Рослинний екстракт для лікування нейродегенеративних захворювань

Реферат: Винахід належить до рослинного екстракту залізниці, який отримують екстракцією водою або водно-спиртовим розчином, для застосування при лікуванні або профілактиці нейродегенеративних захворювань, причому зазначене нейродегенеративне захворювання є захворюванням, пов'язаним з накопичуваними білками/пептидами. UA 105552 C2 (12) UA 105552 C2 UA 105552 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Область техніки, до якої відноситься винахід Винахід стосується рослинних екстрактів та їх застосування Рівень техніки Нейродегенеративні захворювання, що супроводжуються утворенням білкових відкладень, охоплюють широкий спектр клінічних проявів хвороби. Вони характеризуються патологічно аномальними глобальними або локальними концентраціями білків або білкових фрагментів (пептидів) та виникаючими в результаті цього білковими осадженнями або агрегаціями, які за відомих умов через попередню димеризацію або олігомеризацію утворюють впорядковані структури (наприклад, фібрили) або кристалічні білкові структури (наприклад, бета-амілоїд в бляшках при хворобі Альцгеймера). Серед інших, за даною патологією ховаються такі захворювання, як хорея Хантінгтона, при якій в ядерних зонах головного мозку акумулюється і відкладається білок хантінгтин. Спіноцеребральна атаксія 2-го типу (СЦА2) – це нейродегенеративне захворювання, причиною якого є білок атаксин-2, виявлений в агломерованій формі. При деменції з тільцями Льові (ДТЛ) патофізіологічно можна визначити агломеровану форму білка альфа-синуклеїну, який є причиною клінічних проявів таких захворювань, як хвороба Паркінсона і мультисистемна атрофія (МСА), що відносяться до "синуклеїнопатій". Ще одну групу нейродегенеративних захворювань утворюють тауопатії, при яких цитоскелетний білок тау-білок скупчується з утворенням фібрилярних структур (що містять білок волокон або клубків). Велику групу подібних білкових осаджень спостерігають при амілоїдозах. При цьому утворюється велика кількість аномально змінених білків, які відкладаються у вигляді нерозчинних маленьких волокон (фібрил). Наприклад, таке захворювання, як амілоїдоз, обумовлене порушенням утворення складчастої структури білка, який зазвичай є розчинним. Через аномальну концентрацію ці білки скупчуються, утворюючи крупніші бета-складчасті структури і потім фібрили. Оскільки фібрили відносно резистентні до аутогенних імунних механізмів (фагоцитоз і протеоліз), вони не можуть повністю видалятися з уражених органів. Згодом дані відкладення руйнують архітектуру органу, що веде до порушення його функцій аж до повного припинення функціонування органу. Амілоїдози є патологічним процесом утворення відкладень, який може викликатися різними порушеннями обміну речовин і, залежно від ураженого органу, ставати причиною різних хронічних змін або хвороб. Особливим різновидом амілоїдозу є старечий амілоїдоз, який вражає переважно серце і головний мозок. В даний час з імуногістохімічної точки зору ця форма описується як AS– амілоїдоз. Під ним розуміють всі амілоїдні білки, що викликають сенільний амілоїдоз. Хоча білки, що викликають цю патологію, багато в чому ще не охарактеризовані, їх часте виникнення пов'язують з хворобою Альцгеймера. Наступним периферичним дегенеративним захворюванням, яке викликається білковими відкладеннями, є, наприклад, міозит з включеннями тілець (Inclusion Body Myositis). В даному випадку скупчення молекул/пептидів виявляються усередині м'язових волокон, з якими зв'язують також дегенеративні органічні процеси та в інших місцях як, наприклад, бета–амілоїди і пріонні білки. Останні розглядаються як причина виникнення запального процесу в м'язах при міозиті з включеннями тілець (МВТ). Хвороба Альцгеймера (англ. Alzheimer Disease), яку називають також деменцією Альцгеймера, відома у всьому світі під абревіатурою AD, є нейродегенеративним захворюванням, яке в своїй найчастішій формі виявляється у людей старше 65 років. У 2007 році саме воно стало причиною приблизно 29 мільйонів випадків захворювання деменцією у всьому світі. [R. Brookmeyer u.a…: Forecasting the global burden of Alzheimer's disease. In: Alzheimer's and Dementia. 