Засіб, що проявляє ноотропну активність, має антихолестеразну дію, відновлює та стимулює нервово-м`язову передачу

Засіб, що проявляє ноотропну активність, має антихолестеразну дію, відновлює та стимулює нервово-м'язову передачу, який включає діючу речовину та фармакологічно прийнятну основу, який відрізняється тим, що як діючу речовину містить 9-бутиламіно-3,3-диметил-3,4дигідро(2Н)акридин-1-ОН, хлоргідрат (букридон гідрохлорид) в кількості 0,005-0,06 мг. (19) (21) a200905680 (22) 03.06.2009 (24) 10.03.2011 (46) 10.03.2011, Бюл.№ 5, 2011 р. (72) ДУДКО ОЛЕНА ТАРАСІВНА (73) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОЛФА", ДУДКО ОЛЕНА ТАРАСІВНА (56) RU 2024509 C1 15.12.1994 US 2005/0222167 A1 06.10.2005 3 изд., перераб., испр. и доп.- М.: ООО "Издательство Новая Волна", 2005. - с. 112-113]. Недоліками аміналону є його побічна дія - він може викликати диспепсичні явища, порушення сну, відчуття жару, коливання артеріального тиску. Оскільки психоемоційна напруга є реакцією організму на надмірні подразники, для зняття цієї напруги застосовують психотропний препарат фенібут. Він має елементи ноотропної активності, транквілізуючу дію [Машковский М.Д. Лекарственные средства. - 15-е изд., перераб., испр. и доп. М.: ООО "Издательство Новая Волна", 2005. - с. 116-117]. Однак, і він має недоліки, його застосування супроводжується сонливістю, загальмованістю, пригніченням, запамороченням. Покращує мозковий кровообіг, мікроциркуляцію і метаболізм та активізує біоенергетичні процеси і адемол [Пат. 23451А UA, МПК 7А61К31/074, 31/535, Опубл 31.08.98, Бюл. №4], проте, механізм його дії обмежений і він має побічну дію. В останні роки зацікавленість дослідників привертають препарати комплексної дії, які впливають на різні ланки нейромедіаторних процесів в організмі. Перспективними засобами такого типу є антихолинестеразні препарати. Так відомий антихолинестеразний препарат нейромідин (активно-діюча речовина - 9-аміно2,3,5,6,7,8-гексагідро-1Н - циклопентану [b] хіноліну гідрохлориду моногідрат та основанаповнювач). Синоніми нейромідину: іпідакрин, аміридин. В основі його активності - фармакологічна комбінація - блокада мембранних калієвих каналів та інгібування холінерастерази, дія якої призводить до безпосереднього стимулюючого впливу на проведення імпульсу в нервовом'язовому синапсі і в центральній нервовій системі (ЦНС). Нейромідин діє на всі ланки в ланцюгу процесів, які забезпечують проведення збудження: він стимулює пресинаптичне нервове волокно, збільшує викид нейромедіатора, зменшує руйнування медіатора ацетилхоліну ферментом, підвищує активність постсинаптичної клітини. Нейромідин посилює дію на гладенькі м'язи не тільки ацетилхоліну, але і адреналіну, серотоніну, гістаміну і окситоцину. Препарат також блокує натрієве проникнення мембрани. З цим ефектом частково пов'язані його слабкі седативні і анальгетичні властивості. Основними фармакологічними властивостями нейромідину є відновлення і стимуляція нервовом'язової передачі; відновлення проведення імпульсу в периферичній нервовій системі, порушеного внаслідок дії різних факторів (травма, запалення, дія місцевих анестетиків, антибіотиків, токсинів і ін.); посилення скорочення гладком'язових органів під впливом агоністів, за винятком калію хлориду; специфічно помірна стимулююча дія на ЦНС окремими проявами седативного ефекту; покращення пам'яті і здібностей до навчання; анальгетичний ефект; антиаритмічний ефект. Нейромідин застосовують при ураженнях периферичної нервової системи - нейропатіях, невритах, поліневритах і полінейропатіях, мієлополірадикулоневритах; бульбарних паралічах і 93755 4 парезах; порушеннях пам'яті різного ґенезу (хвороба Альцгеймера, інші форми деменції пізнього віку), церебральній дисфункції дітей з відставанням у навчанні; ураженнях ЦНС травматичного, судинного і іншого ґенезу, яке супроводжується порушенням пам'яті, праксису, уваги, рухових функцій; міастенії і різних міастенічних синдромах; комплексній терапії розсіяного склерозу та інших формах демієлінізуючих захворювань нервової системи; при збудженні у пологах після амніотомії чи допологовому відходженні навколоплідних вод; атонії кишок [Бурчинський С.