Спосіб диференціальної діагностики і прогнозування перебігу варіантів мультифакторіальних захворювань

Спосіб диференціальної діагностики і прогнозування перебігу варіантів мультифакторіальних захворювань, що включає оцінку клітинної ланки імунітету шляхом визначення кількісної експресії рецепторів Тлімфоцитів, експресії рецепторів CD16натуральних кілерів та рецепторів CD162, які беруть участь в русі лейкоцитів на активованому ендотелії, визначення експресії молекул, що характеризують позитивну активацію лімфоцитів (щільність рецепторів CD25 та HLA-DR+) та негативну активацію лімфоцитів (наявність CD95), оцінку гуморальної ланки імунітету, що включає визначення вмісту імуноглобулінів А, М, G, рівня циркулюючих імунних комплексів та їх розмірів, кількості В-лімфоцитів (CD 19), оцінку неспецифічної реактивності, що включає оцінку окислювальної властивості фагоцитів, перетравлюючої властивості фагоцитів, кількості активних фагоцитів та фагоцитарного числа, активності компонентів комплементу, визначення рівня субпопуляції нейтрофілів CD11а, оцінку цитокінового статусу шляхом визначення вмісту в сироватці крові ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10, який відрізняється тим, що додатково включає оцінку вмісту малонового діальдегіду (МДА), дієнових (ДК) і триєнових кон'югатів (ТК) і концентрації природних антиоксидантів - α-токоферолу і βкаротину, а також визначення вмісту імуноглобуліну IgE, експресії диференціальних маркерів - молекул адгезії CD50+ і CD54+, специфічних антитіл до вірусу цитомегалії (CMV), органоспецифічних антитіл до тканин легень, печінки, нирок і серця, а також до еластину, колагену, нативної і денатурованої ДНК, проводять скринінг цитотоксичних сироваткових ПРОГНОЗУВАННЯ 32556 1 І (11) (54) СПОСІБ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ МУЛЬТИФАКТОРІАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ UA ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС (19) МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 3 32556 4 тканини легень (в 5-7 разів вище контролю), антитіл до тканини печінки (в 20-22 рази вище контролю) і антитіл до цитомегаловірусу; - наявність і прогресування злоякісного пухлинного процесу у тимусі (МТ) діагностують при наявності лейкоцитарних антигенів HLA-DR2 і HLA-DR7 і гіпоергічному типі в гуморальній і Т-клітинній ланках імунітету (зниження експресії CD3+, CD4+, CD8+ більше, ніж в 2 рази, CD16+ підвищено більше, ніж в 4 рази), підвищеному вмісті антитіл до цитомегаловірусу, вірусу гепатиту В, С, вірусу Епштейн-Бар, антитіл до нДНК (в 7-10 разів вище контрольних значень), антитіл до дДНК (в 18-20 разів вище контрольних значень), антитіл до тканини легень (в 3-5 разів вище контролю), антитіл до тканини печінки (в 25 разів вище контролю) і антитіл до еластину (в 10-12 разів вище контролю), високій щільності молекул адгезії CD50+, наявність цитотоксичних сироваткових - сприятливий перебіг міастенії на тлі тимоми (МТ) факторів; прогнозують при хірургічному лікуванні з урахуванням індивідуальних симптомів і при наявності лейкоцитарних антигенів HLA-DR7 і HLA-DR52, нормоергічному типі імунореактивності, підвищеному рівні цитокіну ІЛ-8, значному зниженні імуноглобуліну Е і CD4+ Т-хелперів, зниженні МДА, підвищенні ТК, ДК; - наявність міастенії та лімфоїдної тимоми (МТ) діагностують при наявності фенотипу HLA-DR5 і HLA-DR7, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищення рівня ЦІК в 2 рази та експресії субпопуляції В-лімфоцитів CD19+ в 3 рази відносно рівня референтних значень), зниженні МДА (в 3 