Калікс[4]арен-a-кетофосфонові кислоти як інгібітори протеїнтирозинфосфатази 1b

Реферат: UA 102153 C2 (12) UA 102153 C2 Винахід належить до біоорганічної хімії, а саме до синтезу калікс[4]арен--кетофосфонових кислот загальної формули R X Y Y X R' , де R=COPO(OH)2, R'-H, X=OH, Y=OCH2CH2CH3 (сполука А) або R=R'=СОРО(ОН)2, Х=ОН, Y=ОСН2СН2СН3 (сполука Б), і вивчення їх властивостей як інгібіторів протеїнтирозинфосфатази 1В. Сполуки (А) і (Б) синтезують реакцією калікс[4]аренкарбонілхлоридів з триізопропілфосфітом та наступною деестерифікацією отриманих естерів калікс[4]аренкетофосфонових кислот послідовною обробкою триметилбромсиланом та метанолом. В системі in vitro сполуки (А) і (Б) демонструють інгібуючу здатність до людської РТР1В з ІС50 в мікромолярному діапазоні значень та селективність інгібування у порівнянні з іншими людськими протеїнтирозинфосфатазами (ТС-РТР, ΡΤΡ і РТР-LAR). Сполуки (А) і (Б) рекомендуються як інгібітори протеїнтирозинфосфатази 1В і можуть знайти застосування в біології, фармакології і медицині. UA 102153 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Винахід належить до біоорганічної хімії, а саме до синтезу і вивчення нових біологічно активних калікс[4]арен--кетофосфонових кислот, які можуть бути використані в біології, фармакології та медицині. Нові запропоновані сполуки, спосіб їх отримання, властивості і застосування в науковій літературі і патентних виданнях не описані. Фосфорилування і дефосфорилування тирозинових залишків білків є ключовою стадією сигнальних процесів, які регулюють ріст, проліферацію, диференціацію, метаболізм та міграцію клітин живих організмів. Порушення функцій протеїнтирозинфосфатаз (РТРаз) приводить до порушення балансу між фосфорилованими і дефосфорилованими білками, що супроводжується виникненням і перебігом ряду хвороб, включаючи рак і діабет [1-3]. Протеїнтирозинфосфатаза 1B (PTP1B) здатна дефосфорилувати тирозинові залишки інсулінових рецепторів, що приводить до блокування приєднання інсуліну та наступних інсулінзалежних процесів [1-4]. Крім того, РТР1В впливає на передачу сигналу від лептину [5]. Тому інгібітори РТР1В розглядаються як ліки нової генерації від діабету 2 типу та ожиріння [1, 2]. Останнім часом спостерігається зростаючий інтерес до синтезу і подальших досліджень потенційних інгібіторів РТР1В [6, 7]. Найпершими інгібіторами РТР1В, що вивчалися in vivo, були сполуки ванадію, але фізіологічна дія цих сполук не була специфічною [8, 9]. Короткі клінічні випробовування ванадилсульфату показали його незначний ефект, так як адекватна доза була обмежена через побічні ефекти шлунково-кишкового тракту [10]. Було також синтезовано і вивчено in vitro ряд органічних похідних карбонових, фосфонових і сульфонових кислот [11-14], гетероциклічних та інших сполук [6, 15, 16]. Хоч це й привело до виявлення потужних інгібіторів РТР1В, проте їх дослідження не вийшли за межі доклінічної стадії [1, 6]. Так, подальші тестування одного з інгібіторів під назвою "ертіпротафіб" було припинено, оскільки ця сполука впливає не лише на РТР1В, але й активує деякі