Пристрій для зменшення сили тиску фіксуючої пластини на кістку

Корисна модель відноситься до медичної техніки, яка застосовується в травматології та ортопедії і призначена для хірургічного лікування діафізарних та епіметафізарних переломів довгих кісток та їх наслідків (незрощені переломи, псевдоарторози). Для оперативного лікування діафізарних та епіметафізарних переломів довгих кісток та їх наслідків широко застосовують накістковий остеосинтез пластинами Асоціації остеосинтез (АО), Каплана-Антонова, самокомпресуючі пластини та ін. Однак при їх застосуванні спостерігається порушення кровопостачання кісткових відламків. Це нерідко призводить до сповільненої консолідації, а також збільшенням ризику інфекційних ускладнень. Прототипом обрано накістковий фіксатор DCP (Динамічна компресуюча пластина) Асоціації остеосинтез (АО), який складається з металевої пластини і виконаними в ній отворами для елементів кріплення. Діаметр отворів 4мм (для остеосинтеза кісток передпліччя - 3,5мм) [див. М.Е. Мюллер, М. Алльговер, Р.Ш, М. Алльговер, Р. Шнайдер, Х.Виллинеггер. Руководство по внутреннему остеосинтезу Берлин, Marginem -1996.- С.200-206]. Основним недоліком прототипу є те, що пластина повністю прилягає до кісткових відламків, що обумовлює значне порушення кровопостачання в ділянці перелому. В основу корисної моделі поставлено задачу створити такий пристрій для остеосинтезу, у якому шляхом виконання в елементах пристрою виїмок і спеціальних проставок з поліаміду-12 під них досягається можливість зменшення площі прилягання з одночасним підвищенням зусилля стискання відламків, внаслідок чого максимально зберігається місцеве кровопостачання в зоні перелому, що покращує умови утворення кісткового регенерату. Для вирішення задачі запропоновано пристрій для отеосинтезу, що складається з пластини та виконаних отворів для елементів кріплення. Зі сторони прилягання до кістки в конструкції під отворами виконані спеціальні виїмки, в які кладуть проставки з поліаміду-12. На Фіг.1 зображений запропонований пристрій. Пристрій для отеосинтезу складається з пластини 1 та виконаних отворів 2 для елементів кріплення 3. Зі сторони прилягання до кістки в конструкції під отворами виконані спеціальні виїмки 4, які по розмірам відповідають проставкам 5 з поліаміду-12. В переважному варіанті для рівномірного розподілу зусилля прилягання до відламків кістки отвори 2 в пластині 1 виконано в шахматному порядку. Пристрій працює таким чином. Остеосинтез за допомогою пристрою здійснюють відкритим способом : одним із відомих доступів проводять розріз м'яких тканин, оголюючи місце перелому, після чого на кістку, попередньо підклавши проставки 5 з поліаміда-12, накладають пластину 1 з таким розрахунком, щоб лінія перелому проходила через її середину. Відтак електродрилю через отвори 2 в пластині 1 по обидва боки від лінії перелому свердлять канали в кістці і міцно з'єднують її з відламками. При закручуванні гвинтів звертають увагу на їх орієнтацію відносно площини кістки, згідно векторному розподілу сил. Рану пошарово зашивають. При такому виконанні операції компресія пластини до кісткових відламків розподіляється тільки в місці поліамідних проставок. Таким чином, досягається збереження кровопостачання зони перелома. При виконанні остеосинтезу з приводу незрощених переломів, несправжніх суглобів остеосинтез даною конструкцією слід поєднувати з кістковою пластикою аутотрансплантатом із крила клубової кістки. При синтезі остеопорозної кістки допускається застосування інтрамедулярних вставок у кісткові відламки з поліаміду-12.