Спосіб одержання біосумісних бактерицидних пінополіуретанів

Реферат: Винахід стосується синтезу пінополіуретанів (ППУ), які одержують з діізоціанатів та поліефірів і які можуть знайти застосування в медичній практиці як біологічно активні матеріали, що здатні розкладатися в умовах навколишнього середовища після завершення строку їхнього використання. Завданням, на розв'язання якого спрямовано винахід, є створення способу одержання біосумісного, бактерицидного та деградабельного пінополіуретану (ППУ), в складі якого є дисахарид, зв'язаний хімічними і фізичними зв'язками, завдяки чому отриманий ППУ: 1) набуває здатності до деградації в умовах навколишнього середовища після завершення строку його використання; 2) виділяє дисахарид, що сприяє утворенню грануляційної (сполучної) тканини при заживленні ран або навколо ділянки некрозу (омертвіння) та формуванню рубця; 3) зберігає бактерицидну активність пролонгованої дії відносно патогенних бактерій: Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, за рахунок введення в структуру макроланцюга ДНООХ - антибактеріальної бактерицидної сполуки. Для досягнення завдання винаходу пропонується спосіб одержання біосумісних, бактерицидних пінополіуретанів взаємодією поліефірної і ізоціанатної складових, води, каталізаторів (амінного та оловоорганічного типу), стабілізаторів піни, бактерициду, згідно з запропонованим винаходом, як амінний каталізатор застосовують трис(диметиламінометил)фенол (УП-606/2) або діазобіциклооктан (ДАБКО), як оловоорганічний каталізатор застосовують октоат олова (О.О.), як поліестери та поліетери застосовують поліефіри молекулярної маси 500-5000, як UA 98733 C2 (12) UA 98733 C2 ізоціанатну складову застосовують прекурсор - продукт взаємодії 2,4(2,6)-толуїлендіізоціанату і дисахаридів (ТДІ+ДС) в мольному співвідношенні ТДІ:ДС =2:1 і 4:3, відповідно. Як поліестери застосовують П2200, ПДА-800, П-7. Як поліетери застосовують Л-5003, Л-3003, Л-2502. В прекурсорі (ТДІ+ДС) як дисахарид застосовують речовину, вибрану із групи: лактоза (моногідрат) (Л), мальтоза (моногідрат) (М), сахароза (С). UA 98733 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід стосується синтезу пінополіуретанів (ППУ), які одержують з діізоціанатів та поліефірів і які можуть знайти застосування в медичній практиці як біологічно активні матеріали, що здатні розкладатися в умовах навколишнього середовища після завершення строку їхнього використання. Відомий спосіб одержання бактерицидних пінополіуретанів, які одержують змішуванням 100 ч. поліолу (наприклад, поліпропіленгліколю MM 3000), 1,5-5 ч. води, 0,1-1,0 ч. амінного і/або оловоорганічного каталізатора, 0,5-2,0 ч. силіконового стабілізатора піни і поліізоціанату з NCOіндексом 100-130 (краще 20-70 ч. толуїлендіізоціанату) з наступним введенням розчину N(фтордихлорметилтіо)фталаміну і нижчого алілового ефіру 2-бензилімідазолкарбамінової кислоти і/або бактерицидів 0,2-1,0 % і спінюють [1 ]. Пінополіуретани, які одержують за описаним способом, характеризуються бактерицидними властивостями. Недоліком цього способу є неможливість отримання пролонгованості дії бактерицидних пінополіуретанів та нездатність до деградації в умовах навколишнього середовища після завершення строку їхнього використання. Найбільш близьким до способу, що заявляється, за технологією і результатами, що досягаються, є спосіб одержання біосумісних пінополіуретанів, що мають бактерицидну активність пролонгованої дії, змішуванням при кімнатній температурі води з оловоорганічним каталізатором біс-(2,4-пентандіонато)дихлоридолова, амінним каталізатором (ДАБКО), стабілізаторами піни кремнійорганічним блок-співполімером КЕП-2 і вазеліновим маслом, потім вносять суміш простих та складних поліефірів молекулярної маси від 800 до 5000, бактерициди 1,4-ді-N-оксид 2,3-біс(оксиметил)хіноксаліну (ДНООХ) і