Спосіб монтування додаткового елемента на дверну або віконну раму

1. Спосіб монтування додаткового елемента (130) на віконній або дверній рамі (10), яку вже було встановлено, і на якій закріплено привідний комплект (22), який включає принаймні один привідний елемент (24, 25, 26, 27, 28) та принаймні один передавальний стержень (30, 32), закріплений у принаймні одному прорізі (18, 20) рами (10), який характеризується: забезпеченням між додатковим елементом (130) та вищезгаданим стержнем (30, 32) з'єднувача, який може ковзати у подовжньому напрямку і фіксується у будь-якому напрямку, ортогональному напрямкові ковзання, та утворення наскрізного отвору (118) у стержні за допомогою гвинта (106), який тримається на додатковому елементі (130), та прикріплення додаткового елемента до вищезгаданого стержня (30, 32) шляхом входження наконечника вищезгаданого гвинта (106) у вищезгаданий наскрізний отвір (118). 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вищезгаданий наскрізний отвір (118) утворюється після визначення відносної позиції між вищезгаданим додатковим елементом (130) та вищезгаданим передавальним стержнем (30, 32) у напрямку відповідного прорізу (18,20). 3. Спосіб за п. 1 або п. 2, який відрізняється тим, що вищезгаданий передавальний стержень (30, 32) має подовжні каналоподібні напрямні (58, 61), які у ковзному режимі зачеплюються подовжніми ребрами (78, 80) вищезгаданого привідного елемента (130). 4. Спосіб за будь-яким з пп. 1 або 3, який відрізняється тим, що вищезгаданий отвір (118) утворюється шляхом зрізання практично плоского кінця вищезгаданого наконечника (110) в результаті вгвинчування гвинта (106) у нарізний отвір (104), передбачений у з'єднувальній деталі (72) вищезгаданого додаткового елемента (130). 5. Спосіб за п. 4, який відрізняється тим, що вищезгаданий наконечник (110) створює уламок (116), який утримується між двома боковими стінками подовжнього каналу (48) вищезгаданого передавального стержня (30, 32). 6. Спосіб за п. 4, який відрізняється тим, що наконечник (110) вищезгаданого гвинта (106) проникає у стінку (44) вищезгаданого передавального стержня (30, 32) на глибину, яка дорівнює товщині або перевищує товщину вищезгаданої стінки (44). 7. Спосіб за п. 5, який відрізняється тим, що діаметр вищезгаданого наконечника (110) дорівнює ширині або перевищує ширину вищезгаданого подовжнього паза (48). 8. Спосіб за п. 4, який відрізняється тим, що гвинт (106) угвинчується до досягнення контакту між упорною кромкою (114) гвинта (106) та відповідним гніздом вищезгаданої з'єднувальної деталі (72). (19) (21) a200706692 (22) 14.06.2007 (24) 25.02.2011 (31) TO 2006A000434 (32) 15.06.2006 (33) IT (46) 25.02.2011, Бюл.№ 4, 2011 р. (72) БАЛЬБО ДІ ВІНАДІО АЙМОНЕ, IT/IT (73) САВІО С.П.А., IT (56) US 4739583, 26.04.1988 EP 1227207, A2, 31.07.2007 EP 1447505, A2, 18.08.2004 UA 84391, C2, 27.10.2008 C2 2 UA 1 3 бути необхідним додавання одного або кількох закривальних елементів для підвищення надійності закривання. Згідно з існуючим рівнем техніки, додавання додаткових елементів до вже встановлених вікна або дверей є тривалою й складною операцією, пов'язаною з нарізанням одного або кількох передавальних стержнів відміряної довжини та утворення отворів у стержнях для прикріплення додаткових елементів. Ці операції вимагають обладнання, яке є у майстернях виробників, але важко піддаються транспортуванню до місця встановлення вікна або дверей. Метою даного винаходу є забезпечення способу закріплення додаткового елемента на вже встановлених вікні або дверях, яке є простим і не вимагає застосування спеціального обладнання. Згідно з даним винаходом, вищезгадана мета досягається завдяки способові, який має характеристики, викладені у пункті 1 формули винаходу. Даний винахід далі описується в деталях з посиланням на супровідні фігури, представлені лише як необмежувальні приклади, серед яких: - Фігура 1 є перспективним зображенням вікна або дверей, на яких має бути встановлений додатковий елемент, - Фігура 2 є перспективним зображенням частини, позначеної стрілкою II на Фігурі 1, - Фігура 3 є розрізом у збільшеному масштабі по лініях ІІІ- ІІІ з Фігури 2, - Фігури з 4 по 8 