3/2007, Band 3, Seiten 186-191]. У міру прогресу захворювання погіршуються когнітивні здібності, що може привести до виникнення особливостей в поведінці та змін характеру. У головному мозку хворого виявляються так звані бляшки, які складаються з агрегованих бета-амілоїдних пептидів (АЯ). До цих пір однозначна причина спорадичного варіанту захворювання не відома, проте був встановлений зв'язок генної мутації трьох різних генів з бета-амілоїдними пептидами. Вважається, що за підвищення риски виникнення хвороби Альцгеймера відповідальні спеціальні алель-генотипи аполіпротеїну Е (APOE), а саме ApoE4. [Corder, Е.h. et al. (1993): Gene dose of apolipoprotein У type 4 allele and the risk of Alzheimer's disease in late onset families. In: Science. 261 (5123): 921-923] [Bu, G.(2009): Apoliprotein E and its receptors in Alzheimer's disease: pathways, pathogenesis and therapy. In. Nat. Rev. Neurosci. 10(5): 333-344]. Також, виходячи з сучасних демографічних процесів з тенденцією до старіння населення, можна припустити, що все більше і більше людей захворюватимуть хворобою Альцгеймера. Поширеність цієї хвороби зростає від 2 % у 65-річних до 20 % у 85-річних. Як 1 UA 105552 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 прогнозується, в 2050 році хвороба Альцгеймера спостерігатиметься більш ніж у 100 мільйонів пацієнтів, що є значним навантаженням для суспільства. Уповільнення в патогенезі приблизно на 5 років дозволило б, з одного боку, аж до природної смерті відстрочити настання періоду часу, протягом якого пацієнт страждає від захворювання, а з іншого боку – значно скоротити прогнозовані суспільні витрати. Якщо ретельніше розглянути механізм патології, то в головному мозку пацієнтів з хворобою Альцгеймера можна виявити так звані сенільні бляшки і фіблярні клубки (НФК). Білкові відкладення бляшок складаються в основному з бета-амілоїдних пептидів. Розташовані усередині клітин нейрофібрилярні пучки складаються з тау-білка. Якщо даний білок фосфорилює сильніше, ніж зазвичай, тобто до нього приєднуються залишки фосфорної кислоти ("гіперфосфориляція"), то він об'єднується у фібрили. Не з'ясовано, чи є ця тау-фосфориляція другорядною, або ж саме вона викликає захворювання. В процесі захворювання маса головного мозку через відмирання нейронів зменшується; тоді говорять про атрофію головного мозку. Крім того, нейромедіатор ацетілхолін вже не виробляється в достатній кількості, що веде до загального погіршення функцій головного мозку. Бета-амілоїдні пептиди утворюються з білка-попередника амілоїду (БПА), який є інтегральним мембранним білком. Цей білок є трансмембранним білком I типу: його крупніша амінокислотна кінцева ділянка знаходиться на зовнішній стороні клітини, тоді як менша карбоксиленова кінцева ділянка розташована усередині клітини. БПА розщеплюється ферментами, що розщеплюють білок, так званими секретазами (альфа-секретаза, бетасекретаза та гамма-секретаза), завдяки чому може відбутися вивільнення бета-амілоїдного пептиду з білка-попередника. Існують два основні шляхи розщеплювання БПА. Неамілоїдогенний шлях: БПА розщеплюється альфа-секретазою. Це розщеплювання відбувається усередині тієї частини БПА, яка містить амілоїд. Тим самим запобігається утворення бета-амілоїду. Це призводить до вивільнення великої екстрацелюлярної частини, функція якої остаточно ще не з'ясована. Амілоїдогенний шлях: БПА спочатку розщеплюється бета-секретазою, а потім гамма-секретазою. Це розщеплювання, яке відбувається усередині ділянки трансмембрани, веде до вивільнення бета-амілоїду. Обидва процеси можуть відбуватися в нервових клітинах паралельно. Довжина утворених бета- і гамма-секретазами бета-амілоїдних пептидів варіює. Головний тип (АЯ-40) складається з 40 амінокислот, тоді як менша частина (АЯ-42) має в довжину 42 амінокислоти. Довжина бета-амілоїду має центральне значення для розвитку патології, оскільки довший АЯ-42 виявляє значно більш яскраво виражену тенденцію до агрегації, ніж менший за довжиною АЯ-40. Деякі генетичні причини призводять до виникнення хвороби Альцгеймера. Приблизно