дигідразид дисульфонілдибензо-18краун-6 (ДГДСДБ18К6) та 2,4-(2,6)-толуїлендіізоціанат [2]. Одержані описаним способом пінополіуретани мають високу біосумісність та бактерицидність пролонгованої дії відносно патогенних бактерій: Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aemginosa, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae. Недоліком цього способу одержання пінополіуретанів є те, що такі ППУ не мають здатності до деструкції (руйнування) в умовах навколишнього середовища після завершення строку їхнього використання. Задачею, на розв'язання якої спрямовано винахід, є створення способу одержання біосумісного, бактерицидного пінополіуретану (ППУ), в складі якого є дисахарид, зв'язаний хімічними і фізичними зв'язками, завдяки чому отриманий ППУ: 1) набуває здатності до деградації в умовах навколишнього середовища після завершення строку його використання; 2) виділяє дисахарид, що сприяє утворенню грануляційної (сполучної) тканини при заживленні ран або навколо ділянки некрозу (омертвіння) та формуванню рубця; 3) зберігає бактерицидну активність пролонгованої дії відносно патогенних бактерій: Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, за рахунок введення в структуру макроланцюга ДНООХ - антибактеріальної бактерицидної сполуки. Для вирішення задачі винаходу пропонується спосіб одержання біосумісних, бактерицидних пінополіуретанів взаємодією поліефірної і ізоціанатної складових, води, каталізаторів (амінного та оловоорганічного типу), стабілізаторів піни, бактерициду, згідно з запропонованим винаходом, як амінний каталізатор застосовують трис(диметиламінометил)фенол (УП-606/2) або діазобіциклооктан (ДАБКО), як оловоорганічний каталізатор застосовують октоат олова (О.О), як поліестери та поліетери застосовують поліефіри молекулярної маси 500-5000, як ізоціанатну складову застосовують прекурсор - продукт взаємодії 2,4(2,6)-толуїлендіізоціанату і дисахаридів (ТДІ+ДС) в мольному співвідношенні ТДІ:ДС=2:1 і 4:3, відповідно. Як поліестери застосовують П2200, ПДА-800, П-7. Як поліетери застосовують Л-5003, Л-3003, Л-2502. В прекурсорі (ТДІ+ДС) як дисахарид застосовують речовину, вибрану із групи: лактоза (моногідрат) (Л), мальтоза (моногідрат) (М), сахароза (С). Спінювання здійснюється за рахунок діоксиду вуглецю, що виділяється при взаємодії діізоціанату з водою. Вирішення задачі винаходу забезпечується способом одержання біосумісних, бактерицидних та деградабельних пінополіуретанів, в складі яких частина дисахариду вбудована в структуру одержаних ППУ, а частина дисахариду знаходиться в ППУ як наповнювач, що: 1) надає здатності до деградації під дією різних деструктуючих факторів навколишнього середовища, а саме: а) тривалої дії підвищених вологості (до 87% відн.) та температури (37 °С); б) пліснявих грибів (переважно роду Aspergillus і Penicilium - найбільш активних біодеструкторів); в) розчину 0,1Н KОН і г) розчину 0,1Н НС1; 2) сприятиме утворенню грануляційної (сполучної) тканини при заживленні ран або навколо ділянки некрозу (омертвіння) та формуванню рубця; 3) зберігає бактерицидну активність пролонгованої дії відносно патогенних бактерій: Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus 1 UA 98733 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 vulgaris, Klebsiella pneumoniae, за рахунок введення в структуру макроланцюга ДНООХ антибактеріальної бактерицидної сполуки. Відомо, що введення в склад полімерів ланок природних сполук (моно- і дисахаридів) дає можливість створення полімерів, здатних до біодеструкції [3]. Дисахариди застосовують як допоміжні речовини для заживления (грануляції) ран в пінополіуретанових перев'язувальних матеріалах [4]. Підтвердження складу та структури отриманих пінополіуретанів, в склад яких вбудовано ланки дисахариду лактози, проводили методом ІЧ-спектроскопії (рис.). Представлені на рисунку