Спосіб виробництва ламінату

Реферат: Винахід стосується способу виробництва декорованого ламінату з пластиноподібною несучою основою із натурального дерева або деревного похідного матеріалу, декоративним шаром на щонайменше одній стороні несучої основи та шаром покриття із амінопласту на декоративному шарі, що включає етапи: нанесення декоративного шару; накладення шару із водного розчину амінопласту початкової стадії обробки для формування шару покриття на декоративному шарі; як мінімум, часткове просушення шару покриття; отвердження амінопласту під впливом тиску та тепла, при цьому спочатку наносять складову частину розчину амінопласту початкової стадії обробки і утворений таким чином частковий шар просушують, і потім цю операцію повторюють щонайменше двічі, щоб сформувати остаточний шар покриття. UA 98992 C2 (12) UA 98992 C2 UA 98992 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід стосується способу виробництва ламінату, зокрема ламінату з несучою основою на базі деревних похідних матеріалів, з декором та шарами, що містять амінопласти. Такі ламінати широко використовуються, наприклад, для підлог, стінових та стельових облицювань, робочих поверхонь панелей і меблів. Декор може імітувати, наприклад, інші матеріали, такі як дерево, кераміка, натуральний або штучний камінь, або враховувати художні чи практичні особливості призначення. За звичай декор захищений від зносу більш або менш прозорим термореактопластичним шаром покриття. Прийнято обладнувати верхню поверхню цього декору структурою, що відповідає імітованому декором матеріалу і позначається торговою назвою як Synchronpore (Синхронпора). Існуючий до цього часу рівень технічного розвитку дозволяв використання по суті двох різних груп матеріалів для шарів покриття. Так звані лакові шари формують із складів, які містять полімеризовані і/або здатні до зшивання під дією тепла і/або випромінювання та отвердіваючі завдяки цьому компоненти, такі, наприклад, як акрилати, епоксиди, малеіміди. Друга використовувана для шарів покриття група матеріалів включає так звані амінопласти. Під цим розуміють продукти поліконденсації із карбонільних сполук, зокрема формальдегід, і сполуки, що містять аміногрупи, як, наприклад, карбамід, меламін, уретан. Для виготовлення шарів у ламінаті традиційно використовують водні розчини продуктів конденсації із карбонільної сполуки і амін з надлишком карбонільної сполуки, які при висиханні та нагріванні зшиваються у термореактопластичну структуру. Через те що як наявна як розчинний засіб, так і утворювана при реакції конденсації вода видаляється у вигляді пари, отвердження повинне проводитися, як мінімум, в основному у пресі, з тим щоб виріб одержав бажану твердість та якість верхньої поверхні. Хоча ламіновані шари із амінопластів мають чудову стійкість проти сонячного та електричного світла, забруднення, різних агресивних середовищ розчинів та впливу високих температур, проте вони є порівняно ламкими. І тому вже давно прийнято зміцнювати їх волокнистими матеріалами, як, наприклад, папір і/або лист із а-целюлози. Це здійснюється, наприклад, тим, що декор друкують на папері, який потім просочують амінопластом, і тим, що для шару покриття використовують так званий оверлей із так само насиченого амінопластом паперу. Однак після пресування та ствердження наповнювач із целюлозних волокон залишається перебувати у шарі покриття і може перешкоджати розпізнаванню декору. Іншими недоліками паперу оверлею є високі витрати через виготовлення та зберігання на складі необхідного запасу, а також обмежений строк служби просоченого амінопластом паперу. Тому у патентній заявці ЕР 21588 запропоновано використовувати як шар покриття без целюлози модифіковану полівініловим спиртом меламін-формальдегідну смолу. Проте у ній мова йде про спеціальний продукт з високими витратами на виробництво та складське зберігання і обмеженим строком служби. Щоб підвищити зносостійкість готового ламінату, що особливо є важливим для використання, зокрема, як настил для підлоги, вже давно тонкодисперсну міцну тверду речовину, таку, наприклад, як діоксид кремнію, оксид алюмінію, карбід кремнію, нітрид бору, вносять в один або декілька шарів, що складають ламіновану структуру. Наприклад, ця міцна тверда речовина може бути включена в просочений смолою або лаком декоративний папір або папір