Спосіб призначення мінеральних вод типу “нафтуся” для внутрішнього застосування у хворих на хронічний пієлонефрит, сечокам’яну хворобу та діабетичну нефропатію

Спосіб призначення мінеральні вод типу "Нафтуся" для внутрішнього застосування у хворих на хронічний пієлонефрит, сечокам'яну хворобу, діа 29940 характер дії МВ "Нафтуся", при систематичних навантаженнях, що призводить до погіршення показників функціонального стану нирок та нівелювання діуретичного ефекту МВ. Відомий спосіб призначення мінеральних вод типу "Нафтуся" (Дифференцированное применение различных вод типа Нафтуси при заболеваниях почек и гепатобилиарной системы. Методические рекомендации. Отв. Г.А. Горчакова. - Одесса, 1984. - 16 с.), який передбачає внутрішній прийом мінеральної води кімнатної температури (18-20°С) тричі на день за 60 хвилин до їди. Автори рекомендують у хворих на СКХ, при наявності нерухомих конкрементів, що не підлягають оперативному видаленню, при ХП з активним перебігом без ознак хронічної ниркової недостатності призначати МВ 8-12 мл/кг маси тіла хворого на добу, а у випадках СКХ з невеликими конкрементами, при задовільній функції нирок, хронічному пієлонефриті, циститі в фазі ремісії збільшувати дозу води до 13-17 мл/кг маси тіла хворого на добу. В випадках СКХ з наявністю конкрементів в нирковій паренхімі або сечоводі, розміри і форма яких дозволяє передбачити самовільне їх виділення, збільшити дозу до 18-22 мл/кг маси тіла при шестиразовому прийомі МВ. До недоліків пропонованого способу слід віднести наступні: - необхідність збільшення добової дози МВ для досягнення достатнього діуретичного і, відповідно, лікувального ефекту, що призводить до збільшення кількості органічних речовин які поступають в організм та зростання їх токсичної дії на паренхіматозні органи; - збільшення об'єму МВ викликав зростання об'єму циркулюючої крові та перегрузки системи кровообігу з можливим розвитком синдрому серцевої недостатності; - монотонний прийом МВ призводить до розвитку синдрому адаптації рецепторних і регуляторних систем до дії подразника; - не враховується інтегральний ритм активності органів і систем організму. Отже, на даний час відсутня єдина точка зору щодо добової та разової дози МВ типу "Нафтуся". Поряд з цим, в експерименті та клінічних спостереженнях встановлено значний діуретичний ефект МВ "Нафтуся" при її прийомі в помірних кількостях (1% до маси тіла), внаслідок вірогідного зростання інтенсивності ниркового кровотоку, КФ, канальневої секреції (Єсипенко Б.Є., 1981; Яременко М.П., та співав., 1997). Перелік наведених робіт свідчить, з одного боку, про певну одностайність вчених-курортологів у відношенні добової дози та пошуку оптимального режиму внутрішнього прийому МВ даного типу (Калугін В.О., 1989). Відомо, що показники, які не підпорядковані добовому ритму, знижують адапційні можливості організму, а найбільш повноцінна специфічна реакція на подразник виникає лише на більш значимі подразники (Креймер А.Я., Левицкий Е.Ф., 1993). Тому систематичний внутрішній прийом мінеральної води типу "Нафтуся" в монотонному режимі (тричі чи 6 раз на день) призводить до зниження реактивності виконавчого органу та регуляторних систем, синхронізації їх активності, що в умовах хроніостресу, викликаного хронічним пієлонефритом, викликає їх виснаження (Шимонко И.Т., М.А.Скоробогатов, 1991). Такі кількісні зміни та поява якісних змін життєдіяльності спричиняють до зміщення періоду активності на новий часовий відрізок, формування неоритмостазу функції для підтримки внутрішнього гомеостазу. Отже, оптимальні режим і доза МВ для внутрішнього застосування повинні враховувати інтегральний ритм органів і систем організму. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення режиму внутрішнього прийому МВ типу "Нафтуся" шляхом застосування поперемінного (інтермітуючого) режиму їх призначення з розрахунку 10 мл на кг маси тіла хворого на добу, з метою підвищення ефективності лікування хворих на ХП, СКХ та діабетичну нефропатію. Поставлена задача - удосконалення режиму внутрішнього прийому МВ типу "Нафтуся" досягається тим, що при курсовому (тривалому) прийому МВ періодично проводиться пасивна гімнастика нирок - функціональне навантаження мінеральною водою (позитивне рішення УНДІПЕ України на видачу патенту на винахід від 9.07.1997). Спосіб виконується наступним чином, хворим для курсового застосування призначається мінеральна вода за наступною схемою. На, 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 20, 21 день лікування МВ кімнатної температури (1820°С) призначається тричі на день, за 60 хвилин до їди, в дозі 3,3 мл на кг маси тіла на прийом, через рот; на 4, 7, 10, 13, 16, 19 день МВ кімнатної температури в дозі 10 мл на кг маси тіла хворий випиває за один прийом через рот, ранком, натщесерце, за 60 хвилин до їди. 1: Добова доза МВ складає 10 мл/кг маси тіла хворого. 2: Мінеральну воду для внутрішнього застосування призначають в поперемінному режимі. 3: Режим внутрішнього прийому мінеральної води передбачає періодичне проведення функціонального навантаження мінеральною водою. 4: Функціональне навантаження виконують шляхом призначення МВ в дозі 10 мл/кг маси тіла. 5: Функціональне навантаження проводять періодично, 1 раз в 3 дні. 6: Функціональне навантаження проводять ранком, натщесерце. 