ІЧ-спектри показали, що в спектрі ППУ-лактоза (ППУ на основі прекурсору ТДІ:Л=4:3) з'являються зміни смуг в області 3600-3000 см-1, з'являються смуги, характерні для лактози, а саме: 3528, 3380,3340. В області валентних коливань СН 21800-3000 см-1 спостерігається накладення піків ППУ-матриці (ППУ без лактози) і лактози. В області 1800-1500 см-1 проявляються коливання уретанової групи (смуги амід І і амід II), одинакові як для ППУ-матриці, так і для ППУ-лактози, тобто реакція уретаноутворення в обох ППУ проходила по однаковому -1 механізму. Невеликі зміни спостерігаються в області 1500-1300 см , деформаційних коливань СН, де проявляються смуги як ППУ-лактози, так і ППУ-матриці, що також може говорити про те, що лактоза в пінополіуретані є хімічно зв’язана. Кількість лактози, яка знаходиться в ППУ як наповнювач, оцінювали по динаміці вивільнення її із ППУ у дистильовану воду при температурі 37,0 °С. Зразки ППУ-лактози та ППУ-матриці однакової маси поміщали в бюкси, заливали 25 мл дистильованої води і витримували в термостаті при температурі 37 °С. Через визначені проміжки часу відбирали проби для аналізу. Вміст лактози в пробах визначали фотоелектроколориметричним методом з використанням пікринової кислоти за методикою, описаною в [5]. В розчин порівняння замість витяжки ППУлактози вносили витяжку ППУ-матриці. Результати дослідження динаміки вивільнення лактози з ППУ-лактози представлені в табл. 1. Дослідження динаміки вивільнення лактози показало, що із ППУ-лактози вивільняється вже за 24 години у дистильовану воду 32,2 мас. ч. лактози, але потім відбувається поступове вивільнення її протягом 360 годин (15 діб) до 40,6 мас. ч., що може характеризувати пролонговану дію лікувального ефекту утворення грануляційної (сполучної) тканини при заживленні рани та формування рубця (табл. 1). Суть винаходу пояснюється наступними прикладами. Синтез біосумісних та бактерицидних пінополіуретанів, здатних до деструкції в умовах навколишнього середовища, проводять у дві стадії: а) синтез прекурсорів (ТДІ+ДС) у мольному співвідношенні 2:1 і 4:3, відповідно. б) отримання пінополіуретанів на основі прекурсорів (ТДІ+ДС). Приклад 1 а) Синтез прекурсору (ТДІ+Л) у мольному співвідношенні ТДГ:Л=2:1: в реактор поміщають лактозу та додають 2,4(2,6)-толуїлендіізоціанат (ТДІ) в мольному співвідношенні 1:2, відповідно, і інтенсивно перемішують при температурі 60 °С 90 хвилин. Одержаний прекурсор (ТДІ+Л), що містить 12,1 % кінцевих ізоціанатних груп (теорет. знач. NCO=11,86 %) з молекулярною масою 708, охолоджують до кімнатної температури перемішуванням. б) При кімнатній температурі в широкогорлу склянку вносять, мас. ч.: воду (2,4), додають ДАБКО (3,2), перемішують, додають [О.О.] (4,0), вазелінове масло (0,8), КЕП-2 (2,4) і знову перемішують. В отриману масу вносять Лапрол - 3003 (25,2) і П-2200 (100). Після перемішування і одержання гомогенної маси додають ДНООХ (36), знову ретельно перемішують до однорідності і додають прекурсор (ТДІ+Л) у мольному співвідношенні ТДГ:Л=2:1 відповідно (96), перемішують до появи піни (за 2-3 хв.). Після чого заливають у форми. Приклад 2 а) Синтез прекурсору (ТДІ+Л) у мольному співвідношенні ТДІ:Л=4:3: в реактор поміщають лактозу та додають 2,4(2,6)-толуїлендіізоціанат (ТДІ) у мольному співвідношенні 2:4, відповідно, і інтенсивно перемішують при температурі 60 °С 90 хвилин. Потім в реактор додають ще один моль лактози і інтенсивно перемішують при температурі 60 °С ще 90 хвилин. Одержаний прекурсор (ТДІ+Л), що містить 4,95 % кінцевих ізоціанатних груп (теорет. знач. NCO=4, 73 %) з молекулярною масою 1776, охолоджують до кімнатної температури перемішуванням. б) Синтез здійснюють аналогічно прикладу 1 за винятком того, що додають (мас. ч.) прекурсор (ТДІ+Л) у мольному співвідношенні ТДГI:Л=4:3 відповідно (240,8). Приклади 3, 5, 7. Синтез здійснюють аналогічно прикладу 1 (співвідношення реагентів наведені в табл. 2). Приклади 4, 6, 8. Синтез здійснюють аналогічно прикладу 2 (співвідношення реагентів наведені в табл. 2). 