рецептори клітинного ядра [17, 18]. Однією з інших причин, що стримують впровадження інгібіторів РТР1В, є низька селективність у порівнянні з іншими ферментами, особливо Т-клітинною протеїнтирозинфосфатазою (ТС-РТР), що є модулятором запальних процесів в організмі людини [19]. Раніше нами було встановлено, що ковалентне закріплення фрагментів фосфонових кислот на верхньому ободі калікс[4]арену приводить до значного зростання інгібуючої активності фосфорилованих макроциклів по відношенню до лужних фосфатаз [20, 21]. Такі сполуки можуть мати переваги через здатність утворювати комплекси з іонами металів або амінокислотними залишками білків [22] та кращу проникність через біологічні мембрани завдяки наявності ліпофільної макроциклічної платформи [23]. Подальші результати наших досліджень показали, що калікс[4]арен метилен-біс-фосфонові і калікс[4]аренметилфосфонові кислоти є потужними інгібіторами РТРази з Єрсинії (Yop51*) та ΡΤΡ з константами інгібування в низькомікромолярному діапазоні значень [24-27]. З огляду на те, що ряд -кетокарбонових кислот та ,-дифторо--кетофосфонових кислот є перспективними інгібіторами РТРаз [13], можна було сподіватися, що наявність одного або двох фрагментів -кетофосфонової кислоти на платформі каліксарену також надасть макроциклічній сполуці властивості інгібітора РТР1В. Але до цього часу нанорозмірні калікс[4]арен-кетофосфонові кислоти не були синтезовані і не були досліджені як інгібітори РТР1В. Задачею винаходу був синтез калікс[4]арен--кетофосфонових кислот, а саме 5[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арену (А) та 5,7біс[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арену (Б) загальної формули 1 UA 102153 C2 R X Y Y X R' 5 10 15 20 , де R=COPO(OH)2, R'-H, X=OH, Y=OCH2CH2CH3 (сполука А) або R=R'=СОРО(ОН)2, Х=ОН, Y=ОСН2СН2СН3 (сполука Б), і дослідження їх властивостей як інгібіторів РТР1В. Структурно ці сполуки через наявність фрагментів фосфонових кислот належить до групи калікс[4]аренфосфонових кислот. Однак у випадку сполук (А) і (Б) інгібітор має в своїй структурі залишок -кетофосфонової кислоти, що відрізняє його від раніше відомих похідних метилен-бісфосфонової та метилфосфонової кислот [25, 26]. Так як РТР1В характеризується високою гомологічністю з еукаріотичним сімейством РТРаз, інгібуючий вплив сполук А і (Б) на активність РТР1В необхідно було оцінити з огляду на його ефективність та селективність по відношенню до інших фосфатаз, особливо до Т-клітинної РТРази (ТС-РТР). Сполуки (А) і (Б) було синтезовано у відділі фосфоранів Інституту органічної хімії НАН України. Дослідження інгібуючого впливу сполук (А) та (Б) на активність РТР1В виконано у відділі механізмів біоорганічних реакцій Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Поставлена задача досягається розробкою методів синтезу 5[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арену (А) та 5,7біс[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арену (Б) і встановленням ефективності та селективності інгібуючого впливу цих сполук на активність людської РТР1В. 5-[(Дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (А) (калікс[4]арен--кетофосфонову кислоту) синтезують реакцією калікс[4]аренкарбонілхлориду (Д) з триізопропілфосфітом та наступною деестерифікацією отриманого естеру калікс[4]арен-кетофосфонової кислоти (В) послідовною обробкою триметилбромсиланом та метанолом. 