З’єднання за допомогою з’єднувального елемента двох порожнистих кінцевих ділянок профілів із синтетичного матеріалу

Реферат: З'єднання у стик за допомогою з'єднувального елемента двох порожнистих кінцевих ділянок профілів (10, 11), які виконані на базі синтетичного матеріалу, причому з'єднувальний елемент включає корпус (20) із серединною частиною (21) і два крила (22, 23) із синтетичного матеріалу, які відповідно взаємодіють з кінцевими порожнистими ділянками профілів і які мають анкерні засоби (28, 29, 30, 31), виконані з можливістю утримувати на місці навколо з'єднувального елемента вказані порожнисті кінцеві ділянки, яке відрізняється тим, що анкерні засоби (28, 29, 30, 31) з'єднувального елемента виконані із синтетичного матеріалу, і щонайменше один з анкерних засобів (30, 31) виконаний пластичним і здійснює тертя з внутрішньою частиною вказаних кінцевих ділянок профілів. UA 98624 C2 (12) UA 98624 C2 UA 98624 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід належить до з'єднання двох порожнистих кінцевих ділянок профілів за допомогою з'єднувального елемента, вставленого у вказані кінцеві ділянки, причому кінцеві ділянки виконані на основі синтетичного матеріалу. Таке з'єднання, зокрема, використовується для утворення вставної рами ізолюючого склопакета. Під "порожнистими двома кінцевими ділянками профілів" розуміють дві вільні кінцеві ділянки відповідно двох різних профілів, або дві вільні кінцеві ділянки одного складеного самого на себе профілю. Тип відомого ізолюючого склопакета включає в себе два листи скла, які розділені в просторі газовим прошарком, таким як повітря, і які утримуються на відстані та об'єднані за допомогою розпірної рами, утвореної складеними порожнистими профілями або профілями, складеними із серединних елементів і/або під кутом, що задається з'єднувальним елементом. Елемент з кутом в 90° називається звичайно кутовою консоллю. Профіль забезпечений молекулярним ситом, функція, якого, зокрема, полягає в абсорбції молекул води, які вміщені в повітряному прошарку при виготовленні склопакета і можуть конденсуватися при низьких температурах, призводячи до запотівання. Для забезпечення герметичності склопакета, розпірна рама приклеюється до листів скла за допомогою еластомерного шнура типу каучукового бутилу, нанесеного безпосередньо на профілі, які утворюють розпірну раму, шляхом екструзії через наконечник. При складеному склопакеті, еластомерний герметичний шнур відіграє роль попередньої механічної підтримки листів скла. І, нарешті, через периферійну шийку, обмежену двома листами скла і розпірною рамою, вводять герметизуючу решітчасту мастику типу полісульфіду або поліуретану, яка закінчує механічне збирання листів скла. Задача каучукового бутилу в основному полягає в наданні герметичності внутрішньому простору склопакета до водяної пари, тоді як мастика забезпечує герметичність відносно рідкого стану води або розчинників. Звичайно використовуються металеві порожнисті профілі, такі як алюмінієві профілі. Проте, останнім часом стали використовувати синтетичні профілі, такі як, наприклад, розкриті в патенті ЕР 0852280; вони мають більш низький коефіцієнт теплової провідності, що зумовлює кращу можливість термічної ізоляції для склопакета. Крім цього, збирання кінцевих ділянок профілів для утворення рами здійснюється металевими з'єднувальними елементами або щонайменше з'єднувальними елементами на основі синтетичних матеріалів, що включає в себе кріпильні елементи та утримуючий елемент з металу. З'єднувальний елемент вводиться з натягом в порожнисті кінцеві ділянки профілів і міцно утримується за допомогою бокових виступів утримуючого елемента. У випадку, якщо з'єднувальний елемент виконаний повністю металевим, то виступи орієнтовані, наприклад, у напрямку, протилежному напрямку сили натягнення, яка прикладається до кінцевих ділянок у випадку демонтажу. Такий з'єднувальний елемент розкритий, наприклад, в заявці на патент ЕР 0283689. Однак, такий тип з'єднувального елемента має, зокрема, на рівні бокових виступів, гострі кути, які призводять до ризику поранення при маніпуляціях із з'єднувальним елементом. У випадку, коли з'єднувальний елемент виконаний не повністю з металу, він має