оверлею (наприклад, патентна заявка WO 2005/042644-A1), або при виготовленні структури шару нанесена як дисперсія (наприклад, документ DE 20 2005 008 692 U2), або посилана у сухій формі (документи ЕР 12 49 322, WO 2005/042644-A1). Однак є небажаним, щоб частки твердої речовини виступали назовні із самого крайнього шару ламінованої структури, тому що цим можуть погіршуватися зовнішній вигляд та тактильне відчуття виробу і пошкоджуватися пристрої обробки, наприклад, преси. А тому у розвитку технології недалекого минулого для удосконалення ламінованих шарів перевага надається лакам, що стверджуються випромінюванням, перед амінопластами. Так, у патентній заявці WO 2007/042258 запропоновано для виготовлення з меншими витратами плитки з декоративною верхньою поверхнею та високими параметрами проти стирання наносити на декоративну поверхню лак, поміщати на нього зносостійкі частки, накладати наступний шар лаку і нанесені шари лаку стверджувати. Ствердження лаків здійснюють переважним чином ультрафіолетовим випромінюванням. Під час ствердження шари лаку покриті структурованою плівкою, що ізолює також від атмосферного кисню, який міг би негативно вплинути на процес отвердження. Покриті лаком ламінати описані також у спеціальній літературі (Parkettmagazin 5/2007, стор. 49-51). Такі ламінати мають поверх надрукованого декору декілька шарів лаку; спочатку таких, що містять корунд, потім лаки, які піддають шліфуванню та шпаклюванню, лак покриття та пористу структуру покриття. Спосіб та пристрій для виготовлення таких ламінатів розкриті у 1 UA 98992 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 патентній заявці WO 2006/037644-A2. Пристрій включає в себе декілька блоків обробки, кожен з яких, з свого боку, включає валик для нанесення покриттів, та блок заключної обробки, який теплим повітрям або випромінюванням діє на нанесений шар лаку для, як мінімум, часткового його просушування та отвердження. Завдяки друкуванню декору і використанню ґрунтувального та покривного шарів із стверджуваного випромінюванням лаку ці ламінати більше не потребують вмісту компонентів целюлози. Лаковані поверхні описаних ламінатів мають бути еластичнішими, ніж поверхні ламінатів з шарами із меламінової смоли та відчуватися теплішими на дотик. Документ DE 20 2005 008 692 U2 описує панель із деревного матеріалу з покриттям верхньої поверхні із ґрунтовки та скомпонованим на її основі щонайменше одним шаром лаку. Для запобігання формуванню небажаних структур у поверхні, як, наприклад, нерівномірної структури слідів притискання валика або бугристості за ефектом "апельсинової шкірки", пропонується наносити лак кількома тонкими шарами, причому кожен вже нанесений шар желатинують, тобто частково структурують. А втім ламінати на основі амінопласту все ж таки мають переваги перед ламінатами з шарами із лаку. Так, у даний час витрати на придбання сировини для лаків переважають витрати на виготовлення амінопластів. Крім того, якості поверхні та точності внутрішньої обробки можна краще додержуватися за допомогою відповідного процесу пресування, а процес отвердження не залежить від впливу атмосферного кисню. Звідси постає необхідність удосконалити спосіб виробництва декоративних ламінатів таким чином, щоб його можна було виконувати з меншими витратами та більш гнучко пристосовуючи до нових досягнень науки і техніки та потреб споживачів і одержувати ламінати з кращими властивостями. У патентній заявці ЕР 472036 розкрито декоративні ламінати, у яких суміш з меламінформальдегідними смолами та частками оксиду алюмінію наносять на декоративний папір. Просочений таким чином папір, у свою чергу, занурюють у суміш або чисту меламінформальдегідну смолу, при цьому кількість нанесення дозують за допомогою підхожого засобу, наприклад, скребкового валика. Після цього ламінат зміцнюють під дією тиску та тепла. Цим так званим способом покриття "вогким по вогкому" одержують верхні ламіновані поверхні з підвищеною стійкістю проти механічного навантаження. Це, однак, не дозволяє надійно запобігти тому, щоб частки оксиду алюмінію не виступали з верхньої поверхні. Винахід має своєю метою задачу надати спосіб, яким би можна було просто та економічно вигідно виробляти декоровані ламінати з несучою основою пластиноподібної форми із натурального дерева або деревного похідного матеріалу, з декоративним