Спосіб захисту наземних об’єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення

Спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який полягає в тому, що наземний об'єкт, який виконано переважно металевим, вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення, який відрізняється тим, що додатково об'єкт обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта, а третьої знизу об'єкта, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпа U 2 (11) 1 3 за допомогою розвідувальних засобів, що працюють в діапазонах ультрафіолетових (0,1-0,4мкм), видимих (0,4-0,76мкм) та ближній частині інфрачервоних (0,76-1,5мкм) хвиль. Аерозольні утворення у вигляді маскуючи завіс забезпечують індивідуальний або груповий захист військової техніки, наземних, морських та повітряно-космічних об'єктів від виявлення оптикоелектронних засобами і ураження польовою артилерією, авіацією, протитанковими ракетами. Також наземні об'єкти можна захистити за допомогою хибних цілей. Хибні цілі являють собою пристрої, що імітують за відбиваючими характеристиками реальні об'єкти. Залежно від виду та діапазонів частот хибні цілі можуть бути радіолокаційними, світловими та акустичними. Ловушки для керованих засобів ураження являють собою технічні засоби, що імітують об'єкт для радіоелектронних засобів управління (наведення) зброї та використовуються для відведення від об'єктів керованих боєприпасів або зриву автосупроводження об'єкта радіолокаційною станцією. Найбільш ефективним є метод захисту наземних об'єктів шляхом розміщенні на них радіопоглинаючих покриттів. Радіопоглинаючі покриття являють собою неметалеві матеріали, які забезпечують при взаємодії з електромагнітним випромінюванням поглинання, розсіювання та інтерференцію їх енергії. За принципом дії їх поділяють на градієнтні та інтерференційні. Градієнтні (поглинаючі) матеріали, що являють собою діелектрики, складаються із основи та наповнювача. Вони забезпечують плавну або ступінчасту зміну по товщині комплексної діелектричної та магнітної проникностей. Інтерференційні покриття складаються із переміжних шарів діелектрика (пластмаса, каучук) та плівки струмопровідного матеріалу. В них при падінні плоскої електромагнітної хвилі на поверхню електропровідної плівки в результаті накладення падаючої та відбитої хвиль в діелектрику виникають стоячі хвилі. Якщо товщина діелектрика дорівнює непарному числу четвертинок довжини падаючої радіохвилі, а хвилевий опір плівки дорівнює хвилевому опору вільного простору, то електромагнітна енергія не буде відбиватися [1]. Відомий спосіб захисту наземних об'єктів, при якому ставлять аерозольні завіси за допомогою аерозольних генераторів, шашок, гранат, мін, артилерійських снарядів, авіабомб, гранатометних установок тощо, при цьому зазначені аерозольні завіси накривають об'єкти, що захищаються від високоточної зброї [2]. До недоліків відомого способу захисту наземних об'єктів відносяться неможливість його застосування в діапазоні радіочастот, необхідність створення громіздких пристроїв та використання значної кількості витратних матеріалів. Відомий спосіб захисту об'єктів від ураження різними видами зброї, який полягає у використанні хибних цілей та ловушок різної природи, призначення та діапазонів частот [3]. 41293 4 До недоліків відомого способу об'єктів від ураження різними видами зброї відноситься необхідність створення дорогих хибних цілей та ловушок при недостатній ефективності їх застосування. Найбільш близьким технічним рішенням як по суті, так і за завданнями, що вирішуються, яке обрано за найближчий аналог (прототип), є спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, при якому наземний об'єкт, який виконано переважно металевим, вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення [4]. До недоліків відомого способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який обрано за найближчий аналог (прототип), відноситься те, що він не забезпечує маскування поверхні об'єктів, що захищаються, у широкому діапазоні частот і не забезпечує захист зазначених об'єктів від суббоєприпасів з пасивними головками самонаведення, зокрема радіометричними головками самонаведення. Крім того, радіопоглинаючі матеріали досить дорогі та недостатньо міцні. В основу корисної моделі