рази нижче контролю), підвищенні ТК, ДК, відсутності b -каротину і пригніченні диференціальних маркерів CD3+ і CD4+ (в 3 рази нижче контролю), додатковому зниженні ЦІК та константи ЦІК в 1,5 рази, достовірному підвищенні CD2+ в 1,5 рази, різкому зниженні активності споживання комплементу, зниженні фагоцитарного індексу в 2 рази відносно контролю, підвищенні фагоцитарного числа; - можливість утворення місцеворозповсюдженої злоякісної тимоми (Т) та високу вірогідність розвитку міастенічного кризу в післяопераційному періоді прогнозують при наявності фенотипу HLADR3 і HLA-DR7, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищення рівня ЦІК в 2 рази та експресії субпопуляції В-лімфоцитів CD19+ в 3 рази відносно рівня референтних значень), зниженні МДА (в 3 рази нижче контролю), підвищенні ТК, ДК, відсутності β-каротину і пригніченні диференціальних маркерів CD3+ і CD4+ (в 3 рази нижче контролю), наявність цитотоксичних сироваткових факторів, значне підвищення NSE; - лімфоепітеліальні і епітеліальні тимоми (Т) діагностують при наявності фенотипу HLA-DR5 і HLA-DR7, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищення рівня ЦІК в 2 рази та експресії рецепторів CD19+ субпопуляції В-лімфоцитів в 3 рази відносно рівня референтних значень), зниженні МДА (в 3 рази нижче контролю), підвищенні ТК, ДК, відсутності b -каротину і пригніченні диференціальних маркерів CD3+ і CD4+ (в 3 рази нижче контролю), якщо додатково знижені IgG і CD8+ в 2 рази відносно контролю. Корисна модель належить до медицини, і може бути використана для диференціальної діагностики і прогнозу перебігу клінічних фенотипів мультіфакторіальних захворювань, наприклад, генералізованої міастенії та пухлинного ураження тимуса. Генералізована міастенія мультифакторіальне захворювання автоімунної природи. Відомо декілька механізмів, що викликають пригнічення синаптичної передачі. Пригнічення нервово-м'язової передачі залежить від: утворення антитіл до ацетилхолінових рецепторів (АХР), антитіл до ріанодинових рецепторів RyR, антитіл до епітопу a -субодиниці АХР, зниження щільності субсинаптичних рецепторів ацетилхоліну (АХ), негативної активації неспецифічних факторів резистентності, формування імуноглобулінових антитіл типу IgG до рецепторів лімфоцитів CD40, наявності варіабельного антигенного епітопа імунодомінантних Т-хелперів, а також варіабельного епітопу, комплементарного до різних антигенів, завдяки наявності специфічного епітопу для фрагмента Fv і селективної помилки експресії V-beta 5.1 тимоцитів специфічного клону з експресією HLA-DR3 антигенів [Mygland A. et al., 1994; Sela М.,2000]. Механізми формування перехідних та стійких патологічних порушень при міастенії мають мультифакторіальну природу [Кузин М.И., Гехт Б.М., 1996; Харченко В.П., Саркисов Д.С., 1998]. Порушення синаптичної передачі і зміна органамішені - тимусу, може відбуватися на всіх рівнях організації біологічної системи. Особливості ієрархічної організації імунної і нервової систем передбачають можливість опосередкованого впливу на реалізацію нейротрансмітерних реакцій при м'язовому скороченні, зміні любої ланки імунних і нейронних зв'язків і специфічних медіаторних систем [Пінчінг Д., 1982]. Етіологію метаболічних порушень при міастенії досліджують з використанням молекулярно-генетичних, біохімічних та інших методів діагностики. Але, тим не менш, більш ніж в 30% випадків діагностування міастенії ускладнено. Не з'ясовано причини виникнення, прогресування захворювання, варіантності клінічних форм. Утруднений прогноз плину захворювання, оскільки незрозумілі механізми і тригерні фактори нейротрансмітерних порушень [Харченко В.