Спосіб прогнозування ефективності радикального лікування хворих на рак ободової кишки

Заявка належить до галузі медицини, а саме клінічної онкології і може бути використана при лікуванні хворих на рак ободової кишки (РОК). В теперішній час основним методом прогнозування ефективності радикального лікування хворих на рак ободової кишки є інтраопераційний візуальний та пальпаторний контроль повноти видалення пухлини кишки [1], для якого характерними є суб'єктивність та недостатня інформативність. Прототипом поданої заявки є спосіб ревізії ложа резектованого сегменту ободової кишки та ревізії органів черевної порожнини, що виконується у хворих на РОК під час лапаротомії та після резекції ураженого сегменту органу. Візуально та пальпаторно оцінюють повноту видалення пухлини, з метою виявлення в тканинах по місцю ложа ознак, які є свідченням її не радикального видалення таких, як інфільтровані пухлинним процесом оточуючі тканини, фрагменти пухлини на життєво важливих органах, відсіви раку по очеревині та інші (Блохин Н.Н. Диагностика и лечение рака прямой и ободочной кишки. Москва, "Медицина", 1981, с.183). Позитивними характеристиками такого способу є своєчасне виявлення вогнищ, які в перспективі можуть бути причиною рецидиву захворювання. До недоліків прототипу можна віднести його суб'єктивність, низьку інформативність та невисоку прогностичну цінність, оскільки поза візуальним і пальпаторним контролем лишаються мікрометастази та поодинокі життєздатні ракові клітини і їх комплекси, котрі є вагомим прогностичним фактором і здатні привести до рецидиву захворювання та розвитку віддалених метастазів. Наявність їх дає підстави прогнозувати виникнення рецидиву захворювання, короткий термін ремісії та ранню загибель хворого після хірургічного лікування. В основі винаходу поставлена задача, створити спосіб прогнозування ефективності радикального лікування хворих на рак ободової кишки шляхом лабораторного дослідження раково-ембріонального антигена (PEA) методом радіоімунного аналізу, що дозволить своєчасно встановити нерадикальний характер хірургічного втр учання, запідозрити наявність мікрометастазів та провести курс адекватної терапії. Поставлена задача вирішується наступним чином. У хворих під час операції проводять візуальний та пальпаторний контроль та додаткове до/і після операції взяття крові з вени. Після чого виділяють з неї сироватку і в ній, методом радіоімунного аналізу, визначають вміст PEA. У хворих на рак ободової кишки має місце у 91% його підвищений рівень у порівнянні з показником норми, що становлять 4,1±0,5 мкг/л. При його високому початковому рівні 34,5±9,3 мкг/л та однакових або вищих за початковий рівень післяопераційних показниках, що в середньому складають 57,1±7,8 мкг/л, прогнозують короткий термін ремісії, а при відносно не високих показниках до операції - 25,5±4,2 мкг/л та їх зниженні після операції до 20,0±6,62 мкг/л, дають позитивний прогноз стосовно 5-річного терміну виживання. Прикладом конкретного виконання способу можуть бути витяги із дво х історій хвороб. Приклад 1. Історія хвороби № 3466 хворого П.В.І., лікувався у відділенні абдомінальної онкології Інституту онкології АМН України з 07.10.89 по 03.11.89 р. Поступив із скаргами на больові відчутті в черевній порожнині, здуття живота, періодичні закрепи, загальну слабість . Хворим себе вважає на протязі 4 місяців, коли вперше звернув увагу на больові відчуття в лівому гіпогастрії. Звернувся за медичною допомогою по місцю проживання 1 місяць тому назад. При проведеному рентгенологічному та ендоскопічному дослідженні виявлено пухлин у в середній третині ободової кишки. При патогістологічному дослідженні - аденокарцинома. При поступленні, з вени взято кров (3,0 мл), в сироватці якої рівень PEA, визначений методом радіоімунного аналізу становив - 28,4 мкг/л. У відділенні абдомінальної онкології 13.10.89 p. проведено хірургічне лікування. Під час ревізії органів черевної порожнини віддалених метастазів не виявлено. Пухлина в середній третині кишки, інфільтративного типа росту, проростає глибокі м'язеві шари, розмірами 3х4 см. Виконано резекцію сигмоподібної ободової кишки. Візуальний і пальпаторний контроль рани засвідчив радикальність виконаного хірургічного втр учання. На 4 добу після операції рівень PEA в сироватці крові -35,6 мкг/л. На 14 добу хворий в задовільному стані виписаний зі стаціонару. На протязі першого та другого року спостереження даних за рецидив захворювання не відмічено. Стан хворого задовільний. Під час чергового контрольного огляду 12.03.92 p. виявлено асцитичну рідину в черевній порожнині. 24.08.92 хворийпомер від прогресування основного захворювання. Приклад 2. Історія хвороби № 4561 хворого В.М.В., лікувався у відділенні абдомінальної онкології з 05.09.89 по 30.09.89 p. Хворий поступив у стаціонар зі скаргами на схуднення (до 10 кг за останні 6 місяців), загальну слабість, поганий апетит, підвищення температури тіла під вечір. Хворим себе вважає на протязі 9 місяців. Обстежувався та лікувався за місцем проживання з приводу анемії та хронічної пневмонії. При рентгенологічному та ендоскопічному обстеженні виявлено пухлину сліпої та висхідної ободової кишки. Патогістологічне заключення - аденокарцинома. При поступленні взято кров на дослідження методом радіоімунного аналізу PEA, рівень якого у сироватці становив - 43,7 мкг/л. Хворому 10.09.89р. виконано хірургічне втручання. При ревізії органів черевної порожнини віддалених метастазів не виявлено. Пухлина розмірами 12х10 см, екзофітного типу росту, проростає серозну оболонку, інфільтрує оточуючі тканини, регіонарні лімфатичні вузли збільшені. Виконано правосторонню геміколектомію. Післяопераційний період протікав гладко. Рівень PEA в сироватці крові на 4 добу після операції становив - 31,3 мкг/л. В задовільному стані хворий виписаний зі стаціонару. За даними на 10.2000 p. - симптоми рецидиву захворювання відсутні, стан хворого задовільний. Клінічна та радіоімунологічна апробація даного методу проведена на базі кафедри онкології КМАПО ім. П.Л.Шупика у відділеннях Інституту онкології АМН України. Ретроспективне дослідження залежності тривалості життя від рівнів PEA проведено у 48 хворих на рак ободової кишки, котрі отримали радикальне хірургічне лікування . З них прожили після лікування 3 роки і менше 14 чоловік та 35 - прожили термін спостереження понад 5 років. В першій групі хворих середній початковий рівень раково-ембріонального антигену становив 34,5±9,3 мкг/л, а післяопераційний - 57,1±7,8 мкг/л. В другій групі хворих ці показники склали відповідно - 25,5±4,2 мкг/л та 20,0±6,62 мкг/л. Спосіб може бути застосований у всіх спеціалізованих онкологічних закладах, як тест на прогностичну оцінку ефективності хірургічного лікування хворих на рак ободової кишки. Джерела інформації 1. Кныш В.И. Рак ободочной и прямой кишок. - Москва. Ирбис, 1997-254 с. 2. Блохин Н.Н. Диагностика и лечение рака прямой и ободочной кишки. Москва, "Медицина", 1981, с. 183. (Прототип).