2-(норборноїл-2)-нікотиноїлгідразид, що виявляє антигерпетичну активність

Винахід відноситься до області медицини, конкретно до 2-(нор-борноіл-2)-нікотиноілгідразиду (сполука 1) наступної структури: який виявляє властивості інгібітору герпесу і може вживатись для лікування в припадку інфікування вірусом герпесу. Відомо, що в клініці для лікування герпесу вживають віролекс, який було обрано як стандарт. Як аналоги розглянуті ізомерна сполука, а саме 2-(норборніл-2)ізонікотиноілгідразин, а також гомолог - 2(адамантоїл-1)-нікотиноілгідразин. Завданням винаходу є знайдення такого засобу, що інгібує реплікацію герпесу на рівні стандарту, віролексу. Поставлена мета досягається застосуванням сполуки наступної формули: Винахід ілюструється наступними прикладами. Приклад 1. Синтез 2-(норборніл-2)-нікотиноілгідразину (1). Суміш 7г (0,05моль) норборнан-2-карбонової кислоти та 10мл тіонілу хлориду кип'ятять протягом 4год., відганяють надлишок тіонілу, а залишок розчиняють в 50мл безводного ацетону. Одержаний розчин додають при розмішуванні протягом 1год. до суміші 6,85г (0,05моль) гідразиду нікотинової кислоти, 5,05г (7,1мл, 0,05моль) триетиламіну та 50мл безводного ацетону. Випаровують розчинник, до залишку додають 100мл води та фільтрують. Вихід 8,27г (67%), т. топл. 188-190°С (ізопропанол). ІЧ-спектр (КВr, n, см -1): 1700 (СО аліф.), 1650 (СО аром.). Знайдено, %: N - 16,02, 16,07. С14Н17N3O2 . Обчислено, %: N - 16,21. Приклад 2. Синтез 2-(норборноіл-2)-ізонікотиноілгідразиду (2). Із 7г (0,05моль) норборнан-2-карбонової кислоти, 10мл тіонілу хлориду, 6,85г (0,05моль) ізонікотиноїл гідразиду та 5,05г (0,05моль) триетиламіну як сполуку (1). Ви хід 6,27г (50,8%), т. топл. 195-197°С (ізопропанол). ІЧ-спектр (КВr, n, см-1): 1700 (СО аліф.), 1650 (СО аром.). Знайдено, %: N - 16,14, 16,07. С14Н17N3 O2. Обчислено, %: N - 16,21. Приклад 3. Синтез 2-(адамантоїл-1)-нікотинеілгiдразину (3). Суміш 3,6г (0,02моль) адамантан-1-карбонової кислоти та 4мл тіонілу хлориду кип'ятять 2год. Відганяють надлишок тіонілу, до залишку додають 10мл ацетону. Одержаний розчин при розмішуванні протягом 2год. додають до суміші 2,74г (0,02моль) гідразиду нікотинової кислоти, 2,1г (0,02моль) натрію бікарбонату та 20мл води. Розмішують ще 1год. та фільтрують. Вихід 3,18г (53,2%), т. топл, 212-214°С (ізопропанол). ІЧ-спектр (КВr, n, см-1): 1705 (СО аліф.), 1660 (СО аром.). Знайдено, %: N - 14,11, 14,06. С17Н21N3 O2. Обчислено, %: N 13,95. Приклад 4. Антигерпетична активність сполук (1), (2), (3) Антивір усну активність сполуки (1) вивчали по реакції інгібiції інфекційної активності в культурі клітин Vero. Середовище росту зливали, а в клітини вносили досліджувані сполуки в дозі 1мг/мл та 100 ТЦД50 /0,1мл вірусу герпесу 1 типу. Клітини заливали середовищем без сироватки. В кожному досліді передбачався контроль вірусу герпесу, який брали в тій же дозі, та контроль клітин. Всі проби інкубували при 37°С протягом одного циклу репродукції вірусу. Потім клітини заморожували, відтаювали при температурі -10°С та титрували по загально вживаній методиці. Зменшення інфекційного титру вір усу під впливом препаратів на 2,0 lg і більше в порівнянні з контролем розцінювали як прояв антивірусної активності. Результати наведено в табл. Таблиця Визначення антивірусної активності сполуки (1), стандарту та аналогів по відношенню до герпесвїрусу Сполука Сполука (1) Віролекс Сполука (2) Сполука (3) Контроль Інгібіція інфекційного титру, lg ID 2,0 3,0 1,0 1,5 Як видно з даних табл., антигерпетична активність сполуки (1) не менша, ніж у віролексу, та більше, ніж у аналогів, сполук (2) та (3).