П., Саркисов Д.С., 1998]. спосіб Відомий діагностики мультифакторіального захворювання - міастенії, і прогнозування його перебігу в відповідності [з а. с. СССР №1827623 (Лобзін B.C., Чухловіна М.Л., 5 Руденко Д.І., Косачєв В.Д. Спосіб прогнозування ускладнень тимектомії у хворих на міастенію. Пр. 30.01.90, опубл. 15.07.93. Бюл. №26)] включає визначення вмісту малонового альдегіду при спонтанному і НАДФН-індукованному перикисному окисленні ліпідів в еритроцитах та при збільшенні вмісту малонового діальдегіду при спонтанному перекисном окисленні ліпідів і зниженні вмісту малонового діальдегіду при НАДФНіндукованному перекисному окисленні ліпідів у порівнянні з хворими без онкологічного ураження тимусу діагностують порушення гомеостазу. З точки зору авторів, описаний спосіб дозволяє провадити ранню диференціальну діагностику клінічних фенотипів міастенії і підвищити її точність. Однак він не забезпечує диференціальну діагностику стану хворих з різними клінічними фенотипами міастенії з ураженням тимусу. Інтенсивність перекісного окислення, яку автори визначають за вмістом МДА, не є конкретним імунофізіологічним показником, а може розглядатись як якийсь опосередкований показник у тої групи хворих на міастенію, у котрих є посилення перекісного окислення ліпідів. За літературними даними, у інших 80% пацієнтів з міастенією спостерігаються зовсім інші механізми розвитку захворювання [Скрипниченко Д.Ф., Шевнюк М.М., 1982; Кузин М.И., Гехт Б.М., 1996; Пинчинг Дж., 1982; Уоллис Д., Метцгер А., 2000]. Найбільш близьким до пропонованого процесу є спосіб диференціальної діагностики варіантів мультифакторіальних захворювань (хірургічних невідкладних станів) і прогнозу перебігу захворювання в відповідності [з патентом UA № 11461, 2006р. (Процес диференціальної діагностики та прогнозування перебігу захворювання при невідкладних станах. О.М.Клімова, Л.А.Дроздова)]. Він включає оцінку клітинної ланки імунітету шляхом визначення експресії рецепторів Т-лімфоцитів, експресії рецепторів CD16+ - натуральних кілерів та рецепторів CD162+, що приймають участь в русі лейкоцитів на активованому ендотелії, визначення експресії молекул, що характеризують позитивну активацію лімфоцитів (щільність рецепторів CD25+ та HLA-DR+) та негативну активацію лімфоцитів (наявність CD95+); оцінку гуморальної ланки імунітету, що включає визначення вмісту імуноглобулінів А, М, G, рівня циркулюючих імунних комплексів, та їх молекулярної маси, кількості В-лімфоцитів (CD19+), оцінку неспецифічної реактивності, що включає оцінку окислювальної властивості фагоцитів, переварюючої властивості фагоцитів, кількості активованих фагоцитів та фагоцитарного числа, активності компонентів комплементу, визначення рівня субпопуляції нейтрофілів - CD11а+; оцінку цитокінового статусу - ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10. Зазначений процес дозволяє зробити висновки діагностичного та прогностичного характеру, стосовно типу імунореактивності тяжких хворих при невідкладних станах, але не включає диференційну оцінку клінічних фенотипів міастенії. Існуюча класифікація клінічних форм міастенії відображає локалізацію і поширеність 32556 6 процесу без урахування варіантності механізмів формування патологічного синдрому. Більш близьким до корисної моделі по суті та результату, що досягається, є спосіб диференціальної діагностики і прогнозування перебігу варіантів мультифакторіальних захворювань описаний [у патенті UA №19128 (А61В10/00. Клімова О.