Спосіб лікування синдрому низької передньої резекції

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до хірургії, та може бути використана при лікуванні хворих після низьких резекцій прямої кишки. Відомий спосіб нівелювання синдрому низької передньої резекції, обраний за найближчий аналог, полягає в формуванні коло-J-роuch-анальних анастомозів [1], які значно підвищують резервуарність неоректуму та функціональні результати операції, він виконуються наступним чином: після лапаротомії і ревізії органів черевної порожнини, виконують високе лігування нижніх мезентеріальних артерії та вени, мобілізацію ободової кишки до середньої третини поперечно-ободової та прямої кишок з тотальною мезоректумектомією до тазового дна; після чого перетинають проксимальне ободову кишку в нижній третині сигмоподібної кишки і дистальне пряму кишку в наданальній ділянці і видаляють препарат; в нижній частині перетятої сигмоподібної кишки формують "J"подібний резервуар, котрий анастомозують з куксою прямої кишки за допомогою зшиваючого циркулярного апарату, або р учними швами; конструкцію виключають з пасажу дивертивною колостомою. Способу властиві недоліки: 1. Досягнення резервуарності неоректуму потребує формування коло-J-pouch-анальних анастомозів, що робить операцію технічно складнішою та тривалішою, ніж при формуванні прямих колоанальних анастомозів. 2. Високий ризик інфекційно-септичних ускладнень вимагає накладення дивертивної трансверзостоми, що потребує повторної операції - закриття стоми. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у створенні неінвазивного способу лікування синдрому низької передньої резекції, який за рахунок стимуляції нервових закінчень стінок кишки шляхом періодичної зміни тиску в балоні, введеному інтралюмінарно в неоректум, підвищив її резервуарність та забезпечив стійкий, тривалий ефект, спростив операцію, скоротив термін її виконання, а також зменшив ризик виникнення післяопераційних ускладнень. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування синдрому низької передньої резекції, який шляхом виконання низької резекції прямої кишки, згідно корисної моделі, після низької резекції прямої кишки накладають прямий терміно-термінальний колоанальний чи колоректальний анастомоз, з проведенням в післяопераційному періоді biofeedback тренінгу шля хом періодичної зміни тиску у балоні, введеному в пряму кишку (пневмостимуляція), який роздувають з частотою 3-6 коливань на хвилину впродовж 30-40 хвилин, протягом тижня, або до відновлення пластичних властивостей неоректуму до коефіцієнту пластичності 5-12. Спосіб виконують за допомогою комплексу комп'ютерної пневмокінезометрії, який складається з гумового зонду з кінцевим балоном ємністю 100мл., що виконаний з еластичної тонкої латексної гуми, шприца для введення повітря в балон, аналізатора моторної активності внутрішньопорожнинних органів "Ягуар-2", персонального комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. Спосіб виконується наступним чином. Після лапаротомії проводять ревізію органів черевної порожнини, виконують високе лігування нижньої мезентеріальної артерії ті вени та мобілізацію ободової кишки до середньої третини поперечно-ободової і прямої кишок з тотальною мезоректумектомією до тазового дна; визначають проксимальну та дистальну межі резекції кишок, після чого перетинають проксимальне ободову кишку в нижній третині сигмоподібної кишки і дистальне пряму кишку в наданальній ділянці і видаляють препарат; за допомогою зшиваючого циркулярного апарату формують прямий терміно-термінальний колоанальний чи колоректальний анастомоз. Через 3-4 тижні після операції починають сеанси biofeedback тренінгу методом пневмостимуляції шляхом введення трансанально в неоректум гумового зонду з балоном, ємністю 100мл. Балон приєднують до каналу аналізатора моторної активності внутрішньопорожнинних органів "Ягуар-2", який підключають до персонального комп'ютера з відповідним програмним забезпеченням. Через додатковий канал в балон за допомогою шприца вводять повітря до рівня стійкого позиву до дефекації. Тиск в балоні реєструється на моніторі комп'ютера у вигляді графіка пневмокінезограми з осями OY - тиск в прямій кишці (мм рт.ст.), ОХ - час дослідження та стимуляції (хвилини). На цьому рівні визначають тиск в прямій кишці, який відображається на пневмокінезограмі і характеризує поріг барочутливості неоректуму, та сумарний об'єм введеного повітря. Ці показники й відображають ступінь відсутності резервуарності неоректуму. Тиск стійкого позиву вважається базовим, на якому буде проводитись пневмостимуляція, яку здійснюють послідовно змінюючи тиск в балоні в межах 20мм рт.ст. з частотою 3-6 разів на хвилину, що відповідає частоті фізіологічних скорочень дистального відділу то встої кишки. Тренінг biofeedback проводять 30-40 хвилин, протягом тижня, або до відновлення пластичних властивостей неоректуму до коефіцієнту пластичності 5-12. Запропонований спосіб лікування синдрому низької передньої резекції застосований у 12 хворих та показав можливість за допомогою простого неінвазивного способу забезпечити стійкий, тривалий ефект лікування. Принциповою відмінною ознакою у порівнянні з найближчим аналогом є те, що відновлення резервуарності неоректуму забезпечується не хірургічним шляхом, а неінвазивними сеансами biofeedback тренінгу методом пневмостимуляції, що дає можливість спростити техніку операції, скоротити термін її виконання та зменшити ризик виникнення післяопераційних ускладнень. Список літератури: 1. Keighley M.R., Williams N.S. Surgery of the anus, rectum and colon, 2nd ed. London: W.B Saunders; 2001, Vol.1. - 1380р.