Композиція анти-a4b7 антитіла

Реферат: Описані композиції антитіл, що включають суміш анти-4β7 антитіла, антиоксиданту або хелатуючого агента і щонайменше однієї вільної амінокислоти. Розкриті композиції можуть мати покращену стабільністю, знижене утворенням агрегатів або обидві ці характеристики. Даний винахід додатково передбачає безпечний режим дозування таких композицій антитіл, якого UA 112984 C2 (12) UA 112984 C2 можна легко дотримуватися і який забезпечує терапевтично ефективну кількість анти-4β7 антитіла in vivo. UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Споріднені заявки Дана заявка претендує на пріоритет тимчасової заявки США 61/544054, поданої 6 жовтня 2011 р. і тимчасової заявки США 61/481522, поданої 2 травня 2011 р. Вміст вищезгаданих заявок повністю включений у даний документ як посилання. Перелік послідовностей Дана заявка включає Перелік послідовностей, який був поданий в ASCII-форматі через систему EFS-Web і даним повністю включений у даний документ як посилання. Вказаний ASCIIдокумент, створений 30 квітня 2012 р., названий 92596603.txt і має розмір 16986 байт. Відомий рівень техніки Прогрес у біотехнології створив можливості отримання різних білків, призначених для застосування у фармацевтиці, з використанням технологій рекомбінантних ДНК. Оскільки білки мають великі розміри і складніші, ніж традиційні органічні і неорганічні лікарські препарати (тобто, містять багаточисельні функціональні групи на додаток до складних тривимірних структур), складання композицій таких білків пов'язане з особливими проблемами. Для того, щоб білок залишався біологічно активним, композиція повинна зберігати конформаційну цілісність щонайменше ядерної послідовності амінокислот білка, у той же самий час захищаючи багаточисельні функціональні групи білка від деградації. Білки можуть мати недостатню стабільність, і моноклональні і поліклональні антитіла, особливо, можуть бути відносно нестабільними (див., напр., Wang, et al., J. Pharm Sci. 96:1-26 (2007)). Є велике число варіантів складання композицій, і жоден з підходів або систем не є придатним для всіх білків. Було описано декілька факторів, які необхідно враховувати (див., напр., Wang et al.). Стабільність білка може залежати від багаточисельних характеристик. Фактично, навіть у разі очищених антитіл, структури антитіл можуть бути гетерогенними, що додатково ускладнює складання композицій таких систем. Крім того, експципієнти, що включаються до складу композицій антитіл, бажано мінімізують будь-яку потенційну імунну відповідь. У випадку антитіл, збереження конформаційної цілісності є ще важливішим. Шляхи деградації білків можуть бути пов'язані з хімічною нестабільністю (тобто, з будь-яким процесом, що включає модифікацію білка шляхом утворення або розриву зв'язку, що призводить до нової хімічної суті) або фізичною нестабільністю (тобто, змінами структури білка вищого порядку). Хімічна нестабільність виявляється, наприклад, в деамідуванні, ізомеризації, гідролізі, окисленні, фрагментації, бета-елімінуванні глікана або дисульфідному обміні. Фізична нестабільність може бути викликана, наприклад, денатурацією, агрегацією, преципітацією або адсорбцією. Чотирма найбільш поширеними шляхами деградації білка є фрагментація, агрегування, деамідування і окислення білка. Наслідки хімічної або фізичної нестабільності терапевтичного білка включають зменшення ефективної введеної дози, зниження безпеки терапії внаслідок, наприклад, опромінення або імунологічної реактивності, і велика частота виробництва через короткий термін зберігання. Декілька публікацій розкривають загалом різні способи лікування запальних хвороб кишечника, і передбачають схеми дозування для введення агентів, призначених для лікування запальної хвороби кишечника. Наприклад, WO 96/24673 розкриває мукозальні судинні адрессини і лікування захворювань, що асоціюються з рекрутментом лейкоцитів у шлунковокишковий тракт у результаті зв'язування лейкоцитів з клітинами, що експресують MAdCAM. US 2005/0095238 описує способи лікування хвороби, що асоціюється з інфільтрацією лейкоцитів у мукозальну тканину, і введення людині ефективної кількості людського або гуманізованого імуноглобуліну або антигензв’язуючого фрагменту, що має специфічність зв'язування з інтегрином 47. US 2005/0095238 додатково описує різні дози (наприклад, 0,15, приблизно 0,5, приблизно 1,0, приблизно 1,5 або приблизно 2,0 мг імуноглобуліну або фрагменту на кг маси тіла) і різні інтервали між дозами (7, 14, 21, 28, або 30 днів). Проте, вищезгадані патенти і публікації не розкривають конкретні композиції анти-47 антитіла або конкретні дози і режими дозування, що описані і заявляються в даному документі. Важливо відзначити, що вищезгадані патенти не розкривають композиції, дози і режими дозування, що забезпечують способи лікування (підтверджені даними клінічних випробувань), що описані і заявляються в даному документі. Композиції антитіл за даним винаходом можуть бути корисні для інгібування зв’язування лейкоцитів з клітинами, що експресують MAdCAM, і тим самим сприяти лікуванню запальної хвороби кишечника у пацієнтів. Відповідно, існує нагальна потреба у визначенні придатних дозувань і режимів дозування таких сполук, і в розробці композицій, бажано, підшкірних композицій, що дозволяють забезпечити стабільні, терапевтично ефективні рівні у крові композицій антитіл упродовж тривалого періоду часу в стабільній і зручній формі. Суть винаходу 1 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід відноситься до ідентифікації антіоксиданту або хелатуючого агенту, і щонайменше однієї амінокислоти, як придатних експципієнтів для складання композицій анти-47 антитіл, нестабільність яких робить їх сприйнятливими до деамідуванню, окисленню, ізомеризації та/або агрегування. Композиція покращує стабільність, зменшує утворення агрегатів і уповільнює деградацію антитіла, що входить в її склад. Таким чином, у першому аспекті, винахід відноситься до стабільної рідкої фармацевтичної композиції, що містить суміш анти-47 антитіла, антіоксиданту або хелатуючого агенту і щонайменше однієї вільної амінокислоти. У деяких варіантах виконання, стабільна рідка фармацевтична композиція характеризується утворенням менше ніж приблизно 1,0% агрегатів через 12 місяців при кімнатній температурі. Стабільна рідка фармацевтична композиція може демонструвати утворення менше ніж приблизно 0,2% агрегатів через 12 місяців при кімнатній температурі. У деяких варіантах виконання, антіоксидант або хелатуючий агент є цитратом. У деяких варіантах виконання хелатуючий агент є ЕДТА. У деяких варіантах виконання, вільна амінокислота композиції є гістидином, аланіном, аргініном, гліцином, глутаміновою кислотою або будь-якою їх комбінацію. Композиція може включати від приблизно 50 мМ до приблизно 175 мМ вільної амінокислоти. Композиція може включати від приблизно 100 мМ до приблизно 175 мМ вільної амінокислоти. Молярне співвідношення вільної амінокислоти до антитіла може складати щонайменше 250:1. Композиція може також містити поверхнево-активну речовину. Поверхневоактивна речовина може бути полісорбатом 20, полісорбатом 80, полоксамером або будь-якою їх комбінацією. У деяких варіантах виконання, молярне співвідношення антіоксиданту до поверхневоактивної речовини складає від приблизно 3:1 до приблизно 156:1. Композиція може мати pH від приблизно 6,3 до приблизно 7,0. Величина pH композиції може складати від приблизно 6,5 до приблизно 6,8. Композиція може мати pH від приблизно 6,1 до приблизно 7,0, або від приблизно 6,2 до 6,8. У деяких варіантах виконання, стабільна рідка фармацевтична композиція містить щонайменше від приблизно 60 мг/мл до приблизно 160 мг/мл анти-47 антитіла. Композиція може містити щонайменше приблизно 160 мг/мл анти-47 антитіла. Композиція може містити від приблизно 150 до приблизно 180 мг/мл антитіла або приблизно 165 мг/мл антитіла. В іншому аспекті, винахід відноситься до стабільної рідкої фармацевтичної композиції, що містить щонайменше від приблизно 60 мг/мл до приблизно 160 мг/мл анти-47 антитіла, буферний агент і щонайменше приблизно 10 мМ цитрату. Буферний агент може бути гістидиновим буфером. У іншому аспекті, винахід відноситься до стабільної рідкої фармацевтичної композиції, що містить щонайменше від приблизно 60 мг/мл до приблизно 180 мг/мл анти-47 антитіла, буферний агент і щонайменше приблизно 5 мМ цитрату. Буферний агент може бути гістидиновим буфером. У іншому аспекті, винахід відноситься до стабільної рідкої фармацевтичної композиції, що містить щонайменше приблизно 160 мг/мл анти-47 антитіла і щонайменше приблизно 10 мМ цитрату. Композиція може додатково містити полісорбат 80. У іншому аспекті, винахід відноситься до стабільної рідкої фармацевтичної композиції, що містить приблизно 160 мг/мл анти-47 антитіла і щонайменше приблизно 5 мМ цитрату. Композиція може додатково містити полісорбат 80. У іншому аспекті, винахід відноситься до стабільної рідкої фармацевтичної композиції, що містить суміш анти-47 антитіла, цитрату, гістидину, аргініну і полісорбата 80. Композиція може знаходитись у контейнері, такому як флакон, картридж, шприц або автоінжектор. Анті-47 антитіло в стабільній рідкій фармацевтичній композиції за винаходом може бути ведолізумабом. Композиція за винаходом може бути призначена для підшкірного, внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. У деяких аспектах, композиція може мінімізувати імуногенність анти-47 антитіла. В іншому аспекті, винахід відноситься до способу лікування запальної хвороби кишечника, що включає введення пацієнтові стабільної рідкої фармацевтичної композиції, описаної в даному документі, що потребує цього. Введення може бути підшкірним введенням. Введення може бути самовведенням. У ще одному