Спосіб диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris

Винахід відноситься до медицини, зокрема до травматології та ортопедії, і може бути використаний для диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та коротких гілок плечового сплетення . Диференційна діагностика пошкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris дозволяє своєчасно розпочати адекватне лікування, покращити його ефективність та попередити тяжкі ускладнення, спричинені неправильною діагностикою пошкоджень коротких гілок плечового сплетення, скоротити строки лікування хворих. Відомий спосіб клінічного мануального дослідження дельтоподібного м'яза (інервація n.axillaris) (1), взятий нами за прототип, який базується на виявленні функції скорочення дельтоподібного м'яза при елевації плеча і дозволяє пальпаторно визначити його силові характеристики. Але у випадку ушкодження n.axillaris активна елевація у деяких пацієнтів можлива. Це пов'язано із збереженням моделюючої функції м'язів-ротаторів під час активного відведення. Недоліком вказаного способу є неможливість оцінки функції ротаторної манжети плеча. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris за допомогою мануального дослідження функції дельтоподібного м'яза, зокрема симптому втягування голівки плечової кістки при активному відведенні плеча, що дозволяє диференціювати наявність ушкодження ротаторної манжети плеча та n.axillaris. Поставлена задача вирішується тим, що у способі диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris, який включає мануальне дослідження функції дельтоподібного м'яза, згідно з винаходом, пальцями охоплюють середню порцію дельтоподібного м'яза, одночасно хворого просять виконати спробу активного відведення плеча, і у випадку відсутності функції відведення дельтоподібного м'яза діагностують пошкодження n.axillaris. Можливість активного відведення плеча пояснюється тим, що функція ротаторної манжети не страждає. Замикання біокінематичної пари між голівкою плечової кістки та суглобовою поверхнею лопатки зберігається. Збереження функції м'язів-ротаторів плеча створює умови, що дозволяють відводити плече навіть за відсутності функції дельтоподібного м'яза. Отже, у такому випадку має місце ушкодження n.axillaris, але відсутнє пошкодження ротаторної манжети плеча. Спосіб диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris включає мануальне дослідження функції дельтоподібного м'яза, при якому пальцями охоплюють середню порцію дельтоподібного м'яза, одночасно хворого просять виконати спробу активного відведення плеча, і у випадку відсутності функції відведення дельтоподібного м'яза діагностують пошкодження n.axillaris. Спосіб виконують таким чином. Дослідник пальцями охоплює середню порцію дельтоподібного м'яза, просить хворого виконати спробу активного відведення плеча, й у випадку відсутності функції відведення дельтоподібного м'яза діагностує ушкодження n.axillaris. Наводимо приклади практичного використання запропонованого способу. Хворий Г., 1975 р.н., іст. хв. № 429978, поступив у клініку з діагнозом: плечелопатковий періартроз. Хворіє протягом 3-х років. Скарги на недостатність активного відведення та гіпотрофію дельтоподібного м'яза. При клінічному обстеженні із застосуванням запропонованого способу диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris був встановлений попередній діагноз: ушкодження n.axillaris та часткове ушкодження ротаторної манжети плеча, оскільки при відсутності функції дельтоподібного м'яза, активне відведення плеча було збережене. При подальшому обстеженні з використанням інструментальних способів діагностики (рентгенологічне і ультразвукове дослідження, електроміографії) раніше встановлений діагноз був конкретизований, встановлено ушкодження n.axillaris, ротаторна манжета плеча не ушкоджена. У зв'язку з позитивною електроміографічною динамікою хворому було проведено курс консервативної терапії. При контрольному обстеженні через 3 місяці досягнуто 90° активного відведення плеча. Запропонований діагностичний тест був негативним. Заявлюваний спосіб диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча та n.axillaris був використаний у 16 пацієнтів з пошкодженням ротаторної манжети плеча та n.axillaris. У 8 хворих діагностовано наявність ушкодження n.axillaris, але без ушкодження ротаторної манжети плеча. Запропонований спосіб дозволяє проводити диференційну діагностику між ушкодженнями ротаторної манжети плеча та ушкодженням n.axillaris на ранніх стадіях захворювання та вчасно почати відповідне лікування, попередивши таким чином розвинення паралітичного звиху у плечовому суглобі, що є наслідком втрати функції дельтоподібного м'яза, скоротити строки лікування. Література, прийнята до уваги при експертизі. 1. Прудников О.Е. Повреждения вращающей манжеты плеча, сочетанные с поражениями плечевого сплетения // Журнал невропатологии и психиатрии. - 1992. - № 4. - С. 27-31.