Спосіб захисту наземних об’єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення

Реферат: Спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який полягає в тому, що металевий наземний об'єкт захисту вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта захисту від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення. Додатково об'єкт захисту обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта захисту, а третьої - знизу об'єкта захисту, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі, за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта захисту. UA 121443 U (12) UA 121443 U UA 121443 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі радіотехніки, зокрема до радіотехнічних систем, а саме до способів радіотехнічного захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення. Наземні об'єкти можна сховати від виявлення радіоелектронними засобами зменшенням прозорості середовища між засобами розвідки та об'єктами, що маскуються, шляхом використання аерозольних завіс. Аерозолі являють собою зважені в газоподібному середовищі найдрібніші частки різних речовин, які залежно від розмірів та агрегатного стану можуть утворювати дим, пил і туман. Частки аерозольних завіс поглинають, розсіюють та переломлюють шлях поширення енергії електромагнітного випромінювання (ЕМВ), що утруднює або виключає можливість спостереження об'єктів за допомогою розвідувальних засобів, що працюють в діапазонах ультрафіолетових (0,1-0,4 мкм), видимих (0,4-0,76 мкм) та ближній частині інфрачервоних (0,76-1,5 мкм) хвиль Аерозольні утворення у вигляді маскуючи завіс забезпечують індивідуальний або груповий захист військової техніки, наземних, морських та повітряно-космічних об'єктів від виявлення оптико-електронних засобами і ураження польовою артилерією, авіацією, протитанковими ракетами. Також наземні об'єкти можна захистити за допомогою хибних цілей. Хибні цілі являють собою пристрої, що імітують за відбиваючими характеристиками реальні об'єкти. Залежно від виду та діапазонів частот хибні цілі можуть бути радіолокаційними, світловими та акустичними. Пастки для керованих засобів ураження являють собою технічні засоби, що імітують об'єкт для радіоелектронних засобів управління (наведення) зброї та використовуються для відведення від об'єктів керованих боєприпасів або зриву автосупроводження об'єкта радіолокаційною станцією. Найбільш ефективним є метод захисту наземних об'єктів шляхом розміщенні на них радіопоглинаючих покриттів. Радіопоглинаючі покриття являють собою неметалеві матеріали, які забезпечують при взаємодії з електромагнітним випромінюванням поглинання, розсіювання та інтерференцію їх енергії. За принципом дії їх поділяють на градієнтні та інтерференційні [1], [2]. Градієнтні (поглинаючі) матеріали, що являють собою діелектрики, складаються із основи та наповнювача. Вони забезпечують плавну або ступінчасту зміну по товщині комплексної діелектричної та магнітної проникностей. Інтерференційні покриття складаються із переміжних шарів діелектрика (пластмаса, каучук) та плівки струмопровідного матеріалу. В них при падінні плоскої електромагнітної хвилі на поверхню електропровідної плівки в результаті накладення падаючої та відбитої хвиль в діелектрику виникають стоячі хвилі. Якщо товщина діелектрика дорівнює непарному числу четвертинок довжини падаючої радіохвилі, а хвилевий опір плівки дорівнює хвилевому опору вільного простору, то електромагнітна енергія не буде відбиватися [1], [2], [3]. Відомий спосіб захисту наземних об'єктів, при якому ставлять аерозольні завіси за допомогою аерозольних генераторів, шашок, гранат, мін, артилерійських снарядів, авіабомб, гранатометних установок тощо, при цьому зазначені аерозольні завіси накривають об'єкти, що захищаються від високоточної зброї [2]. До недоліків відомого способу захисту наземних об'єктів відносяться неможливість його застосування в діапазоні радіочастот, необхідність створення громіздких пристроїв та використання значної кількості витратних матеріалів. Відомий спосіб захисту об'єктів від ураження різними видами зброї, який полягає у використанні хибних цілей та пасток різної природи, призначення та діапазонів частот [3]. До недоліків відомого способу об'єктів від ураження різними видами зброї належить необхідність створення дорогих хибних цілей та пасток при недостатній ефективності їх застосування. Найбільш близьким технічним рішенням як за суттю, так і за задачею, що вирішується, яке вибрано за найближчий аналог (прототип), є спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, при якому металевий наземний об'єкт вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення [4]. До недоліків відомого способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який вибрано за найближчий аналог (прототип), належить те, що він не забезпечує маскування поверхню об'єктів, що захищаються, у широкому діапазоні частот і не забезпечує захист зазначених об'єктів від суббоєприпасів з 1 UA 121443 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 