Каліксарен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонові кислоти як інгібітори протеїнтирозинфосфатази 1в

Реферат: Винахід належить до біоорганічної хімії, а саме до синтезу каліксарен-1-гідроксиметилен-1,1бісфосфонових кислот загальної формули UA 100640 C2 (12) UA 100640 C2 HO HO O O P P OH OH OH X Y Y X R , де R=H, X=OH, Y=OCH2CH2CH3 (сполука A), R=CH(OH)[PO(OH)2]2, Х=OН, Y=ОСН2СН2СН3 (сполука Б), і вивчення їх властивостей як інгібіторів протеїнтирозинфосфатази 1В. Сполуки (А) і (Б) отримують послідовною реакцією калікс[4]аренкарбонілхлоридів з тристриметилсилілфосфітом та метанолом. В системі in vitro сполуки (А) і (Б) демонструють інгібуючу здатність до людської РТР1В з ІС50 в мікромолярному діапазоні значень і селективністю у порівнянні з іншими протеїнтирозинфосфатазами (ТС-РТР, PTP-LAR). Сполуки (А) і (Б) рекомендуються як інгібітори протеїнтирозинфосфатази 1В і можуть знайти застосування в біології, фармакології і медицині. HO HO O O P P OH X Y Y X R OH OH UA 100640 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Винахід належить до органічної хімії, а саме до синтезу і вивчення нових біологічно активних каліксарен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонових кислот, які можуть бути використані в біології, фармакології та медицині. Нові запропоновані сполуки, спосіб їх отримання, властивості і застосування в науковій літературі і патентних виданнях не описані. Фосфорилювання і дефосфорилювання тирозинових залишків білків є ключовою стадією сигнальних процесів, які регулюють ріст, проліферацію, диференціацію, метаболізм та міграцію клітин живих організмів. Порушення функцій протеїнтирозинфосфатаз (РТРаз) приводить до порушення балансу між фосфорильованими і дефосфорильованими білками, що супроводжується виникненням і перебігом ряду хвороб, включаючи рак і діабет [1-3]. Протеїнтирозинфосфатаза 1В (PTP1B) здатна дефосфорилювати тирозинові залишки інсулінових рецепторів, що приводить до блокування приєднання інсуліну та наступних інсулінзалежних процесів [1-4]. Крім того, РТР1В впливає на передачу сигналу від лептину [5]. Тому інгібітори РТР1В розглядаються як ліки нової генерації від діабету 2 типу та ожиріння [1, 2]. Останнім часом спостерігається зростаючий інтерес до синтезу і подальших досліджень потенційних інгібіторів РТР1В [6, 7]. Найпершими інгібіторами РТР1В, що вивчалися in vivo, були сполуки ванадію, але фізіологічна дія цих сполук не була специфічною [8, 9]. Було також синтезовано і вивчено in vitro ряд органічних похідних карбонових, фосфонових і сульфонових кислот [10-13], гетероциклічних та інших сполук [6, 14, 15]. Хоч це й привело до виявлення потужних інгібіторів РТР1В, проте їх дослідження не вийшли за межі доклінічної стадії [1, 6]. Так, подальші тестування одного з інгібіторів під назвою "ертіпротафіб" було припинено, оскільки ця сполука впливає не лише на РТР1В, але й активує деякі рецептори клітинного ядра [16, 17]. Однією з інших причин, що стримують впровадження інгібіторів РТР1В, є низька селективність у порівнянні з іншими ферментами, особливо Т-клітинною протеїнтирозинфосфатазою (ТС-РТР), що є модулятором запальних процесів в організмі людини [18]. Раніше нами було встановлено, що ковалентне закріплення фрагментів фосфонових кислот на верхньому ободі