аспекті, винахід відноситься до виробу, що включає контейнер, стабільну рідку фармацевтичну композицію, описану в даному документі, і інструкції по її використанню. В одному аспекті, винахід відноситься до способу лікування пацієнта, страждаючого на запальну хворобу кишечника, що включає стадію введення пацієнтові, страждаючому на запальну хворобу кишечника, гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого 2 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фрагмента, що має специфічність зв'язування з людським інтегрином 47, де гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент вводять пацієнтові відповідно до наступного режиму дозування: (a) початкові дози, наприклад, в індукційній фазі схеми лікування, шість доз по 165 мг гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента шляхом підшкірної ін'єкції через день; (b) після цього, на тижні шість, сьома і подальші дози, наприклад, на підтримуючій фазі схеми лікування, по 165 мг гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента шляхом підшкірної ін'єкції раз на два тижні або раз на чотири тижні, за потреби; причому режим дозування викликає клінічну відповідь і клінічну ремісію запальної хвороби кишечника у пацієнта; і де додатково гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент має специфічність зв'язування з комплексом 47, де антигензв’язуюча область містить три гіперваріабельних ділянки (ділянки, що визначають комплементарність) (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області легкого ланцюга і три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області важкого ланцюга амінокислотних послідовностей, вказаних нижче: легкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:9, CDR2 SEQ ID NO:10, CDR3 SEQ ID NO:11; важкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:12, CDR2 SEQ ID NO:13, CDR3 SEQ ID NO:14. У одному аспекті, винахід відноситься до способу лікування пацієнта, страждаючого на запальну хворобу кишечника, де спосіб включає стадію введення пацієнтові, страждаючому на запальну хворобу кишечника, гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента, що має специфічність зв'язування з людським інтегрином 47, де гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент містить антигензв’язуючу область не-людського походження і щонайменше частину антитіла людського походження, причому гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент вводять пацієнтові відповідно до наступного режиму дозування, що включає індукційну фазу внутрішньовенних доз і підтримуючу фазу підшкірних доз: (a) початкова внутрішньовенна доза 300 мг гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента шляхом внутрішньовенної інфузії; (b) потім подальша друга внутрішньовенна доза 300 мг гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента шляхом внутрішньовенної інфузії приблизно за два тижні після початкової дози; (c) потім, починаючи з тижня шість, третя і подальші дози по 165 мг гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента шляхом підшкірної ін'єкції раз на тиждень, раз на два тижні, раз на три тижні або раз на чотири тижні, за потреби; де режим дозування викликає клінічну відповідь і клінічну ремісію запальної хвороби кишечника у пацієнта; і де додатково гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент має специфічність зв'язування з комплексом 47, причому антигензв’язуюча область містить три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області легкого ланцюга і три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області важкого ланцюга амінокислотних послідовностей, вказаних нижче: легкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:9, CDR2 SEQ ID NO:10, CDR3 SEQ ID NO:11; важкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:12, CDR2 SEQ ID NO:13, CDR3 SEQ ID NO:14. У іншому аспекті, винахід відноситься до режиму дозування для терапевтичного лікування запальної хвороби кишечника, де режим дозування включає стадію: введення пацієнтові, страждаючому на запальну хворобу кишечника, гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента, що має специфічність зв'язування з людським інтегрином 47, де гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент містить антигензв’язуючу область не-людського походження і щонайменше частину антитіла людського походження, причому гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент вводять пацієнтові відповідно до підшкірного або внутрішньом'язового режиму дозування, який підтримує середню мінімальну залишкову концентрацію в стані рівноваги в сироватці імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента від приблизно 9 до приблизно 13 мкг/мл; де режим дозування викликає клінічну відповідь і клінічну ремісію запальної хвороби кишечника у пацієнта; і де додатково гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент має специфічність зв'язування з комплексом 47, причому антигензв’язуюча область містить три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області легкого ланцюга і три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області важкого ланцюга амінокислотних послідовностей, вказаних нижче: легкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:9, CDR2 SEQ ID NO:10, CDR3 SEQ ID NO:11; важкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:12, CDR2 SEQ ID NO:13, CDR3 SEQ ID NO:14. У іншому аспекті, винахід відноситься до режиму дозування для терапевтичного лікування запальної хвороби кишечника, де режим дозування включає стадію: введення пацієнтові, страждаючому на запальну хворобу кишечника, гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента, що має специфічність зв’язування з людським інтегрином 47, 3 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 де гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент містить антигензв’язуючу область не-людського походження і щонайменше частину антитіла людського походження, причому гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент вводять пацієнтові відповідно до підшкірного або внутрішньом'язового режиму дозування, який підтримує середню мінімальну залишкову концентрацію в стані рівноваги в сироватці гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента від приблизно 35 до приблизно 40 мкг/мл; де режим дозування викликає клінічну відповідь і клінічну ремісію запальної хвороби кишечника у пацієнта; і де додатково гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент має специфічність зв’язування з комплексом 47, причому антигензв’язуюча область містить три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області легкого ланцюга і три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області важкого ланцюга амінокислотних послідовностей, вказаних нижче: легкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:9, CDR2 SEQ ID NO:10, CDR3 SEQ ID NO:11; важкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:12, CDR2 SEQ ID NO:13, CDR3 SEQ ID NO:14. У іншому аспекті, винахід відноситься до способу лікування пацієнта, страждаючого на запальну хворобу кишечника, де спосіб включає стадію: введення пацієнтові, страждаючому на запальну хворобу кишечника, гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента, що має специфічність зв’язування з людським інтегрином 47, де гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент містить антигензв’язуючу область не-людського походження і щонайменше частину антитіла людського походження, причому гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент вводять пацієнтові відповідно до наступного режиму дозування: (a) множина доз індукційної фази гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента, достатніх для досягнення середньої мінімальної залишкової концентрації від приблизно 20 до приблизно 30 мкг/мл гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента після приблизно шести тижнів початкового дозування; (b) потім множина доз підтримуючої фази гуманізованого імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента, необхідних для підтримки середньої мінімальної залишкової концентрації в стані рівноваги в сироватці від приблизно 9 до приблизно 13 мкг/мл або приблизно від 35 до 40 мкг/мл імуноглобуліну або його антигензв’язуючого фрагмента; де режим дозування викликає клінічну відповідь і клінічну ремісію запальної хвороби кишечника у пацієнта; і де додатково гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент має специфічність зв’язування з комплексом 47, причому антигензв’язуюча область містить три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області легкого ланцюга і три гіперваріабельних ділянки (CDR1, CDR2 і CDR3) варіабельної області важкого ланцюга амінокислотних послідовностей, вказаних нижче: легкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:9, CDR2 SEQ ID NO:10, CDR3 SEQ ID NO:11; важкий ланцюг: CDR1 SEQ ID NO:12, CDR2 SEQ ID NO:13, CDR3 SEQ ID NO:14. У деяких аспектах, композиція, спосіб лікування, доза та/або режим дозування забезпечують мінімальну вірогідність того, що у пацієнта вироблятимуться антитіла, реактивні до анти-47 антитіла. Пацієнт може демонструвати відсутність адекватної відповіді, втрату відповіді, або бути інтолерантним до лікування щонайменше одним імуномодулятором, антагоністом чинника некрозу пухлини-альфа (ЧНП-) або їх комбінаціями. Запальна хвороба кишечника може бути хворобою Крона або неспецифічним виразковим колітом. Запальна хвороба кишечника може бути від помірного до важкого активним неспецифічним виразковим колітом. Режим дозування може призводити до загоєння слізової оболонки у пацієнтів, які страждають від помірного до важкого активного неспецифічного виразкового коліту. Пацієнт може раніше отримувати лікування щонайменше одним кортикостероїдом від запальної хвороби