шаром щонайменше на одній стороні несучої основи та шаром покриття із амінопласту на декоративному шарі без застосування целюлозовмісного оверлею з високою якістю та відмінними механічними властивостями. Ця задача вирішується способом за основним пунктом формули винаходу. А саме, було визнано, що механічні властивості амінопласту у шарі покриття будуть високими навіть без застосування целюлозовмісного оверлею, якщо шар покриття наносити із водного розчину амінопласту у декілька часткових шарів, кожен з яких після нанесення просушується. Завдяки цьому просушуванню в'язкість нанесеного часткового шару, внаслідок збільшення вмісту твердої речовини, підвищується настільки, що при накладенні наступного часткового шару інші часткові шари, що лежать під ним, не пошкоджуються. Натомість при цьому просушуванні ще не відбувається отвердження та зшивання через поліконденсацію. Згідно з винаходом наносять щонайменше три, переважно від чотирьох до шести часткових шарів. Терміни амінопласт та меламін-формальдегідна смола для спрощення в рамках цієї заявки використані як для розчинів початкових стадій обробки з незначним ступенем полімеризації, так і для просушених та термооброблених отверджених продуктів. Спеціалістові буде нескладно зрозуміти із контексту, про що конкретно йдеться. Пластиноподібна несуча основа складається із натурального дерева або деревного похідного матеріалу, переважно деревоволокнистої плити середньої (MDF) або високої (HDF) щільності. Переважними розмірами є приблизно 2×3 м при товщині приблизно від 5 до 25 мм. Для нанесення часткових шарів можна використовувати будь-який відомий спосіб нанесення покриттів, як, наприклад, покриття поливанням, розпилювальне покриття, покриття занурюванням. Особливо переважним є спосіб нанесення покриття валиком, причому кількість нанесення можна регулювати ракелями і/або поверхнями растрової сітки. Просушування шарів здійснюють переважно у потоці теплого повітря і/або інфрачервоним випромінюванням. У кожному випадку доцільно видаляти спрямованим поверх пластини потоком повітря водяну пару, що випаровується із часткового шару. Температура на верхній 2 UA 98992 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 поверхні часткового шару не повинна бути більш, ніж на 20° К вищою над температурою оточуючого середовища - цим самим не відбувається отвердження. Із відомих амінопластів особливо перевага надається меламін-формальдегідним смолам. Підхожі продукти зазвичай можна знайти у широкому продажі. Але використовуваними згідно з винаходом можуть бути й інші амінопласти, як-то, наприклад, карбамід-формальдегідні смоли. Переважним є використовувати розчин амінопласту з щонайменше 60 ваг. % твердої речовини. Внаслідок просушування вміст твердої речовини у нанесеному частковому шарі повинен зростати на величину понад 80 ваг. %. В'язкість нанесеного розчину амінопласту знаходиться переважно в діапазоні між 100 та 200 мПас. Особливо переважним є наносити перший частковий шар з меншою в'язкістю, а наступні часткові шари на нього з більшою в'язкістю, тобто підвищувати в'язкість з кожним наступним шаром. В'язкість розчину амінопласту також може встановлюватися вищою засобами загущення, наприклад, полісахаридами, як-то ксантанова смола. У переважній формі виконання згідно з винаходом з першим частковим шаром наносять частки міцного твердого матеріалу. Ці частки після повного нанесення шару покриття укладають в нього. Після отвердження ламінату вони сприяють поліпшенню стійкості до стирання. Можливо диспергувати ці частки у розчині амінопласту для першого часткового шару. При цьому слід враховувати, що частки можуть привести до підвищеного зносу пристрою нанесення покриття. Наприклад, задля підвищення стійкості до зносу можна використовувати валик для нанесення покриття із кераміки. Переважно частки можна також перед просушуванням першого часткового шару посипати на нього. Може бути доцільним включати частки твердої речовини також й у другий частковий шар, поки вони не будуть надійно покриті наступними частковими шарами. Як міцна тверда речовина мається на увазі, зокрема, оксид алюмінію, діоксид кремнію, карбід кремнію і нітрид бору. При виборі кольору твердої речовини його обирають таким, щоб він різко не виділявся від декору. Величина часток може складати від 30 до 250 м. Переважна середня