калікс[4]арену приводить до значного зростання інгібуючої активності фосфорильованих макроциклів щодо лужних фосфатаз [19, 20]. Такі сполуки можуть мати переваги через здатність утворювати комплекси з іонами металів або амінокислотними залишками білків [21] та кращу проникність через біологічні мембрани завдяки наявності ліпофільної макроциклічної платформи [22]. Подальші результати наших досліджень показали, що калікс[4]аренметиленбісфосфонові і калікс[4]аренметилфосфонові кислоти є потужними інгібіторами РТРази з Єрсинії (Yop51*) та РТРβ з константами інгібування в низькомікромолярному діапазоні значень [23-26]. З огляду на те, що похідні 1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонової кислоти, такі як алендронат або памідронат, здатні інгібувати фосфатази [27, 28], можна було сподіватися, що наявність одного або двох фрагментів гідроксиметиленбісфосфонової кислоти на платформі каліксарсну надасть макроциклічній сполуці властивості інгібітора РТР1В. Але до цього часу нанорозмірні каліксаренфосфонові кислоти не були синтезовані і не були досліджені як інгібітори РТР1В. Задачею винаходу був синтез калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонових кислот, а саме 5-[біс(дигідроксифосфорил)гідроксиметил]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (А) та 5,17-біс[біс(дигідроксифосфорил)гідроксиметил]-25,27дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арену (Б) загальної формули HO HO O O P P OH OH OH X Y Y X R , 1 UA 100640 C2 5 10 15 20 де R=H, Х=ОН, Y=OCH2CH2CH3 (сполука A), R=CH(OH)[PO(OH)2]2, X=OH, Y=OCH2CH2CH3 (сполука Б),і дослідження їх властивостей як інгібіторів протеїнтирозинфосфатази 1В. Структурно ці сполуки через наявність фрагментів метиленбісфосфонової кислоти належать до групи макроциклічних метиленбісфосфонових кислот. Однак у випадку сполук (А) або (Б) інгібітор має в своїй структурі один або два залишки 1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонової кислоти, що відрізняє їх від раніше відомих калікс[4]аренметилен-1,1-бісфосфонових кислот [24]. Так як РТР1В характеризується високою гомологічністю з еукаріотичним сімейством РТРаз, інгібуючий вплив сполуки А на активність РТР1В необхідно було оцінити з огляду на його ефективність та селективність по відношенню до інших фосфатаз, особливо до Т-клітинної РТРази (ТС-РТР). Калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонову кислоту (А) та калікс[4]арен-біс-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонову кислоту (Б) синтезовано у відділі фосфоранів Інституту органічної хімії НАН України. Вивчення інгібуючого впливу сполук (А) та (Б) на активність РТР1В виконано у відділі механізмів біоорганічних реакцій Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Поставлена задача досягається розробкою методу синтезу калікс[4]арен-1-гідроксиметилен1,1-бісфосфонової кислоти (А) та калікс[4]арен-біс-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонової кислоти (Б) і встановленням ефективності та селективності інгібуючого впливу цих сполук на активність людської РТР1В. Калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонову кислоту (А) та калікс[4]арен-біс-1гідроксиметилен-1,1-бісфосфонову кислоту (Б) отримують послідовною реакцією калікс[4]аренкарбонілхлоридів (сполуки (В) і (Г), відповідно) з тристриметилсилілфосфітом та метанолом. O HO Cl HO OH OPr PrO O P P OH OH 1. (Me3SiO)3P 2. MeOH OH 25 O OPr PrO OH (A) (B) 2 OH OH UA 100640 C2 O HO Cl HO O O P P OH OH OPr 1. (Me3SiO)3P OPr 2. MeOH OH PrO OH HO O HO (Г) OH P P O O (Б) 5 10 15 20 25 30 35 OH OH PrO Cl OH OH OH . В результаті дослідження біологічних властивостей in vitro встановлено, що сполуки (А) і (Б) інгібують активність РТР1В в мікромолярному діапазоні концентрацій. За умов дослідів при використанні n-нітрофенілфосфату як субстрату (концентрація 2 мМ) значення IC50 сполуки (А) складає 3,8±0,2 мкМ, а сполуки (Б) - 4,4±0,3 мкМ (Рис.). Важливим також є те, що вплив запропонованих інгібіторів (А) та (Б) на активність РТР1В є значно більшим у порівнянні з виливом на інші фосфатази з тканин людини. Так, значення IC 50 інгібування ТС-РТР, PTP-LAR сполукою (А) складають 23 мкМ, 90 мкМ, відповідно, та 18 мкМ, 113 мкМ сполукою (Б), відповідно. Значення IC50 інгібування плацентарної лужної фосфатази є більшим за 200 мкМ для обох сполук (Таблиця). У випадку сполуки (А) значення IC 50 інгібування РТР1В приблизно на порядок менше від значення IC50 інгібування РТР(3. У випадку сполуки (Б) значення ІС 5о інгібування РТР1В і РТРβ приблизно однакові. Отже, інгібуючий вплив калікс[4]арен-1гідроксиметилен-1Д-бісфосфонової кислоти (А) та калікс[4]арен-біс-1-гідроксиметилен-1,1бісфосфонової кислоти (Б) є селективним у порівнянні з впливом цих сполук на людські протеїнтирозинфосфатази ТС-РТР, PTP-LAR та лужну фосфатазу з плаценти людини. Таким чином, нові калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонові кислоти, а саме 5[біс(дигідроксифосфорил)гідроксиметил]-25,27-дипропокси-26,28-дигідроксикалікс[4]арен (А) і 5,17-біс[біс(дигідроксифосфорил)гідроксиметил]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арен (Б) є ефективними інгібіторами РТР1В і діють селективно у порівнянні з іншими людськими РТРазами (ТС-РТР, PTP-LAR) та плацентарною лужною фосфатазою. Сполуки (А) і (Б) можуть знайти застосування в галузі біології, фармакології і медицині при дослідженні інгібіторів РТРаз та створенні нових лікарських засобів. Винахід ілюструється наступними прикладами. Приклад 1 Синтез 5-[біс(дигідроксифосфорил)гідроксиметил]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (А). Калікс[4]аренкарбонілхлорид (В) (0,5 г, 0,875 ммоль) розчиняють в 15 мл тетрагідрофурану і до отриманого розчину додають трис-триметилсилілфосфіт (0,78 г, 2,63 ммоль). Реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі впродовж 24 год. Потім розчинник випарюють і залишок висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст., 10 год.) при температурі 50 °C. Отриманий силіловий естер розчиняють в абсолютному метанолі (15 мл). Реакційну суміш перемішують при температурі 30 °C протягом 2 год., метанол випарюють при зниженому тиску. Залишок висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст.) протягом 2 год. Отримують 0,56 г калікс[4]арену (А) у 1 вигляді світлого порошку (вихід 93 %). Тпл >200 °C Н ЯМР (300 МГц, ДМСО-d6): δ, м. ч.: 8,41, 8,47 (два с, 1Н + 1Н, АrОН); 7,19 (с, 2 Н, м-ArH), 7,09 (м, 2Н + 2Н + 2Н, м-ArH 6,51, 6,73 (два т, 2Н + 1Н, J 7,5 Гц, р - ArH), 4,22 (д, 4Н, J 13,2 Гц ArCH2ах), 3,93 (уш. с, 4Н, ОСH2СН2СН3), 3,15, 3,43 (два д, 4Н, J 13,2 