2 UA 102153 C2 O P O Cl O OiPr OiPr OH PrO OPr OH P(OiPr)3 PrO OH OH (Д) O P O 1.Me3SiBr OPr 2. MeOH (В) OH OH OH 1.Me3SiBr PrO 2. MeOH OPr OH (A) 5 5,17-Біс-[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (Б) (калікс[4]арен-біс--кетофосфонову кислоту) синтезують подібним способом реакцією калікс[4]арен-біс-карбонілхлориду (Е) з триізопропілфосфітом та наступною послідовною обробкою отриманого естеру калікс[4]арен-біс--кетофосфонової кислоти (Г) триметилбромсиланом та метанолом. 3 UA 102153 C2 O P O Cl O OiPr OiPr OH PrO OPr OH P(OiPr)3 PrO 2. MeOH OH OH iPrO Cl 1.Me3SiBr OPr O iPrO P O O (Г) (E) O P O OH OH OH 1.Me3SiBr PrO OPr OH 2. MeOH HO HO P O O (Б) 5 10 15 В результаті дослідження біологічних властивостей in vitro встановлено, що калікс[4]арен-кетофосфонова кислота (А) і калікс[4]арен-біс--кетофосфонова кислота (Б) інгібують активність РТР1В в мікромолярному діапазоні концентрацій. За умов дослідів при використанні як субстрату n-нітрофенілфосфату (концентрація 2 мМ) значення ІС50 калікс[4]арен-кетофосфонової кислоти (А) складає 3,2±0,1 мкМ, а калікс[4]арен-біс--кетофосфонової кислоти (Б) - 6,0±0,6 мкМ (рисунок). Важливим також є те, що вплив запропонованих інгібіторів (А) та (Б) на активність РТР1В є значно більшим у порівнянні з впливом на інші фосфатази з тканин людини. Так, значення ІС50 інгібування ТС-РТР, ΡΤΡ, PTP-LAR сполукою (А) складають 27 мкМ, 32 мкМ, 72 мкМ, відповідно, та 51 мкМ, 30 мкМ, 56 мкМ сполукою (Б), відповідно. Значення ІС 50 інгібування плацентарної лужної фосфатази є більшим за 200 мкМ для обох сполук (Таблиця). Отже, інгібуючий вплив калікс[4]арен--кетофосфонової кислоти (А) і калікс[4]арен-біс-кетофосфонової кислоти (Б) по відношенню до людської РТР1В є селективним у порівнянні з впливом цих сполук на людські протеїнтирозинфосфатази ТС-РТР, ΡΤΡ, PTP-LAR та лужну фосфатази з плаценти людини. Таким чином, нові калікс[4]арен--кетофосфонові кислоти, а саме 5[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (А) та 5,7 4 UA 102153 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 біс[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (Б) є ефективними інгібіторами РТР1В і діють селективно у порівнянні з іншими людськими РТРазами (ТС-РТР, ΡΤΡ, PTP-LAR) і плацентарною лужною фосфатазою. Сполуки (А) та (Б) можуть знайти застосування в біології, фармакології і медицині при дослідженні інгібіторів РТРаз та створенні нових лікарських засобів. Винахід ілюструється наступними прикладами. Приклад 1. Синтез 5-[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (А). Вихідною сполукою для синтезу сполуки (А) є 5-[(діізопропоксифосфорил)карбоніл]-25,27дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (В). Для отримання сполуки (В) калікс[4]аренкарбонілхлорид (Д) (0,5 г, 0,875 ммоль) розчиняють в 15 мл хлороформу і до отриманого розчину додають триізопропілфосфіт (0,54 г, 2,63 ммоль). Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 12 год. Залишок після випарювання хлороформу промивають гексаном та висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст., 10 год.) при температурі 50 °C. В результаті реакції отримують 0,56 г каліксарену (В) у вигляді світло1 коричневих кристалів (вихід 95 %). Т пл. 142-144 °C H ЯМР (300 МГц, CDCl3): , м. ч.: 9,29 (с, 1H, PhOH); 8,23 (с, 1Н, РOH); 8,12 (с, 2Н, АrH); 6,67 (м, 3Н, пара-АrН), 6,88, 6,91, 7,06 (три д, 2Н + 2Н + 2Н, J 7,5 Гц, мета-АrН), 4,79 (м, 4Н, ОСH); 4,30 (д, 4Н, J 3,2 Гц, АrСH 2ах); 3,98 (т, 4 Н, JHH 6,9 Гц, ОСH2СН2СН3), 3,36, 3,38 (два д, 2Н + 2Н, J 13,2 Гц, ArCH 2eq), 1,90 (м, СH2СН2О), 1,16-1,24 (м, 31 12Н + 6Н, СНСH3 + СН2СH3). Р ЯМР (121,5 МГц, CDCl3):  0,4. Mac-спектр (FAB) m/z; + 702[M+H] . Розраховано М 700,8. Далі до розчину отриманого 5-[(діізопропоксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (В) (0,5 г, 0,71 ммоль) у сухому хлороформі (15 мл) додають триметилбромосилан (1,09 г, 7,3 ммоль). Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі впродовж 48 год. Потім розчинник випарюють і залишок розчиняють в абсолютному метанолі (15 мл). Реакційну суміш перемішують при температурі 30 °C протягом 20 хв., а метанол випаровують при зниженому тиску. Залишок висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст.) протягом 10 год. Отримують 0,39 г речовини (А) у вигляді світло-коричневих кристалів (вихід 95 1 %). Тпл. > 200 °C (розкл.). H ЯМР (300 МГц, ДМСО-d6): , м. ч.: 9,18 (с, 1Н, РhOH); 8,12 (с, 1Н, PhOH); 7,96 (с, 2Н, ArH); 6,59-6,66 (м, 3Н, пара АrН), 6,75, 6,93, 7,02 (три уш. д, 2Н + 2Н + 2Н, J 7.5 Гц, мета АrН), 4,22 (д, 4Н, J 3,2 Гц, АrСH 2ах); 3,93 (т, 4 Н, JHH 6,9 Гц, ОСH2СН2СН3), 3,33, 3,36 31 (два д, 2Н + 2Н, J 13,2 Гц, ArCH2eq), 1,92 (м, СH2СН2О), 1,19 (м, 6Н, СН2СH3). Р ЯМР (121,5 + МГц, ДМСО-d6):  - 2,11. Мас-спектр (FAB) m/z; 618 [M+H] . Розраховано М 616,6. Приклад 2. Синтез 5,17-біс-[(дигідроксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (Б). Вихідною сполукою для синтезу сполуки (Б) є 5,17-біс-[(діізопропоксифосфорил)карбоніл]25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (Г). Для отримання сполуки (Г) калікс[4]аренбіс-карбонілхлорид (Е) (1,09 г, 1,59 ммоль) розчиняють в 15 мл хлороформу, а до отриманого розчину додають триізопропілфосфіт (0,98 г, 4,7 ммоль). Далі реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 12 год. Залишок після випарювання хлороформу промивають гексаном і висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст., 10 год.) при температурі 50 °C. Отримують 1,35 1 г калікс[4]арену (Г) у вигляді світло-коричневих кристалів (вихід 95 %). Т пл. 115-117 °C H ЯМР (300 МГц, CDCl3): , м. ч.: 9,38 (с, 2Н, РhOH); 8,12 (с, 4Н, АrH); 6,98 (д, 4Н, J = 7,2 Гц, АrH); 6,85 (т, 2Η, J = 7,2 Гц, АrH); 4,85 (м, 4Н, ОСH); 4,24 (д, 4Н, J 13,0 Гц, АrСН 2ах), 3,94 (т, 4Η, J 6,2 Гц, ОСH2), 3,43 (д, 4Н, J 13,0 Гц, ArCH2eq), 1,90 (м, СH2СН2О), 1,18-1,22 (м, 30Н, СНСH3 + СН2СH3). 