М., Божков А.I., Бойко В.В. Процес діагностики і прогнозу клінічного перебігу патологічного процесу. Опубл.. 15.12.2006, Бюл. №12, 2006г)]. Він включає застосування клітинного біосенсору, шляхом внесення в звісь синхронізованої культури одноклітинних еукаріот Dunaliella viridis до фіксованого об'єму сироватки крові хворого, оцінку структурно-функціональних змін клітин (форма і рухливість клітин водорості, наявність, кількості і розміру клітинних агрегатів, а також наявність глікопротеїнової оболонки, утвореної у агрегатів). Клітинна тест-система має здатність вибірково експресувати рецепторидомени у відповідь на присутність лігандів різних цитотоксичних і міастогенних факторів сироватки крові. Розроблена шкала коефіцієнтів дозволяє кількісно оцінити важкість і дати прогноз перебігу захворювання. Відомий спосіб дозволяє здійснювати вибірне якісне і кількісне визначення цитотоксичних факторів сироватки крові, що характеризують різні форми і стадії патологічних станів - гострих деструктивних процесів, перехідних зворотних станів і стійких незворотних процесів - по типам реакції відповіді клітинної тест-системи, при збереженні високої вірогідності оцінки перебігу і прогнозу захворювання. Окрім цього, використання даного способу діагностики дозволяє оцінити ефективність дії в процесі лікування захворювання і корегувати його. Діагностична значимість запропонованого метода, окрім експрес - тестування, доповнюється економічною доступністю. Але цей метод не дає можливості дослідити конкретну імунофізіологічну природу цитотоксичних чинників, тому що клітинний біосенсор мас здатність реагувати на усю сукупність цитотоксичних сироваточних факторів, основу В не відділяючи один від одного. способу запропонованого диференціальної діагностики і прогнозування плину варіантів мультифакторіальних захворювань поставлена задача розробки удосконаленого процесу, що дозволяє діагностувати різні клінічні фенотипи міастенії, а також прогнозувати перебіг цього захворювання, формування ускладнень і оцінювати ефективність лікувальних заходів. Поставлена задача вирішується тим, що в способі диференціальної діагностики і прогнозування перебігу варіантів мультифакторіальних захворювань, що включає оцінку клітинної ланки імунітету шляхом визначення кількісної експресії рецепторів Тлімфоцитів, експресії рецепторів CD16+ натуральних кілерів та лейкоцитарних рецепторів CD162+, які приймають участь в русі лейкоцитів на активованому ендотелії, визначення експресії молекул, що характеризують позитивну активацію лімфоцитів (щільність рецепторів CD25+ та HLADR ) та негативну активацію лімфоцитів (наявність CD95+); оцінку гуморальної ланки імунітету, що 7 включає визначення вмісту імуноглобулінів А, М, G, кількості В-лімфоцитів експресуючих диференційний маркер CD19+, рівня циркулюючих імунних комплексів, та їх розмірів, оцінку неспецифічної реактивності, що включає оцінку окислювальної властивості фагоцитів, переварюючої властивості фагоцитів, кількості активних фагоцитів та фагоцитарного числа, активності компонентів комплементу, визначення рівня субпопуляції нейтрофілів CD 11а; оцінку цитокінового статусу шляхом визначення вмісту в сироватці крові інтерлейкінів: ИЛ-2, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-8, ИЛ-10, у відповідності з корисною моделлю визначають клінічний фенотип міастенії шляхом додаткової оцінки вмісту малонового діальдегіду (МДА), дієнових (ДК) і триєнових кон'югатів (ТК) і концентрації природних антиоксидантів - a токоферолу і b -каротину, а також визначення вмісту імуноглобуліну