у одного-пяти відсотків хворих захворювання виявляється в сімейному анамнезі (familial alzheimer's disease (FAD) (СБА)), яка обумовлюється мутацією пресенилин-1-гена хромосоми 14, пресенилин-2-гена хромосоми 1 або БПА-гена хромосоми 21. Синдром Дауна, при якому в 21-ій хромосомі, на якій знаходиться БПА-ген, є потрійний набір спадкового матеріалу, також підвищує ризик захворіти деменцією і хворобою Альцгеймера, причому психодіагностичне підтвердження діагнозу у людей з цією мутацією генома ускладнюється через наявність вже на ранніх стадіях когнітивних порушень. При хворобі Альцгеймера також порушена функція мітохондрій. Блокада дихального ланцюга комплексу IV веде до надмірного вироблення радикалів, які ушкоджують клітину. Питання про те, чи є ця блокада наслідком надмірного вироблення бета-амілоїду або бетаамілоїд як антиоксидант бореться з цим знов виниклим стресом, на сьогоднішній день залишається відкритим. Для того, щоб уникнути надмірного вироблення бета-амілоїду унаслідок дії радикалів, можна застосовувати екстракти, що володіютьантиоксидантними властивостями. АВС-транспортери утворюють велике сімейство мембранних білків, які активно транспортують специфічні субстрати через клітинну мембрану. Транспортери вітамінів належать, з одного боку, до первинно активних транспортерів і, з іншого боку – до вхідних в мембрану Атфазам. Суперсімейство АВС-транспортерів включає одне з найбільших відомих білкових сімейств, представники якого виявляються майже в кожному організмі: у бактеріях, рослинах і ссавцях. Після того, як останніми роками стало відомо, що АВС-транспортери мають істотне медичне, промислове і економічне значення, інтерес до них істотно зріс. Щорічно десятки тисяч людей вмирають від раку, оскільки хіміотерапія зазнала невдачу унаслідок сильної експресії АВС-транспортерів в тканини пухлини. Мутації в гені, який закодований для АВС-транспортера, можуть викликати у людини різні порушення обміну речовин. Всі еукаріотичні АВС-транспортери є експортерами. Деякі дуже субстрат-специфічні, інші мультиспецифічні. АВС-транспортери, серед іншого, переносять також бета-амілоїд і розглядаються як частина патомеханізму, який веде до виникнення хвороби Альцгеймера 2 UA 105552 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 [Pahnke et al. 2008: Clinico-pathological function of cerebral АВС transporters – implications for the pathogenesis of Alzheimer's disease. Current Alzheimer Research 5, 396-406., Pahnke et al. 2009: Alzheimer's disease and blood-brain barrier function – Why have anti-в-amyloid therapies failed to prevent dementia progression? NeurosciBiobehavR 33: 1099-1108]. В даний час у сфері фітофармацевтичних лікарських засобів відомо багато рослинних препаратів, що чинять певну дію на нервову систему. Для цього речовини, що містяться в рослинах, повинні володіти здатністю долати гемато-енцефалічний бар'єр. Екстракти, здатність яких чинити дію на нервову систему була підтверджена в ході клінічних досліджень, містяться в таких рослинах, як женьшень, гінкго, пасифлора, звіробій, валеріана, хміль, лаванда, зелений чай, шавлія та інших. Допущені терапевтичні методи лікування нейродегенеративних захворювань, що викликають деменцію, наприклад, деменції Альцгеймера та деменції при хворобі Паркінсона (PD), в даний час використовуються тільки для симптоматичного лікування. Як правило, виходять з того, що при захворюваннях деменцією, клінічна симптоматика виникає через нестачу нейротрансмедіатора ацетілхоліну (Ach). Тому терапія починається із спроби придушення ферменту, який відповідає за розщеплювання ацетілхоліну (інгібітори ацетилхолінестерази). Ach-інгибітори, як, наприклад, донепезил або галантамін, допущені в Германії для використання при лікуванні хвороби Альцгеймера. Проте сучасні симптоматичні методи лікування тільки в обмеженому ступені здатні уповільнити прогрес захворювання; пом'якшення клінічних проявів в даний час взагалі не представляється можливим. В результаті перевірки, проведеної в серпні 2009 року Німецьким інститутом з якості та економічності в охороні здоров'я [IQWiG-Berichte – Jahr: 2009 Nr. 67: Aktualisierungsrecherche zum Bericht A05-19A (Cholinesterasehemmer bei Alzheimer Demenz)], було встановлено, що три дозволених в Германії активних речовини – донепезил, галантамін і рівастигмін – у пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості деменції Альцгеймера можуть лише трохи уповільнити деструкцію когнітивних здібностей. До того ж, є вказівки на те, що відповідні препарати можуть уповільнити швидкість, з якою пацієнти з хворобою Альцгеймера втрачають здатність виконувати дії в повсякденному житті. Їх користь для підтримки гідної якості життя відносно здоров'я не підтверджена, і все три активні речовини частково володіють значними побічними діями. Екстракти з гінкго білоба, які, як вважається, можуть попереджати виникнення захворювання деменцією або його прогрес, до цих пір не показали ефективності при лікуванні нейродегенеративних захворювань, що супроводжуються білковими відкладеннями. В ході актуальних широких перспективних подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень, в яких брало участь більше 3000 притягнутих пацієнтів, не було знайдено доказів якого-небудь ефекту щодо зниження кількості знов захворівших або уповільнення клінічної течії при захворюванні деменцією, що вже почалося [DeKosky et al.; Ginkgo biloba for Prevention of Dementia: A Randomized Controlled Trial. JAMA. 2008; 300(19): 2253-2262]. Рослинні екстракти звіробою (лат. Hypericum perforatum spp. звіробій продірявлений) відомі як екстракти, що чинять певну дію на ЦНС; вони застосовуються при депресії легкогосереднього ступеня тяжкості як "препарати, поліпшуючі настрій". При цьому як активний фармацевтичний інгредієнт використовуються так звані збірні екстракти із спирто-водних розчинів. Silva et al. [Neurotoxicity Research, 2004, Vol. 6(2), pp. 119-130] описує нейропротективний ефект екстракту звіробою, заснований на нейротоксичності, індукованій бета-амілоїдом. Описаний тут екстракт з 80 %-ним вмістом етилового спирту як екстрагуючий засіб продемонстрував хороші властивості з захисту клітини. У даній же публікації описаний як токсичний ефект фракції гіперфорину, так і захисний ефект фракцій флавоноїдів. Побічні дії екстрактів звіробою, вживаних у всьому світі як засіб від легкої депресії, добре досліджені. Були доведені побічні дії саме гіперфорину і екстрактів, що містять значну кількість гіперфорину (інформація про дані побічні дії була отримана з відповідних повідомлень). [Johne et al. (2003) BGBL 46:1061-1067/DOI 10.1007/s00103-003-0742-y] Описані також побічні дії, обумовлені дозами ліків, що приймаються, і взаємодія з цитохромоксидазами системи P450 [Moore et al. (2000) St.Jonh's wort induces hepatic drug metabolism through activation of the pregnane X receptor. Proc Natl Acad Sci USA 97: 7500-7502]. Дана взаємодія веде до інтеракції з метаболізмом ряду допущених до застосування медикаментів. Спорадичні захворювання деменцією виявляються у віці старіше 60 років – до цього часу багато пацієнтів вже мають досвід медикаментозної терапії гіперліпідемії, гіпертонії або інших дій метаболічного синдрому. Спектр побічних дій P450 в особливому ступені пояснюється кількістю гіперфорину в екстрактах, тоді як дуже високий вміст гіперицину є причиною фототоксичних побічних дій. Розкриття винаходу 3 UA 105552 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Завданням даного винаходу було створення засобів, які підходили б для лікування нейрологічних захворювань, – зокрема, дегенеративного типу – і, по можливості, поєднували б високу ефективність з незначно вираженими побічними діями. Дане завдання вирішується шляхом застосування рослинних екстрактів, відібраних з екстрактів частин рослин, які можуть бути отримані шляхом екстракції з водою, водноспиртовими розчинниками або їх сумішами в цілях виготовлення лікарської форми для лікування або профілактики нейродегенеративних захворювань. Таким чином, предметом винаходу є застосування екстрактів рослин сімейства ясноткових. З надземних частин рослин за допомогою водних або водно-спиртових розчинників виготовляються відповідні екстракти. Водно-спиртовим розчином є суміш води і спирту. Як