31 + Р ЯМР (121,5 МГц, CDCl3):  0,2. Мас-спектр (FAB) m/z; 894[M+H] . Розраховано М 892,95. Далі до розчину 5,17-біс-[(діізопропоксифосфорил)карбоніл]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (Г) (1 г, 1,1 ммоль) в сухому хлороформі (15 мл) додають триметилбромосилан (1,71 г, 11 ммоль). Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі впродовж 48 год. Потім розчинник випарюють і залишок розчиняють в абсолютному метанолі (15 мл). Реакційну суміш перемішують при температурі 30 °C протягом 20 хв., а метанол випарюють при зниженому тиску. Залишок висушують у вакуумі (0.05 мм рт. ст.) протягом 10 год. Отримують 0,75 г речовини (Б) у вигляді світло-коричневих кристалів (вихід 98 1 %). Тпл. > 200 °C (розкл.). H ЯМР (300 МГц, ДМСО-d6): , м. ч.: 9,18 (с, 2Н, РhOH); 8,24 (с, 4Н, АrH); 7,05 (д, 4Н, J = 7,2 Гц, АrH); 6,73 (т, 2Η, J - 7,2 Гц, АrH); 4,28 (д, 4Н, J 13,0 Гц, ArCH2ax), 3,89 (т, 4Η, J 6,2 Гц, ОСH2), 3,39 (д, 4Н, J 13,0 Гц, ArCH 2eq), 1,95 (м, СH2СН2О), 1,18 (т, 6Н, J=6,2 Гц, 31 + СН2СH3), Р ЯМР (121,5 МГц, ДМСО-d6):  -1,5. Mac-спектр (FAB) m/z; 726[М+Н] . Розраховано М 724,6. Приклад 3. Ефективність інгібування РТР1В калікс[4]арен--кетофосфоновими кислотами (А) і (Б). 5 UA 102153 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Досліди було проведено in vitro з використанням препаратів рекомбінантної РТР1В, що були придбані у фірми "Sigma". Фермент був прототипом нетрансмембранного білка з масою 37,4 кДа, отриманого шляхом експресії в Е. соlі (1-322 амінокислотних залишки людської РТР1В). Підготовлений до роботи розчин РТР1В зберігався при -70 °C в середовищі з 45 мМ трис-НСl (рН 8,0), 3 мМ DTT, 124 мМ NaCl, 2,4 мМ КСl, 18 мМ глутатіоном та 10 %-ним гліцерином. Реакційна суміш вміщувала 0,05 Μ біс-трис-буфер (рН 7,2), 100 мМ NaCl, 2,0 мМ ЕДТА, 3,0 мМ DTT та 40 нМ РТР1В і 2 мМ n-нітрофенілфосфат як субстрат (реактиви фірми "Sigma"). Загальний об'єм реакційної суміші складав 0,5 мл. Кожну пробу витримували 10 хв. при 30 °C. Реакцію розпочинали додаванням ферменту. Активність ферменту розраховували за швидкістю утворення n-нітрофенолу в результаті ферментативного гідролізу n-нітрофенілфосфату, вимірюючи оптичну густину розчину при 410 нм. Інгібітор був попередньо розчинений в системі диметилсульфоксид - вода. Вміст диметилсульфоксиду в реакційній суміші складав 1 об. %. Для визначення значення ІС 50 калікс[4]арен--кетофосфонової кислоти (А) і калікс[4]арен-біс--кетофосфонової кислоти (Б) було вивчено залежність залишкової активності РТР1В від концентрації інгібіторів (2 мкМ, 4 мкМ, 5,5 мкМ, 7мкМ). Залишкову активність ферменту розраховували в процентах до активності ферменту в дослідах без інгібітора. Величина ІС 50 відповідала концентрації інгібітора, яка спричиняла зниження активності ферменту на 50 %. Обраховували середнє значення ІС 50 та стандартну похибку. Рисунок демонструє залежність інгібуючої дії калікс[4]арен--кетофосфонової (А) та калікс[4]арен-біс--кетофосфонової (Б) кислот від їх концентрації в реакційній суміші. Видно, що зі збільшенням концентрації інгібіторів