пасивними головками самонаведення, зокрема радіометричними головками самонаведення. Крім того, радіопоглинаючі матеріали досить дорогі та недостатньо міцні. В основу корисної моделі поставлена задача шляхом зведення контрасту об'єктів на фоні місцевості до нуля і тим самим повного їх маскування забезпечити максимальну ефективність маскування об'єктів, що захищаються, від суббоєприпасів з пасивними (радіотепловими) головками самонаведення у широкому діапазоні частот. Суть способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, при якому металевий наземний об'єкт захисту вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта захисту від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення полягає в тому, що додатково об'єкт захисту обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта захисту, а третьої - знизу об'єкта захисту, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта захисту, визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі, за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта захисту, формують за визначеним контрастом об'єкта захисту керуючий сигнал, передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу, формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу з наступним випромінюванням його другою верхньою антеною в область можливого підльоту суббоєприпасу, формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкта захисту, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта захисту та наведення суббоєприпасу на об'єкт захисту, що захищається від цього суббоєприпасу. Суть корисної моделі полягає і в тому, що першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в межах зони можливого підльоту суббоєприпасу, другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта захисту, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. Порівняльний аналіз технічного рішення з прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, відрізняється тим, що додатково об'єкт захисту обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта захисту, а третьої - знизу об'єкта захисту, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта захисту, визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі, за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта захисту, формують за визначеним контрастом об'єкта захисту керуючий сигнал, передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу, формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу з наступним випромінюванням його другою верхньою антеною в область можливого підльоту суббоєприпасу, формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкта захисту, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта захисту та наведення суббоєприпасу на об'єкт захисту, що захищається від цього суббоєприпасу, при цьому першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в межах зони можливого підльоту суббоєприпасу, другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта захисту, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. 2 UA 121443 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Таким чином спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, відповідає критерію корисної моделі "новизна". Суть способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення пояснюється за допомогою ілюстрацій, де на фіг. 1 показана блок-схема реалізації способу, який заявляється, на фіг. 2 показана схема захисту наземного об'єкта захисту, що захищається від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, на фіг. 3 наведена схема пристрою, за допомогою якого реалізується спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється. Спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення здійснюється таким чином. Попередньо вкривають металевий наземний об'єкт (наприклад, об'єкт військової техніки типу танк, бронетранспортер, артилерійська гармата тощо) радіопоглинаючим покриттям (позиція "РП"), яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта захисту (позиція "ОЗ") від суббоєприпасів високоточної зброї (позиція "СБП"), оснащених пасивними радіометричними головками самонаведення (позиція "ГСН"). Далі (чи паралельно) обладнують додатково об'єкт захисту (який захищається - позиція "ОЗ") принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта захисту, а третьої - знизу об'єкта захисту (див. схеми на фіг. 2). При цьому конструктивно та технологічно першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в області можливого підльоту суббоєприпасу ("СБП"), другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу в межах зони підльоту зазначеного суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. Після цього здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони польоту суббоєприпасу. У цей же час вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкту. Продовжують процес (що покладений в основу способу, який захищається) тим, що визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі. Далі за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта. По