Гц, ArCH2cq), 2,06 (м, 4H, ОСH2СН2СН3), 1,35 (т, 6Н, J 7,5 Гц, 3 UA 100640 C2 31 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 + ОСH2СН2СН3). ЯМР Р (121,5 МГц, ДМСO-d6), δ, м. ч.: 19,9; m/z (FAB MASS) 700,3 ([М+Н] , 75 %. Приклад 2 Синтез 5,17-біс[біс(дигідроксифосфорил)гідроксиметил]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену (Б). Калікс[4]арен-біс-карбонілхлорид (Г) (1 г, 1,57 ммоль) розчиняють в 15 мл теграгідрофурану, а до отриманого розчину додають тристриметилсилілфосфіт (3,06 г, 10,26 ммоль). Далі реакційну суміш перемішують при кімнатній температурі протягом 24 год., а потім розчинник випарюють і залишок висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст., 10 год.) при температурі 50 °C. Отриманий силіловий естер розчиняють в абсолютному метанолі (15 мл). Реакційну суміш перемішують при температурі 30 °C протягом 2 год., метанол випарюють при зниженому тиску. Залишок висушують у вакуумі (0,05 мм рт. ст.) протягом 2 год. Отримують 1,3 г калікс[4]арену 1 (Б) у вигляді світлого порошку (вихід 91 %). Тпл >200 °C Н ЯМР (300 МГц, ДМСО-d6): δ, м.ч.: 8,4 (шир. с, 2Н, РhОH); 7,63 (шир. с, 4Н, ArH); 7,23 (шир. с, 4Н, ArH); 6,79 (шир. с, 2Н, ArH); 4,23 (шир. с, 4Н, ArCH2ах); 3,98 (шир. с, 4Н, ОСH2СН2СН3), 3,36 (шир. с, 4Н, ArCH2eq), 2,05 (м, 31 СH2СН2О), 1,24 (шир. с, 6Н, СН2СH3), ЯМР Р (121,5 МГц, ДМСO-4), 5, м. ч.: 19,6. Мас-спектр + (FAB) m/z; 890[M+H] . Розраховано М 888,6. Приклад 2 Ефективність інгібування РТР1В калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфоновими кислотами (А) і (Б). Досліди було проведено in vitro з використанням препаратів рекомбінантної РТР1В, що були придбані у фірми "Sigma". Фермент був прототипом нетрансмембранного білка з масою 37,4 кДа, отриманого шляхом експресії в Е. соlі (1-322 амінокислотних залишків людської РТР1В). Підготовлений до роботи розчин РТР1В зберігався при -70 °C в середовищі з 45 мМ трис-НСl (рН 8,0), 3 мМ DTT, 124 мМ NaCl, 2,4 мМ КСl, 18 мМ глутатіоном та 10 %-ним гліцерином. Реакційна суміш вміщувала 0,05 М біс-трис-буфер (рН 7,2), 100 мМ NaCI, 2,0 мМ ЕДТА, 3,0 мМ DTT та 40 нМ РТР1В і 2 мМ n-нітрофенілфосфат як субстрат (реактиви фірми "Sigma"). Загальний об'єм реакційної суміші складав 0,5 мл. Кожну пробу витримували 10 хв. при 30 °C. Реакцію розпочинали додаванням ферменту. Активність ферменту розраховували за швидкістю утворення n-нітрофенолу в результаті ферментативного гідролізу n-нітрофенілфосфату, вимірюючи оптичну густину розчину при 410 нм. Інгібітор був попередньо розчинений в системі диметилсульфоксид - вода. Вміст диметилсульфоксиду в реакційній суміші складав 1 об. %. Для визначення значення IC50 було вивчено залежність залишкової активності РТР1В від концентрації інгібіторів (2 мкМ, 4 мкМ, 6 мкМ для сполуки (А) і 4 мкМ, 5 мкМ, 6 мкМ, 8 мкМ для сполуки (Б). Залишкову активність ферменту розраховували в процентах до активності ферменту в дослідах без інгібітора. Величина ІС50 відповідала концентрації інгібітора, яка спричиняла зниження активності ферменту на 50 %. Обраховували середнє значення IC 50 та стандартну похибку. Рис. демонструє залежність інгібуючої дії сполук (А) і (Б) від їх концентрації в реакційній суміші. Видно, що зі збільшенням концентрації калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1бісфосфонової