Г. Препарат нейромідин (аміридин): клініко-фармакологічна характеристика та перспективи практичного застосування // Ліки. - 2002. - № 5-6. - с. 37-42]. Проте, даний препарат має недоліки. Він токсичний і має побічну дію холінергічної природи викликає тремор, діарею чи салівацію. Окрім цього, в деяких випадках перерахованої діє він є недостатньо ефективним. В основу винаходу поставлене завдання створити сучасний високоефективний засіб, що проявляє ноотропну активність, має антихолестеразну дію, відновлює та стимулює нервово-м'язову передачу, який би був нетоксичним і не викликав побічної дії. Поставлене завдання вирішується тим, що в засобі, який включає діючу речовину та фармакологічно прийнятну основу, згідно з даним винаходом, в якості діючої речовини містить 9бутиламіно-3,3-диметил-3,4-дігідро (2Н) акридин1-ОН, хлоргідрат (букридон гідрохлорид) в кількості 0,005-0,06мг 9-бутиламіно-3,3-диметил-3,4дігідро (2Н) акридин-1-ОН, хлоргідрат (букридон гідрохлорид) відноситься до похідних 9аміноакридину, серед яких відомо багато протипухлинних і противірусних препаратів [Demeunynck М. Interest of acridine derivatves in the anticancer chemotherapy // Current Pharmaceutical design. 2001. - Vol. 7. - P. 703-724]. Фармакологічні властивості 9-бутиламіно-3,3-диметил-3,4-дігідро (2H) акридин-1-ОН, хлоргідрату, надалі букридону гідрохлориду не вивчались і в літературі не описані. На основі даної речовини можуть бути приготовані різні лікарські форми, наприклад, таблетки, таблетки покриті оболонкою, желатинові капсули, драже, гранули, порошки, пероральні розчини, розчини для ін’єкцій та інфузій. Для одержання твердих лікарських форм активну речовину змішують з фармацевтично - прийнятними носіями, наприклад - лактозою, крохмалем, мікрокристалічною целюлозою, полівінілпіролідоном, желатиною, тальком, колоїдним діоксидом кремнію або їх солями та ін. При приготуванні пероральних розчинів придатним наповнювачем є вода або розчин сахарози, глюкози, сорбіту, фруктози чи спирту. Для парентерального введення можуть бути приготовані у вигляді розчину речовини на фармакологічно прийнятному носії. В склад таких розчинів можуть входити стабілізатори та/або буферні агенти. Як показують дослідження, ефективна кількість діючої речовини букридону гідрохлориду (9бутиламіно-3,3-диметил-3,4-дигідро (2Н) акридин 5 1-ОН, хлор гідрату), знаходиться в діапазоні доз 0,005-0,06мг. В об'ємі вимог Державного Фармацевтичного Центру МОЗ України проведено вивчення гострої і хронічної токсичності, а також спектру фармакологічної активності букридону гідрохлориду на піддослідних тваринах. В якості препарату порівняння використовувались таблетки нейромідину, при вивченні ноотропної активності - пірацетаму. Дослідження гострих токсикологічних характеристик букридону гідрохлориду і референтного препарату проводили на 2-х видах експериментальних тварин (нелінійних білих мишах-самцях масою 20-25г та білих статевозрілих безпородних щурах-самцях масою 100-220г) згідно з загальноприйнятими методиками. Препарат вводили як внутрішньошлунково, так і внутрішньочеревно. Результати дослідження представлені в таблицях 12. Показано, що 100% загибель тварин протягом доби після однократного внутрішньошлункового введення досліджуваного препарату спостерігалось при використанні дози 130мг/кг. Максимальна кількість препарату, яка не викликала летального наслідку, становила 90мг/кг. Спостереження за експериментальними тваринами, які отримували проміжну кількість препарату, визначали LD50 методом найменших квадратів [Прозоровский В.Б.Использования методов наименьших квадратов для пробит-анализа кривих летальності // Фармакология и токсикология. 1962. - Т. 25, № 1. - C. 115-119] і для білих мишей він становить 107,74,2мг/кг. Показано, що 100% загибель тварин протягом суток після однократного внутрішньошлункового введення досліджуваного препарату спостерігалось при використанні дози 140мг/кг. Максимальна кількість препарату, яка не викликала летального наслідку, становила 90мг/кг, a LD50 118,55,5мг/кг. Спостереження за тваринами після однократного внутрішньошлункового введення досліджуваного препарату в максимально прийнятній дозі проводилось протягом 14 діб. В цей період оцінювався зовнішній вигляд, поведінка тварин, а також здійснювалась реєстрація змін показників фізичного