кишечника. Пацієнт може паралельно отримувати лікування щонайменше одним кортикостероїдом від запальної хвороби кишечника. Режим дозування може призводити до зменшення, припинення або зменшення і припинення застосування кортикостероїда пацієнтом. У деяких аспектах, гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент вводять у вигляді готової лікарської форми при концентрації від приблизно 1,0 мг/мл до приблизно 1,4 мг/мл. Гуманізований імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент може бути введений у вигляді готової лікарської форми з концентрацією приблизно 1,2 мг/мл. У деяких аспектах, гуманізований імуноглобулін або антигензв’язуючий фрагмент вводять у вигляді готової лікарської форми, що містить анти-47 антитіло в кількості від приблизно 70 до приблизно 250 мг, від приблизно 90 до приблизно 200 мг, від приблизно 150 до приблизно 180 4 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 мг, або щонайменше 160 мг. У деяких аспектах, режим дозування не змінює співвідношення CD4 до CD8 у спинномозковій рідині пацієнтів, які отримують вказане лікування. Пацієнт може бути особою у віці 65 років або старше і не вимагати якоїнебудь корекції режиму дозування. У деяких аспектах, спосіб лікування композицією анти-47 антитіла, доза, або режим дозування можуть мінімізувати імуногенність анти-47 антитіла. Короткий опис фігур Фіг. 1 є зображенням нуклеотидної послідовності (SEQ ID NO:1), що кодує важкий ланцюг гуманізованого анти-47 імуноглобуліну і розшифрованої амінокислотної послідовності важкого ланцюга (SEQ ID NO:2). Нуклеотидна послідовність містить сайти клонування (рядкові літери), послідовність Козака (прописні літери, нуклеотиди 18-23 SEQ ID NO:1) і лідерную послідовність (рядкові літери, нуклеотиди 24-86 SEQ ID NO:1) на 5'-кінці важкого ланцюга. Відкрита рамка зчитування нуклеотидної послідовності включає нуклеотиди 24-1433 SEQ ID NO:1. Фіг. 2 є зображенням нуклеотидної послідовності (SEQ ID NO:3), що кодує легкий ланцюг гуманізованого імуноглобуліну, що називається в даному документі ведолізумаб, і розшифрованої амінокислотної послідовності (SEQ ID NO: 4) легкого ланцюга. Нуклеотидна послідовність містить сайти клонування (рядкові літери), послідовність Козака (прописні літери, нуклеотиди 18-23 SEQ ID NO:3) і лідерную послідовність (рядкові літери, нуклеотиди 24-80 SEQ ID NO:3) на 5'-кінці важкого ланцюга. Відкрита рамка зчитування нуклеотидної послідовності включає нуклеотиди 24-737 SEQ ID NO:3. Фіг. 3 зображує вирівнювання амінокислотних послідовностей (A) зрілого гуманізованого легкого ланцюга (амінокислоти 20-238 SEQ ID NO:4) гуманізованого імуноглобуліну, що називається в даному документі ведолізумаб, і (B) зрілого гуманізованого легкого ланцюга гуманізованого імуноглобуліну, що називається в даному документі LDP-02 (SEQ ID NO:5). (Стосовно LDP-02, див. WO 98/06248 і Feagan et al., N. Eng. J. Med. 352:2499-2507 (2005)). Feagan et al. описують клінічні дослідження LDP-02, але в їх статті LDP-02 називається MLN02.) Вирівнювання показує, що амінокислотні послідовності легких ланцюгів ведолізумаба і LDP-02 розрізняються в положеннях 114 і 115 зрілих легких ланцюгів. Фіг. 4 зображує вирівнювання амінокислотних послідовностей (A) родової людської константної області каппа-легкого ланцюга (SEQ ID NO:6) і (B) родової мишачої константної області каппа-легкого ланцюга (SEQ ID NO:7). Амінокислотні залишки Thr і Val (що знаходяться в положеннях 114 і 115 зрілого легкого ланцюга ведолізумаба (амінокислоти 133 і 134 SEQ ID NO:4)) присутні в константній області людського каппа-легкого ланцюга, тоді як амінокислотні залишки Ala і Asp (що знаходяться в положеннях 114 і 115 зрілого легкого ланцюга LDP-02 (SEQ ID NO:5)) присутні в константній області мишачого каппа-легкого ланцюга. Фіг. 5 є картою вектора pLKTOK38D (що також називається pTOK38MLN02-TV), який кодує гуманізований важкий ланцюг і гуманізований легкий ланцюг MLN02 і є придатним для продукування ведолізумаба в клітинах CHO (див. публікацію патентної заявки США № 2004/0033561 A1, яка розкриває pLKTOK38. pLKTOK38D є варіантом pLKTOK38, в якому сайти рестрикції, вказані на карті, фланкують послідовність, що кодує варіабельну область легкого ланцюга). Фіг. 6 показує отримані методом ексклюзійної хроматографії (SEC) криві утворення агрегатів (% у день) залежно від змін концентрації білка, pH і молярного співвідношення поверхневоактивна речовина:білок. У діапазоні значень pH від 6,0 до 6,5, утворення агрегатів було схожим з композицією з молярним співвідношенням полісорбат 80:білок в інтервалі значень від 0,7 до 1,5. Фіг. 7 є графіком, що показує, що при молярних співвідношеннях полісорбат 80:білок більше 1,5, швидкість утворення агрегатів зростає із збільшенням pH. Фіг. 8 є графіком, що показує вплив експципієнтів на утворення агрегатів. До композицій додавали 25 мМ цитрату, 5 мМ цитрату, 5 мМ ЕДТА, 25 мМ цистеїну, або 5 мМ цистеїну. Всі три експципієнта зменшували утворення агрегатів. Фіг. 9 є рядом графіків, що показують зменшення утворення агрегатів у присутності 25 мМ цитрату в композиції і кореляцію між збільшенням концентрації білка і зростанням швидкості утворення агрегатів. Фіг. 10 є графіком, що показує результати визначення методом катіонообмінної хроматографії (CEX) деградації хімічної речовини при 40°C. Дані показують вплив зміни pH на визначену методом катіонообмінної хроматографії (CEX) деградацію. Фіг. 11 є графіком, що показує вплив температури на величину pH композицій. Величина pH 5 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 композицій, що містять гістидин, знижується з температурою, тоді як величина pH цитратних композицій не залежить від температури. Фіг. 12 є графіком, що показує процентний вміст визначеної методом катіонообмінної хроматографії (CEX) основної ізоформи протягом періоду дванадцяти місяців. Композиції, що мають pH 6,0-6,2, демонструють приблизно на 1-2% менший вміст основної ізоформи, ніж композиції, що мають pH 6,3-6,4. Фіг. 13 зображує ряд графіків, демонструючих, що в'язкість залежить головним чином від концентрації білка і pH. Було продемонстровано, що добавки сахарози, гістидину і аргініну незначно впливають на в'язкість композиції. Фіг. 14 показує амінокислотні послідовності (A) зрілої людської варіабельної області каппалегкого ланцюга антитіла GM607’CL, і (B) варіабельної області важкого ланцюга людського 21/28’CL. Фіг. 15 зображує компоненти білкового продукту в заздалегідь наповненому шприці. Фіг. 16A-B показує вплив (A) концентрації білка і (B) в'язкості на зусилля ін'єкції різних випробуваних шприців. Фіг. 17 (A) показує залежність початкового зусилля подолання тертя ковзання як функції концентрації білка і розміру голки. Фіг. 17 (B) показує початкове зусилля подолання тертя ковзання для кожного виробника шприца і розміру голки. Фіг. 18 показує профіль абсорбції ведолізумаба. Графік показує, що концентрації внутрішньом'язових і підшкірних доз зазвичай перекриваються. Не спостерігається очевидних значних відмінностей профілів абсорбції для таких шляхів введення. Детальний опис винаходу Винахід відноситься до фармацевтичної композиції, що містить анти-47 антитіла. Фармацевтична композиція може бути сумішшю, що містить антіоксидант або хелатуючий агент (наприклад, цитрат), анти-47 антитіло і вільну амінокислоту. Фармацевтична композиція може знаходитись у твердій або рідкій формі. Визначення Термін “фармацевтична композиція” відноситься до препарату, що містить анти- 47 антитіло в такій формі, яка дозволяє ефективно забезпечити біологічну активність антитіла, і яка не містить додаткових компонентів, що є неприйнятно токсичними для суб'єкта, якому вводитиметься композиція. “Стабільною” є композиція, в якій антитіло, що міститься в ній, у значній мірі зберігає свою фізичну стабільність та/або свою хімічну стабільність та/або свою біологічну активність при зберіганні. В одному аспекті, композиція в значній мірі зберігає свою фізичну і хімічну стабільність, а також свою біологічну активність при зберіганні. Період зберігання зазвичай вибирають на основі передбачуваного терміну придатності композиції. Різні аналітичні методики виміру стабільності білка відомі фахівцям і розглянуті, наприклад, у Peptide and Protein Drug Delivery, 247301, Vincent Lee Ed., Marcel Dekker, Inc., New York, N.Y., Pubs. (1991) і Jones, A. Adv. Drug Delivery Rev. 10: 29-90 (1993). Стабільність може бути виміряна при вибраній температурі для вибраного періоду часу. Наприклад, рідка композиція є стабільною при приблизно 40°C протягом щонайменше приблизно 3 днів, 5 днів, 1 тижня, 2 тижнів, 3 тижнів, 4 тижнів, 5 тижнів або 6 тижнів. У іншому аспекті, ліофілізована композиція є стабільною при приблизно 40°C протягом щонайменше приблизно 2-4 тижнів, щонайменше приблизно 3 місяців, щонайменше приблизно 6 місяців, щонайменше приблизно 9 місяців, щонайменше приблизно 12 місяців, або щонайменше приблизно 18 місяців. Рідка та/або ліофілізована композиція, в іншому аспекті, є стабільною при приблизно 5°C та/або 25°C протягом щонайменше приблизно 1 місяця, щонайменше приблизно 3 місяців, щонайменше приблизно 6 місяців, щонайменше приблизно 9 місяців, щонайменше приблизно 12 місяців, щонайменше приблизно 18 місяців, щонайменше приблизно 24 місяців, щонайменше приблизно 30 місяців, або щонайменше приблизно 36 місяців; та/або стабільною при приблизно -20°C та/або -70°C протягом щонайменше приблизно 1 місяця, щонайменше приблизно 3 місяців, щонайменше приблизно 6 місяців, щонайменше приблизно 9 місяців, щонайменше приблизно 12 місяців, щонайменше приблизно 18 місяців, щонайменше приблизно 24 місяців, щонайменше приблизно 30 місяців, щонайменше приблизно 36 місяців, щонайменше приблизно 42 місяців, або щонайменше приблизно 48 місяців. Крім