Спосіб діагностики невротичних розладів

Спосіб діагностики невротичних розладів відноситься до галузі медицини, зокрема до психіатрії, санології та клінічної патоінформатики і технологій організації охорони здоров'я населенню. Він може використовуватися у системі моніторингу непсихотичних розладів психіки. Невротичні розлади - непсихотичні порушення психіки, які реєструються серед хворих на соматичні захворювання та розглядаються сучасною медичною наукою, як результат неадекватного психогігієнічного реагування на зовнішні та внутрішні подразники. Основними засобами діагностики невротичних розладів є спеціальні опитувальники, які здатні відображати ступінь невротизації, спричиненої впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, зокрема наявністю соматичного захворювання та реакцією хворих на соматичні захворювання [Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М. -Медицина, 1987. -304с.]. Однак ці засоби дослідження надають лише можливість одержувати попередню ймовірнісну оцінку наявності невротичного розладу, а не діагностувати його, оскільки не враховуються можливі запальні та травмогенні порушення та деякі патогномонічні показники. В той же час, у комплексному дослідженні застосовуються нейрофізіологічні клінічні методи [Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Федосеев В.А. Психотерапия в общесоматической медицине. - Харьков. -ХМАПО, 2002. -98с.] та клінічні показники, що дозволяє комплексно оцінювати наявну діагностичну інформацію. Саме тому, найбільш доступними та традиційно застосовуваними методами залишається метод клінічного психопатологічного дослідження, який дозволяє врахувати значну кількість психологічних порушень [Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. - М.: Медпресс, 1999. -592с.] та рівень невротизації. Таким чином, способи, які використовуються для діагностики невротичних розладів, розроблені з урахуванням психологічних, нейрофізіологічних та клінічних показників. Відомий спосіб діагностики невротичних розладів [Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. М.: Медицина, 1996. -464с.], який включає застосування опитувальників з наступним визначенням типу реагування (ЛОБІ - стандартизований опитувальник Ленінградського інституту неврології та психіатрії), рівня реактивної тривожності (стандартизований опитувальник С.Спілбергера у модифікації Ю.Ханіна) за умов відсутності патологічних та вогнищевих уражень мозку. Цей спосіб включає врахування вказаних показників та передбачає проведення якісної оцінки одержаних даних. Вищезгаданий спосіб є найбільш близьким по технічній суті і результату, що може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. Недоліками вказаного способу є відсутність кількісної оцінки вищезгаданих показників та необхідність проведення аналізу не менш, як трьох опитувальників та, як мінімум, стандартного загальноклінічного обстеження, що обумовлює значну тривалість та ресурсозатратність способу - прототипу. В основу винаходу покладено задачу скорочення терміну та зменшення ресурсозатратності діагностики невротичних розладів. Задача, яку покладено в основу винаходу, вирішується тим, що у відомому способі діагностики невротичних розладів, який включає застосування опитувальників з наступним визначенням типу реагування, рівня реактивної тривожності, згідно з винаходом, відсутність уражень мозку визначають за допомогою виміру альфа-ритму над різними ділянками головного мозку та у випадках, коли ці значення знаходяться у межах фізіологічної норми, додатково вимірюють рівень нейротизму, після чого у визначеній послідовності виконують кількісну оцінку цих вимірів з використанням узагальненого діагностичного показника, який розраховують за формулою СССНР=(ДЗ1+ДЗ2+ДЗ)/Qa-b де СССНР - узагальнений діагностичний показник, ДЗN - діагностичне значення окремих критеріїв, Qa-b - показник рівня безпомилковості діагностики; і коли СССНР³+1 констатують наявність невротичних розладів. Скорочення терміну та зменшення ресурсозатратності діагностики невротичних розладів досягають тим, що діагностику можливих уражень мозку виконують, використовуючи значимий критерій - показник частоти альфаритму, що дозволяє у значній кількості випадків відмовитись від інших методів обстеження, а також за рахунок використання найбільш інформативних критеріїв, які містяться у опитувальниках. Спосіб виконують наступним чином: безпосередньо у натуральних умовах, наприклад при плановому обстеженні, пацієнту із застосуванням опитувальника ЛОБІ вимірюють тип реагування, опитувальник С.Спілбергера у модифікації Ю.Ханіна застосовують для виміру рівня тривожності, за допомогою електроенцефалографії проводять вимір альфа-ритму над різними ділянками головного мозку та у випадках, коли ці значення знаходяться у межах фізіологічної норми, застосовуючи опитувальник Н.Айзенка вимірюють рівень нейротизму, після чого за формулою СССНР=(ДЗ1+ДЗ2+ДЗ)/Qa-b розраховують діагностичний показник; де СССHP - узагальнений діагностичний показник, ДЗN - діагностичне значення окремих критеріїв, Qa-b - показник рівня безпомилковості діагностики; і коли СССРПД³+1 констатують наявність невротичних розладів. Приклад, який ілюструє спосіб. Юрій К., 48 років, амбулаторна картка №3029. Заключний клінічний діагноз соматичного захворювання: Вирахкова хвороба дванадцятипалої кишки, нестійка ремісія. По результатам обстеження з'ясовано, що має місце інтрапсихічний тип дезадаптації (+12,2), високий рівень реактивної тривожності (+11,2); альфа-ритм над різними ділянками головного мозку знаходиться у межах фізіологічної норми, високий рівень нейротизму (+4,7). При рівні безпомилковості діагностики 0,5% (Qa-b=27,0), застосовуючи формулу СССНР=(ДЗ1+ДЗ2+ДЗ)/Qa-b розраховуємо: СССHP=12,2+11,2+4,7/27=+1,04, що згідно до винаходу дозволяє зробити висновок про наявність у Юрія К. невротичного розладу.