до 6 мкМ інгібування ферменту калікс[4]арен-кетофосфоновою кислотою складає приблизно 80 %, а калікс[4]аренбіс--кетофосфоновою кислотою (Б) - приблизно 50 %. Середнє значення ІС50 калікс[4]арен--кетофосфонової кислоти (А) дорівнює 3,2±0,1 мкМ, калікс[4]арен-біс--кетофосфонової (Б) кислоти - 6,0±0,6 мкМ. Приклад 4. Селективність інгібування РТР1В калікс[4]арен--кетофосфоновими кислотами (А) і (Б). Для дослідження селективності інгібування РТР-1В сполуками (А) і (Б) використовували протеїнтирозинфосфатази з тканин людини: ТС-РТР, ΡΤΡ, PTP-LAR, а також плацентарну лужну фосфатазу (Таблиця). Реакційна суміш (30 °C) при дослідженні інгібуючої здатності калікс[4]арен-кетофосфонових кислот (А) і (Б) відносно ТС-РТР вміщувала 0,05 Μ біс-трис-буфер (рН 7,0), 100 мМ NaCl, 1,0 мМ EDTA, 1,0 мМ DTT, 0,8 % DMSO та 1,0 мМ n-нітрофенілфосфат як субстрат. При дослідженні інгібування ΡΤΡ (30 °C) реакційна суміш складалася з 0,05 Μ бістрис- буферу (рН 7,2), 100 мМ NaCl, 2,0 мМ DETA, 3,0 мМ DTT, 1 % DMSO та 2,0 мМ nнітрофенілфосфату як штучного субстрату. Вплив інгібіторів (А) і (Б) на активність PTP-LAR (30 °C) досліджували в 0,05 Μ біс-трис-буфері (рН 7,2) в присутності 100 мМ NaCl, 1,0 мМ EDTA, 1,0 мМ DTT, 0,8 % DMSO та 2,0 мМ n-нітрофенілфосфату як субстрату. При дослідженні інгібування плацентарної лужної фосфатази (25 °C) реакційна суміш вміщувала 0,1 Μ трис-НСl-буфер (рН 9,0), 0,25 % DMSO та 0,75 мМ n-нітрофенілфосфат як субстрат. Утворення n-нітрофенолу внаслідок ферментативного гідролізу n-нітрофенілфосфату вимірювали за зростанням оптичної густини реакційної суміші при 410 нм, використовуючи молярний коефіцієнт абсорбції n-1 -1 нітрофенолу 18300 Μ cm . Залишкову активність ферменту оцінювали в процентах до активності ферменту в дослідах без інгібітора. Обраховували середнє значення ІС 50 та стандартну похибку. Таблиця Значення ІС50 калікс[4]арен--кетофосфонової кислоти (А) та калікс[4]аренбіс-кетофосфонової кислоти (Б) як інгібіторів РТР1В та інших РТРаз Фермент РТР1В ТС-РТР ΡΤΡ PTP-LAR Лужна фосфатаза (плацентарна) ІС50, мкМ (сполука А) 3,2±0,1 27±3 32±4 72±5 >200 6 ІС50, мкМ (сполука Б) 6,0±0,6 51±12 30±11 56±4 >200 UA 102153 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Одержані результати свідчать про те, що за вплив калікс[4]арен--кетофосфонових кислот (А) і (Б) на активність РТР1В є селективним у порівнянні з іншими людськими РТРазами (ТСРТР, ΡΤΡ, PTP-LAR) і плацентарною лужною фосфатазою. Відносні значення ІС 50 при інгібуванні сполукою (А) для РТР1В, ТС-РТР, ΡΤΡ, PTP-LAR складають 1, 8, 10, 23, відповідно. Інгібуючий вплив інгібітора (А) на РТР1В більше ніж у 60 разів перевищує його вплив на плацентарну лужну фосфатазу. Відносні значення ІС 50 при інгібуванні сполукою (Б) для РТР1В, ТС-РТР, ΡΤΡ і PTP-LAR складають 1, 8, 5, 9, відповідно. Вплив інгібітора (Б) на РТР1В більше ніж у 33 разів сильніший, ніж його вплив на плацентарну лужну фосфатазу. Джерела інформації: 1. Blaskovich M. A. Drug discovery and protein tyrosine phosphatases // Curr. Med. Chem.-2009. - Vol. 16. - P. 2095-2176. 