Спосіб запобігання загибелі та піднімання затоплених підводних кораблів

Винахід відноситься до галузі водного транспорту, а саме до процесів запобігання загибелі і піднімання підводних кораблів та покращення їх надійності та безпеки. Винахід обґрунтовується на підніманні затоплених кораблів рівномірно прикладеною підйомною силою з точки зору розподілу ваги корабля, що виключає небажані деформації його корпусу і полегшує процес підйому. Відомі засоби підйому затоплених кораблів за допомогою тросів (патенти РФ 2135388, кл.6 В63С7/02; 2135389, кл.6 В63С7/02). В них підйом кораблів провадять за одну чи декілька точок кріплення тросів на кораблі. Основним недоліком вказаних можливих ушкоджень у корпусі, із-за яких при підйомі можливе аварійне зруйнування тросу на кораблі за розрахунок його розтину. Відомі також устрій для піднімання затоплених кораблів (патент РФ 525282, кл.5 В63С7/20), засіб підйому затоплених об'єктів з великих глибин (патент РФ 1136398, кл.5 В63С7/00) і ряд інших те хнічних пропозицій. Всі вони відрізняються складністю конструктивного виконання та великим об'ємом підготовчих робіт. Близьким до пропонованого є засіб піднімання затоплених кораблів (патент РФ 953784, кл.5 В63С7/08). У ньому проводять надпалубну остропку понтонів до затопленого корабля і по черзі їх продувку. Кінцеві понтони кріпляться паралельно діаметральній плоскості кораблю на стропах різної довжини, при цьому поздовжні осі понтонів нахилу під однаковим кутом до основної плоскості корабля з перехрещуванням їх у точках, нижче точок кріплення понтонів і судопід'ємним стропом, а продувку кінцевих понтонів проводять безперервно протягом усього процесу спливання. Запропоноване рішення має ряд недоліків. Використання понтонів припускає досить складну процедуру їх встановлення та заповнення повітрям. Окрім того, система їх продувки і розміщення сама по собі дуже складна, трудомістка та дорогокоштовна. В основу запропонованого засобу поставлена задача забезпечення запобігання загибелі і піднімання затопленого корабля рівномірно прикладеній під'ємній силі з точки зору розподілу ваги кораблів відносно його корпусу з допомогою вбудованих під'ємних елементів. Поставлена задача вирішується тим, що між стінками зовнішнього і внутрішнього корпусів підводного корабля розміщують у складеному стані балони з еластичного матеріалу, які розташовуються по корпусу корабля рівномірно з урахуванням розподілу ваги корабля і його тоннажності, причому, кожний із балонів з'єднують з індивідуальним резервуаром стиснутого газу через керуємий клапан, спрацьовуючий по команді або під дією тиску води. Використання складених балонів із еластичного матеріалу дозволяє розташувати їх між стінками внутрішнього і зовнішнього корпусів підводного корабля при його будівництві і зберіганні там на протязі експлуатації корабля. Розташування балонів рівномірно з урахуванням розподілу ваги корабля вздовж його корпусу дозволяє запобігти небажаних деформацій і навантажень при підйомі. Наявність у кожного балону індивідуального резервуару стисн утого газу виключає відказ системи підйому у разі пошкодження одного чи декількох балонів або їх клапанів, так як усі вони працюють незалежно один від одного. Керуємі клапани можуть спрацьовувати по центральній команді у разі аварійної ситуації на кораблі. Окрім того, на зовнішній обшивці розташовують механічні індивідуальні спускні пристрої для кожного клапану, які можуть біти використані водолазами при аварійно-рятувальних роботах під час підйому корабля. Використання вбудованих невзаємозв'язаних балонів суттєво підвищує надійність корабля і забезпечує високу ефективність робіт при його підйомі і утриманні на поверхні.