кислоти (А) до 6 мкМ інгібування ферменту складає приблизно 90 %. Залишкова активність в присутності 6 мкМ калікс[4]аренбіс-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонової кислоти (Б) дорівнює 31 %. Середнє значення IC50 сполуки (А) дорівнює 3,8±0,2 мкМ, а сполуки (Б) 4,4±0,3 мкМ. Приклад 3 Селективність інгібування РТР1В калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфоновими кислотами (А) і (Б). Для дослідження селективності інгібування РТР-1В сполуками (А) і (Б) використовували протеїнтирозинфосфатази з тканин людини: ТС-РТР, РТРр, PTP-LAR, а також плацентарну лужну фосфатазу (Таблиця). Реакційна суміш (30 °C) при дослідженні інгібуючої здатності калікс[4]арен-α-кетофосфонових кислот (А) і (Б) відносно ТС-РТР вміщувала 0,05 М біс-трисбуфер (рН 7,0), 100 мМ NaCI, 1,0 мМ EDTA, 1,0 мМ DTT, 0,8 % DMSO та 1,0 мМ nнітрофенілфосфат як субстрат. При дослідженні інгібування РТР(3 (30 °C) реакційна суміш складалася з 0,05 М біс-трис- буферу (рН 7,2), 100 мМ NaCI, 2,0 мМ DETA, 3,0 мМ DTT, 1 % DMSO та 2,0 мМ n-нітрофенілфосфату як штучного субстрату. Вплив інгібіторів (А) і (Б) на активність PTP-LAR (30 °C) досліджували в 0,05 М біс-трис-буфері (рН 7,2) в присутності 100 мМ NaCI, 1,0 мМ EDTA, 1,0 мМ DTT, 0,8 % DMSO та 2,0 мМ n-нітрофенілфосфату як субстрату. При дослідженні інгібування плацентарної лужної фосфатази (25 °C) реакційна суміш вміщувала 0,1 М трис-НСІ-буфер (рН 9,0), 0,25 % DMSO та 0,75 мМ n-нітрофенілфосфат як субстрат. Утворення n-нітрофенолу внаслідок ферментативного гідролізу n-нітрофенілфосфату 4 UA 100640 C2 5 вимірювали за зростанням оптичної густини реакційної суміші при 410 нм, використовуючи -1 -1 молярний коефіцієнт абсорбції n-нітрофенолу 18300 М сm . Залишкову активність ферменту оцінювали в процентах до активності ферменту в дослідах без інгібітора. Обраховували середнє значення IC50 та стандартну похибку. Одержані результати свідчать про те, що вплив калікс[4]арен-1-гідроксиметилен-1,1бісфосфонової кислоти (А) на активність РТР1В є селективним у порівнянні з ТС-РТР, РТРβ, PTP-LAR і плацентарною лужною фосфатазою. Вплив калікс[4]арен-біс-1-гідроксиметилен-1,1бісфосфонової кислоти (Б) на активність РТР1В є селективним у порівнянні з ТС-РТР, PTP-LAR і плацентарною лужною фосфатазою 10 Таблиця Значення IC50 калікс[4]арен-1-гідроксиметилен- 1,1-бісфосфонової кислоти (А) та калікс[4]аренбіс-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонової кислоти (Б) як інгібіторів РТР1В та інших РТРаз. Фермент РТР1В ТС-РТР РТРβ PTP-LAR Лужна фосфатаза (плацентарна) 15 20 25 30 35 40 45 IC50, мкМ (сполука А) 3,8±0,2 23±1 41±9 90±9 >200 IC50, мкМ (сполука Б) 4,4±0,3 18±1 5±0,4 >100 >200 Відносні значення IC50 при інгібуванні сполукою (А) для РТР1В, ТС-РТР, РТРβ, PTP-LAR складають 1,6, 11, 24, відповідно. Інгібуючий вплив інгібітора (А) на РТР1В більше ніж у 50 разів перевищує його вплив на плацентарну лужну фосфатазу. Відносні значення IC 50 при інгібуванні сполукою (Б) для РТР1В і ТС-РТР складають 1 і 4, відповідно. Важливим може бути той факт, що інгібітор (Б) демонструє мікромолярні значення IC50 як до РТР1В, гак і до РТРβ. Вплив інгібітора (Б) на РТР1В більше ніж у 45 разів сильніший, ніж його вплив на плацентарну лужну фосфатазу і більше ніж у 20 разів сильніший ніж вплив на PTP-LAR. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Blaskovich M.A. Drug discovery and protein tyrosine phosphatases // Curr. Med. Chem. - 2009. - Vol. 16. - P. 2095-2176. 2. Montalibet J., Kennedy B. P. Therapeutic strategies for targeting PTP1B in diabetes // Drug Discovery Today: Therapeutic Strategies.-2005. - Vol. 2, No. 2. – P. 129-135. 3. Lessard L., Stuible M., Tremblay M. L. The two faces of PTP1B in cancer // Biochim. Biophys. Acta.-2010. - Vol. 1804. - P. 613-619. 4. Yip S.-C, Saha S., Chernoff J. PTP1B: a double agent in metabolism and oncogenesis // Trends Biochem. Scienc. - 2010. - Vol. 35. - P. 442-449. 5. Cheng A., Uetani N., Simoncic P.D., Chaubey V.P., Lee-Loy A., McGlade C.J., Kennedy B.P., Tremblay M.L. Attenuation of leptin action and regulation of obesity by protein tyrosine phosphatase 1В // Dev. Cell.-2002. - Vol. 2, No. 4. - P. 497-503. 6. Vintonyak V.V., Antonchick A.P., Rauh D., Waldmann H. The therapeutic potential of phosphatase inhibitors // Curr. Opin. Chem. Biol.-2009. - Vol. 13. - P. 272-283. 7. Zhang S., Zhang Z.Y. PTP1B as a drug target: recent developments in PTP1B inhibitor discovery // Drug Discovery Today.-2007. - Vol. 12. - P. 373-381. 8. Posnera B.I., Faureb R., Burgessc W.J., Bevand A.P., Lachancee D., Zhang-Sund G., Fantusf I.G., Ne J.B., Hallg D.A., Lumg B.S., Shavers A. Peroxovanadium compounds: a new class of potent phospho tyro sine phosphatase inhibitors which are insulin mimetics //J. Biol. Chem. - 1994. Vol. 269. - P. 4596-604. 9. Fantus I.G., Tsiani E. Multifunctional actions of vanadium compounds on insulin signaling pathways: evidence for preferential enhancement of metabolic versus mitogenic effects //Моl. Cell. Biochem. - 1998. - Vol. 182, No. 1-2. - P. 109-119. 10. Chen Y.T., Seto C.T. Divalent and Trivalent a-Ketocarboxylic Acids as Inhibitors of Protein Tyrosine Phosphatases //J. Med. Chem. - 2002. - Vol. 45. - P. 3946-3952. 11. Zhang Z.Y. Functional studies of protein tyrosine phosphatases with chemical approaches // Biochim. Biophys. Acta. - 2005. - Vol. 1754. - P. 100-107. 12. Li X., Bhandari A., Holmes C.P., Szardenings A.K. a, a-Difluoro-|3-ketophosphonates as potent inhibitors of protein tyrosine phosphatase 1B // Bioorg. Med. Chem. Lett.-2004. - Vol. 14. P. 4301-4306. 5 UA 100640 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 13. Tautz L., Mustelin T. Strategies for developing protein tyrosine phosphatase inhibitors // Methods.-2007. - Vol. 42. - P. 250-260. 14. Kumar A., Ahmad P., Maurya R.A., Singh А.В., Srivastava A.K. Novel 2-aryl-naphtho[l, 2d]oxazole derivatives as potential PTP-1B inhibitors showing antihyperglycemic activities //Eur. J. Med. Chem. - 2009. - Vol. 44. - P. 109-116. 15. Lau C.K., Bayly C.I., Gauthier J.Y., Li C.S., Therien M., Asante-Appiah E., Cromlish W., Boie Y., Forghani F., Desmarais S., Wang Q., Skorey K., Waddleton D., Payette P., Ramachandran C, Kennedy B.P., Scapin G. Structure based design of a series of potent and selective non peptidic PTP1B inhibitors // Bioorg. Med. Chem. Lett.-2004. - Vol. 14. - P. 1043-1048. 16. Tobin J.F., Tarn S. Recent advances in the development of small molecule inhibitors of PTP1B for the treatment of insulin resistance and type 2 diabetes // Curr. Opin. Drug Discovery Develop.