2 UA 98733 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Бактерицидну активність пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом, визначали методом дисків, розміщених в живильному середовищі. Для вивчення пролонгованості бактерицидної дії пінополіуретанів застосовано зразки полімерів через три роки після їх отримання. Результати досліджень наведено в табл. 3. Із таблиці видно, що всі зразки ППУ, які містять у своєму складі ДНООХ, проявляють антибактеріальні властивості, про що говорить наявність зон пригнічення (8-23 мм) під цими зразками і відсутність інфікування самих зразків. Біосумісність пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом, визначали методом тканинної культури із застосуванням сполучної тканини білих щурів. Показники гістотоксичності знаходяться в межах 0,79-0,82, що характеризує всі досліджені зразки як нетоксичні та вони можуть розглядатися як біосумісні. Для встановлення здатності до деструкції під дією різних деструктуючих факторів навколишнього середовища пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом, було проведено встановлення природної контамінації і відношення мікодеструкторів до вологості повітря та вологості субстрату звичайними методами експериментальної мікології [6], а також дослідження дії мікодеструкторів (пліснявих грибів) згідно з [7]. Дослідження проводили наступним чином: зразки пінополіуретанів, отриманих за запропонованим способом, у вигляді дисків витримували у вологій камері (до 87 % відн. t=27 °С) та розміщували на живильне середовище "Сабуро". Дію мікодеструкторів оцінювали за наявністю росту грибів на зразках. Результати досліду наведено в табл. 4 Проведені дослідження показали (табл. 4), що перед початком дослідження на всіх зразках ППУ було відмічено по одній колонії мікодеструкторів (пліснявих грибів) до 1-2 мм в діаметрі, спороносній, з якої виділяли і ідентифікували Реnісіlіum сусlоріum. У вологій камері на зразках відмічено збільшення колонії і життєздатність гриба зберігалася до кінця досліду. На живильному середовищі без додаткового інфікування зразки заросли грибами однаково на 3-4 бали, життєздатність колоній також зберігалася. Всі зразки ППУ спочатку заростали Реnісіlіum сусlоріum, а потім Aspergillus niger. Таким чином, дослідження показали, що дія мікодеструкторів посилюється при витримці зразків у вологій камері, та ще більше посилення дії мікодеструкторів спостерігається на живильному середовищі (табл. 4). Для визначення деструкції пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом, під дією різних деструктуючих факторів навколишнього середовища вихідні зразки ППУ, зразки ППУ, що витримувались у вологій камері та на живильному середовищі (згідно з [6]), занурювались в 0,1 Н розчин KОН та 0,1 Н розчин НCl і витримувались при температурі 36,6 - 37,0 °С протягом 30 діб. Результати досліджень наведено в табл. 5. Згідно з табл. 5 показники деструкції зразків ППУ на основі прекурсору (ТДІ+ДС) в мольному співвідношенні ТДІ:ДС=2:1, як під впливом природної контамінації, так і під впливом природної контамінації у вологій камері та на живильному середовищі після витримки в кислотному середовищі вищі, ніж в лужному. Деградація під впливом природної контамінації зразків ППУ, на основі прекурсору (ТДІ+ДС) в мольному співвідношенні ТДГ:ДС=4:3, після витримки як в лужному, так і в кислотному середовищі відбувається на одному рівні в межах 26,90-26,88 % мас. при деградації ППУ-матриці 1,5-1,0 % мас., відповідно (табл. 5). Посилюється деградабельний (деструктивний) процес на зразках ППУ на основі прекурсору (ТДІ+ДС) в мольному співвідношенні ТДІ:ДС=4:3, під впливом природної контамінації у вологій камері