закінченню вищезазначеного етапу формують за визначеним контрастом об'єкта захисту керуючий сигнал. Продовжують процес (що покладений в основу способу, який захищається) тим, що передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу. Після цього формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкту захисту. Далі здійснюють випромінювання надвисокочастотного сигналу другої верхньої антени в область можливого підльоту суббоєприпасу. На завершальній стадії процесу (що покладений в основу способу, що захищається) формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкта, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта та наведення суббоєприпасу на об'єкт захисту, що захищається від цього суббоєприпасу (див. блок-схему на фіг. 1). Теоретична основа способу захисту металевих наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, пояснюється таким чином. Із теорії побудови пасивних радіотеплових систем відомо, що у радіометричних головках самонаведення використовуються 3-мм (рідко 8-мм через масогабаритні обмеження) діапазони довжин хвиль [5]. Всі зразки озброєння та військової техніки (як об'єкти, що захищаються) на фоні земного покриву у цих діапазонах мають негативний радіояскравний контраст. Радіометрична головка самонаведення (яка встановлюється на суббоєприпасах високоточної зброї) реагує саме на цей негативний контраст. 3 UA 121443 U 5 10 15 20 25 30 35 Для захисту наземних об'єктів, наприклад, зразків бронетехніки, зазначеним способом, на згаданий зразок бронетехніки ("ОЗ") установлюється передавач, максимум діаграми направленості якого спрямований у зеніт. Тілесний кут діаграми направленості вибирається не менше тілесного кута зони пошуку вищезазначеної головки самонаведення ("ГСН") (див. схему на фіг. 2). При загрозі застосування противником суббоєприпасів ("СБП") високоточної зброї вмикають передавач. Якщо вражаючий елемент (а саме, суббоєприпас високоточної зброї) виявився за межами тілесного кута діаграми направленості передавача, то він не зможе виявити об'єкт, що захищається, оскільки розміри зони пошуку не більше кутових розмірів діаграми направленості передавача. Електромагнітна енергія, випромінювана передавачем, у сумі з радіотепловим випромінюванням об'єкта, що захищається, створює на вході радіометричної головки самонаведення антенну температуру, рівну антенній температурі, створюваній фоном, на якому розташований зазначений об'єкт, завдяки чому контраст об'єкта стає близьким до нуля. Потужність передавача, необхідну для повного маскування об'єкта (що захищається), визначають таким чином. Спектральна густина випромінювання поверхні землі дорівнює 2р Rз  kTзебН 2 л2 , Вт/(м Гц), (1) 23 , де: k  138  10 - постійна Больцмана, Дж/К; л - довжина хвилі, м; Tз - уявна температура поверхні Землі, К;  - коефіцієнт загасання енергії, Дб/км; H - висота, км. Густина потужності, створювана в смузі пропускання головки самонаведення f фоном Землі, визначається як 2р Пз  2 kTзДfебН 2 л , Вт/м . (2) Антенна температура, створювана зразком на вході головки самонаведення, дорівнює S A Тб о  o ТК  Тз H2л2 , (3) S o - площа зразка в картинній площині при спостереженні його зверху вниз з де: 2 урахуванням кута нахилу лінії візування, м ; A - апертура антени головки самонаведення, м2; Тк  Те  Тз - радіояскравний контраст зразка, К; Т е - уявна температура зразка, К. Густина потужності, створювана зразком, визначається за формулою 2р По  kTб о ДfебН 2 л . (4) Передавач створює в районі "ГСН" густину потужності Пп , що у сумі із густиною По , створюваною зразком, дорівнює густині Пз , створюваній фоном, тобто Пп  По  Пз ; (5) 40 2рS0 A kT fеН л2H2 . (6) З іншого боку, густина потужності, що створювана передавачем, дорівнює [4] Р G Пп  п 1п ебН 4рH2 , (7) Рп - середня потужність передавача, Вт; де: Пп  G1п - коефіцієнт підсилення антени передавача. 4 UA 121443 U Дорівнявши праві частини виражень (6) і (7), і вирішивши отримане рівняння відносно Рп , визначимо необхідну потужність передавача Pп  Тк Щп  Щ ГСН , , (8) 4р Щп  G1п - тілесний кут діаграми направленості антени передавача, стер; де:  5 10 15 20 25 30 35 40 45  л2 А - тілесний кут діаграми направленості антени ГСН, стер. Як показали результати розрахунків, передавач потужністю в декілька міліват забезпечує повне радіотеплове маскування об'єкта, що захищається (наприклад, зразка озброєння типу танк, бронетранспортер, артилерійська гармата тощо) на фоні місцевості. Розглянемо варіант технічної реалізації способу (що захищається), який забезпечує захист наземних зразків озброєння від вражаючих елементів високоточної зброї з радіометричною головкою самонаведення. Наземний об'єкт захисту (позиція "ОЗ" - див. схеми на фіг. 2-3) може знаходитися на Щ ГСН   ділянках місцевості (позиція "М" - див. схему на фіг. 2) з різною уявною температурою t (пісок, трава, сніг, мокрий ґрунт тощо) в різних умовах (суха, ясна погода, хмарно, дощ, туман, снігопад та ін.), тому його радіояскравний контраст на фоні підстильної місцевості буде змінюватися в досить