величина часток міцної твердої речовини знаходиться в межах 180 та 220 м. Кількість міцної твердої речовини, що використовується, доцільно мати в межах приблизно 10 та 50, переважно від 15 до 20 грамів на квадратний метр. Товщини часткових шарів розраховують переважно такими, щоб перший частковий шар був тоншим за середню величину часток твердої речовини. У цьому випадку частки спочатку виступають з часткового шару. Але в результаті висихання вони фіксуються у своєму вертикальному положенні. Наступні часткові шари тепер заповнюють проміжки між частками і укладаються на раніше нанесені часткові шари. Після нанесення всіх часткових шарів товщина всього шару покриття стає тоді більшою, ніж величина часток, так що частки повністю укладаються у шарі покриття. Тепер вже стає неможливим, щоб окремі частки небажано виступали назовні з шару покриття. Кожен із часткових шарів може бути однакової або різної товщини. Оптимальний діапазон товщини шару знаходиться між 20 та 60 м, відповідаючи масі нанесеної вологої композиції приблизно від 40 до 120 г на квадратний метр. Для поліпшення захисту від поверхневих подряпин, як мінімум, в останній, розташований зовні частковий шар можуть бути включені наночастинки. Вони складаються переважно із оксиду алюмінію або діоксиду кремнію і мають переважно величину від 5 до 100 нм. Використання таких наночастинок для захисту від подряпин відоме саме по собі. Однак оскільки вони діють лише на верхній поверхні, економічно вигідно застосовувати їх тільки у зовнішньому частковому шарі. Для захисту від подряпин можуть також, як мінімум, у крайній частковий шар включатися мастильні засоби, як-то полівініловий спирт або поліетиленглікольстеарати, самостійно чи у комбінації з наночастинками. В принципі можливим є перед накладенням шару покриття відомим способом настилати просочений полімером декоративний папір на одній стороні пластиноподібної несучої основи. Однак краще декоративний папір або одноколірний папір, відповідно, без просочення накладати на шар із рідкого клею, раніше нанесений на несучій основі. Цей папір можна притискати та прикріплювати на несучій основі за допомогою каландрового валика. Переважно клей приводять до тужавіння теплом. Він тоді може затвердівати наприкінці операції або під впливом нагрітого каландрового валика, або під час ствердження амінопласту шару покриття під тиском та теплом. Як клей придатна, наприклад, комбінація карбамід-формальдегідного клею 1206 з закріплювачем 2547 фірми Akzo Nobel. При цьому переважно спочатку наносять розріджений шар закріплювача і після цього клей з необхідною товщиною шару, на який безпосередньо може 3 UA 98992 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 накладатися папір. Декоративний папір або одноколірний папір при цьому краще обробляти котком, що є значно простішим, ніж ручне наклеювання листового матеріалу. Якщо використовується одноколірний, зокрема білий папір, то він може служити як основа для прямого друкування декору. Потім вже не потрібно накладати інші покриття, як, наприклад, ґрунтовку або перший шар валиком, як основу для друкування, як описано у рівні техніки. Для друкування можна застосовувати будь-який відомий спосіб, наприклад, глибокий друк, непрямий глибокий друк, флексографічний друк, офсетний друк. Переважним є застосовувати цифровий метод друку, при якому декор може використовуватися у записаній в пам'ять комп'ютера цифровій формі, зокрема струминний спосіб друку. Описаним способом можна виготовляти декорований ламінат, який або на одній, або на обох сторонах пластиноподібної несучої основи має по декоративному шару та шару покриття. Однак у більшості випадків достатньо передбачити декоративний шар та шар покриття лише на одній стороні несучої основи. У цьому випадку зазвичай на іншій стороні наносять стабілізуючий шар, так звану протитягу, з тим щоб запобігти деформації ламінату при зміні температур та вологості повітря внаслідок різних реагувань на них несучої основи та амінопласту. Особливо економічно вигідно здійснювати спосіб згідно з винаходом, коли цей стабілізуючий шар наносять одночасно з нанесенням декоративного шару та накладенням шару покриття. Це переважно може здійснюватися тим, що наносять також і стабілізуючий шар у вигляді кількох часткових шарів із амінопласту, причому кожен частковий шар перед накладенням