покладено завдання шляхом зведення контрасту об'єктів на фоні місцевості до нуля і тим самим повного їх маскування забезпечити максимальну ефективність маскування об'єктів, що захищаються, від суббоєприпасів з пасивними (радіотепловими) головками самонаведення у широкому діапазоні частот. Суть способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, при якому наземний об'єкт, який виконано переважно металевим, вкривають радіопоглинаючим покриттям, яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених радіометричними головками самонаведення, полягає в тому, що додатково об'єкт обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта, а третьої - знизу об'єкта, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі, за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта, формують за визначеним контрастом об'єкта керуючий сигнал, передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу, формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу з наступним випромінюванням його другою верхньою антеною в область можливого підльоту суббоєприпасу, формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до 5 об'єкта, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта та наведення суббоєприпасу на об'єкт, що захищається від цього суббоєприпасу. Суть корисної моделі полягає і в тому, що першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в межах зони можливого підльоту суббоєприпасу, другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. Порівняльний аналіз технічного рішення з прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, відрізняється тим, що додатково об'єкт обладнують принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта, а третьої - знизу об'єкта, здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони підльоту суббоєприпасу, вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі, за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравний контраст об'єкта, формують за визначеним контрастом об'єкта керуючий сигнал, передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу, формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу з наступним випромінюванням його другою верхньою антеною в область можливого підльоту суббоєприпасу, формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкта, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта та наведення суббоєприпасу на об'єкт, що захищається від цього суббоєприпасу, при цьому першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в межах зони можливого підльоту суббоєприпасу, другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. 41293 6 Таким чином спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, відповідає критерію корисної моделі «новизна». Суть способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення пояснюється за допомогою ілюстрацій, де на Фіг.1 показана блоксхема реалізації способу, який заявляється, на Фіг.2 показана схема захисту наземного об'єкта, що захищається від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, на Фіг.3 наведена схема пристрою, за допомогою якого реалізується спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється. Спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення здійснюється таким чином. Попередньо вкривають наземний об'єкт, який виконано переважно металевим, (наприклад, об'єкт військової техніки типу танк, бронетранспортер, артилерійська гармата тощо - див. схему на Фіг.2) радіопоглинаючим покриттям (позиція «РПП» - див. Фіг.2), яке забезпечує зменшення помітності зазначеного об'єкта від суббоєприпасів високоточної зброї, оснащених пасивними радіометричними головками самонаведення. Далі (чи паралельно) об'єкт (який захищається) обладнують додатково принаймні трьома антенами з розміщенням зазначених антен, відповідно, першої та другої - зверху об'єкта, а третьої знизу об'єкта (див. схеми на Фіг.2). При цьому конструктивно та технологічно першу антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання неба в області можливого підльоту суббоєприпасу, другу антену встановлюють із забезпеченням можливості випромінювання електромагнітної енергії в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу в межах зони підльоту зазначеного суббоєприпасу, а третю антену встановлюють із забезпеченням