того, рідка композиція може, в деяких варіантах виконання, бути стабільною після заморожування (наприклад, до -80°C) і відтавання, наприклад, після 1, 2 або 3 циклів заморожування і відтавання. Стабільність рідкої композиції можна оцінити якісно та/або кількісно множиначю різних способів, включаючи оцінку утворення димера, мультимера та/або агрегатів (наприклад, ексклюзійна хроматографія (SEC), часоплинна масспектрометрія з лазерною іонізацією і 6 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 десорбцією з рідкої матриці (MALDI-TOF MS), аналітичне ультрацентрифугування, світлорозсіювання (фотоннокореляційна спектроскопія, динамічне світлорозсіювання (DLS), статичне світлорозсіювання, багатокутове лазерне світлорозсіювання (MALLS)), проточна мікроскопічна візуалізація, підрахунок з використанням електронного імпедансу (культеровського) по затемненню світла, або інші рідинні системи підрахунку часток, шляхом виміру каламутності та/або шляхом візуального контролю); шляхом оцінки гетерогенності заряду з використанням катіонообмінної хроматографії (CEX), ізоелектричного фокусування (IEF), наприклад, капілярної методики (cIEF), або електрофорезу в капілярній зоні; аналіз амінокінцевих або карбоксикінцевих послідовностей; мас-спектрометричний аналіз; порівняльний аналіз методами SDS-PAGE або SEC фрагментованих, інтактних і мультимірних (тобто, димірних, тримірних і так далі) антитіл; аналіз пептидних карт (наприклад, триптичний або LYS-C); оцінка біологічної активності або антигензв’язуючої функції антитіл; і тому подібне. Стабільність твердофазної композиції може також бути оцінена якісно та/або кількісно мнгожиною різних способів, включаючи прямі тести, такі як визначення кристалічної структури методом рентгенівської порошкової дифракції (XRPD); оцінка структури антитіл у твердому стані з використанням інфрачервоної спектроскопії з Фур'є-перетворенням (FTIR); і вимірювання термічних переходів у ліофілізованій твердій речовині (плавлення, склування і так далі) з використанням диференціальної скануючої калориметрії (DSC), і непрямі тести, такі як вимір вмісту вологи за допомогою тесту Карла Фішера, наприклад, для екстраполяції вірогідності хімічної нестабільності внаслідок гідролізу. Нестабільність може зачіпати будь-який один або декілька параметрів з: агрегування (наприклад, нековалентне агрегування розчинних речовин, ковалентне агрегування розчинних речовин (наприклад, перегрупування/перемішування дисульфідних зв'язків), агрегування нерозчинних речовин), деамідування (наприклад, деамідування Asn), окислення (наприклад, окислення Met), ізомеризація (наприклад, ізомеризація Asp), відсічення/гідроліз/фрагментація (наприклад, фрагментація шарнірної області), утворення сукциніміда, N-кінцеве подовження, C-кінцевий процесинг, відмінності в глікозилюванні і тому подібне. “Деамідоване” моноклональне антитіло є антитілом, в якому один або декілька аспарагінових або глутамінових залишків були дериватизовані, наприклад, до аспарагінової кислоти або ізоаспарагінової кислоти. Антитіло, “сприйнятливе до деамідування”, є антитілом, що включає один або декілька залишків, що демонструють схильність до деамідування. Антитіло, “сприйнятливе до окислення”, є антитілом, що включає один або декілька залишків, що демонструють схильність до окислення. Антитіло, “сприйнятливе до агрегування”, є антитілом, яке демонструє агрегацію з іншою (іншими) молекулами антитіла, особливо, при заморожуванні, нагріванні, висушуванні, відновленні та/або перемішуванні. Антитіло, “сприйнятливе до фрагментації”, є антитілом, що демонструє розщеплювання на два або більше фрагментів, наприклад, у своїй шарнірній області. “Відновне деамідування, окислення, агрегування або фрагментація” використовуються для позначення запобігання або зниження (наприклад, до 80%, 60%, 50%, 40%, 30%, 20% або 10%) величини деамідування, агрегування або фрагментації в порівнянні з моноклональним антитілом, приготованим при відмінному значенні pH або в іншому буфері. “Агрегат”, “агрегат SEC (агрегат, що визначається методом ексклюзійної хроматографії)” або “розчинним агрегатом” є від більше одного до не більше десяти білків та/або фрагментів антитіл, що асоціюються один з одним шляхом ковалентних, іонних або гідрофобних взаємодій з утворенням крупнішого білкового тіла. “Нерозчинним агрегатом” або “часткою” є більше десяти білків і фрагментів антитіл, що асоціюються один з одним шляхом ковалентних, іонних або гідрофобних взаємодій з утворенням крупнішого білкового тіла. У використаному тут значенні, “біологічна активність” моноклонального антитіла відноситься до здатності антитіла зв'язуватися з антигеном і призводити до вимірюваної біологічної відповіді, яка може бути виміряна in vitro або in vivo. Така активність може бути антагоністичною або агоністичною. Молекула клітинної поверхні, “Інтегрин 47”, або “47”, є гетеродимером 4 ланцюга (CD49D, ITGA4) і 7 ланцюга (ITGB7). Кожен ланцюг може формувати гетеродимер з альтернативним ланцюгом інтегрина, з утворенням, наприклад, 41 або E7. Людські гени 4 і 7 (GenBank (National Center for Biotechnology Information, Bethesda, MD) RefSeq номери доступу NM_000885 і NM_000889, відповідно) експресуються B і T лімфоцитами, зокрема, лімфоцитами пам'яті CD4+. Типово для багатьох інтегринів, 47 може існувати в стані спокою або в 7 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 активованому стані. Ліганди 47 включають молекулу адгезії судинних клітин (VCAM), фібронектин і мукозальний адрессин (MAdCAM, наприклад, MAdCAM-1). У використаному тут значенні, людський імуноглобулін або його антигензв’язуючий фрагмент, що має “специфічність зв’язування з комплексом 47”, зв'язується з 47, але не з 41 або E7. У використаному тут значенні, “ізотонічна” композиція має по суті такий же осмотичний тиск, як і людська кров. Ізотонічні композиції зазвичай матимуть осмотичний тиск від приблизно 250 до 350 мОсм. Ізотонічність може бути виміряна, наприклад, по тиску пари або за допомогою осмометра заморожуючого типа. У використаному тут значенні, “буферний агент” відноситься до буфера, який протидіє змінам pH у результаті дії кон'югованих компонентів кислота-основа. Буферний агент може бути присутнім у рідкій або твердій композиції за винаходом. У деяких варіантах виконання, буферний агент за даним винаходом встановлює величину pH композиції в інтервалі від приблизно 5,0 до приблизно 7,5, від приблизно pH 5,5 до приблизно 7,5, від приблизно pH 6,0 до приблизно 7,0, або в інтервалі pH від приблизно 6,3 до приблизно 6,5. У одному аспекті, приклади буферних агентів, які, самі або в комбінації, регулюватимуть величину pH в діапазоні значень від 5,0 до 7,5, включають ацетат, сукцинат, глюконат, гістидин, цитрат, фосфат, малеат, какодилат, 2-[N-морфоліно]етансульфонову кислоту (MES), біс (2гідроксиетил)імінотрис [гідроксиметил]метан (Bis-Tris), N- [2ацетамідо]-2-імінодиоцтову кислоту (ADA), гліцилгліцин і інші буфери на основі органічних кислот. У іншому аспекті, буферний агент за даним винаходом є гістидином або цитратом. “Гістидиновим буфером” є буфер, що містить іони гістидину. Приклади гістидинових буферів включають розчини гістидину хлориду, гістидину ацетату, гістидину фосфату, гістидину сульфату. Гістидиновий буфер або буфер гістидинHCl має pH від приблизно pH 5,5 до приблизно pH 7,0, від приблизно pH 6,1 до приблизно pH 6,9, або приблизно pH 6,5. “Цитратним буфером” є буфер, що містить іони цитрату. Приклади цитратних буферів включають розчини цитрату натрію, цитрату амонію, цитрату кальцію і цитрату калію. Цитратний буфер має pH від приблизно 3,0 до 6,2, від приблизно pH 5,5 до 6,5, від приблизно pH 6,1 до приблизно 6,5, приблизно pH 6,1, приблизно pH 6,2 або приблизно pH 6,5. “Сахарид” у даному документі позначає сполуку, що має загальну формулу (CH 2O)n, і її похідні, включаючи моносахариди, дисахариди, трисахариди, полісахариди, цукроспирти, відновлюючі цукри, невідновлюючі цукри і тому подібне. Приклади сахаридів за даним винаходом включають глюкозу, сахарозу, трегалозу, лактозу, фруктозу, мальтозу, декстран, еритрит, гліцерин, арабіт, силіт, сорбіт, маніт, мелібіозу, меліцитозу, рафінозу, маннотриозу, стахіозу, мальтозу, лактулозу, мальтулозу, глюцит, мальтит, лактит, ізомальтулозу і тому подібне Сахарид може бути ліопротектантом. У одному аспекті, сахарид у даному документі означає невідновлюючий дисахарид, такий як сахароза. У даному документі, “поверхнево-активна речовина” відноситься до агента, який знижує поверхневе натягнення рідини. В одному аспекті, поверхневоактивною речовиною є неіонна поверхнево-активна речовина. Приклади поверхнево-активних речовин у даному документі включають полісорбат (поліоксиетиленсорбітанмонолаурат, наприклад, полісорбат 20 і полісорбат 80); TRITON (т-октилфеноксиполіетоксиетанол, неіонний детергент, Union Carbide, дочірня компанія Dow Chemical Co., Midland MI); додецилсульфат натрію (ДСН); лаурилсульфат натрію; натрію октилглікозид; лаурил-, міристил-, лінолеїл- або стеарилсульфобетаїн; лаурил-, міристил-, лінолеїл- або стеарилсаркозин; лінолеїл-, міристил- або цетилбетаїн; лауроамідопропіл-, кокамідопропіл-, лінолеамідопропіл-, міристамідопропіл-, палмамідопропілабо ізостеарамідопропілбетаїн (наприклад, лауроамідопропіл); міристамідопропіл-, палмамідопропіл- або ізостеарамідопропілдиметиламін; натрію метилкокоїл- або динатрію метилолеїлтаурат; сорбітанмонопальмітат; і серія продуктів MONAQUAT (Mona Industries, Inc., Paterson, N.J.); поліетилгліколь (PEG), поліпропіленгліколь (PPG) і співполімери полоксиетилені полоксипропіленгліколя (наприклад, плюронік (Pluronics) /полоксамер (Poloxamer), PF68 і так далі); і так далі. В іншому аспекті, поверхнево-активна речовина в даному документі означає полісорбат 