Спосіб комплексного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Корисна модель стосується медицини, а саме гастроентерології і може бути використана у лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Існує декілька способів лікування ГЕРХ, але вони недостатньо ефективні, особливо при ерозивному враженні слизової оболонки (CO) дистальної частини стравоходу та суп утньому хронічному гастриті. Відомий спосіб лікування ГЕРХ полягає у призначенні хворому Н-2 блокаторів гістамінових рецепторів (ранітідіну, фамотідіну) та прокінетиків (мотіліуму) [Васильєв Ю.В. Терапия гастроэзофагеальной рефлюксной болезни //Росс. Журнал гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. - 1998. - №5. - С. 69-76]. Спільною суттєвою ознакою аналога і корисної моделі, що заявляється, є призначення хворому блокатора шлункового кислотоутворення і прокінетика. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що при ГЕРХ, сполученій з хронічним гастритом, особливо при його загостренні, зниження кислотності шлункового вмісту носить короткочасний характер. Найбільш близьким за технічною сутністю та результатами, що досягаються, є спосіб, який полягає в призначенні хворому ланзопразолу (блокатора протонної помпи) і мотіліуму - прокінетика, який нормалізує моторні розлади верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) [Тельнов В.Л, Тельнова О.И., Ковальчук П.П. Патогенетические приоритеты терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // Сучасна гастроентерологія. - 2002. - №3. -С. 13-17]. Цей спосіб є недостатньо ефективним тому що, незважаючи на швидке усунення основних клінічних проявів ГЕРХ (печія, біль в епігастральній області), оновлення СО як дистальної частини стравоходу, так насамперед шлунку, тривалий час не наступає, що обумовлює та підтримує больовий синдром в епігастральній частині черевної порожнини. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення консервативного способу лікування ГЕРХ шляхом введення додаткових етапів лікування та використання інших лікарських засобів, що забезпечить підвищення ефективності лікування і зменшить кількість рецидивів. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає призначення хворому блокаторів протонної помпи та прокінетика, новим є те, що як блокатор протонної помпи призначають рабєпразол, як прокінетик моторикум, та додатково призначають розчин тіотриазоліну. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Призначення рабєпразолу дозволяє швидко уникнути больового синдрому; прокінетика моторикума сприятиме корекції моторних розладів верхніх відділів ШКТ; внутрішньом'язове введення розчину тіотриазоліну 2,5% - 2 мл на протязі 10 діб з подальшим пероральним прийомом препарату по 1 таблетці тричі на добу на протязі трьох-чотирьох тижнів, сприятиме зниженню запальних явищ в шлунку та дистальній частині стравоходу, зменшенню патологічних шлунково-стравохідних рефлюксів, більш швидкій епітелізації ерозій, зниженню запальних явищ в страво ході та в шлунку, що забезпечить швидку та тривалу ремісію. Крім того, цей препарат, завдяки своїм антиоксидантним властивостям, додатково позитивно впливає на серцево-судинну систему, що забезпечує вцілому покращення якості життя хворих на ГЕРХ. Спосіб здійснюють таким чином: хворому призначають перорально рабєпразол по 20 мг 2 рази на добу на протязі 14 діб, з подальшим прийманням по 20 мг тільки вранці в залежності від стадії езофагіту та виразності хронічного гастриту - від 4 до 8 тижнів. Моторикум приймають по 1 таблетці x 3 рази на день - 2-3 тижня, надалі за необхідністю. 2,5% розчин тіотриазоліну по 2 мл вводять щоденно, з початку лікування, незалежно від ступеню тяжкості, 10-12 ін'єкцій, з подальшим прийманням по 1 таблетці 3 рази на добу, протягом 3-х тижнів. Приклади: 1. Хвора П., 35 років, знаходилась на лікуванні в гастроентерологічному відділенні ЦЛ №1 Жовтневого району, з діагнозом ГЕРХ з рефлюкс-езофагітом II ст., загострення. В амбулаторних умовах одержувала лікування ранітідіном в дозі 150 мг двічі на добу та мотіліум по 1 таблетці тричі на добу. Больовий та диспепсичний синдроми купувались на початку другого тижня прийому препаратів, але при самостійному припиненні лікування відмічався рецидив захворювання: відновлення больового синдрому, печії, відрижки повітрям та їжою. Хворій була проведена ФЕГДС - виявлений езофагіт II ст. Запропоновано лікування ланзопразолом в дозі 30 мг двічі на добу, та продовжити прийом мотіліуму по 1 таблетці тричі на день. Клінічні симптоми хвороби зникли наприкінці третьої доби, але хвора продовжувала лікування призначеними препаратами. Через 2 місяці хворій зроблено ендоскопічне обстеження. Але відновлення слизової оболонки стравоходу не наступило. Тоді призначено рабєпразол по 20 мг 2 рази на добу на протязі 14 діб, з подальшим прийманням по 20 мг тільки вранці - 4 тижня. Моторикум приймала по 1 таблетці x 3 рази на день - 3 тижня, 2,5% розчин тіотриазоліну по 2 мл вводили щоденно, з початку лікування, 10 ін'єкцій, з подальшим прийманням по 1 таблетці З рази на дню, протягом 3-х тижнів. Клінічні ознаки хвороби усунені вже наприкінці першої доби. При проведенні контрольної ФЕГДС через чотири тижні - ендоскопічна ремісія. 2. Хвора Я., 39 років, знаходилась на лікуванні в гастроентерологічному відділенні ЦЛЖР з діагнозом гастроезофагеальна рефлюксна хвороба II ст., загострення. Призначено перорально рабєпразол по 20 мг 2 рази на добу на протязі 14 діб, з подальшим прийманням по 20 мг тільки вранці - 4 тижня. Моторикум приймала по 1 таблетці x 3 рази на день - 3 тижня, 2,5% розчин тіотриазоліну по 2 мл вводили щоденно, з початку лікування, 10 ін'єкцій, з подальшим прийманням по 1 таблетці 3 рази на день, протягом 3-х тижнів. Клінічні ознаки хвороби усунені вже наприкінці першої доби. При проведенні контрольної ФЕГДС через чотири тижні - ендоскопічна ремісія. Тіотриазолін є ефективним засобом в комплексному лікуванні хворих на ГЕРХ. Препарат позитивно впливає не тільки на клінічні прояви хвороби, але і на запальні та деструктивні зміни слизової оболонки стравоходу, характерні для ГЕРХ. Включення тіотриазоліну в комплексне лікування захворювання приводить до більш стійкої і виразної стабілізації функціонального стану верхніх відділів ШКТ, в цілому організму, покращуючи тим самим якість життя хвори х на ГЕРХ.