наступного часткового шару просушують щонайменше настільки, щоб він не пошкоджувався через накладення наступного шару. Особливо переважно кожен частковий шар стабілізуючого шару можна наносити та просушувати одночасно з частковими шарами шару покриття. Для подальшого надання стійкості стабілізуючому шару перед його нанесенням на протилежній декоративному шару стороні пластиноподібної несучої основи можна наклеювати шар паперу. Переважно це здійснюється одночасно і аналогічним способом з накладенням декоративного паперу або одноколірного паперу на декоративній стороні несучої основи. Після нанесення декоративного шару, повного шару покриття і, при необхідності, стабілізуючого шару на пластиноподібній несучій основі ламінат під тиском нагрівають. Внаслідокцього відбувається зшивання та ствердження амінопласту. Для цього особливо придатними пристроями є, з одного боку, преси короткого циклу пресування, так звані короткотактові (КТ-преси), і, з іншого боку, двострічкові преси. Типові значення тиску та 2 температури на оброблюваному виробі є приблизно від 20 до 60 кН/см та від 160 до 180 °C. Під час пресування поверхнею прес-форми, що контактує з ламінатом, і формується структура верхньої поверхні ламінату. Для цього у преси можуть вкладатися одномірні або нескінченні плівки для тиснення. Структура верхньої поверхні може відомим способом узгоджуватися з декором декоративного шару. Це полегшується тим, що декор не дає усадку завдяки просоченню паперу. Залежно від плівки для тиснення можна формувати як дзеркальноглянцеві, так і матові поверхні, а також узгоджувані з декором, що імітує натуральний матеріал (дерево, камінь тощо), позитивні або негативні пори. Декоративний папір або одноколірний папір, як правило, при прикріпленні за допомогою рідкого клею на пластиноподібній несучій основі спочатку просочують не клеєм. Проступаючі місцями плями клею могли б навіть зіпсувати зовнішній вигляд декору у готовому ламінаті. Тільки при пресуванні ламінованої структури під нагрівом папір несподіваним чином надійно та рівномірно просочується амінопластом і утворює з несучою основою та шаром покриття єдину міцну текстуру. Завдяки цьому існує відповідне співвідношення між декором та структурою верхньої поверхні плівки для тиснення, так що, наприклад, для цифрового друкування декору може використовуватися той самий набір даних, що й при обробці плівки для тиснення. Виготовлені за способом згідно з винаходом декоровані ламінати відрізняються високою міцністю, приємним відчуттям на дотик та чітким малюнком декору. Спосіб згідно з винаходом надає можливість, зокрема, виготовлення з меншими витратами та більш гнучко пристосованих до нових можливостей виробництва та потреб споживачів декорованих ламінатів. Зокрема, заміна целюлозовмісного оверлею кількома частковими шарами амінопласту знижує витрати матеріалу, тому що тепер більше не потрібна попередня робоча операція просочення оверлею і відпадає необхідність контрольованого складського зберігання оверлею, строк придатності якого щодо зберігання є досить обмеженим. Також скорочуються витрати підготовчо-заключного часу при зміні виробів, завдяки чому можна більш гнучко організовувати виробництво та скоротити запас готового продукту на складі. Застосування декоративного паперу або одноколірного паперу без просочення надає можливість використання менш витратних паперів з меншою однорідною вагою. Відповідне 4 UA 98992 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 спрощення та зниження витрат можна реалізувати при стабілізуючому шарі, зокрема, якщо його наносити одночасно з шаром покриття. Приклад виконання 1 MDF-плити розміром приблизно 2×3 м очищають, шліфують і темперують. За допомогою валкової ламінаторної установки наносять кислий закріплювач для карбамід-формальдегідного клею (закріплювач 2547-Akzo Nobel) при температурі оточуючого середовища з масою 2 нанесення від 5 до 8 г/м і злегка просушують інфрачервоним випромінювачем, так щоб шар міг протистояти наступному нанесенню валиком клею (карбамід-формальдегідного клею 1206-Akzo 2 Nobel) з масою нанесення від 30 до 40 г/м . На ще сирий клей накладають з прокатуванням 2 котком папір з друкованим декором і спресовують у каландрі з тиском 160 кН/см та температурою валика 190 °C. Після цього у зазорі між окремими плитами обрізають папір. Зазор між