80. Термін “хелатуючий агент” відноситься до агента, який зв'язується з атомом більше ніж одним зв'язком. У одному аспекті, приклади хелатуючих агентів за даним винаходом включають цитрат, етилендіамінтетраоцтову кислоту, етиленглікольтетраоцтову кислоту (EGTA), димеркапрол, діетилентриамінпентаоцтову кислоту і N,N-біс (карбоксиметил)гліцин. У іншому аспекті, хелатуючий агент є цитратом або ЕДТА. Термін “антіоксидант” відноситься до агента, який інгібує окислення інших молекул. Приклади антіоксидантів за даним винаходу включають цитрат, ліпоєву кислоту, сечову 8 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кислоту, глутатіон, токоферол, каротин, лікопен, цистеїн, фосфонатні сполуки, наприклад, етидронову кислоту, десфероксамін і малат. Термін “антитіло” в даному документі використовується в найширшому сенсі і, конкретніше, охоплює повнорозмірні моноклональні антитіла, імуноглобуліни, поліклональні антитіла, мультиспецифічні антитіла (наприклад, біспецифічні антитіла), утворені з щонайменше двох повнорозмірних антитіл, наприклад, кожне до відмінного антигена або епітопа, і індивідуальні антигензв’язуючі фрагменти, включаючи dAbs, scFv, Fab, F(ab)' 2, Fab', включаючи людські, гуманізовані і антитіла від видів, які не є людиною, і рекомбінантні антигензв’язуючі форми, такі як монотіла і діатіла. Молярні кількості і співвідношення анти-47 антитіла до інших експципієнтів, описаним у даному документі, розраховують на основі припущення про приблизну молекулярну вагу антитіла приблизно 150000 дальтон. Фактична молекулярна маса антитіла може відрізнятися від 150000 дальтон, залежно від амінокислотного складу або посттрансляційної модифікації, наприклад, залежно від клітинної лінії, використаної для експресії антитіла. Фактична молекулярна маса антитіла може знаходитися в межах ±5% від 150000 дальтон. Термін “людське антитіло” включає антитіло, що містить послідовність, виділену з послідовності людського зародкового імуноглобуліну, таке як антитіло, отримане від трансгенних мишей, що містять гени людського імуноглобуліну (наприклад, XENOMOUSE генноінженерних мишей (Abgenix, Fremont, CA), HUMAB-MOUSE ®, KIRIN TC MOUSE™ трансхромосомних мишей, KMMOUSE® (MEDAREX, Princeton, NJ)), їх людських бібліотек фагового дисплею, клітин людської мієломи або людських B-клітин. Термін “моноклональне антитіло”, у використаному тут значенні, відноситься до антитіла, отриманого з популяції в значній мірі гомогенних антитіл, тобто, індивідуальні антитіла, що складають популяцію, є ідентичними і зв'язуються з одним і тим же епітопом, за винятком можливих варіантів, які можуть виникати при продукуванні моноклональних антитіл, причому такі варіанти зазвичай присутні в незначних кількостях. На відміну від препаратів поліклональних антитіл, які типово включають різні антитіла, направлені проти різних детермінантів (епітопів), де кожне моноклональне антитіло направлене проти окремого детермінанта антигена. Визначення “моноклональний” вказує на характер антитіла як отриманого від у значній мірі гомогенної популяції антитіл і не повинно тлумачитися як таке, що вимагає продукування антитіла яким-небудь конкретним чином. Наприклад, моноклональні антитіла для використання відповідно до даного винаходу можуть бути отримані гібридомним способом, вперше описаним Kohler et al., Nature, 256:495 (1975), або можуть бути отримані методами рекомбінантних ДНК (див., наприклад, патент США № 4816567). “Моноклональні антитіла” також можуть бути виділені з бібліотеки фагових антитіл з використанням методик, описаних, наприклад, Clackson et al., Nature, 352:624-628 (1991) і Marks et al., J. Mol. Biol., 222:581-597 (1991). Моноклональні антитіла за даним винаходом, зокрема, включають “химерні” антитіла, в яких частина важкого та/або легкого ланцюга ідентична з або гомологична відповідним послідовностям антитіл, отриманих від конкретного виду або належать до конкретного класу або підкласу антитіл, тоді як остання частина ланцюга (ланцюгів) ідентична з або гомологична відповідній послідовності антитіл, що отримана від іншого виду або належить до іншого класу або підкласу антитіл, а також фрагменти таких антитіл, за умови, що вони проявляють бажану біологічну активність (патент США № 4816567; і Morrison et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 81:6851-6855 (1984)). Химерні антитіла, що представляють інтерес за даним винаходом, включають “приматизовані” антитіла, що містять варіабельний домен антигензв’язуючих послідовностей, отриманий від примату, який не є людиною (наприклад, мартишки, людиноподібної мавпи і так далі), і послідовності людської константної області. “Антигензв’язуючі фрагменти” гуманізованого імуноглобуліну, приготовані в композиції за винаходом, містять щонайменше варіабельні області важкого та/або легкого ланцюгів анти47 антитіла. Наприклад, антигензв’язуючий фрагмент ведолізумаба містить амінокислотні залишки 20-131 послідовності гуманізованого легкого ланцюга SEQ ID NO:4. Приклади таких антигензв’язуючих фрагментів включають фрагменти Fab, фрагменти Fab', scFv і фрагменти F(ab')2 гуманізованого імуноглобуліну, відомі фахівцям. Антігензв’язуючі фрагменти гуманізованого імуноглобуліну за винаходом можуть бути отримані шляхом ферментативного розщеплювання або рекомбінантними методами. Наприклад, гідроліз папаїном або пепсином може бути використаний для отримання фрагментів Fab або F(ab') 2, відповідно. Антитіла можуть також бути отримані в різних укорочених формах з використанням генів антитіла, в які було введено один або декілька термінуючих кодонів, лівіше природного сайту термінації. Наприклад, рекомбінантний конструкт, що кодує важкий ланцюг фрагмента F(ab') 2, може бути 9 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сконструйований так, щоб він включав ДНК-послідовності, що кодують CH1 домен і шарнірну область важкого ланцюга. В одному аспекті, антигензв’язуючі фрагменти інгібують зв’язування інтегрина 47 з одним або декількома з його лігандів (наприклад, мукозальним адрессином MAdCAM (наприклад, MAdCAM-1), фібронектином). Гідроліз антитіл папаїном дає два ідентичних антигензв’язуючих фрагмента, що називаються фрагментами “Fab”, кожен з яких має один антигензв’язуючий сайт і залишковий фрагмент “Fc”, назву якого відображує його здатність легко кристалізуватись. Обробка пепсином дає фрагмент F(ab')2, який містить два антигензв’язуючих сайти і зберігає здатність до перехресного зв’язування з антигеном. “Fv” є фрагментом антитіла, що складається з димера одного варіабельного домена важкого ланцюга і одного варіабельного домена легкого ланцюга з нековалентною асоціацією. Фрагмент Fab також містить константний домен легкого ланцюга і перший константний домен (CH1) важкого ланцюга. Фрагменти Fab' відрізняються від фрагментів Fab додаванням декількох залишків на карбокси-кінці CH1-домена важкого ланцюга, включаючи один або декілька цистеїнів з шарнірної області антитіла. Fab'-SH у даному документі позначає Fab', в якому цистеїновий залишок (залишки) константних доменів несе щонайменше одну вільну тіольну групу. F(ab')2-фрагменти антитіл спочатку отримували у вигляді пар Fab'-фрагментів з шарнірними цистеїнами між ними. Також відомі інші хімічні зв'язки фрагментів антитіл. “Одноланцюгові Fv” або “scFv” фрагменти антитіл містять V H і VL домени антитіл, в яких такі домени присутні в окремому поліпептидному ланцюзі. У одному аспекті, поліпептид Fv додатково містить поліпептидний лінкер між доменами VH і VL, який забезпечує можливість утворення бажаної для зв’язування антигена структури scFv. Огляд scFv наведений Pluckthun у The Pharmacology of Monoclonal Antibodies, vol. 113, Rosenburg and Moore eds., Springer-Verlag, New York, pp. 269315 (1994). Термін “діатіла” відноситься до малих фрагментів антитіл з двома антигензв’язуючими сайтами, що містять варіабельний важкий домен (VH), сполучений з варіабельним легким доменом (VL) у тому ж поліпептидному ланцюзі (VH-VL). Завдяки використанню лінкера, дуже короткого для того, щоб забезпечити можливість парування двох доменів одного ланцюга, домени вимушені паруватися з доменами комплементу іншого ланцюга і створювати два антигензв’язуючих сайти. Діатіла описані детальніше, наприклад, в EP 404097; WO 93/11161; і Hollinger et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 90:6444-6448 (1993). “Повнорозмірним антитілом” є антитіло, що містить антигензв’язуючу варіабельну область, а також константний домен легкого ланцюга (C L) і константні домени важкого ланцюга, CH1, CH2 і CH3. Константні домени можуть бути константними доменами нативної послідовності (наприклад, константними доменами нативної послідовності людини) або варіантами їх амінокислотної послідовності. В одному аспекті, повнорозмірне антитіло має одну або декілька ефекторних функцій. “Варіант амінокислотної послідовності” антитіла за даним винаходом означає антитіло з амінокислотною послідовністю, яка відрізняється від основного типу антитіл. Зазвичай, варіанти амінокислотних послідовностей матимуть щонайменше приблизно 70%, щонайменше приблизно 80%, щонайменше приблизно 85%, щонайменше приблизно 90% або щонайменше приблизно 95% гомології з основним типом антитіл. Варіанти амінокислотних послідовностей мають заміщення, делеції та/або аддиції в певних положеннях в або поряд з амінокислотною послідовністю основного типу антитіл, але зберігають антигензв’язуючу активність. Варіанти в послідовностях константних областей антитіла матимуть менший ефект на антигензв’язуючу активність, ніж варіанти у варіабельних областях. У варіабельних областях, варіанти амінокислотних послідовностей будуть щонайменше на приблизно 90% гомологічні, щонайменше на приблизно 95% гомологічні, щонайменше на приблизно 97% гомологічні, щонайменше