правило, в нім міститься від 10 до 90 % спирту. Дані щодо концентрації алкоголю зазначені в % (відношення об'ємів) для температури 25 °C. Екстракція водно-спиртовим розчином означає, що первинна екстракція з лікарської рослинної сировини проводиться з використанням даного розчинника. Відповідні лікарські речовини придатні для лікування або профілактики нейродегенеративних захворювань. Передбачається, що ефективність екстрактів обумовлена активацією АВС-транспортерів; проте дана теорія не вважається єдино вірною. Останні публікації заявників [Pahnke et al. 2008: Clinico-pathological function of cerebral АВС transporters – implications for the pathogenesis of Alzheimer's disease. Current Alzheimer Research 5, 396-406; Pahnke et al. 2009: Alzheimer's disease and blood-brain barrier function – Why have antiв-amyloid therapies failed to prevent dementia progression? NeurosciBiobehavR 33: 1099-1108] показують, що АВС-транспортери грають важливу роль у виведенні білкових відкладень при захворюваннях деменцією, особливо бета-амілоїдних відкладень при хворобі Альцгеймера. Ці транспортери знаходяться у природних бар'єрів, як, наприклад, гемато-енцефалічний бар'єр. Активація даних транспортерів, з яких у людини відомі 49, могла б призвести до зниження кількості інтрацеребральних білкових і пептидних агрегатів. Таким чином, предметом винаходу є застосування рослинних екстрактів або комбінацій екстрактів в цілях запобігання патологічній агрегації і акумуляції білків in vivo або повне або часткове розчинення вже агрегованих скупчень білків (зокрема олігомерних) і подальше видалення з головного мозку/органів продуктів деградації. І, нарешті, можна понизити як концентрацію токсичних інтермедіаторів, так і агрегацію в нейронах шляхом застосування рослинних екстрактів згідно винаходу. Згідно винаходу активні речовини рослин повинні посприяти зниженню кількості як інтра-, так і екстранейрональних розчинних і нерозчинних білкових агрегатів. Оскільки при багатьох захворюваннях, що супроводжуються недоумством, потрібне тривале довічне лікування, для досягнення оптимального співвідношення користі та ризику слід застосовувати по можливості добре переносимі речовини з малою кількістю побічних дій. З досвіду терапії інших порушень та захворювань ЦНС відома хороша переносимість і мала кількість побічних дій рослинних екстрактів. Результати досліджень показують, що їх застосування також призводить до зменшення кількості бляшок. У EP 1 054 682 описується in-vitro активність гіперфорину при використанні в рамках учбовофункціональної моделі, пов'язаної з деменцією. Власні дослідження in vivo на моделях хвороби Альцгеймера у мишей все ж таки дивовижним чином показали, що активність протестованих екстрактів звіробою не виявила ніякої кореляції із вмістом гіперфорину (див. приклади 2 і 3). Екстракти з низьким вмістом гіперфорину все ж таки проявляють особливу активність; більш того, саме основа екстракту – властивості якої в значній мірі визначаються використовуваним при виготовленні екстрагуючим засобом – обґрунтовує відмінність моделей хвороби Альцгеймера у мишей (див. таблицю з прикладу 7). Як правило, вважається, що нейродегенеративні захворювання викликаються закумульованими білками або пептидами - так звані нейродегенеративні захворювання, що супроводжуються білковими відкладеннями. В даному випадку мова може йти про синдром Дауна, хорею Хантінгтона (ХХ), спиноцеребральну атаксію (СЦА), особливо СЦА2, або амілоїдози, особливо хвороби Альцгеймера (БА). Можливі і такі форми прояву, як сінуклеїнопатії, особливо мультисистематрофія (MСA), хвороба Паркінсона (БП) або деменції з тільцями Льові (ДТЛ). Можливі також такі форми прояву, як тауопатії, лобово-скроневі лобарні дегенерації/деменції (ЛВЛД), аміотрофний латеральний склероз (АЛС) або міозит з 4 UA 105552 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 включеннями тілець (МВТ). Екстракти згідно винаходу можуть також застосовуватися для лікування початкових/ранніх форм захворювань, що супроводжуються деменцією, наприклад, легкого когнітивного порушення (ЛКН) при хворобі Альцгеймера. У одній з форм виконання