широких межах. Значить, потужність передавача Pп також необхідно змінювати відповідним чином. Із формули (8) видно, що необхідна потужність передавача Pп залежить від радіояскравного контрасту Т К об'єкта захисту ("ОЗ"). Значення Т К визначається різницею уявних температур Т е об'єкта захисту і фону Т з ділянки місцевості "М", на якій знаходиться зазначений об'єкт захисту ("ОЗ") (що захищається). Уявну температуру Т з землі (позиція "М") можна вимірювати безпосередньо за допомогою радіометра у реальному масштабі часу. З уявною температурою Т е об'єкта захисту дещо складніше, тому що вона залежить від власної яскравної температури, а також від випромінювальної (поглинальної) та відбивальної здатностей матеріалу, з якого вироблено об'єкт захисту (що захищається), наприклад, зразок техніки типу танк - позиція "ОЗ" - див. схему на фіг. 2). Наземні зразки озброєння виготовлено в основному з металу, у якого випромінювальна (поглинальна) здатність складає декілька процентів. Тому їх яскравна температура мало залежить від термодинамічної температури, і практично не впливає на уявну температуру. Відомо, що уявна температура будь-якого об'єкта захисту (позиція "ОЗ") визначається двома складовими - власною яскравною температурою та яскравною температурою, яку вносить навколишнє середовище. Ця залежність виражається такою формулою: Т е  бТ  вТф , (9) де: б - випромінювальна здатність об'єкта захисту; в - відбивальна здатність об'єкта захисту; Т - термодинамічна температура об'єкта захисту; Тф - яскравна температура фону, який підсвічує об'єкт захисту. Перша складова формули (9) вносить незначний вклад в уявну температуру Т е об'єкта захисту ("ОЗ") за причини малості коефіцієнта "б". У другій складовій значення відбивальної здатності "в" визначається властивостями металу і наближається до 0,9-0,99. Ця властивість металу стала підґрунтям для появи і розвитку активної радіолокації. Таким чином, в уявну температуру Т е об'єкта захисту ("ОЗ") основний вклад вносить Т яскравна температура ф підсвічуючого фону. А вона надто сильно залежить від стану атмосфери (ясно, хмарно, дощ, сніг, туман, дим, аерозолі тощо) та кута місця лінії візування. Т Так, значення ф може змінюватися від 20° К у зеніті до 290° К при нульових кутах місця. Відомо, що зона пошуку (позиція "ЗП") головки самонаведення (позиція "ГСН" - див. фіг. 2) вражаючих елементів високоточної повітряної зброї (позиція "СБП") являє собою конус з кутом 5 UA 121443 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Т до±45° (див., відповідно, схему на фіг. 2). Значить, температуру ф необхідно вимірювати у такому ж просторі (конусі), тільки при умові спостереження знизу вверх. Вплив фону підстилаючої поверхні (позиція "М") можна не враховувати через те, що він сам є маскуючим. Тобто, негативний радіояскравний контраст будуть створювати ті ділянки поверхні об'єкта захисту (позиція "ОЗ"), які підсвічуються "холодним" небом. Т Температуру ф підсвічуючого фону можна вимірювати тим самим радіометром, яким вимірюється уявна температура Т з землі (позиція "М"), але для цього необхідна інша антена. У зв'язку з цим пропонуються такий варіант побудови пристрою для захисту наземних об'єктів (що захищаються) від вражаючих елементів з радіометричними головками самонаведення (позиція "ГСН") способом, що заявляється. Структурна блок-схема такого пристрою (як варіанта конструктивного виконання) наведена на фіг. 3. Зазначений вище спосіб захисту наземних об'єктів (які виконано переважно з металу) від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, реалізується за допомогою пристрою, структурну блок-схему якого (як варіант конструктивного виконання пристрою) наведено на фіг. 3. Пристрій, що реалізує заявлений спосіб захисту металевих наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення містить: - першу антену (позиція 1) (призначену для приймання радіотеплового випромінювання неба), - третю антену (позиція 2) (призначену для приймання радіотеплового випромінювання підстильної поверхні землі), - надвисокочастотний модулятор-комутатор (позиція 3), - малошумний широкосмуговий підсилювач (позиція 4), - генератор прямокутних комутуючих імпульсів (позиція 5), - перший ключ (позиція 6), - другий ключ (позиція 7), - диференціальний підсилювач (позиція 8), - фільтр (позиція 9) нижніх частот, - формувач/дискримінатор (позиція 10) керуючих сигналів, - широкосмуговий генератор шуму (позиція 11), - другу антену (позиція 12) (призначену для випромінювання сигналу). Пристрій, що реалізує спосіб захисту металевих наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, працює таким чином (див. схеми на фіг. 2 та на блок-схему на фіг. 3). Приймальні антени (відповідно, перша антена 1 і третя антена 2 - див. схеми на фіг. 2-3) приймають радіотеплове випромінювання відповідно неба та землі. При цьому максимум діаграми направленості першої антени (позиція 1) спрямований у зеніт, а третьої антени (позиція 2) - навпаки. Всі антени (позиції 1, 2 та 12) являють собою відкриті хвилеводи, вмонтовані