на приблизно 98% гомологічні або щонайменше на приблизно 99% гомологічні основному типу антитіл. “Гомологія” визначається як процентний вміст у варіанті амінокислотної послідовності ідентичних залишків після вирівнювання послідовності і введення пробілів, за необхідності, для досягнення максимального відсотка гомології. Способи і комп'ютерні програми для вирівнювання добре відомі фахівцям. “Терапевтичним моноклональним антитілом” є антитіло, що використовується для терапії людини. Терапевтичні моноклональні антитіла, розкриті в даному документі, включають анти47 антитіла. “Варіант глікозилювання” антитіла за даним винаходом означає антитіло з приєднаними до нього одним або декількома вуглеводними фрагментами, які відрізняються від одного або декількох вуглеводних фрагментів, приєднаних до основного типу антитіл. Приклади варіантів 10 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 глікозилювання за даним винаходом включають антитіло з G1 або G2 олігосахаридною структурою, замість G0 олігосахаридної структури, приєднаної до його Fc-області, антитіло з одним або двома вуглеводними фрагментами, приєднаними до однієї або двох його легким ланцюгам, антитіло, що не має вуглеводів, приєднаних до одного або двох важких ланцюгів антитіла, і так далі, і комбінації змін глікозилювання. “Ефекторні функції” антитіла відносяться до тих біологічних активностей, які приписуються Fc-області (Fc-області нативної послідовності або Fc-області варіанту амінокислотної послідовності) антитіла. Приклади ефекторних функцій антитіла включають зв’язування C1q; комплемент-залежна цитотоксичність; зв’язування Fc-рецептора; антитіло-залежна клітинноопосередкована цитотоксичність (ADCC); фагоцитоз; знижуюча регуляція рецепторів клітинної поверхні (наприклад, B-клітинного рецептора; BCR) і тому подібне. Залежно від амінокислотної послідовності константного домена своїх важких ланцюгів, повнорозмірні антитіла можуть бути віднесені до різних “класів”. Існує п'ять основних класів повнорозмірних антитіл: IgA, IgD, IgE, IgG і IgM, і деякі з них можуть бути додатково розділені на “підкласи” (ізотипи), наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IGA і IgA2. Константні домени важкого ланцюга, що відповідають різним класам антитіл, називаються , , ,  і , відповідно. Структури субодиниць і тривимірні конфігурації різних класів імуноглобулінів добре відомі. “Легкі ланцюги” антитіл будь-якого вигляду хребетних можуть бути віднесені до одного з двох типів, які чітко розрізняються, що називаються каппа (κ) і лямбда (λ), на основі амінокислотних послідовностей їх константних доменів. “Антитіло-залежна клітинно-опосередкована цитотоксичність” і “ADCC” відносяться до клітинно-опосередкованої реакції, в якій неспецифічні цитотоксичні клітини, що експресують Fcрецептори (FcRs) (наприклад, природні клітини-вбивці (NK), нейтрофіли і макрофаги) розпізнають зв'язане антитіло на клітині-мішені і потім викликають лізис клітини-мішені. Первинні клітини, що медиюють ADCC, NK-клітини, експресують лише FcRIII, тоді як моноцити експресують FcRI, FcRII і FcRIII. Експресія FcR на гематопоетичних клітинах підсумовувана в Таблиці 3 на сторінці 464 Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol 9:457-92 (1991). Для оцінки ADCC активності молекули, що представляє інтерес, може бути проведений in vitro аналіз ADCC, такий як описаний у патентах США №№ 5500362 або 5821337. Ефекторні клітини, придатні для такого аналізу, включають мононуклеарні клітини периферичної крові (PBMC) і природні клітини-вбивці (NK). Альтернативно або додатково, ADCC активність молекули, що представляє інтерес, може бути оцінена in vivo, наприклад, на тваринній моделі, такій як розкрита в Clynes et al. PNAS (USA) 95:652-656 (1998). Терміни “Fc-рецептор” або “FcR” використовуються для опису рецептора, який зв'язується з Fc-областю антитіла. В одному аспекті, FcR є послідовністю нативного людського FcR. У іншому аспекті, FcR є рецептором, який зв'язує антитіло IgG (гамма-рецептор) і включає рецептори підкласів FcRI, FcRII і FcRIII, включаючи алельні варіанти і альтернативно сплайсовані форми таких рецепторів. Рецептори FcRII включають FcRIIA (“активуючий рецептор”) і FcRIIB (“інгібуючий рецептор”), які мають схожі амінокислотні послідовності, що розрізняються переважно в їх цитоплазматичних доменах. Активуючий рецептор FcRIIA містить імунорецепторний тирозин-активуємий мотив (ITAM) у своєму цитоплазматичному домені. Інгібуючий рецептор FcRIIB містить імунорецепторний тирозиновий інгібуючий мотив (ITIM) у своєму цитоплазматичному домені (див. огляд в M.Daeron, Annu. Rev. Immunol. 15:203-234 (1997)). Огляд FcRs приведений Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol 9:457-92 (1991); Capel et al., Immunomethods 4:25-34 (1994); і de Haas et al., J. Lab. Clin. Med. 126:33-41 (1995). Інші FcRs, включаючи ті, що будуть ідентифіковані в майбутньому, охоплені в даному документі терміном “FcR”. Термін також включає неонатальний рецептор, FcRn, що відповідає за перенесення материнських IgG плоду (Guyer et al., J. Immunol. 117:587 (1976) і Kim et al., J. Immunol. 24:249 (1994)). Термін “гіперваріабельна область” при використанні в даному документі відноситься до амінокислотних залишків антитіла, відповідальних за зв’язування антигена. Гіперваріабельна область зазвичай містить амінокислотні залишки з “ділянка, що визначає комплементарність” або “CDR” (наприклад, залишки 24-34 (L1), 50-56 (L2) і 89-97 (L3) у варіабельному домені легкого ланцюга і 31-35 (H1), 50-65 (H2) і 95-102 (H3) у варіабельному домені важкого ланцюга; Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, Md. (1991)) і залишки з “гіперваріабельної петлі” (наприклад, залишки 26-32 (L1), 50-52 (L2) і 91-96 (L3) у варіабельному домені легкого ланцюга і 26-32 (H1), 53-55 (H2) і 96-101 (H3) у варіабельному домені важкого ланцюга; Chothia and Lesk J. Mol. Biol. 196:901-917 (1987)). Залишками “каркасної ділянки” або “FR” є залишки варіабельного домена окрім залишків гіперваріабельної області, як вони визначені в даному документі. 11 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Гіперваріабельна область або її CDR можуть бути перенесені з одного ланцюга антитіла в інший або в інший білок для додавання специфічності зв’язування антигена отриманому (комплексному) антитілу або зв'язуючому білку. “Гуманізованими” формами не-людських (наприклад, що належать гризунам) антитіл є химерні антитіла, які містять мінімальну послідовність, виділену з не-людського імуноглобуліну. Здебільше, гуманізованими антитілами є людські імуноглобуліни (антитіло-реципієнт), в яких залишки з гіперваріабельної області реципієнта замінені на залишки з гіперваріабельної області виду, що не є людиною (антитіло-донор), такого як миша, щур, кролик або примат, що не є людиною, що має бажану специфічність, афінність і здатність. У деяких випадках, залишки каркасної ділянки (FR) людського імуноглобуліну замінюють на відповідні не-людські залишки. Крім того, гуманізовані антитіла можуть містити залишки, відсутні в антитілі-реципієнті або в антитілі-донорі. Такі модифікації здійснюють для додаткового покращення характеристик антитіла. Загалом, гуманізоване антитіло міститиме по суті всі з щонайменше одного, типово, двох варіабельних доменів, у яких усі або по суті всі гіперваріабельні петлі відповідають нелюдському імуноглобуліну і всі або по суті всі FR належать послідовностям людського імуноглобуліну. Гуманізоване антитіло, необов'язково, також міститиме щонайменше частину константної області імуноглобуліну (Fc), типово, людського імуноглобуліну. Додаткові подробиці наведені в Jones et al., Nature 321:522-525 (1986); Riechmann et al., Nature 332:323-329 (1988); і Presta, Curr. Op. Struct. Biol. 2:593-596 (1992). Антитіло, “піддане афінному дозріванню”, є антитілом з одним або декількома змінами в одній або декількох його гіперваріабельних областях, які призводять до покращення афінності антитіла до антигена, в порівнянні з батьківським антитілом, що не має такої зміни (змін). У одному аспекті, піддані афінному дозріванню антитіла матимуть наномолярні або навіть пікомолярні афінності до антигена-мішені. Піддані афінному дозріванню антитіла отримують за допомогою процедур, відомих фахівцям. Marks et al. Bio/Technology 10:779-783 (1992) описує афінне дозрівання шляхом перемішування доменів VH і VL. Випадковий мутагенез CDR та/або каркасних залишків описаний: Barbas et al. Proc Nat. Acad. Sci, USA 91:3809-3813 (1994); Schier et al. Gene 169:147-155 (1995); Yelton et al. J. Immunol. 155:1994-2004 (1995); Jackson et al., J. Immunol. 