та на живильному середовищі і становить 30,48-36,67 % мас. після витримки в лужному середовищі та 29,27-29,65 після витримки в кислотному середовищі в порівнянні з ППУ-матрицею 5,08-5,15 % мас. і 3,40-3,49 % мас., відповідно. Отже, на деструктивні процеси ППУ на основі прекурсору (ТДІ+ДС) в мольному співвідношенні ТДГ:ДС=4:3, і ППУ-матриці лужне середовище впливає значно більше, ніж кислотне (табл. 5). Таким чином, встановлено, що ППУ, в складі яких є дисахарид, зв'язаний хімічними і фізичними зв'язками, 1) набувають здатності до деградації під дією різних деструктуючих факторів навколишнього середовища, а саме: а) тривалої дії підвищених вологості (до 87% відн.) та температури (37 °С); б) пліснявих грибів (переважно роду Aspergillus і Реnісіlіum найбільш активних біодеструкторів); в) розчину 0,1Н KОН і г) розчину 0,1Н НСl; 2) сприятимуть утворенню грануляційної (сполучної) тканини при заживленні ран або навколо ділянки некрозу (омертвіння) та формуванню рубця; 3) зберігають бактерицидну активність пролонгованої дії відносно патогенних бактерій: Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, за рахунок введення в структуру макроланцюга ДНООХ антибактеріальної бактерицидної сполуки. Перевагою пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом, в порівнянні з прототипом, є те, що біосумісні та бактерицидні пінополіуретани, отримані запропонованим 3 UA 98733 C2 5 10 15 20 25 30 способом, в складі яких частина дисахариду вбудована в структуру одержаних ППУ, а частина дисахариду знаходиться в ППУ як наповнювач, що: 1) надає здатності до деградації під дією різних деструктуючих факторів навколишнього середовища, а саме: а) тривалої дії підвищених вологості (до 87% відн.) та температури (37 °С); б) пліснявих грибів (переважно роду Aspergillus і Реnісіlіum - найбільш активних біодеструкторів); в) розчину 0,1Н KОН і г) розчину 0,1Н НСl; 2) сприятиме утворенню грануляційної (сполучної) тканини при заживленні ран або навколо ділянки некрозу (омертвіння) та формуванню рубця при збереженні бактерицидної активності пролонгованої дії відносно патогенних бактерій: Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Klebsiella pneumoniae, за рахунок введення в структуру макроланцюга ДНООХ - антибактеріальної бактерицидної сполуки. Застосування заявленого пінополіуретану відкриває широкі перспективи для вирішення актуальних проблем охорони здоров'я. Предмет винаходу може знайти застосування в медичній практиці як тимчасові замінники шкіри, перев'язувальні засоби, гігієнічні губки, які здатні розкладатися в умовах навколишнього середовища після завершення строку їхнього використання, що запобігає накопиченню відходів використаних пінополіуретанових матеріалів. Джерела інформації: [1] JP 58093715 А, 03. 06. 1983 JP 62001715 А, 07. 01. 1987 US 5104909, 14.04. 1992. 6 [2] Пат. 33837 Україна МКІ C08G, С 18/08, А 61 L 15/26, 15/22, 15/16. Спосіб одержання пінополіуретанів, що мають біосумісність та бактерицидність // Ю.В.Савельєв, Л.А.Марковська, О.О.Савельєва, Н.А.Галатенко, А.В.Руденко, А.П.Греков, В.Я.Веселов, К.О.Коропачинська. Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України. № 99042154. Заявл. 16.04.1999; Опубл. 17.03.2003. Бюл. № 3. - притотип. [3] Савельєв Ю.В., Веселов В.Я., Сухорукова С.А., Брикова О.М., Гібридні полімерні системи поліуретан-полісахарид/ Вопросы химии и хим.технологии. - 2003. - № 6. - С. 100-103. 7 [4] WO/2007/136176,1С A61L 15/10 (2006.01). Polyurethane foam dressing comprising drugcontaining layer and method for manufacturing the same / KimW.Il, KangJ.Yl. - Publ. 29.11.2007. [5] Шапиро Д.К. Практикум по биологической химии / Под ред. Вечера А.С. Минск: Высш. школа, 1976. - 288 с. [6] Методы экспериментальной микологии. Справочник. - К.: Наук.думка, 1989. - 540 с. [7] ГОСТ 9. 