є перспективними зображеннями, які показують послідовність операції зв'язування між додатковим елементом та передавальним стержнем, - Фігури 4а та 5а є розрізами по лініях IV-IV та V-V з Фігур 4 та 5, - Фігури 4b та 5b є збільшеними деталями частин, позначених стрілками IV та V на Фігурах 4а та 5а, - Фігури 6а, 7а та 8а є розрізами по лініях VIa VIa, VIla-VIla та VIlla-VIlla з Фігур 6, 7 та 8, - Фігури 6b, 7b та 8b є розрізами по лініях VIbVIb, Vllb-VIIb, Vlllb-VIII з Фігур 6, 7 та 8, і - Фігури з 9 по 16 є перспективними зображеннями, на яких показано послідовність закріплення додаткового елемента на вікні або дверях, на яких раніше вже було встановлено привідний комплект. На Фігурі1 номер 10 позначає раму вікна з відкидним та поворотним відкриванням. Рама 10 включає дві вертикальні стійки 12, сполучені нижнім поперечним елементом 14 та верхнім поперечним елементом 16. Стійки 12 та поперечні елементи 14, 16 на їхній зовнішній подовжній стороні мають прорізи 18, 20 (фігура 2), здатні приймати компоненти привідного комплекту 22, що дозволяє вибирати, за допомогою ручки 31, закриту позицію, поворотну відкриту позицію та відкидну відкриту позицію. Привідний комплект 22 включає певну кількість привідних елементів 24, 25, 26, 27, 28 та певну кількість передавальних стержнів 30, 32. Привідні елементи, показані на Фігурі 1, являють собою, відповідно, вертикальну опору 24, поворотний шпінгалет з гачком 25, кутовий передавальний елемент 26, движок 27 та ножичний важіль 28. 93490 4 Рама 10 також має контрольну ручку 31. Загальна структура та функціонування привідних елементів 24, 25, 26, 27, 28 є відомими самі по собі і не охоплюються обсягом даного винаходу. Привідні елементи 24, 25, 26, 27, 28 закріплюються на рамі 10, як описано у паралельній патентній заявці, поданій тим самим Заявником, яка має назву "Спосіб закріплення привідного комплекту для дверей та віконних рам". Як показано на Фігурах 1 та 2, номер 130 позначає додатковий елемент, який має бути встановлений на рамі 10 після того, як привідні елементи 24, 25, 26, 27, 28 уже було остаточно встановлено на рамі 10. Додатковий елемент 130, наприклад, складається з закривального елемента, призначеного для взаємодії з упором (не показано), прикріпленим до нерухомої рами вікна або дверей. Додатковий елемент 130 є призначеним для закріплення на одному передавальному стержні 30, 32. Як показано Фігурах 4 та 4а, кожен передавальний стержень утворюється штампованим, витягнутим або профільним елементом, який має незмінний поперечний розріз уздовж його власної подовжньої осі. Кожен передавальний стержень 30, 32 включає центральну частину 34 та дві бокові частини 36, 38 розташовані з різних боків відносно центральної частини 34. Дві бокові частини 36, 38 мають відповідні взаємно копланарні основи 40, 42. Центральна частина 34 має основу 44, яка є паралельною і розташованою на відстані від основ 40, 42 бокових частин 36, 38. Основа 44 центральної частини 34 з'єднується з відповідними основами 40, 42 бокових частин 36, 38 двома подовжніми ребрами 46. Основа 44 центральної частини 34 та ребра 46 утворюють U-подібний подовжній паз 48, який проходить уздовж центральної частини 34 і відокремлює дві бокові частини 36, 38. Центральна частина 34 має два бокові виступи 50 та 60, які виступають назовні за межі ребер 46. Дві основи 40, 42 бокових частин 36, 38 мають на їх зовнішніх кінцях відповідні подовжні ребра 52, 54. Висота ребра 52 бокової частини 36 приблизно дорівнює половині висоти ребер 46. Ребро 54 бокової частини 38 закінчується на такій самій висоті, що й основа 44 центральної частини 34 і воно має виступаючий убік край 56. Дві бокові частини 36, 38 утворюють відповідні каналоподібні напрямні 58, 61. Кожна з двох напрямних 58, 61 має верхню поверхню 62 та дві бокові поверхні 64, 66. Центральна частина 34 має верхню поверхню 68, яка є паралельною верхнім поверхням 62 напрямних 58, 61. Бокові виступи 50, 60 центральної частини 34 мають нижні поверхні 70, нахилені під гострим кутом відносно бокових поверхонь 64 ребер 46. Товщина основ 40, 42 бокових частин 36, 38 ребер 46 та основи 44 центральної частини 34 є практично незмінною. Стержні 