Спосіб виявлення вертебрально-базилярної недостатності у хворих з кохлео-вестибулярними порушеннями

Винахід відноситься до медицини, зокрема до отоларингології і може бути використаний для діагностики вертебрально-базилярної недостатності у хворих з кохлео-ветибулярними порушеннями. Відомо, що кохлео-вестибулярні порушення часто обумовлені вертебрально-базилярною судинною недостатністю, яка ще недостатньо досліджена як з точки зору патофізіологічних процесів, що лежить в основі цих порушень, так і з позицій сучасної діагностики, лікування і експертизи працездатності хворих із слуховими та вестибулярними дисфункціями. У хворих з кохлео-вестибулярними порушеннями на фоні вертебральнобазилярної недостатності спостерігається і найбільш тяжкий перебіг захворювання та найменша ефективність лікування. В роботах ряду авторів (Н.В.Верещагін, 1961; Н.А. Склют, Л.С. Гиткіна, 1968; Т.В. Шидловська, 1991; А.А. Ланцов и соавт., 1994; В.Н. Бабияк и соавт., 1994; В.Н. Филимонов, 2000 та ін.) показано, що при вертебральнобазилярній недостатності, зазвичай, окрім неврологічних симптомів, спостерігаються ознаки слухової і вестибулярної дисфункції, які часто відіграють провідну роль у скаргах і клінічному стані хворого. Однак, більшість досліджень, в яких вивчались кохлеарні та вестибулярні порушення, проводилося за допомогою традиційних, не досить інформативних методик, які не можуть з достатньою надійністю диференціювати ці порушення, обумовлені вертебрально-базилярною недостатністю чи іншими захворюваннями, що мають загальні ознаки з досліджуваною патологією. Лише з появою об'єктивних методів дослідження, а саме імпедансометрії (С.Н. Хечинашвілі, 1978; 1997) виникла можливість глибокого наукового аналізу клінічних і експериментальних фактів, отриманих на сучасній методичній основі. Найбільш близьким по суті (прототипом) є виявлення порушення слухової функції за даними показників імпедансної аудіометрії у хворих на сенсоневральну приглухуватість шумового генезу (О.І. Котов, 1992), яка дає можливість оцінити амплітуду акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів (АРВМ) і дозволяє судити про стан стовбуромозкових стр уктур слухового аналізатора, зміни в яких у більшості хворих з кохлеовестибулярними порушеннями обумовлені вертебрально-базилярною недостатністю. Недоліком даної роботи є те, що автор не проводить співставлення показників акустичного рефлексу з даними реоенцефалографії і не визначає основні тести імпедансної аудіометрії в залежності від стану церебральної гемодинаміки. Винахід вирішує задачу одержання інформативних об'єктивних критеріїв, які дозволяють виявляти вертебрально-базилярну недостатність у хворих з кохлео-вестибулярними порушеннями, в тому числі і в ранні терміни та оптимізувати тактику лікування і визначити тяжкість перебігу захворювання. Поставлена задача досягається тим, що в способі виявлення вертебрально-базилярної недостатності у хворих з кохлео-вестибулярними порушеннями шляхом вимірювання амплітуди акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів, згідно винаходу, додатково співставляють показники амплітуди акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів при іпсі- і контралатеральній стимуляції з даними реоенцефалографії, зокрема величинами реографічного індексу (Рі) і якщо величина амплітуди акустичного рефлексу вн утрішньовушних м'язів становить менше (0,15±0,001) та (0,16±0,001) см 3, а значення Рі відповідно менше (0,9±0,03) у.о., то судять про наявність вертебрально-базилярної недостатності. Відмінними ознаками є те, що за рахунок одержання об'єктивних інформативних критеріїв шляхом співставлення показників амплітуди акустичного рефлексу внутрішньовушних м'язів при іпсі- та контралатеральній стимуляції та даних реоенцефалографії, зокрема величини Рі, досягається можливість удосконалення діагностики вертебрально-базилярної недостатності, в тому числі і в ранні терміни. Спосіб здійснюють таким чином: хворому проводять дослідження слухової функції, як в звичайному (0,1258кГц) так і в розширеному (9-16кГц) діапазонах частот, а також дослідження функції вестибулярного апарата за даними вестибулометрії та мозкового кровообігу за даними реоенцефалографії. Крім того, всім хворим проводиться імпедансна аудіометрія, де в першу чергу звертається увага на амплітудні характеристики акустичного рефлексу вн утрішньовушних м'язів (АРВМ). Хворим у яких спостерігається зниження амплітуди АРВМ менше (0,15±0,001) та (0,16±0,001) см 3 відповідно при іпсі- та контралатеральній стимуляції ми припускаємо наявність порушення мозкового кровообігу у вертебральнобазилярній системі. Для уточненняотриманих даних, окрім реоенцефалографії ми проводимо ультразвукову доплерографію судин голови. Зазвичай, у таких хворих доплерографічно діагностується вертебрально-базилярна недостатність. За даними аудіометрії в розширеному діапазоні частот (9-16кГц) у таких хворих спостерігаються порушення, хоча у них і немає скарг відносно слухової функції, а в звичайному діапазоні частот (0,125-8) кГц слух знаходиться в межах норми. Таким чином, у хворих діагностуються порушення. уже в ранні терміни які підтверджуються даними дослідженнями. Приклад 1. Хвора К., 35 р. з кохлеовестибулярними порушеннями, амбулаторна карта №9688/03. На РЕГ - помірне підвищення тонусу мозкових судин та утр уднення венозного відтоку в усіх відведеннях. Пульсове кровонаповнення в вертебрально-базилярній системі задовільне - дорівнює 0,9у.о. справа та зліва (РЕГ №2335 від 13.10.2003). За даними імпедансної аудіометрії спостерігається зниження амплітуди АРВМ до 0,08см 3 відповідно справа і зліва, що дозволяє запідозрити вертебрально-базилярну недостатність і що було підтверджено даними ультразвукової доплерографії від 23.10.2003р. Скарг на порушення слуху у хворої немає. Хвор у турбує запаморочення. Аудіометрично в звичайному діапазоні частот слухо ва функція в межах норми. Однак, в області 14 і 16кГц порушення слуху сягало відповідно 65 та 75дБ.