Спосіб діагностики повного пошкодження ротаторної манжети плеча

Винахід відноситься до медицини, зокрема до травматології та ортопедії, і може бути використаний для діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча. Діагностика пошкоджень ротаторної манжети плеча дозволяє своєчасно розпочати адекватне лікування, покращити його ефективність та попередити тяжкі ускладнення. Відомий спосіб клінічної неінструментальної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча (1), що включає виявлення больового діапазону відведення плеча від кута 80°-110° (симптом Dowborn), що більш характерний для часткового ушкодження ротаторів плеча, на ґрунті якого виник синдром субакроміального конфлікту. Недоліком вказаного способу є можливість діагностування тільки часткових ушкоджень м'язівротаторів при наявності кальцифікації сухожилко-м’язового переходу. Відомий спосіб діагностики пошкоджень ротаторної манжети плеча (2), взятий нами за прототип, який включає неінструментальне дослідження ступеня тяжкості пошкодження (повного або часткового) ротаторної манжети плеча шляхом відведення плеча та виявлення болю під час елевації “симптом дуги болючого відведення”. Недоліком цього способу діагностики є неможливість визначення ступеня тяжкості ушкодження м'язівротаторів, зокрема діагностики повного ушкодження ротаторів плеча. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу діагностики повного пошкодження ротаторної манжети плеча за допомогою дослідження функції активного відведення плеча у порівнянні з активним його згинанням, що дозволяє рано діагностувати пошкодження та попередити розвинення контрактури у плечовому суглобі, що є наслідком вторинного адгезивного капсуліту, скоротити строки лікування. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики повного пошкодження ротаторної манжети плеча, що включає неінструментальне дослідження функції активного відведення плеча, який відрізняється тим, що хворого просять послідовно виконати активне відведення та згинання плеча, й у випадку збереження активного згинання і збільшення больового синдрому за відсутності активного відведення діагностують повне ушкодження ротаторної манжети плеча. Відсутність активного відведення пояснюється втратою функції надосного м'яза виконувати входження головки плечової кістки у суглобову западину. При відсутності замикання цієї біокінематичної пари відведення стає неможливим, але збереження функції м'язів-згиначів плеча призводить до переміщення точки фіксації голівки плечової кістки від центра назад, а тому активне згинання зберігається. Спосіб діагностики повного пошкодження ротаторної манжети плеча, що включає неінструментальне дослідження функції активного відведення плеча, при якому хворого просять послідовно виконати активне відведення та згинання плеча, й у випадку збереження активного згинання і збільшення больового синдрому за відсутності активного відведення діагностують повне ушкодження ротаторної манжети плеча. Запропонований спосіб діагностики виконують таким чином. Хворого просять виконати активне відведення, а потім згинання плеча, й у випадку збереження активного згинання та збільшення больового синдрому за відсутності активного відведення діагностують повне ушкодження ротаторної манжети плеча. Наводимо приклади практичного використання запропонованого способу. Хвора Ж., 1941 р.н., іст. хв. № 444406, поступила в клініку з діагнозом: плечелопатковий періартроз. Хворіє протягом 3-х років. Скарги на відсутність активного відведення плеча та виражений больовий синдром у ділянці плечового суглоба. Особливо непокоять нічні болі. При клінічному обстеженні із застосуванням запропонованого способу диференційної діагностики ушкоджень ротаторної манжети плеча був встановлений попередній діагноз: повне ушкодження надосного м'яза та зовнішніх ротаторів правого плеча. При подальшому обстеженні з використанням інструментальних способів діагностики (рентгенологічне та ультразвукове дослідження) раніше встановлений діагноз був конкретизований, встановлена локалізація (повне ушкодження надоєного м'яза та зовнішніх ротаторів плеча) та ступінь тяжкості (функціональні втрати плечового суглоба становили 64 %) ушкодження ротаторної манжети плеча. Хвора прооперована, їй виконано черезкістковий шов надосного м’яза та зовнішніх ротаторів плеча. При контрольному обстеженні через 3 місяці було досягнуто 120° активного безболісного відведення плеча. Запропонований діагностичний тест був негативний. Заявлюваний спосіб діагностики повного пошкодження ротаторної манжети плеча був використаний у 65 пацієнтів з патологією ротаторної манжети плеча. У 48 хворих діагностовано повне ушкодження надосного м'яза та/або зовнішніх ротаторів плеча. Запропонований спосіб дозволяє діагностувати наявність ушкодження ротаторної манжети плеча, зокрема діагностувати повне ушкодження м'язів-ротаторів вже на ранніх стадіях захворювання та вчасно почати відповідне лікування, попередивши таким чином розвинення контрактури у плечовому суглобі, що є наслідком вторинного адгезивного капсуліту, скоротити строки лікування. Література, прийнята до уваги при експертизі: 1. Зулкарнеев Р.А. "Болезненное плечо", плечелопаточный периартрит и синдром "плечо - кисть". - Казань: Изд-во Казанского унта. - 1979. - 309 с. 2. Joseph P. Iannotti. Rotator cuff disorders // American acadeemy of orthopedic surgeons monograph series. 1993. - 88 p.