стану у порівнянні з контрольною групою. При цьому встановлено, що зміни поведінки, зовнішнього вигляду, шкіряного і волосяного покриву та зміни видимих слизових, серед досліджуваних тварин, не спостерігалось. Протягом всього періоду спостереження не відмічалось суттєвих розходжень в масі тіла гризунів досліджуваної і контрольної групи. Частота серцевих скорочень і дихання тварин знаходилась в межах фізіологічної норми. Таким чином, однократне внутрішньошлункове введення букридону гідрохлориду в максимально прийнятній дозі через 1 і 2 тижні спостережень суттєво не впливає на основні інтегральні показники функціонального стану тварин. Проведений через 14 діб після внутрішньошлункового введення препарату розтин та макроскопічне дослідження тварин не виявили патологічних змін внутрішніх органів. 93755 6 Результати експериментальних досліджень гострої токсичності букридона гідрохлорида при внутрішньочеревному введенні мишам та щурам представлені в таблиці 3 та 4. Різниці видової чутливості гризунів до букридона гідрохлорида як при внутрішньошлунковому, так і при внутрішньочеревному введенні не виявлено. Таким чином, препарат відноситься до III класу токсичності (помірно токсична речовина). Оскільки, за препарат порівняння взятий препарат нейромідин то для доведення позитивного ефекту досліджуваного препарату, а саме, зменшення його токсичності, наводимо оцінку гострої токсичності нейромідина при внутрішньошлунковому введенні піддослідним мишам та щурам (таблиця 5-6). Показано, що 100% загибель тварин протягом доби після однократного внутрішньошлункового введення нейромідина спостерігалось при використанні дози 80мг/кг. Максимальна кількість речовини, яка не викликала летальний наслідок у тварин, становила 30мг/кг. Спостереження за експериментальними тваринами, які отримували проміжну кількість препарату, дозволила визначити LD50 методом найменших квадратів і показало, що LD50 нейромідина становило 54,54,6мг/кг, що відповідає даним літератури [Лаврецкая Э.Ф. Нейромидин (амиридин). Новый тип лекарственных препаратов стимуляторов нервной и мышечной систем: Серия «В помощь практическому врачу». - Вып.8. - Киев, 2005. - с. 24-38]. Порівняльна оцінка токсикологічних параметрів досліджуваного препарату та референтного свідчить про безпечність перорального застосування букридону гідрохлориду: LD50 в аналогічних умовах введення букридона гідрохлорида мишам становило 107,74,2мг/кг, щурам - 118,55,5мг/кг, що в 2 рази перевищує відповідні показники нейромідина - 54,54,6мг/кг (миші) та 68,75,1мг/кг (щурі). Проведені досліди з впливу букридона гідрохлорида на подразнення шкіри мишей та місцевоподразнюючу дію на слизову ока кролика. Установлено, що даний препарат не впливає на шкіру експериментальних тварин в місці аплікації та не чинить місцево-подразнюючої дії на неушкоджену слизову ока. Експериментально дослідженні алергічні властивості препарату. Результати потенційних сенсибілізуючих властивостей букридону гідрохлориду наведені в таблиці 7. Установлено, що після введення дозволеної дози препарату протягом всього терміну спостереження у тварин як дослідної, так і контрольної групи ознак ерітеми, потовщення шкіри, ділянок геморагій чи виразок не спостерігалось. Препарат не має алергенних властивостей. Проведене обов'язкове тестування препарату на наявність психотропних ефектів. Дослідження впливу багатократного введення букридона гідрохлорида на стан ЦНС самців щурів проводили з використанням тесту «відкрите поле». Результати вивчення показників безумовно-рефлекторної по 7 ведінки самців щурів після 56 добового внутрішньошлункового введення препарату наведені в таблиці 8. Установлено, що у щурів усіх дослідних груп через добу після останнього введення букридона гідрохлорида ряд показників безумовно - рефлекторної активності відрізняються від відповідних параметрів, які реєструються у гризунів контрольної групи. Показано, що застосування даного препарату в усіх режимах дозування стимулювало орієнтировочно-дослідницьку активність гризунів дослідних груп при одночасній тенденції до зниження рівня емоційного реагування. Таким чином, букридон гідрохлорид при повторних внутрішньошлункових введеннях володіє елементами психостимулюючої активності з окремими