щонайменше виступаючі кріпильні елементи та утримуючі елементи з металу, наприклад у вигляді голки, яка виступає з обох бокових сторін з'єднувального елемента. Однак ці утримуючі металеві елементи впиваються у пластиковий матеріал профілів при взаємодії із з'єднувальним елементом і профілів, що створюють внутрішні канавки, які надають крихкості кінцевим ділянкам профілів. Заявка на патент FR 2604210 пропонує з'єднувальний елемент, забезпечений боковими виступами утримуючого елемента, який, однак, виконаний з пластикового матеріалу, що дозволяє, переважно, ліквідувати всі гострі кути і завдяки цьому уникнути можливості поранення. Такі з'єднувальні елементи легко входять у порожнисті кінцеві ділянки профілів, не роблячи їх при цьому крихкими внаслідок різних основних металевих матеріалів кінцевих ділянок профілів. Насправді, під час розкриття цього документа, існуючі профілі виготовлялися виключно металевими. Також, для синтетичних кінцевих ділянок профілів, було передбачене наступне рішення: пропонувалися повністю пластикові з'єднувальні елементи, які були дуже великого розміру і дуже масивні по всій своїй довжині для забезпечення утримання після вставлення з натягом в профілі. Однак, дуже часто відбувалося розколювання профілів і від такого рішення відмовилися. Задача винаходу полягає в тому, щоб реалізувати з'єднання між двома кінцевими ділянками профілів, які виконані із синтетичного матеріалу, за допомогою одного з'єднувального елемента, який дозволить здійснити легке і надійне збирання профілів або одного профілю, якщо він складається на себе, повністю виключаючи ризик поранення при маніпуляціях з цим 1 UA 98624 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 з'єднувальним елементом і/або ризик окрихчування, і навіть руйнування елементів з'єднаних таким чином. Винахід, таким чином, стосується з'єднання у стик двох кінцевих порожнистих ділянок профілів, виконаних на базі синтетичного матеріалу, за допомогою одного з'єднувального елемента, причому з'єднувальний елемент включає корпус із серединною частиною і два крила із синтетичного матеріалу, які відповідно взаємодіють з кінцевими порожнистими ділянками профілів і які мають анкерні засоби, виконані з можливістю утримувати на місці навколо з'єднувального елемента вказані порожнисті кінцеві ділянки, здійснюючи тертя з внутрішньою частиною вказаних кінцевих ділянок профілів, який відрізняється тим, що анкерні засоби з'єднувального елемента виконані із синтетичного матеріалу і щонайменше один з анкерних засобів виконаний пластичним таким чином, що він деформується при дії на нього тиску. У подальшому описі під "пластичним" анкерним засобом розуміють на противагу до терміну "жорсткий", властивість анкерного засобу деформуватися при дії на нього тиску. Матеріал, що використовується для анкерного засобу згідно з винаходом, має, наприклад, модуль еластичності при вигині, вміщений між 3500 та 9000 МПа, цей модуль еластичності при вигині виміряний за нормами ISO 178 та ISO 527. Переважно, пластичний анкерний засіб зазнає напруження, протилежного розтяжному зусиллю, яке виникає, якщо хочуть видалити масив з'єднувального елемента з кінцевих ділянок профілів, витягуючи за ці кінцеві ділянки. Завдяки пластичності анкерного засобу напруження набагато менше, ніж напруження на суцільній поверхні, яке призводить до розтріскування кінцевих ділянок профілю. З'єднувальний елемент (корпус та анкерний засіб) виконаний тільки із синтетичного матеріалу, що дозволяє виграти у вартості виготовлення, завдяки простоті процедури виготовлення, наприклад, простого формування деталі, а також завдяки відсутності додаткового контролю якості, який необхідний, коли анкерні засоби виконані з металевих елементів для жорсткого закріплення і для необхідного позиціонування на пластикових бокових сторонах з'єднувального елемента. Переважно, анкерні засоби і корпус з'єднувального елемента виконані з одного і того самого синтетичного матеріалу. Згідно з однією з характеристик секція з'єднувального елемента, взята за найменшим розміром, і на рівні пластичного анкерного засобу, має більший розмір в порівнянні з внутрішніми розмірами кінцевих ділянок профілю. Переважно, з'єднувальний елемент містить