згідно винаходу застосовується екстракт, отриманий із звіробою. Звіробій описаний в Європейській фармакопеї. В даному випадку використовується надземна частина звіробою продірявленого. Як екстракційний засіб добре проявив себе водний розчин етанолу із вмістом етанолу 80 %. У одній з форм виконання екстракт виготовляється з рослини Herba Sideritis spp. При виготовленні екстрактів з гірського чаю добре проявили себе розчинники на водній основі, а також спиртові суміші на водній основі, відібрані з числа метанолу, етанолу, 1-пропанолу або 2пропанолу із вмістом 10-70 об'ємних частин алкоголю. Якнайкращі властивості проявили розчини з концентрацією спирту від 20 до 40 %. Отримані екстракти можуть застосовуватися у відповідних лікарських формах, особливо у вигляді пігулок, настоянок, капсул, саше, ампул для перорального застосування або пігулок для розсмоктування. Найбільш оптимальні нативні кількості від 300 міліграма до 1200 міліграма на день. Екстракти згідно винаходу можуть застосовуватися для виготовлення лікарських засобів. Безумовно, можливе використання в харчових продуктах або добавках до їжі, а також включення екстрактів в доповнюючу збалансовану дієту, яка застосовується для підтримки медикаментозного лікування нейродегенеративного захворювання. Здійснення винаходу Винахід розглядається детальніше на основі нижченаведених прикладів. Приклад 1: Тестова модель Ефективність протестованих екстрактів була досліджена на наступній моделі in-vivo: Генетично генерований Штам миші з схильністю до хвороби Альцгеймера (див., наприклад, Oakley H. та ін. 2006, Інтранейрональні бета-амілоїдні агрегати, нейродегенерація та втрата нейронів у трансгенної миші з п'ятьма мутаціями сімейної хвороби Альцгеймера: потенційні чинники в утворенні амілоїдних бляшок. J.Neurosci 26(40):10129-40) як правило, починаючи з 1,5 – 2 місяців життя обумовлює формування перших відкладень бета-амілоїду. Починаючи з 50 дня життя мишам через глотку щодня активно вводиться доза екстракту. Після певної загальної тривалості життя в 75 або 100 днів тварин убивають, їх головний мозок аналізують. Крім того, молекулярно-біологічним способом за допомогою методу ELISA вимірюють концентрацію розчинної фракції Ав42. Гістологічно відкладення бляшок досліджуються по декількох параметрах: кількість і площа (середнє значення; n≥3). Приклад 2: Порівняльний приклад: звіробій 80 % EtOH з низьким вмістом гіперфорину 10,7 кг звіробою (Європейська фармакопея) двічі мацерують 100 літрами етанолу 80 % (відношення об'єму до об'єму) при температурі 45 °C. Елюат за допомогою фільтрації звільняється від суспензій і концентрується в густий екстракт. Отримана у такий спосіб суспензія була охолоджена при 4 °C, і через 8 годин були зняті смолянисті фази, що знаходяться на поверхні. Решта суспензії була висушена і перемелена в співвідношенні 70 % нативної речовини, 14 % мальтодекстрину, 14 % силіконізованої мікрокристалічної целюлози, 2 % високодисперсного діоксиду кремнію. В результаті отримали 4,5 кг екстракту, який містив 0,09 % гіперицину, 0,3 % гіперфорину і 5,7 % флавоноїдів. Отриманий у такий спосіб екстракт був протестований на описаній в прикладі 1 моделі invivo. Результати наводяться в прикладі 7. Приклад 3: Порівняльний приклад: звіробій 80 % ETOH із звичайним вмістом гіперфорину 10 кг звіробою (Європейська фармакопея) ретельно екстрагують 150 літрами етанолу 80 % (відношення об'єму до об'єму) при температурі 50 °C. Елюат після охолоджування до кімнатної температури за допомогою фільтрації звільняють від суспензій і обережно концентрують в густий екстракт. Отримана у такий спосіб суспензія була висушена і перемелена в співвідношенні 98 % нативної речовини, 2 % високодисперсного діоксиду кремнію. В результаті вийшло 2,2 кг екстракту, який містив 0,21 % гіперицину, 2,9 % гіперфорину і 11,3 % флавоноїдів. Отриманий у такий спосіб екстракт був протестований на описаній в прикладі 1 моделі invivo. Результати наводяться в прикладі 7. Приклад 4: зразок з рослини Herba Sideritis scardica згідно винаходу 10 кг частин рослин (Sideritis scardica L.) ретельно перколювали з 300 літрами етанолу 