154(7):3310-9 (1995); і Hawkins et al., J. Mol. Biol. 226:889-896 (1992). “Ізольованим” антитілом є антитіло, яке було ідентифіковане і відокремлене та/або виділене з компонента його природного оточення. У певних варіантах втілення, антитіло буде очищене (1) до більше 95% мас. білка, при визначенні за методу Лоурі, альтернативно, більше 99% мас., (2) до міри, достатньої для отримання щонайменше 15 залишків N-кінцевої або внутрішньої амінокислотної послідовності за допомогою секвенатора із стаканом, що обертається, або (3) до гомогенності при визначенні методом ДСН-ПААГ у поновлюючих або непоновлюючих умовах з використанням фарбування кумасси синім або сріблом. Ізольоване антитіло включає антитіло in situ в рекомбінантних клітинах, оскільки щонайменше один компонент природного оточення антитіла не буде присутній. Зазвичай, проте, ізольоване антитіло отримують за допомогою щонайменше однієї стадії очищення. “Лікування” відноситься як до терапевтичного, так і профілактичного лікування або запобіжним заходам. Особи, які потребують лікування, включають тих, хто вже хворий, а також тих, кому потрібно запобігти хворобі або її рецидиву. Таким чином, пацієнт, який підлягає лікуванню за даним винаходом, може мати встановлений діагноз хвороби або може бути схильний або сприйнятливий до хвороби. Терміни “пацієнт” і “суб'єкт” у даному винаході використовуються взаємозамінно. Антитіло, що використовується для приготування композиції, є по суті чистим і, бажано, в значній мірі гомогенним (тобто таким, що не містить білкових забруднень і так далі). “По суті чисте” антитіло означає композицію, що містить щонайменше приблизно 90% мас. антитіла, в перерахунку на загальну масу білка, альтернативно, щонайменше приблизно 95% або 97% мас. “У значній мірі гомогенне” антитіло означає композицію, що містить білок, в якій щонайменше приблизно 99% мас. білка є специфічним антитілом, наприклад, анти-47 антитілом, у перерахунку на загальну масу білка. “Клінічна ремісія” у використаному тут значенні по відношенню до суб'єктів з неспецифічним виразковим колітом відноситься до оцінки за повною шкалою Мейо 2 або менше балів і відсутності оцінок за індивідуальними підшкалами більше 1 балу. “Клінічна ремісія” хвороби Крону відноситься до оцінки за шкалою CDAI, рівною 150 балам або менше. “Клінічна відповідь”, у використаному тут значенні, по відношенню до суб'єктів з неспецифічним виразковим колітом, відноситься до зниження за повною шкалою Мейо на 3 або більше балів і на 30% від базової лінії (або за частковою шкалою Мейо на 2 або більше балів і 12 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 на 25% або більше від базової лінії, якщо оцінка за повною шкалою Мейо не проводилася при відвідинах лікаря) з супроводжуючим зниженням за підшкалою ректальної кровотечі на 1 або більше балів або за абсолютною шкалою ректальної кровотечі на 1 або менше балів. “Клінічна відповідь” у використаному тут значенні по відношенню до суб'єктів з хворобою Крону відноситься до зниження на 70 балів або більше оцінки за шкалою CDAI від базової лінії (тиждень 0). “Загоєння слізової оболонки” у використаному тут значенні по відношенню до суб'єктів з неспецифічним виразковим колітом відноситься до оцінки за ендоскопічною підшкалою 1 бал або менше. У використаному тут значенні, “терапевтична невдача” відноситься до погіршення хвороби, необхідності у застосуванні препаратів невідкладної терапії або хірургічному втручанні для лікування неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крону. Препаратами невідкладної терапії є будь-який новий лікарський препарат або будь-яке збільшення дози препарату базової лінії, необхідні для лікування нових або некупованих симптомів неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крону (за винятком протидіарейних засобів для боротьби з хронічною діареєю). Композиції Як описано в даному винаході, було виявлено, що анти-47 антитіла є стабільнішими у складі композицій з антіоксидантом або хелатуючим агентом. Крім того, як описано в даному винаході, композиції анти-47 антитіл можуть бути складені так, щоб зменшувати утворення агрегатів (наприклад, кількість полісорбата 80 у композиції може бути зменшена). Наприклад, композиції, що містять цитрат або ЕДТА і анти-47 антитіла, знижують швидкість утворення агрегатів антитіл при зберіганні. Композиції також можуть зберігатися без кисню для зменшення утворення агрегатів. У одному варіанті виконання, композиція має показник утворення агрегатів антитіл менше приблизно 2,5% при 25°C через 12 місяців. У одному варіанті виконання, композиція має показник утворення агрегатів антитіл менше приблизно 2,0% при 25°C через 12 місяців. У одному варіанті виконання, композиція має показник утворення агрегатів антитіл менше приблизно 1,6% при 25°C через 12 місяців. У одному варіанті виконання, композиція має показник утворення агрегатів антитіл менше приблизно 1,3% при 25°C через 12 місяців. У одному варіанті виконання, композиція має показник утворення агрегатів антитіл менше приблизно 1,0% при 25°C через 12 місяців. У іншому варіанті виконання, композиція має показник агрегування антитіл у композиції менше приблизно 0,5% при 5°C через 12 місяців. У іншому варіанті виконання, композиція має показник агрегування антитіл у композиції менше приблизно 0,3% при 5°C через 12 місяців. Даний винахід передбачає, у першому аспекті, стабільну композицію анти-47 антитіла. Композиція містить анти-47 антитіло і антіоксидант або хелатуючий агент. Композиція також містить буферний агент, який може бути однією або декількома вільними амінокислотами. Композиція може необов'язково додатково містити поверхнево-активну речовину. Антитіло в композиції може бути повнорозмірним антитілом або його антигензв’язуючим фрагментом, таким як фрагмент Fab, Fv, scFv, Fab' або F(ab')2. Утворення агрегатів може бути зменшене шляхом видалення кисню з композиції. Альтернативно, композиція може містити антіоксидант або хелатуючий агент. У одному аспекті, типові приклади антіоксидантів і хелатуючих агентів, які можуть бути введені до складу композиції, включають ліпоєву кислоту, сечову кислоту, глутатіон, токоферол, каротин, лікопен, цистеїн, етилендіамінтетраоцтову кислоту (ЕДТА), етиленглікольтетраоцтову кислоту (EGTA), димеркапрол, діетилентриамінпентаоцтову кислоту і N,N-біс (карбоксиметил)гліцин, фосфонатні сполуки, наприклад, етидронову кислоту, десфероксамін, малат і цитрат. Деякі антіоксиданти і хелатуючі агенти можуть знижувати швидкість утворення агрегатів при зберіганні композиції. У іншому аспекті, хелатуючий агент і антіоксидант є цитратом або ЕДТА. Типові приклади концентрацій хелатуючого агенту агента для рідких композицій знаходяться в діапазоні значень від приблизно більше 0 мМ до приблизно 60 мМ, від приблизно 5 мМ до приблизно 50 мМ, від приблизно 5 мМ до приблизно 15 мМ, приблизно 10 мМ до приблизно 25 мМ, до приблизно 20 до приблизно 30 мМ. У іншому аспекті, концентрація хелатуючого агенту агента складає від приблизно 0 мМ до приблизно 30 мМ. У одному варіанті виконання, хелатуючий агент і антіоксидант є цитратом і концентрація цитрату складає від приблизно 0 мМ до приблизно 15 мМ, від приблизно 0 мМ до приблизно 10 мМ або від приблизно 0 мМ до приблизно 5 мМ. Композиція може містити будь-яку одну бажану вільну амінокислоту, яка може знаходитись у L-формі, D-формі або будь-якій бажаній суміші таких форм. У одному аспекті, вільні амінокислоти, які можуть бути включені в композиції, включають, наприклад, гістидин, аланін, аргінін, гліцин, глутамінову кислоту, серин, лізин, триптофан, валін, цистеїн і їх комбінації. Деякі 13 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 амінокислоти можуть стабілізувати білки від деградації в процесі виробництва, при висушуванні, ліофілізації та/або зберіганні, наприклад, завдяки утворенню водневих зв'язків, сольових містків, антіоксидантним властивостям або гідрофобним взаємодіям або шляхом виключення з білкової поверхні. Амінокислоти можуть діяти як модифікатори тонічності або можуть викликати зниження в'язкості композиції. В іншому аспекті, вільні амінокислоти, такі як гістидин і аргінін, можуть діяти як ліопротектанти і не кристалізуються при ліофілізації як компоненти композиції. Вільні амінокислоти, такі як глутамінова кислота і гістидин, самі або в комбінації, можуть діяти як буферні агенти у водному розчині в діапазоні значень pH від 5 до 7,5. У ще одному аспекті, композиція містить гістидин, аргінін або комбінацію гістидину і аргініну. У ще одному аспекті, концентрації вільної амінокислоти для рідких композицій знаходяться в діапазоні значень від приблизно 9 мМ до приблизно 0,5 M, наприклад, від приблизно 10 мМ до приблизно 90 мМ, від приблизно 10 мМ до приблизно 75 мМ, від приблизно 10 мМ до приблизно 40 мМ, від приблизно 25 мМ до приблизно 50 мМ, від приблизно 15 мМ до приблизно 300 мМ, від приблизно 20 мМ до приблизно 200 мМ, від приблизно 25 мМ до приблизно 150 мМ, від приблизно 50 мМ до приблизно 75 мМ, від приблизно 50 мМ до приблизно 120 мМ, від приблизно 50 до приблизно 150 мМ, або від приблизно 50 мМ до приблизно 125 мМ. Композиція може необов'язково додатково містити щонайменше одну поверхнево-активну речовину, наприклад, для запобігання утворенню розчинних і нерозчинних агрегатів. У одному аспекті, поверхнево-активною речовиною є неіонна поверхнево-активна речовина. В іншому аспекті, поверхнево-активною речовиною є іонна поверхнево-активна речовина. Типові приклади поверхневоактивних речовин, які можуть бути введені до композиції, включають, наприклад, полісорбат 20, полісорбат 80, полоксамер (Pluronic®) і їх комбінації. В разі її присутності, поверхнево-активна речовина зазвичай використовується в кількості, яка зменшує утворення нерозчинних агрегатів антитіла, наприклад, при розливі у флакони, заморожуванні, висушуванні, ліофілізації та/або відновленні, у присутності силікону, флаконів для наповнення, заздалегідь заповнених шприців та/або картриджів. Концентрація поверхнево-активної речовини зазвичай складає від приблизно 0,0001% до приблизно 1,0%, від приблизно 0,01% до приблизно 0,5%, наприклад, приблизно 0,05%, 0,1%, 0,15%, 0,20%, 0,3%, 0,4% або 0,5% (мас./об.). Вищі концентрації поверхнево-активної речовини, наприклад, полісорбата 80, можуть призводити до збільшення утворення агрегатів при визначенні методом SEC (ексклюзійної хроматографії). Зниження концентрації полісорбата 80 може зменшувати утворення агрегатів при визначенні методом SEC при зберіганні. В одному аспекті, величина молярного співвідношення поверхнево-активна речовина:антитіло складає від приблизно 0,7:1 до приблизно 2,0:1. У іншому аспекті, молярне співвідношення поверхнево-активна речовина:антитіло дорівнює 1,5:1. Варіант виконання: композиція анти-47 антитіла містить високу концентрацію анти-47 антитіла. Наприклад, в одному варіанті виконання, рідкі композиції можуть містити щонайменше