Спосіб діагностики та прогнозування перебігу захворювання на рак легень за допомогою глутатіонтрансферази

Спосіб діагностики та прогнозування перебігу захворювання на рак легень шляхом біохімічних досліджень, який відрізняється тим, що визначають активність глутатіонтрансферази в гемолізаті еритроцитів і, при активності 3,07±0,05 мкмольGSSG/хв.·мгНb діагностують здоровий стан легень, при активності 10,0±0,23 мкмольGSSG/хв·мгНb - легеневу онкологічну патологію, а при зниженні активності до рівня 7,84±0,15 мкмольGSSG/хв.·мгНb прогнозують позитивний перебіг захворювання. (19) (21) u200711905 (22) 29.10.2007 (24) 25.02.2008 (72) СКЛЯРОВ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ, U A, ФАРТУШОК Н АДІЯ ВОЛОДИМИРІВН А, U A, ФЕДЕВИЧ ЮРІЙ МИРОНОВИЧ, U A, ХАВРОНА ОКСАН А ПАВЛІВНА, UA, МЕЛЕХ ОЛЬГА ЯРОСЛАВІВН А, U A (73) ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОН АЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА Г АЛИЦЬКОГО, U A (56) 3 30389 Поставлене завдання вирішується тим, що у способі діагностики та прогнозу перебігу захворювання на рак легень шляхом біохімічних досліджень, згідно з корисною моделлю, визначають активність глутатіонтрансферази в гемолізаті еритроцитів і при активності 3,07±0,05мкмольGSSG/хв·мгНb діагностують здоровий стан легень, при активності 10,0±0,23мкмольGSSG/хв·мгНb легеневу онкологічну патологію, а при зниженні активності до рівня 7,84±0,15мкмольGSSG/хв·мгНb прогнозують позитивний перебіг захворювання. За даними ряду дослідників, при порівнянні різних видів патології легень зростання активності глутатіонтрансферази в крові є специфічним саме для раку легень. Так, при визначенні активності глутатіонтрансферази в пацієнтів, які хворіли на хронічний бронхіт та рак легень, було встановлено, що суттєве зростання активності даного ферменту було характерне для онкозахворювань легень (в 5,5 рази вище в порівнянні із здоровими), тоді як у хворих на хронічний бронхіт активність даного ферменту зросла незначно (в 1,4 рази) [3]. Спосіб здійснюють таким чином. З ліктьової вени забирають 5мл венозної крові (натще), після чого її гепаринізують (5МО/мл), далі відмивають еритроцити за стандартною схемою. Для дослідження використовують гемолізат еритроцитів з розведенням у 200 разів, приготовлений таким способом: цільну кров, гепаринізовану за стандартною методикою, центрифугують та відділяють сироватку крові. Осад еритроцитів двічі промивають холодним 0,9% розчином натрію хлориду в співвідношенні 1:10, перемішуючи скляною паличкою та центрифугуючи 10хв при 3000об/хв. Після останнього центрифугування відбирають 0,01мл суспензії еритроцитів, додають 1,99мл дистильованої води і ретельно перемішують. Перед визначенням активності ферменту визначають концентрацію гемоглобіну в цьому гемолізаті ціанметгемоглобіновим методом [5]. Для визначення активності ферменту готують таку суміш: 1,5мл фосфатного буферу, 0,2мл 2,5мМ розчину відновленого глутатіону, 0,02мл 0,1М 1-СІ-2,4-динітробензолу і додають 0,3мл гемолізату еритроцитів. Активність ферменту визначають спектрофотометричне з довжиною хвилі 346нм протягом 3 хвилин за нагромадженням кон'югату і виражають в мкмоль останнього за хвилину на мг гемоглобіну (мкмоль/хв/мг Нb). Розрахунок активності ферменту проводять за формулою [2]: DE ´ n A= Hb ´ t ´ 8500 де ΔЕ - різниця оптичних густин на першій та третій хвилинах; n - розведення гемолізату; Нb - концентрація гемоглобіну в гемолізаті (мг/мл); t - час у хвилинах (3 хв); 8500 - коефіцієнт молярної екстинкції комплексу глутатіону та 1-СІ-2,4-динітробензолу. 4 Для досліджень використовували кров декількох груп пацієнтів. Зокрема, хворих на рак легень, рак шлунка та рак товстої кишки (ІІ-ІІІ стадії). Крім того, активність ферментів глутатіонового циклу визначали у хвори х на рак легень відповідно до і післяопераційний період (на 5 добу). Активність глутатіонтрансферази у здорових людей становить 3,07±0,05мкмольGSSG/хв·мгНb, хворих на рак легень до операції 10,0±0,23мкмольGSSG/хв·мгНb, після операції 7,84±0,15мкмольGSSG/хв·мгНb, що дає можливість оцінити ступінь змін в організмі, які зумовлені впливом патологічного процесу. Можна стверджувати, що визначення активності глутатіонтрансферази в гемолізаті еритроцитів може бути використане для специфічної первинної діагностики важкості онкоінтоксикації пацієнтів та динамічної оцінки їх стану у процесі ад'ювантного лікування. Згідно з даними, поданими в таблиці 1, рівень відновленого глутатіону був найнижчий у пацієнтів з раком легень, тоді як у пацієнтів з раком шлунка та раком товстої кишки практично однаковий - у 2,5 рази нижчий у порівнянні з контролем. Активність глутатіонпероксидази значно не відрізнялася в пацієнтів всіх трьох гр уп. У пацієнтів з раком легень та раком товстого кишечника активність глутатіонредуктази зросла у 5,3 та 4,7 разів, відповідно, а у випадку раку шлунка - у 4 рази вища, ніж у здорових. Активність ферментів глутатіонового циклу та вміст відновленого пацієнтів з різною онкопатологіє Група Контроль (n=10) Рак легень (n=15) Рак шлунка (n=10) Рак товстої кишки (n=7) GSHммоль/л Глутатіон-пероксидаза мкмольGSH/хв·мгНb Глутатіон-ре NADPH/хв· 2,37±0,03 180,5±9,7 0,67±0,01* 412,34±5,61* 12,26±0 0,95±0,01* 467,11±5,92* 9,43±0, 1,01±0,03* 432,42±8,78* 11,02±0 1,79±0 Примітка * - р