20 % (відношення об'єму до об'єму) при температурі 50 °C. Елюат був відокремлений від висушеної лікарської сировини і звільнений від його залишків. Перколат був обережно випарований під низьким тиском і приготований без розчинника шляхом багатократного додавання води. Вихід 5 UA 105552 C2 5 10 15 20 25 продукту склав 4,2 кг густого екстракту з часткою сухої речовини 43,3 %. Він був висушений за допомогою допоміжної висушуючої речовини мальтодекстрину в співвідношенні 70 % нативної речовини: 30 % мальтодекстрину. Отриманий у такий спосіб екстракт був протестований на описаній в прикладі 1 моделі in vivo. Результати наводяться в прикладі 7. Приклад 5: Зразок з рослини Herba Sideritis euboa згідно винаходу 10 кг частин рослин (Sideritis euboa) ретельно перколювали з 300 літрами етанолу 20 % (відношення об'єму до об'єму) при температурі 50 °C. Елюат був відокремлений від висушеної лікарської сировини і звільнений від його залишків. Перколат був обережно випарований під низьким тиском і приготований без розчинника шляхом багатократного додавання води. Вихід продукту склав 3,9 кг густого екстракту з часткою сухої речовини 42,6 %. Він був висушений за допомогою допоміжної висушуючої речовини мальтодекстрину в співвідношенні 70 % нативної речовини: 30 % мальтодекстрину. Отриманий у такий спосіб екстракт був протестований на описаній в прикладі 1 моделі in vivo. Результати наводяться в прикладі 7. Приклад 6: Зразок з рослини Herba Sideritis spp. згідно винаходу 10 кг частин рослин (суміш в співвідношенні 50/50 Sideritis cardica L. і S. euboa L.) ретельно перколювали з 300 літрами етанолу 20 % (відношення об'єму до об'єму) при температурі 50 °C. Елюат був відокремлений від висушеної лікарської сировини і звільнений від його залишків. Перколат був обережно випарований під низьким тиском і приготований без розчинника шляхом багатократного додавання води. Вихід продукту склав 3,2 кг густого екстракту з часткою сухої речовини 56 %. Він був висушений за допомогою допоміжної речовини висушуючої мальтодекстрину в співвідношенні 70 % нативної речовини: 30 % мальтодекстрину. Отриманий у такий спосіб екстракт був протестований на описаній в прикладі 1 моделі in vivo. Результати наводяться в прикладі 7. Приклад 7: Результати утворення бета-амілоїду при випробуванні in vivo Досліджений штам миші згідно прикладу 1 генетично змінений таким чином, що типові для хвороби Альцгеймера амілоїдні відкладення яскраво виражені приблизно на 100-й день життя. Лікування було почате після 50-го дня життя. 30 Кількість розчинної фракції Аβ42 Період лікування в днях (вік (середня величина в нг на мг в днях при аналізі) загального білка головного мозку) Контрольний штам (обробка H2O) Гиперікум 80 % ETOH З низьким вмістом гіперфорину згідно прикладу 2 Гиперікум 80 % ETOH З високим вмістом гіперфорину згідно прикладу 3 Sideritis scardica згідно прикладу 4 Sideritis euboa згідно прикладу 5 Sideritis spp. згідно прикладу 6 35 40 54,1 25 д. (75д.) 23,9 25д. (75д.) 35,3 25д. (75д.) 20,3 25д. (75д.) 18,3 25д. (75д.) 32,8 25д. (75д.) Екстракти рослин роду Sideritis, згідно прикладам 4-6, знижують розчинну фракцію бетаамілоїдів відносно контрольної обробки водою. Тоді як S. scardiсa викликала зниження розчинної Аβ42-фракциі на 62,5 %, у випадку з S. Euboa було досягнуте зниження на 66,2 % (nГ3). Тим самим зниження розчинної фракції Аβ42 було значнішим, ніж при використанні екстрактів звіробою з 80 % ETOH, які відомі з літератури (Silva, B. et al., Neurotoxicity Research 2004, 119-130), а також є рівнем техніки для застосованої тестової моделі. Таким чином, не речовина, що міститься в екстракті, а вся матриця екстракту – властивості якої визначаються вживаним рослинним збором і використовуваним при виготовленні розчинником – є вирішальною ознакою для успішного застосування екстрактів рослин роду Sideritis в області нейродегенеративних захворювань. Приклад 8 - Гістологічна оцінка утворення бляшок Досліджений штам миші відповідно до прикладу 1 є генетично зміненим до такого ступеня, 6 UA 105552 C2 що типові для хвороби Альцгеймера амілоїдні відкладення явно виявилися приблизно на 