окремими плитами, що вводяться у каландр, регулюють так, що декоративний папір точно по регістру укладається на кожній плиті. Проступанню рідкого клею крізь папір запобігають шляхом належного регулювання маси нанесення та в'язкості клею. Плити можна потім пропускати через лощильний каландр і/або очищувати щіткою для видалення налиплого пилу. Плити горизонтально переміщають далі. Тепер на декоративний папір на верхній стороні плити за допомогою валика для нанесення покриття (з метою меншого стирання передбаченого із кераміки) наносять шар меламінової смоли у воді, що містить частки оксиду алюмінію (корунду) з середньою величиною 180-220 м. В'язкість розчину смоли складає 120 мПас при 2 вмісті твердої речовини 60 ваг. %. Маса нанесення розчину смоли складає приблизно 50 г/м , 2 маса нанесення корунду - 15-20 г/м . Нанесеного шару смоли не вистачає, щоб повністю покрити корундові частки. Маса нанесення смоли відповідає товщині шару приблизно у 40 м 3 (густина 1,25 г/см ). За допомогою інфрачервоного випромінювача нанесений шар смоли просушують доти, поки його поверхня не стане зовсім сухою та не існуватиме достатнє прилипання на декоративному папері. При цьому потік повітря спрямовують поверх верхньої поверхні шару смоли. Одночасно з нанесенням смоли на верхню сторону подібне покриття, але без корунду, наносять та просушують на нижній стороні плити як стабілізуючий шар. Плита при переміщенні лежить спочатку на повітряній подушці, а після підсихання у крайній ділянці на вузьких роликах. 2 Після просушування наступний шар масою приблизно 50 г/м водної меламінової смоли наносять на декоративну сторону та на нижню сторону і знов просушують. Цю операцію повторюють ще до трьох разів. В результаті цього шар смоли має тепер товщину до 250 мм і покриває частки корунду повністю. Тепер покриту робочим шаром та стабілізуючим шаром плиту кладуть у КТ-прес і пресують приблизно 10-15 сек. при температурі пластин преса у приблизно 200 °C (відповідно близько 2 160 °C на виробі) та тиску у 35-40 кН/см . При цьому витискається рельєф верхньої поверхні, відповідний декору (пориста структура Synchronpore). Приклад виконання 2 MDF-плити розміром приблизно 2×3 м очищають, шліфують і темперують. За допомогою валкової ламінаторної установки наносять кислий закріплювач для карбамід-формальдегідного клею (закріплювач 2547-Akzo Nobel) з масою нанесення близько 8 грамів на квадратний метр при температурі оточуючого середовища і злегка просушують інфрачервоним випромінювачем. На нього знов валиком наносять шар клею масою близько 40 г на квадратний метр (карбамідформальдегідний клей 1206-Akzo Nobel). На ще сирий шар клею накладають з прокатуванням котком базовий папір для друку кремового кольору з цупкістю 60 г на квадратний метр і 2 спресовують у каландрі з тиском 160 кН/см та температурою валика 190 °C, при яких клей щонайменше частково тужавіє. При цьому зовнішня поверхня паперу залишається незмінною, тобто клей на ній не проступає. Після цього папір обрізають у зазорі між плитами. Плити відразу переміщають до друкувальної позиції обробки, у якій методом непрямого глибокого друку друкують перший колір декору. У наступних друкувальних позиціях наносять другий та третій кольори, при цьому короткочасного провіювання повітрям в інтервалі між позиціями достатньо, щоб друковані кольори могли просохнути. Тепер наносять розріджений шар меламін2 формальдегідної смоли (MFH, близько 10 г/м ) і просушують інфрачервоним випромінювачем доти, поки поверхня не стане абсолютно сухою. У цьому стані плити можна штабелювати і/або зберігати на складі. Подальша обробка декорованих плит здійснюється або безпосередньо після друку (без нанесення розрідженого MFH-шару), або після нанесення цього шару та зберігання на складі шляхом накладання шару покриття, як описано у прикладі виконання 1. 60 5 UA 98992 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 1. Спосіб виробництва декорованого ламінату з пластиноподібною основою із дерева або матеріалу на основі дерева, декоративним шаром на щонайменше одній стороні основи та шаром покриття із амінопласту на декоративному шарі, що включає наступні етапи: - накладення декоративного шару; - нанесення шару із водного розчину амінопласту для формування поверхневого шару на декоративному шарі; - щонайменше часткове просушування поверхневого шару; - отвердження амінопласту під впливом тиску та тепла, який відрізняється тим, що спочатку наносять частину розчину амінопласту і утворений таким чином частковий шар просушують, при цьому зростання в'язкості нанесеного часткового шару не призводить до затвердіння або утворення поперечних зв'язків, потім цей етап повторюють щонайменше двічі для утворення остаточного поверхневого шару. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що просушування часткових шарів здійснюють інфрачервоним випромінюванням і/або теплим повітрям. 3. Спосіб за будь-яким з п. 1 або 2, який відрізняється тим, що амінопластом є меламінформальдегідна смола. 4. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що водний розчин амінопласту використовують з більш ніж 60 ваговими відсотками твердої речовини. 5. Спосіб за п. 4, який відрізняється тим, що нанесені часткові шари просушують кожен на більш ніж 80 ваг. % твердої речовини. 6. Спосіб за п. 4 або 5, який відрізняється тим, що в'язкість розчину амінопласту складає від 100 до 200 мПас. 7. Спосіб за будь-яким з пп. 4-6, який відрізняється тим, що в'язкість часткових шарів зростає з кожним наступним шаром. 8. Спосіб за будь-яким з пп. 1-7, який відрізняється тим, що щонайменше з першим нанесеним частковим шаром наносять частки міцної твердої речовини. 9. Спосіб за п. 8, який відрізняється тим, що частки міцної твердої речовини дисперговані у розчин для першого часткового шару. 10. Спосіб за п. 8, який відрізняється тим, що частки міцної твердої речовини посипають на перший частковий шар перед його просушуванням. 11. Спосіб за будь-яким з пп. 8-10, який відрізняється тим, що міцна тверда речовина вибрана із оксиду алюмінію, діоксиду кремнію, карбіду кремнію, нітриду бору. 12. Спосіб за будь-яким з пп. 8-11, який відрізняється тим, що середня величина часток міцної твердої речовини складає від 180 до 220 мм. 13. Спосіб за будь-яким з пп. 8-12, який відрізняється тим, що товщина першого часткового шару менше, ніж середня величина часток міцної твердої речовини, тоді як товщина всього шару покриття більше, ніж ця величина часток. 14. Спосіб за будь-яким з пп. 1-13, який відрізняється тим, що, як мінімум, в останньому частковому шарі включені наночастинки. 15. Спосіб за п. 14, який відрізняється тим, що наночастинки складаються із оксиду алюмінію або діоксиду кремнію. 16. Спосіб за п. 14 або 15, який відрізняється тим, що наночастинки мають величину від 5 до 100 нм. 17. Спосіб за будь-яким з пп. 1-16, який відрізняється тим, що для нанесення декоративного шару на пластиноподібну основу наносять шар із рідкого клею і на нього накладають декоративний папір. 18. Спосіб за будь-яким з пп. 1-16, який відрізняється тим, що для нанесення декоративного шару на пластиноподібну основу наклеюють одноколірний папір, на якому перед накладенням шару покриття друкують декор. 19. Спосіб за п. 17 або 18, який відрізняється тим, що для наклеювання декоративного паперу або одноколірного паперу застосовують карбамід-формальдегідний клей. 20. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що для друкування застосовують спосіб прямого або непрямого глибокого друку, флексографічного друку, офсетного друку або цифровий метод друку. 21. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що друкування здійснюють методом струминного друку. 6 UA 98992 C2 5 10 22. Спосіб за будь-яким з пп. 1-21, який відрізняється тим, що одночасно з нанесенням декоративного шару та накладенням поверхневого шару на протилежну декоративному шару сторону пластиноподібної основи наносять стабілізуючий шар. 23. Спосіб за п. 22, який відрізняється тим, що стабілізуючий шар формують із кількох часткових шарів амінопласту, кожен з яких просушують перед нанесенням наступного часткового шару. 24. Спосіб за п. 23, який відрізняється тим, що часткові шари стабілізуючого шару накладають та просушують одночасно з частковими шарами поверхневого шару. 25. Спосіб за пп. 22-24, який відрізняється тим, що перед нанесенням стабілізуючого шару на протилежній декоративному шару стороні пластиноподібної основи настилають шар паперу. 26. Спосіб за будь-яким з пп. 1-25, який відрізняється тим, що за допомогою непроникного клею приєднують додатковий декоративний шар і під час затвердіння просочують його амінопластом. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7