048 - 9.053-75 (91). Материалы и изделия. Методы испытания на микробиологическую устойчивость. Таблиця 1 Динаміка вивільнення дисахариду лактози із біосуміснісного, бактерицидного та деградабельного пінополіуретану на основі прекурсору ТДІ:Л=4:3 у дистильовану воду, мас. ч. Час, год. Вміст лактози в ППУлактоза 0 1 2 3 6 24 48 120 240 360 100 86,4 82,3 80,8 76,0 67,8 65,2 64,8 59,8 59,4 Масова частка вивільненої лактози З початку досліду За поточний період 0 0 13,6 13,6 4Д 17,7 1,5 19,2 4,8 24,0 8,2 32,2 2,6 34,8 0,4 35,2 5,0 40,2 0,4 40,6 4 UA 98733 C2 Таблиця 2 Склад пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом, мас. ч. Прекурсор (ТДІ+ДС) ДА ДН № ППДА ЛЛЛУПКЕП- Вазелін. ТДІ: ТДІ: П-7 Вода О.О Б ОО ТДІ:Л- ТДІ:М- ТДІ:М- ТДІ:Сзразка 2200 -800 3003 5003 2502 606/2 2 масло ЛСКО Х 4:3 2:1 4:3 2-.1 2:1 4:3 1 100 - 25,2 2,4 4,0 2,4 0,8 3,2 2,7 96,0 2 100 - 25,2 2,4 4,0 2,4 0,8 3,2 2,7 - 240,8 3 100 637 7.5 20 50 15 5.0 - 36 600 4 - 100 637 7,5 50 15 5,0 20 36 1505 5 - 100 637 7,5 50 15 5,0 20 36 585 6 - 100 637 7,5 20 50 15 5,0 - 36 1460 7 - 100 125 9,5 9,5 14 9.5 2,0 - 36 381 8 - 100 189 3,7 4,4 8,2 4,4 0,92 - 11,2 443 Таблиця 3 Результати встановлення бактерицидної активності зразків пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом № зразка ППУ Прототип 1 2 3 4 5 6 7 8 Тест-культури/Зона інгібування, мм Е. СОІІ АТС 25922 11 11 14 13 15 15 1 14 14 15 Е. СОІІ 150 Klebsiella. pneumon. 6447 S. aureus 180 10 12 15 14 15 14 13 12 14 10 13 15 15 15 14 15 13 15 9 14 12 11 12 11 12 10 12 Pseudomonas aeruginosa 8 8 10 10 11 11 12 11 13 Proteus mirabilis F403 Proteus mirabilis 6054 Proteus vulgari s 8718 9 14 17 16 19 17 18 17 19 8 13 14 14 14 13 14 12 14 9 12 20 21 22 21 23 21 22 Таблиця 4 Встановлення природної контамінації і дії мікодеструкторів (пліснявих грибів) пінополіуретанів, отриманих запропонованим способом № зразка ППУ Прототип 1 2 3 4 5 6 7 8 Оцінка дії мікодеструкторів (росту грибів, бали) На зразках до початку У вологій камері На живильному досліду середовищі 1 1-2 2 1 2 3 1 2 4 1 2 3 1 2 4 1 2 4 1 2 4 1 2 4 1 2 4 5 5 UA 98733 C2 Таблиця 5 Визначення деструкції ППУ, отриманих запропонованим способом № зразка ППУ Прототип 1 2 3 4 5 6 7 8 Значення деструкції ППУ після 30-добової витримки в різних середовищах, % мас. Деструкція під впливом Деструкція під впливом Деструкція під впливом природної контамінації та природної контамінації та природної контамінації вологої камери живильного середовища Розчин 0,1Н Розчин 0,1Н Розчин 0,1Н Розчин 0,1Н Розчин 0,1Н Розчин 0,1Н НСl KОН НСl KОН НСl KОН 1,5 1,0 5,08 3,4 5,15 3,59 20,66 22,96 7,96 12,59 17,2 22,96 26,34 26,54 29,93 28,71 35,65 29,65 20,83 23,17 8,12 12,48 17,92 23,21 26,31 26,88 30,14 29,21 35,78 29,31 21,11 23,35 8,56 13,24 18,11 22,29 26,90 26,81 30,48 29,27 36,35 29,43 20,58 22,97 8,43 13,56 18,43 23,89 26,78 26,64 30,12 29,26 36,67 29,34 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 15 1. Спосіб одержання біосумісних бактерицидних пінополіуретанів взаємодією поліефірної і ізоціанатної складових, води, каталізаторів амінного та оловоорганічного типу, стабілізаторів піни, бактерициду, який відрізняється тим, що як амінний каталізатор застосовують трис(диметиламінометил)фенол УП-606/2 або діазобіцикооктан, як оловоорганічний каталізатор застосовують октоат олова, як поліефірну складову застосовують поліестери та поліетери молекулярної маси 500-5000, як бактерицид застосовують 1,4-ді-N-оксид-2,3біс(оксиметил)хіноксалін, як ізоціанатну складову застосовують прекурсор - продукт взаємодії 2,4(2,6)-толуїлендіізоціанату (ТДІ) і дисахариду (ДС) в мольному співвідношенні ТДІ:ДС =2:1 і 4:3, відповідно. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як дисахарид застосовують речовину, вибрану із групи: лактоза (моногідрат), мальтоза (моногідрат), сахароза. 6 UA 98733 C2 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7