IgE, експресії диференціальних маркерів -молекул адгезії CD50+ и CD54+, специфічних антитіл до вірусу цитомегалії (CMV), органоспецифічних антитіл до тканин легень, печінки, нирок і серця, а також до еластину, колагену, нативної і денатурованої ДНК, проводять скринінг цитотоксичних сироваточних факторів з використанням клітинного біосенсору; визначають фенотип лейкоцитарних антигенів HLA-DR, онкомаркер енолазу (NSE) і відносять до відповідного типу імунофізіологічної відповіді (гіпо, нормо-, гіпертип), по клінічній формі та сукупності досліджених параметрів визначають клінічний фенотип захворювання, прогнозують його перебіг, можливість формування ускладнень і оцінюють ефективність лікувальних заходів, а саме: 1.1 Міастенію без структурно-функціональних порушень вилочкової залози (М) діагностують при наявності фенотипу HLA-DR5, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищенні концентрації IgG і IgE в 2 рази відносно контрольних значень, підвищенні CD19+ в 2 рази) і пригніченні диференціровочних маркерів CD8+ (в 4 рази нижче від контролю), розвиваються генералізовані нейротрансмітерні порушення з перевагою гіперергічних і комбінованих імунних реакцій, можливо утворення тимоми; 1.2 Прогресуючий перебіг міастенії з можливістю розвитку міастенічних кризів (М) прогнозують при фенотипі лейкоцитарних антигенів HLA-DR 1 і HLA-DR5 на фоні значного підвищення органоспецифічних антитіл до денатурованої ДНК (в 10-12 разів вище контрольніх значень), антитіл до тканини печінки та легень, імуноглобуліну Е, цитокіну ІЛ-4, антитіл до цитомегаловірусу і значному підвищенні експресії диференціровочних рецепторів CD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів; 2.1 Міастенію на фоні гіперплазії (МГ) діагностують і прогнозують у деяких випадках ускладнення важкості нейротрансмітерних порушень при наявності лейкоцитарного фенотипу HLA-DR5, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищенні концентрації ЦІК в 4 рази відносно контролю), пригніченні диференціровочних маркерів CD3+ і CD4+ (в 1,5 рази нижче контрольних величин), активація CD16+ (підвищення в 3 рази); 32556 8 2.2 Генералізацію нейротрансмітерних порушень і прогресування гіперплазії тимусу (МГ) прогнозують при лейкоцитарному фенотипі HLADR1 і HLA-DR5 на фоні значного підвищення імуноглобуліну Е (в 3-4 рази вище контрольних величин), інтерлейкіну ІЛ-4 (в 6-7 разів вище контролю); фагоцитарного числа (в 3-4,5 рази вище контрольних величин), антитіл до нДНК (в 10-16 разів вище контрольних значень), антитіл до тканини легень (в 5-7 разів вище контролю), антитіл до тканини печінки (в 20-22 рази вище контролю) і антитіл до цитомегаловірусу; 3.1 Наявність і прогресування злоякісного пухлинного процесу у тимусі (МТ) діагностують при наявності лейкоцитарних антигенів HLA-DR2 і HLA-DR7 і гіпоергічному типі в гуморальній і Т-клітинній ланках імунітету (зниження експресії CD3+, CD4+, CD8+ більш ніж в 2 рази, CD16+ підвищено біль ніж в 4 рази), підвищеному вмісті антитіл до цитомегаловірусу, вірусу гепатиту В, С, вірусу Епштейн-Бар, антитіл до нДНК (в 7-10 разів вище контрольних значень), антитіл до дДНК (в 18-20 разів вище контрольних значень), антитіл до тканини легень (в 3-5 разів вище контролю), антитіл до тканини печінки (в 25 разів вище контролю) і антитіл до еластину (в 1012 разів вище контролю), високій щільності молекул адгезії CD50+, наявність цитотоксичних сирова точних факторів; 3.2 Сприятливий перебіг міастенії на тлі тимоми (МТ) прогнозують при хірургічному лікуванні з урахуванням індивідуальних симптомів і