-2002. - Vol. 5, No. 4. - P. 500-512. 17. Erbe D.V., Wang S., Zhang Y.L. et al. Ertiprotafib improves glycemic control and lowers lipids via multiple mechanisms // Мої. Pharm.-2005. - Vol. 67, No. l. - P. 69-77. 18. Stuible M., Doody K.M., Tremblay M.L. PTP1B and TC-PTP: regulators of transformation and tumorigenesis // Cancer Metastasis Rev. - 2008. - Vol. 27. - P. 215-230. 19. Vovk A., Kalchenko V., Cherenok S., Kukhar V., Muzychka O., Lozynsky M. Calix[4]arene methylenebisphosphonic acids as calf intestine alkaline phosphatase inhibitors // Org. Biomol. Chem.2004. - Vol. 2, N 21. - P. 3162-3166. 20. Cherenok S., Vovk A., Muravyova I., Shivanyuk A., Kukhar V., Lipkowski J., Kalchenko V. Calix[4]arene a-aminophosphonic acids: asymmetric synthesis and enantioselective inhibition of an alkaline phosphatase // Org. Lett.-2006. - Vol. 8, N 4. - P. 549-552. 21. Asfari Z., Bohmer V., Harrowfield J., Vicens J. Netherlandes Eds. Calixarenes. // Kluwer Academic Publishers: Dordrecht. - 2001. - P. 642. 22. Lalor R., Baillie-Johnson H., Redshaw C, Matthews S. E., Mueller A… Cellular uptake of a fluorescent calix[4]arene derivative // J. Am. Chem. Soc.-2008. - Vol. 130, N 10. - P. 2892-2893. 23. Vovk A.I., Kononets L.A., Tanchuk V. Yu., Cherenok S.O., Drapailo А.В., Kalchenko V.I., Kukhar V.P. Inhibition of Yersinia protein tyrosine phosphatase by phosphonate derivatives of calixarenes // Bioorg. Med. Chem. Lett. - 2010. - Vol. 20. - P. 483-487. 24. Пат. на корисну модель № 45551, Україна, МПК С07С 15/006 C12N 9/12, А61K 31/662. Застосування 5,17-біс[біс(дигідроксифосфорил)метил]-25,27-дипропокси-26,28дигідроксикалікс[4]арену як інгібітора протеїнтирозинфосфатази / Кононець Л.А., Вовк А.І., Танчук В.Ю., Черенок С.Ю., Кальченко В.І., Кухар В.П. - Заявл. 06.07.2009; Опубл. 10.11.2009, Бюл. № 21. 25. Пат. на корисну модель № 48049, Україна МПК С07С 15/006 C12N 9/12, А61K 31/662. Застосування 5,11,17,23-тетракіс[(дигідроксифосфорил)метил]-25,26,27,28тетрагідроксикалікс[4]арену як інгібітора протеїнтирозинфосфатази / Кононець Л.А., Вовк А.І., Танчук В.Ю., Драпайло А.Б., Кальченко В.І., Кухар В.П. Заявл. 06.07.2009. Опубл. 10.03.2010, Бюл. № 5. 26. Пат. на корисну модель № 48050. Застосування 5,11,17,23тетракіс[(дигідроксифосфорил)метил]-25,26,27,28-тетрагідрокситіакалікс[4]арену як інгібітора протеїнтирозинфосфатази / Кононець Л.А., Вовк А.І., Танчук В.Ю., Драпайло А.Б., Кальченко В.І., Кухар В.П. Заявл. 06.07.2009. Опубл. 10.03.2010, Бюл. № 5. 27. Morelli S., Bilbao P.S., Katz S., Lezcano V., Roldan E., Boland R., Santillan G. Protein phosphatases: Possible bisphosphonate binding sites mediating stimulation of osteoblast proliferation // Arch. Biochem. Biophys.-2011. - Vol. 507, N 2. - P. 248-253. 28. Skorey K., Ly H. D., Kelly J., Hammond M., Ramachandran C, Huang Z., Gresser M. J., Wang Q. How Does Alendronate Inhibit Protein-tyrosine Phosphatases // J. Biol. Chem.-1997. - Vol. 272, No. 36. - P. 22472-22480. 50 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ Каліксарен-1-гідроксиметилен-1,1-бісфосфонові кислоти загальної формули 6 UA 100640 C2 HO HO O O P P OH OH OH X Y Y X R , де R=H або R=CH(OH)[PO(OH)2]2, протеїнтирозинфосфатази 1В. X=OH, Y=OCH2CH2CH3, як Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 7 інгібітори