30, 32 в оптимальному варіанті є виконаними з металевого матеріалу (наприклад, алюмінієвого сплаву) або полімерного матеріалу (наприклад, поліамід). Як показано на Фігурі 3, додатковий елемент 130 має з'єднувальну деталь 72 для з'єднання з 5 передавальним стержнем 30, 32. Подібні з'єднувальні деталі 72 передбачено на кожному привідному елементі 24, 25, 26, 27, 28. Кожна з'єднувальна деталь 72 включає корпус 74, від якого відходять два паралельні подовжні ребра 78, 80. Кінці подовжніх ребер 78, 80 мають таку форму, щоб утворювалося ковзне з'єднання у подовжньому напрямку з напрямними 58, 61 передавального стержня 30, 32, і прикріплюються у будь-якому напрямку, ортогональному напрямкові ковзання. Як показано на Фігурі 3, з'єднувальна деталь 72 має плоску нижню поверхню 82, від якої відходять ребра 78, 80. Нижні кінці ребер 78, 80 мають відповідні копланарні плоскі поверхні 84, паралельні плоскій поверхні 82. У поперечному розрізі подовжнє ребро 78 на своєму кінці має зовнішній боковий виступ 86 та внутрішній боковий виступ 88. Два бокові виступи 86, 88 мають відповідні бокові паралельні стінки 90, 92, ортогональні відносно поверхонь 82, 84. Внутрішній боковий виступ 88 має верхню поверхню 94, нахилену під гострим кутом відносно бокової стінки 92. Подовжнє ребро 80 у поперечному розрізі має внутрішній боковий виступ 96 з боковою стінкою 98, паралельною стінці 92, та верхньою поверхнею 100, нахиленою під гострим кутом відносно бокової стінки 98. З'єднувальна деталь 72 додаткового елемента 130 має секцію 102, яка має нарізний наскрізний отвір 104 з ортогональною віссю відносно внутрішньої поверхні 82 корпусу 74. Гвинт 106 зачіплюється з нарізним отвором 104. Гвинт 106 має нарізний корпус 108 та наконечник 110, який виступає від нарізного корпусу 108. Наконечник 110 має циліндричну бокову стінку з діаметром, меншим за діаметр нарізного корпусу 108. Наконечник закінчується плоскою стінкою, ортогональною подовжній осі гвинта. Гвинт 106 має шестикутний проріз 112 та упорну кромку 114 на одному кінці нарізного корпусу 108. Довжина нарізного корпусу 108 практично дорівнює довжині нарізного отвору 104, таким чином, що у разі, коли гвинт 106 є повністю угвинченим в отвір 104, наконечник 110 виступає від нижньої поверхні 82 корпусу 74. На Фігурах 4, 4а та 4b показано, що з'єднувальна деталь 72 кожного додаткового елемента 130, 30 у ковзному режимі з'єднується з передавальним стержнем 30. Під час з'єднання між додатковим елементом 130 та передавальним стержнем 30 гвинт 106 лише частково угвинчується в отвір 104, і передній кінець наконечника заглиблюється в отвір 104 відносно нижньої поверхні 82 з'єднувальної деталі 72. З'єднувальна деталь 72 та передавальний стержень 30, таким чином, можуть вільно ковзати відносно одне одного у подовжньому напрямку. Для забезпечення телескопічного ковзання між двома компонентами їх відповідні розрізи мають такі розміри, що залишається постійний зазор по всьому розрізу, наприклад, близько 0,1 мм, як показано, зокрема, на Фігурах 4а та 4b. Далі описується послідовність закріплення додаткового елемента 130, починаючи з конфігурації, в якій привідні елементи 24, 25, 26, 27 та 28 уже є закріпленими на рамі 10. 93490 6 Як показано на Фігурі 9, кутовий передавальний елемент 26 має з'єднувальну деталь 72, подібну до з'єднувальної деталі 72 додаткового елемента 130, як описано вище. З'єднувальна деталь 72 має гвинт 106, який входить у наскрізний отвір передавального стержня 30. У конфігурації з Фігури 9 гвинт 106 угвинчується по всій довжині, і передавальний стержень з'єднується з кутовим передавальним елементом. Для закріплення додаткового елемента 130 гвинт 106 кутового передавального елемента 26 (Фігура 10) відгвинчують. Отже, як показано на Фігурі 11, передавальний стержень 30 може ковзати донизу в межах прорізу 18 стійки 12 таким чином, щоб залишався вільний простір у прорізі 18 між верхнім кінцем стержня 30 та нижнім кінцем кутового передавального елемента 26. Як показано на Фігурі 12, додатковий елемент 130 після цього вставляють у проріз 18 стійки 12 у напрямку стрілки. Як показано на Фігурі 13, після вставлення у проріз 18 додатковий елемент 130 може