Спосіб лікування ентеральної недостатності

Винахід належить до медицини, а саме до хірургії, і стосується лікування ен-теральної недостатності. Патогенез Інтоксикації при перитоніті, гострій кишковій непрохідності складний І включає багато компонентів і є одною з головних причин, яка приводить до поліорганної недостатності І смерті. В умовах пареза кишечника недостатності мікроциркуляції, кишковий вміст в результаті порушення порожнинного І пристіночного травлення, посиленого розмноження мікрофлори, активації гнильних І бродільних процесів носить токсичний характер. Поступлення токсичних речовин, мікробів І їх токсинів в кров'яне та лімфатичне русло значно посилює ендогенну Інтоксикацію. Розвивається ентереальна недостатність І кишечник стає ще одним джерелом інтоксикації поряд з черевною порожниною. Відомий спосіб лікування ентеральної недостатності (авт. св. № 833230, Милонов О.Б., Тоскин К.Д., Жебровский В.В. "Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии". - М.: Медицина, 1990. - С. 76-77). Спосіб заключається в тому, що дренують не всю тонку кишку, а її проксимальний і дистальний відділи з послідуючим ретроградним капельно-проточним промиванням сольовими і антисептичними розчинами. Недоліком його є те, що неможливо добитися повної декомпресії кишечного вмісту при частковому Π дренуванні. Проблематичне виділення кишечного вмісту через назогастральний зонд при введенні 1-1,5 л рідини ретроградно через цекостому, Пасивне капельно-проточне зрошення не забезпечує достатній кишечний діаліз, не покращує мікроциркуляції в стінці кишки, відсутнє примінення сорбентів. Крім цього підвищення в порожнині кишечника при одноразовому введенні 1,5 л рідини може привести до неспроможності кишкових швів при наявності таких. В основу винаходу поставлена задача: створити такий спосіб, який забезпечує ева-кувацію кишечного вмісту з паретичної кишки, відновлює ранню моторику, покращує мікроциркуляцію в стінці кишки, зменшує кількість мікроорганізмів в порожнині кишечника, сприяє порожнинному І пристіночному травленню та знижує ендогенну інтоксикацію організму. Для цього під час операції виконується Інтубація всього тонкого кишечника, а в післяопераційному періоді проводиться активний кишковий діаліз гемодезом, реополіглюкіном і ентеросорбція розчином полісорба. Спосіб виконують слідуючим чином: під час операції весь тонкий кишечник Інтубується довгим до 2 м зондом (назо-гастроінтестінально, або ретроградно через цекоапендикостому). Зразу після операції поводиться кишечний діаліз і ентеросорбція. Кишечний діаліз виконується фракційним способом гемодезом і реополіглюкіном. В кишковий зонд шприцом Жане вводиться гемодез 200 мл, реополіглюкін 200 мл. Після кожного одноразового введення розчину через 10-15 хвилин зонд підключається до електровідсмоктувача, який працює в перемінному режимі (автоматично включається І виключається через кожних 10 с, створюючи при цьому незначний від'ємний тиск 20 мм. рт. ст. Після закінчення аспірацій вводиться 200 мл 1% водного розчину полісорба з експозицією 5 -10 хв. Кишковий вміст з сорбентом також видаляється за допомогою електровідсмоктувача. Препарати вводили в кишечник послідовно (гемодез, реополіглюкін, полісорб) через кожних 15 хв після закінчення активної декомпресії. При такому лікуванні ентеральної недостатності отримували до 800 мл кишкового вмісту протягом 1 год. Процедуру повторювали 3-4 рази на добу. Інтестінальне лікування проводиться до повного відновлення перистальтики, відходження газів І покращення загального стану. Приклад, Хворий Б., 27 років, госпіталізований в клініку через 48 год після захворювання. З клінікою перитоніту операція - нижня середина лапаротомія. Червоподібний паросток деструктивно змінений з перфорацією. Виконана апен-дектомія, санація черевної порожнини з дренуванням Π в правій і лівій здухвинній ділянках. Черевна стінка зашита. Післяопераційний період протікав тяжко. Через 4 доби встановлено розвиток післяопераційного перитоніту. Виконана репаратомія. В черевній порожнині до 200 мм густого гною. Петлі тонкого кишечника роздуті до 6 см, в діаметрі покриті на всьому протязі товстим шаром фібріну. Між петлями розкритий абсцесе. Сформована цекостома, через неї ретоградно весь тонкий кишечник інтубований довгим, до 2 м, зондом. Черевна порожнина дренована в правому і лівому підребер'ї, правій і лівій здухвинній ділянках. Черевна порожнина промита. Післяопераційна рана зашита наглухо. В післяопераційному періоді проводилась Інфузійна терапія та антибактеріальна терапія. Крім цього, через 10 год після операції почали лікування ентеральної недостатності (в кишечний зонд вводиться гемодез, реополіглюкін, полісорб) в об'ємі до 600 мл. Після кожного введення препарату 200 мл, кишечний зонд підключався до електровідсмоктувача. На протязі доби таку терапію проводили 4 рази на добу протягом 5 днів. Гази почали відходити наприкінці другої доби. Ки шечний зонд віддалений на 6 добу. Хворий видужав І виписаний у задовільному стані. Спосіб підвищує е фективність лікування хворих з перитонітом та острою кишковою непрохідністю, зменшує летальність, скорочує час перебування хворого на ліжку. Спосіб рекомендований для практичного використання.