100-й день життя. Лікування було почате на 50-й день життя. Залежність утворення бляшок від тривалості лікування після введення 4000 міліграм/кг екстракту звіробою згідно прикладу 2 (n≥5) 5 Тривалість Кількість бляшок (N) Контрольна група Екстракт звіробою згідно прикладу 2 Відносні зміни Середня поверхня бляшок (А в мкм2) Контрольна група Екстракт звіробою згідно прикладу 2 Відносні зміни 10 75 днів 109,6 64,5 -41,1 % 25 30 498,0 367,5 -26,2 % Приклад 9 - Гістологічна оцінка утворення бляшок Як і в прикладі 8, утворення бляшок вимірювалося при прийомі екстрактів рослин роду Sideritis. Зміна утворення бляшок після прийому 4000 міліграм/кг ваги тіла екстракту рослин роду Sideritis згідно прикладу 6 (n≥5): 100 днів 203,0 103,6 -49 % Середня поверхня бляшок (А в мкм2) Контрольна група Екстракт гірського чаю згідно прикладу 6 Відносна зміна 20 203,0 129,5 -36,2 % 380,6 337,4 -11,3 % Тривалість Кількість бляшок (N) Контрольна група Екстракт гірського чаю згідно прикладу 6 Відносна зміна 15 100 днів 498,0 422,2 -15,2 % Хоча поверхня бляшок практично не змінилася, кількість їх значно зменшилося. Приклад 10 - Зразок з рослини Herba Sideritis scardica згідно винаходу 10,1 кг частин рослин (Sideritis scardica L.) ретельно перколювали з 384 літрами очищеної води при температурі 80 °C. Елюат був відокремлений від сухої лікарської сировини і звільнений від його залишків методом фільтрації через целюлозний фільтр (250 мкм). Прозорий перколат був обережно випарований під низьким тиском. Вихід продукту склав 2,1 кг густого екстракту з часткою сухої речовини 63,0 %. Він був за допомогою допоміжної висушуючої речовини мальтодекстрину в співвідношенні 70 % нативної речовини: 30 % мальтодекстрину, рецептований, пастеризований і висушений за допомогою вакуумної сушки при 55 °C. Отриманий у такий спосіб екстракт був перемолотий в гомогенний коричневий порошок через сито 0,75мм. Розчинний у воді порошок підходить для приготування саше, швидкорозчинного засобу для приготування напою, розчинних у воді пігулок, а також може використовуватися як добавка до розчинних напоїв. Приклад 11 – Склад пігулок Пігулка містить 300 міліграм сухого екстракту рослини роду Sideritis згідно прикладу 6. До додаткових інгредієнтів відносяться прискорювач розпаду натрій-карбоксиметилцелюлоза, допоміжна речовина для додання текучості діоксид кремнію, зв'язуча речовина поліетиленгліколь 4000, змащуюча речовина стеарат магнію, а також кислий карбонат натрію. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 35 1. Екстракт залізниці, який отримують екстракцією водою або водно-спиртовим розчином, для застосування при лікуванні або профілактиці нейродегенеративних захворювань, причому зазначене нейродегенеративне захворювання є захворюванням, пов'язаним з накопичуваними білками/пептидами. 7 UA 105552 C2 5 10 15 2. Екстракт залізниці за п. 1, який відрізняється тим, що нейродегенеративне захворювання є синдромом Дауна, хворобою Хантінгтона (Х), спінально-церебелярною атаксією (СЦА), особливо СЦА2, або амілоїдозами, особливо хворобою Альцгеймера (XА). 3. Екстракт залізниці за будь-яким з попередніх пп., який відрізняється тим, що зазначене захворювання є початковою/ранньою формою недоумства, такою як помірні когнітивні порушення (ПКП) при хворобі Альцгеймера. 4. Екстракт залізниці для застосування за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що зазначений екстракт отриманий з трав'янистої рослини Sideritis spp. 5. Екстракт залізниці за будь-яким з пп. 1-4 для застосування у вигляді лікарського засобу, харчового продукту, біологічно активної добавки до їжі або збагаченої збалансованої дієти. 6. Екстракт залізниці для застосування за будь-яким з пп. 1-5, який відрізняється тим, що додатково містить екстракт звіробою, переважно отриманий за допомогою 80 % етанолу як екстрагента. 7. Екстракт залізниці для застосування за будь-яким з пп. 1-6, який відрізняється тим, що як зазначену залізницю використовують трав'янисту рослину Sideritis scardica, трав'янисту рослину Sideritis euboa або їх суміші. Комп’ютерна верстка О. Рябко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8