, тобто імунорегуляторного індексу Th/Ts і стан системи ПАР - концентрацію лізоциму в сироватці крові, бактерицидну активність сироватки (БАС), показники фагоцитарної активності нейтрофілів (ФАН) периферичної крові - фагоцитарне число (ФЧ) та фагоцитарний індекс (ФІ). Показники імунітету та ПАР були вивчені до початку лікування (при поступленні хворих до стаціонару) та після завершення лікування, тобто в періоді ранньої реконвалесценції. Перша група (n=20) 4,4±0,3 4,5±0,3 3,9±0,2 4,4±0,3 3,8±0,2 3,6±0,3 3,3±0,3 3,8±0,3 4,9±0,2 2,2±0,3 3,2±0,3 5,5±0,4 Друга група (n=25) Р 6,9±0,3 7,8±0,4 5,9±0,2 7,0±0,3 6,0±0,2 6,1±0,3 5,5±0,3 5,9±0,4 7,2±0,3 3,8±0,2 4,7±0,3 10,0±0,4