при наявності лейкоцитарних антигенів HLA-DR7 і HLA-DR52, нормоергічному типі імунореактивності, підвищеному рівні цитокіну 1Л-8, значному зниженні імуноглобуліну Е і CD4+ Т-хелперів, зниженні МДА, підвищенні ТК, ДК; 3.3 Наявність міастенії та лімфоїдної тимоми (МТ) діагностують при наявності фенотипу HLADR5 і HLA-DR7, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищення рівня ЦІК в 2 рази та експресії субпопуляції В-лімфоцитів CD19+ в 3 рази відносно рівня референтних значень), зниженні МДА (в 3 рази нижче контролю), підвищенні ТК, ДК, відсутності b -каротину і пригніченні + диференціровочних маркерів CD3 і CD4+ (в 3 рази нижче контролю), якщо додатково зниженні ЦІК та константи ЦІК в 1,5 рази, достовірному підвищенні CD2 в 1,5 рази, різко зниженні активності споживання комплементу, зниженні фагоцитарного індексу в 2 рази відносно контролю, підвищенні фагоцитарного числа; 4.1 Можливість утворення місцеворозповсюдженої злоякісної тимоми (Т) та високу вірогідність розвитку міастинічного кризу в післяопераційному періоді прогнозують при наявності фенотипу HLA-DR3 і HLA-DR7, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищення рівня ЦІК в 2 рази та експресії субпопуляції В-лімфоцитів CD19+ в 3 рази відносно рівня референтних значень), зниженні МДА (в 3 рази нижче контролю), підвищенні ТК, ДК, відсутності b -каротину і пригніченні диференціровочних маркерів CD3+ і CD4+ (в 3 рази нижче контролю), наявність цитотоксичних сирова точних факторів, значне підвищення NSE; 9 4.2 Лімфоепітеліальні і епітеліальні тимоми (Т) діагностують при наявності фенотипу HLA-DR5 і HLA-DR7, гіперергічному типі гуморальних реакцій (підвищення рівня ЦІК в 2 рази та експресії рецепторів CD19+ субпопуляції В-лімфоцитів в 3 рази відносно рівня референтних значень), зниженні МДА (в 3 рази нижче контролю), підвищенні ТК, ДК, відсутності b -каротину і пригніченні диференціровочних маркерів CD3+ і CD4+ (в 3 рази нижче контролю), якщо додатково зниженні IgG і CD8+ в 2 рази відносно контролю. Вибрана сукупність досліджуваних параметрів при кожній клінічній формі міастенії дозволяє визначити відповідний варіант клінічного фенотипу, що, в свою чергу, дозволяє прогнозувати перебіг захворювання. При цьому клінічний фенотип складається із клінічної нозологічної форми міастенії, що протікає на фоні ураження тимусу (з урахуванням дебюту, локалізації, поширеності і важкості захворювання) і інтегрального напрямку змін сукупності досліджуваних варіантні розбіжності при різних Виявлені параметрів. клінічних фенотипах міастенії в активності фагоцитозу гранулоцитарних нейтрофілів, в активності білків системи комплементу, у вмісту Ig А, М, G, Е, в співвідношенні субпопуляції лімфоцитів експресуючих дифференціровочних маркерів CD3+ CD4+, CD8+, CD16+, CD19+, у вмісті цитокінів дають змогу здійснювати прогнозування розвитку міастенії. Введення додаткових критеріїв у порівнянні в прототипом (вміст продуктів ПОЛ: ДК і ТК в сполученні зі зміною МДА і природних антиоксидантів а-токоферолу і Р-каротину (зниження до повної відсутності) дозволяє оцінити не тільки імунореактивність організму, але й стан метаболічних систем, тобто оцінити клінічні фенотипи міастенії. Оцінка індивідуального тригерного фактору і варіантів імунофізіологічних і метаболічних порушень при поліморфізмі клінічних фенотипів міастенії дозволяє прогнозувати перебіг захворювання і обрати індивідуальну тактику лікування. Проведені авторами лабораторно-діагностичні дослідження і розробка класифікації різних імунофізіологічних варіантів характеризують