Спосіб визначення можливих наслідків гострої вірусної інфекції епштейна-барр

Реферат: Спосіб визначення можливих наслідків перебігу гострої вірусної інфекції Епштейна-Барр шляхом дослідження в сироватці крові показників цитокінів ФНО-α, ІЛ-4, причому додатково визначають IЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-2 та ІЛ-10 і при підвищенні прозапальних цитокінів ІЛ-1β, ІЛ-6 і незначному підвищенні регуляторного ІЛ-2 та протизапальних ІЛ-4 та ІЛ-10 визначають дисоціативний тип імунного реагування ГВІЕБ і визначають можливий легкий перебіг, при помірному збільшенні всіх показників діагностують нормореактивний тип імунного реагування і визначають можливий середньоважкий перебіг, при значному збільшенні всіх показників діагностують гіперреактивний тип імунного реагування ГВІЕБ і визначають тяжкий перебіг захворювання. UA 120402 U (54) СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ ГОСТРОЇ ВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ЕПШТЕЙНА-БАРР UA 120402 U UA 120402 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до інфекційних хвороб, і може бути використана для визначення можливих наслідків перебігу гострої вірусної інфекції ЕпштейнаБарр (ГВІЕБ). Прогнозування результатів ВЕБ-інфекції залежить від наявності та ступеня виразності імунної дисфункції, генетичної схильності до тих чи інших ВЕБ-асоційованих захворювань, а також від наявності низки зовнішніх чинників (стреси, інфекції, операційні втручання, несприятливий вплив навколишнього середовища), що ушкоджують імунну систему. Хворі на гострий інфекційний мононуклеоз мають характерні клінічні ознаки, а саме гострий початок хвороби, фебрільна лихоманка, виражена інтоксикація, гострий тонзиліт, лімфоаденопатія (Перадзе Х.Д. "Клинико-лабораторные особенности острых и хронических форм Эпштейна-Барр вирусной инфекции (инфекционного мононуклеоза) у подростков и лиц молодого возраста", Автореф. дис. … канд. мед. наук, Санкт-Петербург, 2004, с.8). Відомим є спосіб визначення тяжкості гострого інфекційного мононуклеозу, що викликаний вірусом ЕБ, при якому проводять аналіз клінічних ознак. При цьому враховують температуру хворого більше 38,5 °C, головний біль, нездужання, значне ускладнення носового дихання, значне збільшення лімфатичних вузлів шиї, печінки та селезінки, лакунарний тонзиліт, гіпертрофію піднебінних мигдаликів, біль у горлі під час ковтання. При наявності цих ознак діагностують середньотяжку форму ГІМ, викликану вірусом ЕБ. При збільшенні температури хворого до 39,6 °C і більше, при наявності головного болю, анорексії, блювоти, тяжкого лакунарного тонзиліту, одутлості та пастозності обличчя, значного збільшення лімфатичних вузлів шиї, діагностують тяжку форму ГІМ, викликану вірусом ЕБ. Недоліки способу пов'язані з відсутністю чітких критеріїв, що не дозволяє достовірно діагностувати форми тяжкості ІМ, що викликаний вірусом ЕБ, а також визначати можливі наслідки ГІМ. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб визначення перебігу інфекційного мононуклеозу, викликаного вірусом ЕБ у дітей (пат. РФ №2285262). На ранніх термінах захворювання визначають рівні цитокинів: інтерферон-гама, фактора некрозу пухлини-а, інтерлейкіну-4. За допомогою цих показників визначають можливий рецидивуючий перебіг ІМ, викликаного вірусом ЕБ. Недоліком цього способу є неможливість визначення інших форм перебігу захворювання та можливих наслідків. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу визначення можливих наслідків гострої вірусної інфекції Епштейна-Барр, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників, досягається визначення типу імунного реагування у хворих, що дозволяє визначити тяжкість перебігу. Поставлена задача вирішується в способі визначення можливих наслідків перебігу гострої вірусної інфекції Епштейна-Барр шляхом дослідження в сироватці крові показників цитокінів ФНО-α, ІЛ-4, згідно з корисною моделлю, додатково визначають ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-2 та ІЛ-10 і при підвищенні прозапальних цитокінів ІЛ-1β, ІЛ-6 і незначному підвищенні регуляторного ІЛ-2 та протизапальних ІЛ-4 та ІЛ-10 визначають дисоціативний тип імунного реагування ГВІЕБ і визначають можливий легкий перебіг, при помірному збільшенні всіх показників, діагностують нормореактивний тип імунного реагування і визначають можливий середньоважкий перебіг, при значному збільшенні всіх показників діагностують гіперреактивний тип імунного реагування ГВІЕБ і визначають тяжкий перебіг захворювання. На сьогоднішній день інфекційний мононуклеоз (IМ) розглядають як захворювання імунної системи. Активна проліферація вірусу у всіх лімфопроліферативних органах призводить до структурних змін, які зачіпають всі ланки імунної системи, порушення яких мають комбінований характер і стосуються як клітинної, так і гуморальної ланок і, ймовірно, є причиною тривалого перебігу захворювання і довічної персистенції вірусу в організмі людини. Порушення балансу між основними регуляторними цитокінами безумовно може приводити до тривалої персистенції ВЕБ, частим редицивам і прогресуванню захворювання. З цих позицій, ВЕБ-інфекцію можна розглядати як "незбалансовану цитокінемію". Для дослідження сироваткового рівня ІЛ-1, ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-2, ІЛ-4 використовують тестсистеми ООО "Протеиновый контур" (Санкт-Петербург, Росія), користуючись інструкцією виробника. В даних тест-системах використовують твердофазний імуноферментний метод із застосуванням пероксидази хрону як індикаторного ферменту. Цитокіновий спектр при ВЕБ-інфекції залежить від збалансованості ланок імунної відповіді організму, а порушення балансу продукції цитокінів Thl/Th2 клітинами відіграє важливу роль в імунопатогенезі. Більшість дослідників сходяться на думці, що переважна участь цитокінів, що 1 UA 120402 U 5 10 15 20 25 30 35 продукуються Th-2-лімфоцитами, асоціюється з вірусною персистенцією і хронізацією процесу, а Th-1- зі спонтанним одужанням і елімінацією збудника. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Технічне виконання аналізів проводили в клініко-діагностичній лабораторії обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова, медичній лабораторії "Синево". Статистична обробка результатів дослідження проводили з використанням програми Statistika 6.0 for Windows (Stat Soft Inc, США) на персональному комп'ютері з процесором Pentium II Celeron 850 PPGA. Матеріалом для дослідження служить сироватка крові хворих ХВЕБ, яка отримана в періоді загострення хвороби. Рівні продукції прозапальних (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНО-), протизапальних (ІЛ-4, ІЛ-10) і регуляторного (ІЛ-2) були вивчені у 40 хворих з IМ і 40 здорових пацієнтів. Аналізуючи динаміку цитокінового профілю у хворих з ГІМ, нами були виявлені різноспрямовані зміни синтезу досліджуваних прозапальних і протизапальних цитокінів, що було підставою для встановлення чотирьох типів імунного реагування: І - нормореактивный тип (достовірне підвищення прозапальних та протизапальних цитокінів), II - дисоціативний (високі показники прозапальних цитокінів на фоні низьких значень регуляторного ІЛ-2 та протизапальних цитокінів), III - гіпореактивний (низькі концентрації як прозапальних, так і протизапальних цитокінів) та IV - гіперреактивний (високі концентрації як прозапальних, так і протизапальних цитокінів). Дані про виявлені типи імунного реагування представлені нижче. Аналіз даних продукції прозапальних (ІЛ-1, ФНО, ІЛ-6), регулятивного (ІЛ-2) та протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-10) у хворих на IМ при нормореактивному типі імунної відповіді дозволив виявити достовірні збільшення всіх досліджуваних показників у середньому на 5,2-7,7 разу (р