на рівні кожного крила щонайменше один пластичний анкерний засіб. Згідно з ще однією характеристикою анкерні засоби також включають в себе жорстокий приливок, який виступає з одного і іншого боку обох бокових сторін, протилежних кожному крилу. Ці жорсткі анкерні засоби викликають точкові напруження проти внутрішніх стінок кінцевих ділянок профілів, які проте, локалізуються тільки в деяких точках, що дозволяє запобігти несвоєчасному виходу з'єднувального елемента за межі кінцевих ділянок профілів без ризику розтріскування цих кінцевих ділянок. Приливки мають також перевагу, яка полягає в позиціонуванні з'єднувального елемента з його центруванням в кінцевих ділянках, що забезпечує належний упор паралельно кінцевим ділянкам. Згідно з іншою характеристикою пластичний анкерний засіб жорстко з'єднаний з подовженою частиною крила, причому подовження виконане вздовж двох найменших розмірів меншого розміру, ніж відповідне крило, а анкерний засіб виступає відносно вказаної подовженої частини. Крім цього, основний матеріал пластичного анкерного засобу, що надає еластичні властивості, такий як поліамід, поліпропілен або SAN, переважно включає підсилювальні волокна, з найменшим розміром за товщиною і шириною подовженої частини крила відносно самого крила, що дозволяє зробити виріз навколо пластичного анкерного засобу, який таким чином може вільно згинатися і має вільну еластичність в боковому і подовжньому напрямку, при цьому подовження служить тільки для підтримки основи пластичного анкерного засобу. Згідно з іншим аспектом кожне крило з'єднувального елемента має дві протилежні подовжні поверхні і дві бокові протилежні поверхні, які проходять по більшому розміру протяжності крила і пов'язані між собою відповідно двома подовжніми поверхнями щонайменше за допомогою пластичного анкерного засобу кожного крила, на щонайменше одній з двох бокових сторін, який виступає відносно площини, в якій розташована одна з бокових поверхонь одного з крил. Пластичний анкерний засіб виконаний у вигляді губи і містить, переважно, основу, яка жорстко з'єднана з подовженою частиною крила, виступ, який виступає відносно подовженої частини і який нахилений в напрямку серединної частини з'єднувального елемента, а також 2 UA 98624 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вільна кінцева ділянка, яка знаходиться в контакті з внутрішніми стінками кінцевої ділянки профілів. Насправді, під губою розуміють елемент, який виступає відносно підтримуючої його частини корпусу, і який має малу товщину, набагато меншу, ніж товщина вказаної частини корпусу. В одному із способів застосування товщина має величину близько 0,5 мм. Висота h1, яка відповідає найбільшій висоті секції з'єднувального елемента за малою протяжністю секції, встановлена на рівні щонайменше одного пластичного анкерного засобу і є більшою, ніж внутрішня висота h2 однієї кінцевої ділянки профілю. Переважно, розмірна відмінність висоти h між h1 та h2 не перевищує 0,5 мм. Ширина 11, яка відповідає найбільшій ширині секції з'єднувального елемента за малою протяжністю секції, також встановлена на рівні щонайменше одного пластичного анкерного засобу і є більшою, ніж внутрішня ширина порожнистих кінцевих ділянок профілів. Розмірна відмінність ширини 1 між 11 та 12 на рівні щонайменше однієї бокової сторони стінки кінцевої ділянки профілю найбільше 0,5 мм. У прикладі, що ілюструє даний винахід, ширина пластичного анкерного засобу більше внутрішньої ширини одного з кінцевих ділянок профілю, маючи, таким чином, однакову і симетричну розмірну відмінність відносно подовжньої осі крила на обох протилежних бокових сторонах внутрішньої частини кінцевої ділянки профілю. Таке перевищення розмірів одного або декількох пластичних анкерних засобів за висотою і шириною відносно внутрішніх розмірів кінцевих ділянок профілів дозволяє створювати напруження, які протистоять розтяжному зусиллю, яке необхідно прикласти, якщо треба витягнути з'єднувальний засіб. Внаслідок еластичності пластичного анкерного засобу, ці напруження залишаються нижче значень, які могли б призвести до розсунення кінцевих ділянок профілю. Переважно, пластичні анкерні засоби мають таку товщину є і довжину L, що співвідношення e/L