індивідуальні особливості і шляхи розвитку нейротрансмітерних порушень і ураження тимусу. Розглянуто 4 клінічні форми міастенії: міастенія без ураження тимусу (М), міастенія на фоні гіперплазії тимусу (МГ), міастенія на фоні тимоми (МТ), тимома (Т). При деяких клінічних формах нейротрансмітерних порушень структурнофункціональні зміні тимусу мають різний характер, природу і поширеність в середостінні. Таким чином: міастенії без ураження тимусу (М) має При місце позитивна асоціація з наявністю лейкоцитарного фенотипу HLA-DR5 і вираженою зміною рівня наступних імунологічних показників: - значне підвищення рівня субпопуляції CD19+; - зниження рівня субпопуляцій Т-лімфоцитів CD3+ і CD4+; зниження фагоцитарної активності нейтрофілів; - значне підвищення рівня ЦІК; - концентрації ІЛ-8; - вмісту субпопуляцій лімфоцитів CD50+; 32556 10 - значне підвищення цитотоксичності. При міастенії розвиваються зміни імунологічної відповіді перевагою гіперергічних і комбінованих імунних реакцій. При гіперплазії тимусу на тлі міастенії (МГ) виявлена позитивна асоціація з лейкоцитарними фенотипами DR1 і DR5 і зміною рівня показників: - значним збільшенням антитіл до нативної ДНК і тканини печінки; - підвищення рівня імуноглобуліну Е (IgE); - підвищення концентрації ІЛ-4; - наявність віруснейтралізуючих антитіл до вірусу цитомегалії (CMV) у 82%; - значне зниження рівня субпопуляції CD8+ Тлімфоцитів; - підвищення цитотоксичності. При міастенії і гіперплазії тимусу переважає гіперергічний тип імунної відповіді. При тимомах на тлі міастенії (МТ) виявлена позитивна асоціація з лейкоцитарним фенотипом HLA-DR7 і зміною рівня наступних показників: - значне підвищення антитіл до еластину; - підвищення до тканини печінки; - зниження фагоцитарного індексу; - зниження IgA, IgG, IgE; - підвищення рівня експресії CD50+; - підвищення показників гуморального імунітету; - підвищення рівня експресії CD16+, CD 19+; - підвищення цитотоксичності; - зниження МДА, підвищення ТК, ДК; - відсутність b -каротину. При тимомах (Т) виявлена позитивна асоціація з фенотипами HLA-DR2 і HLA-DR7 і зміною рівня наступних показників: - значне підвищення концентрації ІЛ-8, NSE; - значне підвищення антитіл до тканин печінки і еластину; - високий рівень субпопуляції CD50+; - підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); висока частота зустрічальності віруснейтралізуючих антитіл до вірусу цитомегалії (CMV); - значне зниження вмісту IgA, IgG и IgE; - зниження рівня субпопуляції CD4+ Тхелперів; - зниження МДА, підвищення ТК, ДК; - відсутність b -каротину; - значне підвищення цитотоксичності. При злоякісному ураженні тимусу в значному ступені переважає гіпоергічний тип імунної відповіді. На основі проведених лабораторнодіагностичних і експериментальних досліджень розроблена класифікація різних імунофізіологічних варіантів, що характеризують індивідуальні особливості і механізми розвитку нейротрансмітерних порушень і ураження тимусу. Докладний опис запропонованого процесу суміщено з прикладом його конкретного виконання. Приклад. Хвора К, поступила в клініку зі скаргами на різку м'язову слабкість, особливо м'язів шиї і нижніх кінцівок, двоїння в очах, різко виражений 11 птоз правого віка, гугнявість мови, періодично виникаюче утруднення ковтання. Хворій була проведена лабораторна диференціальна діагностика, що включала оцінку клітинної ланки імунітету шляхом визначення кількісної експресії рецепторів Т-лімфоцитів , експресії рецепторів CD16+ - натуральних кілерів та рецепторів CD162+, які приймають участь в русі лейкоцитів на активованому