Спосіб профілактики ускладнень при алотрансплантації нирки

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії та трансплантології, і може бути використаний під час лікування хворих з термінальною хронічною нирковою недостатністю шляхом трансплантації нирки. Відомий спосіб профілактики ускладнень при алотрансплантації нирки, який включає застосування плазмафереза [1]. Теоретично плазмаферез, заснований на спроможності механічно видаляти токсичні речовини, які утворюються в трансплантованному органі під час консервації та відновлення кровообігу. Але широке застосування плазмаферезу утруднене, бо цей метод потребує спеціального обладнання, великої кількості замісної донорської плазми, розчину альбуміна, кровезамісних розчинів, введення яких в організм хворого може викликати серйозні ускладнення. Відсутність залежності між зв'язною спроможністю сорбентів in vitro та in vivo є також значним недоліком цього способу, оскільки їх сорбційна здатність у відношенні до уремічних метаболітів залежить від наявності шлункового соку. Найближчим аналогом є спосіб профілактики ускладнень при алотрансплантації нирки, який включає внутрішньовенне крапельне введення ліпіна в дозі 10-20мг/кг ваги протягом 2-4 діб. Лікування проводилось з метою детоксикації та поліпшення загального стану хворого [2]. Недоліком цього способу є велика кількість ускладнень з-за ішемічно-реперфузійного ушкодження алотрансплантата. Задачею винаходу є розробка такого способу профілактики ускладнень при алотрансплантації нирки, який за рахунок раннього, до включення трансплантата в кровообіг, введення ліпіна забеспечував би зменшення кількості і важкості ускладнень. Поставлене задача вирішується тим, що в способі профілактики ускладнень при алотрансплантації нирки, який включає внутрішньовенне крапельне введення ліпіна в дозі 10-20мг/кг ваги 1 раз на добу, згідно винаходу перше введення ліпіна виконують під час операції за 30-60 хвилин до включення донорського органа в кровообіг, а надалі протягом наступних 3-5 діб. Введення ліпіна під час операції за 30-60 хвилин до включення донорського органа в кровообіг попереджує ішемічно-реперфузійні пошкодження донорської нирки, так як в момент включення її в кровообіг реціпієнта в крові вже циркулює препарат, який має антиоксидантну, мембраностабілізуючу та протизапальну дію, що і сприяє профілактиці таких ускладнень, як гострий канальцевий некроз, реакція відторгнення алотрансплантата. Цьому ж сприяє введення ліпіна в перші 3-5 діб після операції. Вказаний в формулі винаходу часовий інтервал 30-60 хвилин обраний на підставі наших клінічних спостережень у 6 хворих, а також фармакодинамічних властивостей препарата. При цьому було відмічено, що до 30 хвилин не у всіх пацієнтів досягалась оптимальна концентрація ліпіна в крові, а після 60 хвилин - вона залишалась стабільною. Спосіб виконують таким чином. Хворому проводять внутрішньовенні, крапельні ін'єкції ліпіна, розведеного у 50мл фіз. розчину, з середньою швидкістю, в дозі 10-20мг/кг ваги тіла, один раз на добу, протягом 3-5 діб, причому першу ін'єкцію препарату виконують під час операції алотрансплантації нирки, починаючи за 30-60 хвилин до включення донорського органа в кровообіг. Приклад. Хворий К. 50 років, інвалід І групи. Історія хвороби №2082. Діагноз: хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром, ХНН IV ст., пролонгована програмним гемодіалізом. Артеріальна гіпертензія. Анемія. 30.04.2002р. хворому виконана операція алотрансплантації трупної донорської нирки. Трансплантована нирка забрана у донора після констатації смерті мозку внаслідок незворотного припинення серцевої діяльності. Період первинної теплової ішемії склав 20 хвилин, холодової ішемії - 16 годин. Для профілактики ускладнень перше введення ліпіна було проведено під час операції алотрансплантації нирки за 40 хвилин до включення донорського органа в кровообіг. Надалі препарат вводився щодобово в дозі 1000мг протягом 5 діб. Вже на операційному столі, не зважаючи на досить тривалий термін первинної теплової ішемії, відмічена задовільна ініціальна функція трансплантованої нирки, такою же вона залишалась і надалі. В результаті лікування вже на 3-ій день після операції досягнуто покращення багатьох клініко-лабораторних показників: діурез складав 4,5-5 літрів, креатинін крові знизився з 0,84ммоль/л до 0,32ммоль/л, сечовина з 28ммоль/л до 16ммоль/л, що дозволило уникнути застосування гемодіалізу в післятрансплантаційному періоді. На фоні стандартного протоколу імуносупресивної терапії сандімуном неоралом, селсептом і метілпреднізолоном відмічений безкризовий перебіг післяопераційного періоду і швидке покращення стану хворого. Запропонований спосіб використали при алотрансплантації нирки у 6 хворих. У всіх пацієнтів не було відмічено ускладнень у вигляді гострого канальцевого некрозу. В той же час з 6 хворих, пролікованих за способом - найближчим аналогом у 2 хворих спостерігався розвиток в найближчому посттрансплантаційному періоді гострого канальцевого некрозу з-за ішемічно-реперфузійних ушкоджень трансплантата. Таким чином, порівняння з найближчим аналогом показує, що використання запропонованого способу дозволяє зменшити кількість ускладнень при алотрансплантації нирки. Література: 1. Тареева И.Е. Нефрология // Руководство для врачей. - 2000. - С.603-608. 2. Кушниренко С.В. Ефективність застосування препарату ”Ліпін” у лікуванні пієлонефритом у дітей раннього віку. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Щупіка. - К. 2001. - вип. - 10. - К. - 2. С.510-516 найближчий аналог.