2. Montalibet J., Kennedy B. P. Therapeutic strategies for targeting PTP1B in diabetes // Drug Discovery Today: Therapeutic Strategies.-2005. - Vol. 2, No. 2.-129-135. 3. Lessard L., Stuible M, Tremblay M. L. The two faces of PTP1B in cancer // Biochim. Biophys. Acta.-2010. - Vol. 1804. - P. 613-619. 4. Yip S.-C, Saha S., Chernoff J. PTP1B: a double agent in metabolism and oncogenesis // Trends Biochem. Scienc.-2010. - Vol. 35. - P. 442-449. 5. Cheng Α., Uetani N… Simoncic P. D., Chaubey V. P., Lee-Loy Α., McGlade C. J., Kennedy B. P., Tremblay M. L. Attenuation of leptin action and regulation of obesity by protein tyrosine phosphatase IB // Dev. Cell.-2002. - Vol. 2, No. 4. - P. 497-503. 6. Vintonyak V. V., Antonchick A. P., Rauh D., Waldmann H. The therapeutic potential of phosphatase inhibitors // Curr. Opin. Chem. Biol.-2009. - Vol. 13. - P. 272-283. 7. Zhang S., Zhang Z.Y. PTP1B as a drug target: recent developments in PTP1B inhibitor discovery // Drug Discovery Today.-2007. - Vol. 12. - P. 373-381. 8. Posnera B. I., Faureb R., Burgessc W. J., Bevand A. P., Lachancee D., Zhang-Sund G., Fantusf I. G., Ne J. B., Hallg D. A., Lumg B. S., Shavers A. Peroxovanadium compounds: a new class of potent phosphotyrosine phosphatase inhibitors which are insulin mimetics // J. Biol. Chem.-1994. Vol. 269. - P. 4596-4604. 9. Fantus I. G., Tsiani E. Multifunctional actions of vanadium compounds on insulin signaling pathways: evidence for preferential enhancement of metabolic versus mitogenic effects // Моl. Cell. Biochem.-1998. - Vol. 182, No. 1-2. - P. 109-119. 10. Cohen N., Halberstam M., Shlimovich P., Chang C. J., Shamoon H., Rossetti L. Oral vanadyl sulfate improves hepatic and peripheral insulin sensitivity in patients with non-insulin-dependent diabetes mellitus // J. Clinic. Invest.-1995. - Vol. 95, No. 6. - P. 2501-2509. 11. Chen Y. T., Seto C. T. Divalent and Trivalent -Ketocarboxylic Acids as Inhibitors of Protein Tyrosine Phosphatases // J. Med. Chem.-2002. - Vol. 45. - P. 3946-3952. 12. Zhang Z. Y. Functional studies of protein tyrosine phosphatases with chemical approaches // Biochim. Biophys. Acta.-2005. - Vol. 1754. - P. 100-107. 13. Li X., Bhandari Α., Holmes С. Р., Szardenings A. K. ,-Difluoro--ketophosphonates as potent inhibitors of protein tyrosine phosphatase 1B // Bioorg. Med. Chem. Lett.-2004. - Vol. 14. - P. 4301-4306. 14. Tautz L., Mustelin T. Strategies for developing protein tyrosine phosphatase inhibitors // Methods.-2007. - Vol. 42. - P. 250-260. 15. Kumar Α., Ahmad P., Maurya R. A., Singh A. B., Srivastava A. K. Novel 2-aryl-naphtho[l,2d]oxazole derivatives as potential PTP-1B inhibitors showing antihyperglycemic activities // Eur. J. Med. Chem.-2009. - Vol. 44. - P. 109-116. 16. Lau C. K., Bayly C. I., Gauthier J. Y., Li C. S., Therien M., Asante-Appiah E., Cromlish W., Boie Y., Forghani F., Desmarais S., Wang Q., Skorey K., Waddleton D., Payette P., Ramachandran C, Kennedy B.P., Scapin G. Structure based design of a series of potent and selective non peptidic PTP-1B inhibitors // Bioorg. Med. Chem. Lett.