приблизно 60 мг/мл, щонайменше приблизно 70 мг/мл, щонайменше приблизно 80 мг/мл, щонайменше приблизно 90 мг/мл, щонайменше приблизно 100 мг/мл, щонайменше приблизно 110 мг/мл, щонайменше приблизно 120 мг/мл, щонайменше приблизно 130 мг/мл, щонайменше приблизно 140 мг/мл, щонайменше приблизно 150 мг/мл, щонайменше приблизно 160 мг/мл, щонайменше приблизно 170 мг/мл, щонайменше приблизно 180 мг/мл, щонайменше приблизно 190 мг/мл, щонайменше приблизно 200 мг/мл, щонайменше приблизно 250 мг/мл, щонайменше приблизно 300 мг/мл, від приблизно 60 мг/мл до приблизно 190 мг/мл, від приблизно 60 мг/мл до приблизно 170 мг/мл анти-47 антитіла, від приблизно 150 мг/мл до приблизно 180 мг/мл, або від приблизно 160 мг/мл до приблизно 165 мг/мл анти-47 антитіла. Альтернативно, в іншому аспекті, рідкі композиції можуть містити щонайменше приблизно 154 мг/мл, щонайменше приблизно 176 мг/мл. Композиція може бути рідиною або твердою речовиною. Рідкими композиціями є водні розчини або суспензії, приготовані в придатному водному розчиннику, такому як вода або водно-органічна суміш, такому як водно-спиртові суміші. Рідкі композиції мають значення pH від приблизно 5,5 до приблизно 7,5, від приблизно 6,0 і 7,3, від приблизно 6,0 до приблизно 7,0, від приблизно 6,0 і 6,5, від приблизно 6,0 і 6,3, від приблизно 6,3 до 7,1, або від приблизно 6,4 до 7,0 або від 6,3 до 6,8, таке як приблизно 6,0, 6,1, 6,2, 6,3, 6,4, 6,5, 6,6, 6,7, 6,8 або 6,9. Рідкі композиції можуть зберігатися при кімнатній температурі, охолодженими (наприклад, при 2-8°C) або замороженими (наприклад -20°C або -70°C) для зберігання. Тверда композиція може бути приготована будь-яким придатним способом і може мати форму брикету або порошку, наприклад, з добавкою ліопротектанта. У одному аспекті, тверду композицію готують шляхом висушування рідкої композиції, як описано в даному винаході, наприклад, шляхом ліофілізації або розпилювальної сушки. У тих випадках, коли композиція є 14 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 твердою композицією, вона може мати вміст вологи не більше ніж приблизно 5%, не більше ніж приблизно 4,5%, не більше ніж приблизно 4%, не більше ніж приблизно 3,5%, не більше ніж приблизно 3%, не більше ніж приблизно 2,5%, не більше ніж приблизно 2%, не більше ніж приблизно 1,5%, не більше ніж приблизно 1%, або бути по суті безводною. Тверда композиція може бути розчинена, тобто відновлена, в придатному середовищі або розчиннику для отримання рідини, придатної для введення. Придатні розчинники для відновлення твердої композиції включають воду, ізотонічний сольовий розчин, буфер, наприклад, фосфатносольовий буфер, розчин Рінгера (з лактозою або декстрозою), мінімальним підтримуючим середовищем, спиртово-водні розчини, розчин декстрози і так далі. Кількість розчинника може забезпечувати терапевтичну концентрацію білка вище, рівну або нижче концентрації до висушування. В іншому аспекті, концентрація відновленого анти-47 антитіла є тією ж концентрацією, що і в рідкій композиції перед висушуванням. Композиція може бути стерильною, і це може бути досягнуто відповідно до відомих кваліфікованому фахівцеві процедурами отримання стерильних фармацевтичних композицій, придатних для введення людям, до або після приготування композиції. Композиція може бути стерилізована у вигляді рідини, наприклад, перед висушуванням та/або після відновлення шляхом фільтрації через дрібні пори, шляхом асептичної обробки або шляхом дії ультрафіолетового випромінювання. Розміри пор фільтру можуть складати 0,1 мкм або 0,2 мкм для фільтрації мікроорганізмів або від 10 до 20 нм для фільтрації вірусних часток. Альтернативно або додатково, висушена композиція може бути стерилізована, наприклад, шляхом опромінення гамма-випромінюванням. У одному аспекті, рідку композицію анти-47 антитіла стерилізують шляхом фільтрації перед висушуванням. У одному аспекті, композиція є стабільною при зберіганні. Різні аналізи стабільності є доступними кваліфікованому фахівцю-практику для підтвердження стабільності композиції. Наприклад, антитіло в рідкій композиції може бути стабільним при зберіганні при приблизно 25°C протягом щонайменше приблизно 4 тижнів, щонайменше приблизно 2 місяців, щонайменше приблизно 3 місяців або щонайменше приблизно 6 місяців або щонайменше приблизно 9 місяців або щонайменше приблизно 12 місяців; при приблизно 2-8°C щонайменше приблизно 3 місяці, щонайменше приблизно 1 рік, щонайменше приблизно 2 роки, щонайменше приблизно 3 роки або довше. Альтернативно або додатково, антитіла в композиції можуть бути стабільними при зберіганні при приблизно 15°C протягом щонайменше приблизно 4 тижнів, щонайменше приблизно 3 місяців, щонайменше приблизно 6 місяців, щонайменше приблизно 9 місяців, щонайменше приблизно 1 рік або довше. Альтернативно або додатково, антитіло в композиції може бути стабільним при зберіганні при приблизно -20°C або -70°C протягом щонайменше приблизно 4 тижнів; щонайменше приблизно 3 місяців, щонайменше приблизно 6 місяців, щонайменше приблизно 9 місяців, щонайменше приблизно 1 рік, щонайменше приблизно 2 роки, щонайменше приблизно 3 роки, щонайменше приблизно 4 роки або довше. Стабільність може бути протестована шляхом оцінки фізичної стабільності, хімічної стабільності та/або біологічної активності антитіла в композиції під час приготування композиції, а також після зберігання при вказаних температурах. Фізична та/або хімічна стабільність рідкої композиції або відновленого сухого порошку може бути оцінена якісно та/або кількісно множиною різних способів (див., наприклад, Analytical Techniques for Biopharmaceutical Development, Rodriguez-Diaz et al. eds. Informa Healthcare (2005)), включаючи оцінку утворення розчинних і нерозчинних агрегатів (наприклад, з використанням ексклюзійної хроматографії, аналітичного ультрацентрифугування, MALDI-TOF MS, світлорозсіювання (динамічного (DLS) або MALLS), мікроскопічної візуалізації в потоці або за допомогою інших систем підрахунку часток у рідині, шляхом виміру каламутності, центрифугуванням у градієнті щільності та/або шляхом візуального контролю); шляхом оцінки гетерогенності заряду з використанням катіонообмінної хроматографії (див. також Vlasak and Ionescu, Curr. Pharm. Biotechnol. 9:468-481 (2008) і Harris et al. J. Chromatogr. B Biomed. Sci. Appl. 752:233-245 (2001)), ізоелектричного фокусування або електрофорезу в капілярній зоні; аналізу амінокінцевих або карбоксикінцевих послідовностей; мас-спектрометричного аналізу; аналізу методом ДСН-ПААГ для порівняння фрагментованих, інтактних і мультимерних (тобто, димерних, тримерних і так далі) антитіл; пептидних карт (наприклад, триптичних або LYS-, і тому подібне). Нестабільність може призводити до агрегування, деамідування (наприклад, деамідування Asn), окисленню (наприклад, окисленню Met), ізомеризації (наприклад, ізомеризації Asp), денатурації, відсічення/гідролізу/фрагментації (наприклад, фрагментації шарнірної області), утворенню сукциніміда, неспареному цистеїну (цистеїнам), N-кінцевому подовженню, C-кінцевому процесингу, відмінностям у глікозилюванні, і так далі Біологічна активність або антигензв’язуючі 15 UA 112984 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 функції, наприклад, зв’язування анти47 антитіла з MAdCAM (наприклад, MAdCAM-1) або інгібування зв’язування клітини, що експресує інтегрин 47, з MAdCAM (наприклад, MAdCAM1), наприклад, імуннодефіцитом MAdCAM (наприклад, MAdCAM-1), може бути оцінена з використанням різних методик, доступних кваліфікованому фахівцеві-практикові (див., напр., Soler et al., J. Pharmacol. Exper. Ther. 330:864-875 (2009)). Вимір вмісту вологи сухої композиції може вказувати на вірогідність протікання хімічної або фізичної деградації композиції, причому велика вологість викликає сильнішу деградацію. Стабільна композиція може сприяти низькій імуногенності анти-47 антитіла. Імуногенне анти-47 антитіло може призводити до відповіді з утворенням людських антитіл проти імуноглобуліну людини (HAHA) у людей або пацієнтів. У пацієнтів з виникаючою HAHAвідповіддю на анти-47 антитіло можуть спостерігатися небажані ефекти (наприклад, реакція місця інфузії) при лікуванні або анти-47 антитіло може швидко елімінуватися, призводячи до нижчої дози, ніж запланована для лікування. У звіті (Feagen et al. (2005) N. Engl. J. Med. 352:2499-2507) про ранні дослідження лікування анти-47 антитілами вказувалося, що людські антитіла проти імуноглобуліну людини утворювалися до тижня 8 у 44% пацієнтів, що отримували лікування. Антитіло в даних дослідженнях зберігалося у вигляді рідини і не містило полісорбата. У деяких варіантах виконання, композиція збільшувала долю HAHA-негативних пацієнтів щонайменше на 40%, щонайменше на 50%, щонайменше на 60%, щонайменше на 70%, щонайменше на 80% або щонайменше на 90% пацієнтів у порівнянні з результатами HAHA для менш стабільної композиції. У деяких варіантах виконання, композиція анти-47 антитіла містить ≥50% головної зарядженої ізоформи, ≥55% головної зарядженої ізоформи або від 65 до 70% головної зарядженої ізоформи. В інших аспектах, стабільна композиція анти47 антитіла містить ≤45% кислотних заряджених ізоформ, ≤40% кислотних заряджених ізоформ, ≤30% кислотних заряджених ізоформ або від 22 до 28% кислотних ізоформ. У інших аспектах, стабільна композиція анти-47 антитіла містить ≤25% основних ізоформ, ≤20% основних ізоформ, ≤15% основних ізоформ, приблизно 5% основних ізоформ або приблизно 10% основних ізоформ. У одному аспекті, стабільна композиція анти-47 антитіла містить ≥55% головної ізоформи, ≤30% кислотних ізоформ та/або ≤20% основних ізоформ, наприклад, при визначенні за методом CEX. У іншому аспекті, стабільна композиція анти-47 антитіла містить ≥50% головної ізоформи, ≤45% кислотних ізоформ та/або