здійснювати подовжнє ковзання уздовж напрямку стрілки. Як показано на Фігурі 14, через рух у подовжньому напрямку додатковий елемент 130 з'єднується зі стержнем 30. У цей момент, стержень може ковзати вгору (у напрямку, позначеному стрілкою) у межах прорізу 18. Як показано на Фігурі 15, стержень 30 знову приводиться у первісну позицію, в якій він з'єднується зі з'єднувальною деталлю 72 кутового передавального елемента 26. У цей момент, як показано на Фігурі 16, гвинт 106 кутового передавального елемента 26 знову угвинчується. Вищезгаданий гвинт входить у наскрізний отвір 118, вже існуючий на стержні 30. Додатковий елемент 130 розташовано на стержні 30 у потрібній позиції, в якій він прикріплюється шляхом загвинчування відповідного гвинта 106 по всій довжині. На Фігурах 5, 5а та 5b показано, що у первісній позиції наконечник 110 гвинта 106 перебуває на невеликій відстані від верхньої поверхні 68 передавального стержня 30, 32, і існує певний зазор між нахиленими поверхнями 94, 100 з'єднувальної деталі 72 та відповідними поверхнями 70 передавального стержня 30. У цій конфігурації додатковий елемент 130 може вільно ковзати відносно передавального стержня 30. Фігури з 5 по 8 показують спосіб, у який додатковий елемент прикріплюється до стержня 30 шляхом затягування гвинта 106. Починаючи з позиції, показаної на Фігурах 5, 5а та 5b, при затягуванні гвинта 106 наконечник 110 входить у контакт з верхньою поверхнею 68 передавального стержня 30, 32. Цей контакт дозволяє усунути зазор у телескопічному з'єднанні, приводячи нахилені поверхні 94, 100 з'єднувальної деталі 72 у контакт з відповідними поверхнями 70 передавального стержня 30, 32. Як показано на Фігурах 6, 6а та 6b, при подальшому затягуванні гвинта 106 наконечник 110 починає проникати в основу 44 передавального стержня 30, зрізаючи матеріал, з якого складаєть 7 ся основа 44. Вищезгадане зрізання утворює дископодібний уламок 116, який проходить у канал 48, розташований під наконечником 110. Діаметр наконечника 110 є дещо більшим за ширину паза 48, для того, щоб уламок залишався заклиненим у пазу 48. Наконечник 110 розташовується таким чином, щоб його власна вісь перебувала на одній лінії з середньою вертикальною віссю паза 48. Зрізання, яке виконується наконечником 110 гвинта 106 впливає лише на товщину основи 44 між двома боковими стінками подовжнього паза 48. На Фігурах 7, 7а та 7b показано, що гвинт 106 угвинчується доти, доки головка 114 гвинта 106 не спирається на відповідне гніздо, утворене на кінці секції 102. Довжина наконечника 110 визначається таким чином, щоб гвинт 106 здійснював повне зрізання основи 44, таким чином, утворюючи наскрізний отвір 118 в основі 44. Уламок 116 від'єднується від основи 44 і утримується між стінками паза 48. Як показано на Фігурах 8, 8а та 8b, після повного зрізання стінки основи 44 контактний тиск між нахиленими поверхнями 94, 100 та 70 усувається. Це дозволяє відновити первісний зазор, усуваючи 93490 8 навантаження та пружні деформації передавального стержня 30. Після зрізання уламка 116 з'єднання між з'єднувальною деталлю 72 та передавальним стержнем 30, відбувається вже не через тертя, а через шарнірне з'єднання між наконечником 110 гвинта 106 та отвором 118, створеним шляхом зрізання основи 44. Це дозволяє досягати більш надійного скріплення, ніж при фрикційному з'єднанні, і усувати деформації передавального стержня, які можуть викликати небажаний контакт зі стінками паза 18 рами 10, створюючи труднощі з ковзанням стержнів або привідних елементів та труднощі з функціонуванням контрольного комплекту. Факт утворення отворів у стержні 30, коли стержень перебуває в кінцевій закріпленій позиції, дозволяє обходитись без етапів вимірювання, різання та свердління стержня. Таким чином, даний винахід дозволяє закріплювати додаткові елементи на вже встановлених дверних та віконних рамах без необхідності в інструментах для свердління та різання стержнів, які зазвичай є наявними лише у майстернях виробників дверних та віконних рам. 9 93490 10 11 93490 12 13 93490 14 15 93490 16 17 93490 18 19 Комп’ютерна верстка Л.Литвиненко 93490 Підписне 20 Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601