у необхідні частини корпусу об'єкта захисту (позиція "ОЗ" - див. фіг. 2). Кінці хвилеводів закриті радіопрозорими заглушками. Генератор 5 прямокутник комутуючих імпульсів формує імпульси типу меандр. Під впливом цих імпульсів модулятор-комутатор 3 пропускає послідовно сигнали, прийняті першою (позиція 1) чи третьою (позиція 2) приймальними антенами, на малошумний широкосмуговий підсилювач 4 (див. блок-схему на фіг. 3). З виходу зазначеного малошумного широкосмугового підсилювача 4 підсилені та продетектовані сигнали поступають на перший і другий ключі (відповідно, позиції 6 та 7). Перший ключ 6 пропускає сигнали, прийняті першою антеною (позиція 1), на неінвертований вхід диференціального підсилювача 8, а другий ключ 7 пропускає сигнали, прийняті третьою приймальною антеною (позиція 2), на інвертований вхід зазначеного диференціального підсилювача 8. На виході цього диференціального підсилювача 8 утворюється послідовність різнополярних відеоімпульсів. Фільтр 9 нижніх частот формує напругу, полярність і значення якої залежить від різниці уявних температур неба і землі. Із цієї напруги формувач/дискримінатор 10 формує керуючий сигнал для генератора шуму 11 (який створюється, наприклад, на діоді Ганна). Далі цей високочастотний сигнал за допомогою другої антени (позиція 12) випромінюється у верхню напівсферу і, тим самим, формує на вході радіометричної головки самонаведення (позиція "ГСН" - див. фіг. 2) суббоєприпасу (позиція "СБП") антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення (позиція "ГСН") для унеможливлювання захоплення зазначеною головкою самонаведення (позиція "ГСН") об'єкта захисту (позиція "ОЗ" див. схему на фіг. 2), що захищається, на автосупроводження та наведення суббоєприпасу 6 UA 121443 U 5 10 15 20 25 (позиція "СБП" - див. схеми на фіг. 2-3) на об'єкт захисту (позиція "ОЗ"), що захищається від цього суббоєприпасу (позиція "СБП" -див. блок-схему на фіг. 3). Таким чином, запропонований пристрій (як варіант конструктивного виконання) забезпечує маскування наземних об'єктів захисту (позиція "ОЗ" -див. фіг. 2) від уражаючих елементів (позиція "СБП") з радіометричною головкою самонаведення (позиція "ГСН" - див. фіг. 2) у реальному масштабі часу. Підвищення ефективності застосування способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, відносно прототипу, досягається шляхом додаткового обладнання об'єкта захисту принаймні трьома антенами та розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта, а третьої - знизу об'єкта захисту, забезпечують вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, третьою антеною інтенсивність поверхні землі в місці знаходження об'єкта захисту, чим визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі і за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта захисту, чим забезпечують зведення контрасту об'єкта захисту на фоні місцевості до нуля і тим самим повного його маскування від суббоєприпасів з пасивними (радіотепловими) головками самонаведення у широкому діапазоні частот. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ: 1. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - Μ.: Воениздат, 1989. 350 с: ил., С. 98-99. 2. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - М.: Воениздат, 1989. 350 с: ил., с. 103, 105 - аналог. 3. Советская военная энциклопедия. - М.: Воениздат, 1978. Т6. С. 665-667; 1979. Т.7. С. 2930 - аналог. 4. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - М: Воениздат, 1989. 350 с: ил., с. 86, 89 - прототип. 5. Николаев А.Г., Перцов С.В. Радиотеплолокация. - М: Воениздат, 1970. - 132 с. 30 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 40 45 50 55 Спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який полягає в тому, що металевий наземний об'єкт захисту вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта захисту від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення, який відрізняється тим, що додатково об'єкт захисту обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта захисту, а третьої - знизу об'єкта захисту, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі, за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта захисту, формують за визначеним контрастом об'єкта захисту керуючий сигнал, передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу, формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу з наступним випромінюванням його другою верхньою антеною в область можливого підльоту суббоєприпасу, формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкта захисту, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта захисту та наведення суббоєприпасу на об'єкт захисту, що захищається від цього суббоєприпасу, при цьому першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в межах зони можливого підльоту суббоєприпасу, другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта захисту, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. 7 UA 121443 U 8 UA 121443 U 9 UA 121443 U Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10