-2004. - Vol. 14. - P. 1043-1048. 17. Tobin J. F., Tarn S. Recent advances in the development of small molecule inhibitors of PTP1B for the treatment of insulin resistance and type 2 diabetes // Curr. Opin. Drug Discovery Develop.-2002. - Vol. 5, No.4. - P. 500-512. 18. Erbe D. V., Wang S., Zhang Y. L. et al. Ertiprotafib improves glycemic control and lowers lipids via multiple mechanisms // Моl. Pharm.-2005. - Vol. 67, No. 1. - P. 69-77. 19. Stuible M., Doody K. M., Tremblay M. L. PTP1B and TC-PTP: regulators of transformation and tumorigenesis // Cancer Metastasis Rev.-2008. - Vol. 27. - P. 215-230. 20. Vovk Α., Kalchenko V., Cherenok S., Kukhar V., Muzychka O., Lozynsky M. Calix[4]arene methylenebisphosphonic acids as calf intestine alkaline phosphatase inhibitors // Org. Biomol. Chem.2004. - Vol. 2, N 21. - P. 3162-3166. 7 UA 102153 C2 5 10 15 20 21. Cherenok S., Vovk Α., Muravyova I., Shivanyuk Α., Kukhar V., Lipkowski J., Kalchenko V. Calix[4]arene -aminophosphonic acids: asymmetric synthesis and enantioselective inhibition of an alkaline phosphatase // Org. Lett.-2006. - Vol. 8, N 4. - P. 549-552. 22. Asfari Z., Bohmer V., Harrowfield J., Vicens J. Netherlandes Eds. Calixarenes. // Kluwer Academic Publishers: Dordrecht.-2001. - P. 642. 23. Lalor R., Baillie-Johnson H., Redshaw C, Matthews S. E., Mueller Α… Cellular uptake of a fluorescent calix[4]arene derivative // J. Am. Chem. Soc.-2008. - Vol. 130, N 10. - P. 2892-2893. 24. Vovk A. I., Kononets L. Α., Tanchuk V. Yu., Cherenok S. O., Drapailo А. В., Kalchenko V. I., Kukhar V. P. Inhibition of Yersinia protein tyrosine phosphatase by phosphonate derivatives of calixarenes // Bioorg. Med. Chem. Lett.-2010. - Vol. 20. - P. 483-487. 25. Пат. на корисну модель № 45551, Україна, МПК С07С 15/006 C12N 9/12, А61К 31 /662. Застосування 5,17-біс [біс(дигідроксифосфорил)метил]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену як інгібітора протеїнтирозинфосфатази / Кононець Л. А., Вовк А. І., Танчук В. Ю., Черенок С. Ю., Кальченко В. І., Кухар В. П. - Заявл. 06.07.2009; Опубл. 10.11.2009, Бюл. № 21. 26. Пат. на корисну модель № 48049, Україна МПК С07С 15/006 C12N 9/12, А61К 31/662. Застосування 5,11,17,23-тетракіс[(дигідроксифосфорил)метил]-25,26,27,28тетрагідроксикалікс[4]арену як інгібітора протеїнтирозинфосфатази / Кононець Л. А., Вовк А. І., Танчук В. Ю., Драпайло А. Б., Кальченко В. І., Кухар В. П. Заявл. 06.07.2009. Опубл. 10.03.2010, Бюл. № 5. 27. Пат. на корисну модель № 48050. Застосування 5,11,17,23тетракіс[(дигідроксифосфорил)метил]-25,26,27,28-тетрагідрокситіакалікс[4]арену як інгібітора протеїнтирозинфосфатази / Кононець Л. А., Вовк А. І., Танчук В. Ю., Драпайло А. Б., Кальченко В. І., Кухар В. П. Заявл. 06.07.2009. Опубл. 10.03.2010, Бюл. № 5. 25 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ Калікс[4]арен--кетофосфонові кислоти загальної формули R X Y Y X R' 30 , де R=COPO(OH)2, R'=H або протеїнтирозинфосфатази 1В. СОРО(ОН)2, 8 Х=ОН, Y=OCH2CH2CH3, як інгібітори UA 102153 C2 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 9