ендотелії, визначення експресії молекул, що характеризують позитивну активацію лімфоцитів (щільність рецепторів CD25+ та HLA-DR+) та негативну активацію лімфоцитів (наявність CD95+); оцінку гуморальної ланки імунітету, що включає визначення вмісту імуноглобулінів А, М, G, Е рівня циркулюючих імунних комплексів, та їх розмірів, кількості Влімфоцитів CD19+, оцінку неспецифічної реактивності, що включає оцінку окислювальної властивості фагоцитів, переварюючої властивості фагоцитів, кількості активних фагоцитів та фагоцитарного числа, активності компонентів комплементу, визначення рівня субпопуляції нейтрофілів CDlla+; оцінку цитокінового статусу шляхом визначення вмісту в сироватці крові ИЛ-2, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-8, ИЛ-10, оцінка оксидантної та антиоксидантної систем - вміст МДА, дієнових і триєнових кон'югатів і концентрація природних антиоксидантів - a -токоферолу и b -каротину, експресії диференціальних маркерів CD50+ и CD54+, специфічних антитіл до CMV, органоспецифічних антитіл до тканин легень, печінки, нирок і серця, а також до еластину, колагену, нативної і денатурованої ДНК, провели скринінг цитотоксичних сироваточних факторів з використанням клітинного біосенсору; визначають фенотип антигенів HLA-DR+, онкомаркер NSE. Дослідження показало, наявність у пацієнтки лейкоцитарного фенотипу HLA-DR1, DR5, підвищення концентрації імуноглобуліну Е (в 3,3 рази вище контрольних величин), рівень вмісту 32556 12 інтерлейкіну ІЛ-4 в 6,8 разів перевищує рівень даного показника в контрольній групі; фагоцитарне число в 4,1 рази вище контрольних величин, рівень антитіл до нДНК в 11,9 разів перевищую референтні значення, рівень антитіл до тканини легень в 6,7 разів вище контролю, вміст антитіл до тканини печінки в сироватці крові перевищує контрольні значення в 20,5 рази, дослідження на наявність антитіл до цитомегаловірусу дало позитивний результат, всі інші досліджувані показники не відрізнялись від рівня референтних величин. Даний імунофізіологічний варіант, що включає сукупність вищеподаних змін показників гомеостазу свідчить про генералізацію нейротрансмітерних порушень і прогресування гіперплазії тимусу у даної пацієнтки. Після тимектомії і біопсії тимусу установлено його гіперплазія, встановлено діагноз - гіперплазія тимусу на фоні міастенії (МГ). Таким чином, обрано діагностичні параметри, що характеризують неспецифічну резистентність, гуморальний і клітинний імунітет, фенотип лейкоцитарних антигенів II класу HLA-DR, а також наявність цитотоксичних факторів сироватки крові, стан перекісного окислення ліпідів і вміст антиоксидантів, що дозволяє виявити різні варіанти імунної відповіді при певних клінічних формах міастенії, що протікає на фоні структурнофункціональних змін тимусу і позначити певні клінічні фенотипи з метою прогнозу, перебігу захворювання і вибору тактики лікування. А весь комплекс досліджень, що включає скринінг-тест з використанням клітинного біосенсору і оцінку імунологічних і біохімічних параметрів дає можливість швидко оцінити можливі динамічні зміни загальної цитотоксичності і при необхідності деталізувати природу цитотоксичних компонентів сироватки, за допомогою уніфікованих методів дослідження. Класифікація клінічних фенотипів представлена в таблиці 1. Таблиця Взаємозв’язок клінічного фенотипу міастенії з варіантами імунофізіологічних порушень 13 32556 14 15 32556 16 Продовження таблиці Продовження таблиці 17 32556 18 Продовження таблиці Комп’ютерна верстка Н. Лисенко Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601