7: Достатня фармакологічна реакція (збільшення діурезу, КФ, активація КР) досягається призначенням МВ в помірних дозах (10 мл/кг). 8: Досягається дискретний (перервний) і квантовий (кількісний) характер процесів активності і спокою функції органів і систем організму, зокрема нирок, в часі і, відповідно, забезпечується фізіологічна ритмічність клітин, тканин, органів і систем в цілому. 9: Під впливом функціонального навантаження МВ стимулюються процеси енергетичного обміну в нирках. 10: Активація процесів в КФ, КР, енергетичного обміну призводить до підвищення резистонтності органу до екстримальних умов (дії патогенного фактору). 11: Функціональне навантаження призначається в період акрофази інтегрального оптимального ритму фармакокінетики і не порушується ритм органів і систем. 12: Під впливом функціонального навантаження досягається ефект "цільової установки" - нормалізація функціональної активності організму, зокрема нирок, та зміщення патологічно змінених циркадіанних ритмів функції нирок. 2 29940 Для підтвердження даного матеріалу нами проведено серію гострих "досліджень на групі добровольців" та хворих на хронічний пієлонефрит. Обстежено 27 практично здорових осіб віком 18-25 років (чоловіків - 18, жінок – 9), які перебували за однакових умов режиму дня і харчування. Проведено навантаження передував 24-годинний період, під час якого обстежувані, що перебували на звичайному водно-харчовому режимі, збирали сечу з трьохгодинними інтервалами. Показники, одержані за цей період, приймались за вихідні. Для оцінки впливу мінеральної води обстежувані після навантаження збирали сечу з тим же інтервалом протягом доби. Мінеральну воду призначали в двох режимах: одноразовий прийом мінеральної води з розрахунку 10 мг/кг маси тіла ранком натщесерце і прийом води тричі на день за 1 год., до вживання їжі з розрахунку 3,3 мг/кг маси тіла на прийом. В пробах сечі, одержаних до- і після навантаження, визначали кількість, густину, концентрацію калію, натрію, креатиніну. Вираховували денний, нічний і добовий діурез, і відповідно, екскрецію калію, натрію, креатиніну в ці періоди. Проби венозної крові одержували в період до навантаження, вранці. Концентрацію ендогенного креатиніну в зразках крові і сечі визначали за методом Поппера за реакцією Яффе: концентрацію натрію і калію методом полум'яної фотометрії. В кожному з періодів за загальноприйнятими методами розраховували хвилинний діурез (V), кліренс ендогенного креатиніну (Сек), канальцеву реабсорбцію води (КР Н2О), фракцію води, що екскретується (ЕF Н2О), кліренс натрію (СNа+), калію (СК+), фільтраційний заряд (FFNa+, FFK+) абсолютну реабсорбцію електролітів (ТNа+, ТК+), фракції, що екскретуються (ЕFNa+, ЕFK+). Кліренс ендогенного креатиніну розглядали як міру швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Отримані результати наведені в табл. 1, 3. Одноденне призначення мінеральної води типу "Нафтуся" здоровим особам незалежно від режиму прийому призводить до вірогідного зростання ШКФ, СNа+, FFNa+, ТNа+, FFK+, ТК+. Зростання ШКФ, при незначних змінах КР Н2О обумовлює вірогідне збільшення денного діурезу. Екскреція натрію зростає за обох режимів призначення мінеральної води. Інший характер змін мав транспорт калію нирками: при стабільному кліренсі зростав фільтраційний заряд та абсолютна реабсорбція, а фракція, що екскретується, вірогідно знижується. Екскреція калію вірогідно знижувалася за нічний проміжок доби. Екскреція креатиніну зростала за обох режимів прийому мінеральної води. Таким чином, одноденне навантаження мінеральною водою типу "Нафтуся" у здорових осіб за обох режимів внутрішнього прийому стимулює клубочкову фільтрацію, нирковий транспорт електролітів, екскрецію креатиніну і натрію. Вірогідне зростання абсолютної реабсорбції, зменшення екскреторної фракції калію та зниження його екскреції в нічний період свідчать про активізацію реабсорбції електроліту, що набуває важливого значення при застосуванні мінеральних вод данного типу у хворих на пієлонефрит, перебіг якого часто супроводжується гіпокаліємією. Вивчення впливу мінеральної води на функцію нирок у хворих на пієлонефрит проведено у 26 осіб, які склали дві групи. В першій групі (14 хворих) проведено навантаження мінеральною водою в дозі 10 мл/кг маси тіла одноразово вранці, в другій (12 хворих) - мінеральна вода призначалась із розрахунку 3,3 мл/кг маси тіла на прийом тричі на день за 1 год до їжі. Розрахунки показників проводили за тією ж методикою, що і у здорових. Контролем служили показники функції нирок 12 практично здорових осіб. Результати спостереження наведені в табл. 2, 4. У групі хворих на пієлонефрит, яким мінеральна вода призначалася по 3,3 мл/кг маси тіла тричі на день ШКФ, КР Н2О, СNа+, екскреція калію, натрію, креатиніну за добу були вірогідно нижче контролю. Фракція води, що екскретується, значно перевищувала аналогічний показник у здорових. Фільтраційний заряд калію, натрію та їх абсолютна реабсорбція нижче контролю, але ці зміни були статистично незначними. Зниження кліренсу натрію обумовлено, напевно, суттєвим зменшенням концентрації його в сечі у відповідь на внутрішній прийом мінеральної води (Р