проявами седативного ефекту. Доведено, що введення букридону гідрохлориду протягом 56 добового дослідження не призводить до патофізіологічних змін серцево-судинної системи у експериментальних тварин. Застосування препарату протягом 8-ми діб в дозах 5, 10, 25мг/кг не впливало на показники периферичної крові піддослідних тварин, результати аналізу сечі не виявили порушень функціонального стану нирок Серед багатьох біохімічних методів, які застосовують при вивченні нешкідливості хімічних речовин, велике значення має дослідження активності ряду ферментних систем оскільки їм належить вирішальна роль в забезпеченні нормального обміну речовин та підтримці гомеостазу. Результати дослідження біохімічних показників сироватки крові піддослідних тварин наведені в таблиці 9. Установлено, що після 56 добового внутрішньошлункового введення препарату в даних дозах активність АлАТ і АсАТ в сироватці крові щурів дослідних груп була відповідною показникам тварин контрольної групи. Відповідні показникам контрольної групи тварин були і активність ЩФ, рівень загального білірубіну, концентрація холестерину, загальна кількість білків, вміст сечовини та концентрація креатиніну, що підтверджує безпеку застосування даного препарату відносно основних органів і систем організму. Загальний стан тварин, незалежно від дози введеного препарату, задовільний. Тварини активні, охайні з блискучим волосяним покривом, шкіра і видимі слизові - без патологічних змін. Після закінчення строку спостереження проведений розтин тварин та макроскопічні і мікроскопічні патоморфологічні дослідження. Аналіз цих досліджень свідчить, що повторні (протягом 8 тижнів) введення букридону гідрохлориду в зазначених дозах не викликають макроскопічних і мікроскопічних структурних змін, не призводять до розвитку запальних реакцій, виникнення дистрофічних і гемодинамічних порушень, застійних явищ; патологічні зміни в тканинах мозку, нирок, печінки, міокарду, шлунку, легень та селезінки - відсутні. Досліджена фармакологічна активність букридону гідрохлориду. Експериментальні дослідження проведені на 48 білих статевозрілих безпородних щурах-самцях масою 180-200г, які утримувались 93755 8 при температурі 21-22С і стандартному 12годинному освітленні. Оцінка ноотропної активності даного препарату проведена із застосуванням загальноприйнятого тесту умовного рефлексу пасивного уникання (УРПУ). Досліджений вплив препарату на процеси введення та первинної обробки інформації (навчання) у інтактних тварин (таблиця 10). Букридон гідрохлорид і як препарат порівняння - нейромідин в умовах внутрішньошлункового введення до початку вироблення пасивнооборонного навику проявляє елементи психостимулюючої активності при цьому скорочується латентний час першого заходу в темний відсік камери, а також збільшується кількість гризунів зі сформованою УРПУ в порівнянні з групою контролю. Оцінено вплив препарату на консолідацію пам'ятного сліду і тривалість збереження енграмм пам'яті. Результати даної серії експериментальних досліджень наведені в таблиці 11. Доведено, що внутрішньошлункове введення препарату в дозі 5мг/кг протягом 5 діб безпосередньо після навчання покращує (в порівнянні з групою контролю) показники, які характеризують процес консолідації сліду пам'яті. Призначення букридону гідрохлориду в даних умовах експерименту сприяло збереженню пасивно-оборонного навику у 70% тварин указаної групи і суттєво скорочувало латентний період заходу тварин в темний („небезпечний") відсік. Відмічено, що застосування досліджуваного препарату в дозі 10 мг/кг повністю попереджує угасання умовного рефлексу при тестуванні навику на 5 добу після застосування препарату. Таким чином, ноотропна активність даного препарату переважає вираженність такої у препаратів порівняння. Для дослідження антиамнестичної дії даного препарату застосована методику УРПУ з використанням в якості амнезуючих факторів електросудомного шоку і внутрішньочеревного введення скополаміну. Результати спостережень представлені в таблиці 12. Показано, що в контрольній групі тварин електросудомний шок викликав повну втрату виробленого пасивно-оборонного навику: латентний період рефлексу при тестуванні УРПУ в даній групі гризунів вірогідно скорочувався більше ніж в 5 разів (р