можливості вимірювання інтенсивності випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкта, що захищається від зазначеного суббоєприпасу. Після цього здійснюють вимірювання першою антеною інтенсивності випромінювання неба в межах тілесного кута зони польоту суббоєприпасу. У цей же час вимірюють третьою антеною інтенсивність випромінювання поверхні землі в місці знаходження об'єкту. Продовжують процес (що покладений в основу способу, який захищається) тим, що визначають різницю між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі. Далі за визначеною різницею між інтенсивністю випромінювання неба та інтенсивністю випромінювання поверхні землі обчислюють радіояскравий контраст об'єкта. 7 По закінченню вищезазначеного етапу формують за визначеним контрастом об'єкта керуючий сигнал. Продовжують процес (що покладений в основу способу, який захищається) тим, що передають керуючий сигнал на генератор шумоподібного сигналу. Після цього формують в генераторі шумоподібного сигналу надвисокочастотний сигнал в діапазоні робочих частот головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкту. Далі здійснюють випромінювання надвисокочастотного сигналу другої верхньої антени в область можливого підльоту суббоєприпасу. На завершальній стадії процесу (що покладений в основу способу, який захищається) формують на вході радіометричної головки самонаведення суббоєприпасу, що підлітає до об'єкта, антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення для унеможливлювання захоплення головкою самонаведення на автосупроводження об'єкта та наведення суббоєприпасу на об'єкт, що захищається від цього суббоєприпасу (див. блок-схему на Фіг.1). Теоретична основа способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, пояснюється таким чином. Із теорії побудови пасивних радіотеплових систем відомо, що у радіометричних головках самонаведення використовуються 3-мм (рідко 8-мм через масогабаритні обмеження) діапазони довжин хвиль [5, 6]. Всі зразки озброєння та військової техніки (як об'єкти, що захищаються) на фоні земного покриву у цих діапазонах мають негативний радіояскравний контраст. Радіометрична головка самонаведення (яка встановлюється на суббоєприпасах високоточної зброї) реагує саме на цей негативний контраст. Для захисту наземних об'єктів, наприклад, зразків бронетехніки, зазначеним способом, на упом'янутий зразок бронетехніки установлюється передавач, максимум діаграми направленості якого спрямований у зеніт. Тілесний кут діаграми направленості вибирається не менше тілесного кута зони пошуку вищезазначеної головки самонаведення (позиція «ГСН») суббоєприпасу (позиція «СБП») високоточної зброї (див. схему на Фіг.2). При загрозі застосування противником суббоєприпасів (позиція «СБП») високоточної зброї вмикають передавач. Якщо вражаючий елемент (а саме, суббоєприпас високоточної зброї – позиція «СБП» – див. схему на Фіг.2) виявився за межами тілесного кута діаграми направленості передавача, то він не зможе виявити об'єкт (позиція «ОЗ» див. схему на Фіг.2), що захищається, оскільки розміри зони пошуку не більше кутових розмірів діаграми направленості передавача. Електромагнітна енергія, випромінювана передавачем, у сумі з радіотепловим випромінюванням об'єкта, що захищається, створює на вході радіометричної головки самонаведення антенну температуру, рівну антенній температурі, створюваній фоном, на якому розташований зазначений 41293 8 об'єкт, завдяки чому контраст об'єкта стає близьким до нуля. Потужність передавача, необхідну для повного маскування об'єкта (що захищається), визначають таким чином. Спектральна густина випромінювання поверхні землі дорівнює 2π Rз = kT e− αH, Вт / ⎛ м2Гц ⎞ , ⎜ ⎟ (1) 2 з ⎝ ⎠ λ -23 де: k=1,38·10 - постійна Больцмана, Дж/К; λ - довжина хвилі, м; Тз - уявна температура поверхні Землі, К; α - коефіцієнт загасання енергії, Дб/км; Н - висота, км. Густина потужності, створювана в смузі пропускання головки самонаведення ∆f фоном Землі, визначається як 2π Пз = kTз∆fe− αH, Вт / м2 , (2) λ2 Антенна температура, створювана зразком на вході головки самонаведення, дорівнює S A Tαo = o TK + Tз , (3) H2λ2 де: So- площа зразка в картинній площині при спостереженні його зверху вниз з урахуванням кута нахилу лінії візування, м2; А - апертура антени головки самонаведення, м2; Тк=Те-Тз - радіояскравний контраст зразка, К; Te - уявна температура зразка, К. Густина потужності, створювана зразком, визначається за формулою 2π kT ∆fe− αH . Пo = (4) 2 αo λ Передавач створює в районі ГСН густину потужності Пп, що у сумі із густиною По, створюваною зразком, дорівнює густині Пз, створюваній фоном, тобто (5) Пп+По=Пз; 2πS0 A − αH . Пп = kT ∆fe (6) λ2H2 З іншого боку, густина потужності, що створювана передавачем, дорівнює PG Пп = п 1п e− αH , (7) 4πH2 ча. де: Рп - середня потужність передавача, Вт; G1п - коефіцієнт підсилення антени передава Дорівнявши праві частини виражень (6) і (7), і вирішивши отримане рівняння відносно Рп, визначимо необхідну потужність передавача 2π Ω αп Pп = kTк So∆f , (8) ΩαГСН λ2 4π – тілесний кут діаграми напраG1п вленості антени передавача, стер; де: Ωαп = 9 λ2 - тілесний кут діаграми направA леності антени ГСН, стер. Як показали результати розрахунків, передавач потужністю в декілька міліват забезпечує повне радіотеплове маскування об'єкта (позиція «ОЗ» - див. схему на Фіг.2), що захищається (наприклад, зразка озброєння типу танк, бронетранспортер, артилерійська гармата тощо) на фоні місцевості. Розглянемо варіант технічної реалізації способу (що захищається), який забезпечує захист наземних зразків озброєння від уражаючих елементів (суббоєприпасів) високоточної зброї з радіометричною головкою самонаведення (див. схему на Фіг.2). Наземний об'єкт (позиція «03» - див. схему на Фіг.2) (який переважно виконано металевим) може знаходитися на ділянках місцевості з різною уявною температурою (пісок, трава, сніг, мокрий ґрунт тощо) в різних умовах (суха, ясна погода, хмарно, дощ, туман, снігопад та ін.), тому його радіояскравний контраст на фоні підстильної місцевості буде змінюватися в досить широких межах. Значить, потужність передавача Рп також необхідно змінювати відповідним чином. Із формули (8) видно, що необхідна потужність передавача Рп залежить від радіояскравного контрасту об'єкта Тк. Значення Тк визначається різницею уявних температур об'єкта Те і фону ділянки місцевості Тз, на якій знаходиться зазначений об'єкт (що захищається). Уявну температуру землі Тз можна вимірювати безпосередньо за допомогою радіометра у реальному масштабі часу. З уявною температурою об'єкта Те дещо складніше, тому що вона залежить від власної яскравної температури, а також від випромінювальної (поглинальної) та відбивальної здатностей матеріалу, з якого вироблено об'єкт (що захищається), наприклад, зразок техніки типу танк - позиція «ОЗ» - див. схему на Фіг.2). Наземні зразки озброєння виготовлено в основному з металу, у якого випромінювальна (поглинальна) здатність складає декілька процентів. Тому їх яскравна температура мало залежить від термодинамічної температури, і практично не впливає на уявну температуру. Відомо, що уявна температура будь-якого об'єкта (позиція «ОЗ» - який виконано переважно з металу) визначається двома складовими - власною яскравною температурою та яскравною температурою, яку вносить навколишнє середовище. Ця залежність виражається такою формулою: (9) Те=αТ+βТф, де: α - випромінювальна здатність об'єкта; β - відбивальна здатність об'єкта; Т - термодинамічна температура об'єкта, К; Тф - яскравна температура фону, який підсвічує об'єкт, К. Перша складова формули (9) вносить незначний вклад в уявну температуру об'єкта Те за причини малості коефіцієнта α. У другій складовій значення відбивальної здатності β визначається властивостями металу (з якого виконано об'єкт, ΩαГСН = 41293 10 що захищається від уражаючих елементів високоточної повітряної зброї) і наближається до 0,90,99. Ця властивість металу стала підґрунтям для появи і розвитку активної радіолокації. Таким чином, в уявну температуру об'єкта Те основний вклад вносить яскравна температура підсвічуючого фону Тф. А вона надто сильно залежить від стану атмосфери (ясно, хмарно, дощ, сніг, туман, дим, аерозолі тощо) та кута місця лінії візування. Так, значення Тф може змінюватися від 20К у зеніті до 290К при нульових кутах місця. Відомо, що зона пошуку головки самонаведення (позиція «ГСН» - див. Фіг.2) уражаючих елементів високоточної повітряної зброї (позиція «СБП» - див. схему на Фіг.2) являє собою конус з кутом до ±45° (див. схему на Фіг.2). Значить, температуру Тф необхідно вимірювати у такому ж просторі (конусі), тільки при умові спостереження знизу вверх. Вплив фону підстилаючої поверхні можна не враховувати через те, що він сам служить маскуючим. Тобто, негативний радіояскравний контраст будуть створювати ті ділянки поверхні об'єкта (позиція «ОЗ»), які підсвічуються «холодним» небом. Температуру Тф можна вимірювати тим самим радіометром, яким вимірюється уявна температура землі Тз, але для цього необхідна інша антена. У зв'язку з цим пропонуються такий варіант побудови пристрою для захисту наземних об'єктів (що захищаються) від уражаючих елементів з радіометричними головками самонаведення (позиція «ГСН») способом, що заявляється. Структурна схема такого пристрою (як варіанта конструктивного виконання) наведена на Фіг.3. Зазначена вище технологія, що покладена в основу способу захисту наземних об'єктів (які виконано переважно з металу) від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, реалізується за допомогою пристрою, структурну схему якого (як варіант конструктивного виконання пристрою) наведено на Фіг.3. Пристрій, що реалізує спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення (який заявляється) містить (як варіант конструктивного виконання пристрою): першу антену (позиція 1) (призначену для приймання радіотеплового випромінювання неба), третю антену (позиція 2) (призначену для приймання радіотеплового випромінювання підстильної поверхні землі), надвисокочастотний модулятор-комутатор (позиція 3), малошумний широкосмуговий підсилювач (позиція 4), генератор (позиція 5) прямокутних комутуючих імпульсів, перший ключ (позиція 6), другий ключ (позиція 7), диференціальний підсилювач (позиція 8), фільтр (позиція 9) нижніх частот, формувач/дискримінатор (позиція 10) керуючих сигналів, широкосмуговий генератор шуму (позиція 11) та другу антену (позиція 12) (призначену для випромінювання сигналу). Пристрій, що реалізує спосіб захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який 11 заявляється, працює таким чином (див. схеми на Фіг.2 та на Фіг.3). Приймальні антени (відповідно, перша антена 1 і третя антена 2 - див. схеми на Фіг.2-3) приймають радіотеплове випромінювання відповідно неба та землі. При цьому максимум діаграми направленості першої антени (позиція 1) спрямований узеніт, а третьої антени (позиція 2) - навпаки. Всі три антени (позиції 1, 2 та 12) являють собою відкриті хвилеводи, вмонтовані у необхідні частини корпусу об'єкта (позиція «ОЗ» - див. Фіг.3). Кінці хвилеводів закриті радіопрозорими заглушками. Генератор (позиція 5) прямокутник комутуючих імпульсів формує імпульси типу меандр. Під впливом цих імпульсів модулятор-комутатор (позиція 3) пропускає послідовно сигнали, прийняті першою (позиція 1) чи третьою (позиція 2) приймальними антенами, на малошумний широкосмуговий підсилювач (позиція 4) (див. схему на Фіг.3). З виходу малошумного широкосмугового підсилювача (позиція 4) підсилені та продетектовані сигнали поступають на перший і другий ключі (відповідно, позиції 6 та 7). Перший ключ (позиція 6) пропускає сигнали, прийняті першою антеною (позиція 1), на неінвертований вхід диференціального підсилювача 8, а другий ключ (позиція 7) пропускає сигнали, прийняті третьою приймальною антеною (позиція 2), на інвертований вхід зазначеного диференціального підсилювача (позиція 8). На виході цього диференціального підсилювача (позиція 8) утворюється послідовність різнополярних відеоімпульсів. Фільтр (позиція 9) нижніх частот формує напругу, полярність і значення якої залежить від різниці уявних температур неба і землі. Із цієї напруги формувач/дискримінатор (позиція 10) формує керуючий сигнал для генератора шуму (позиція 11) (який створюється, наприклад, на діоді Ганна). Далі цей високочастотний сигнал за допомогою другої антени (позиція 12) випромінюється у верхню напівсферу і, тим самим, формує на вході радіометричної головки самонаведення (позиція «ГСН» - див. Фіг.2) антенну температуру, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення (позиція «ГСН») для унеможливлюван 41293 12 ня захоплення зазначеною головкою самонаведення (позиція «ГСН») об'єкта (позиція «ОЗ» - див. схему на Фіг.2), що захищається, на автосупроводження та наведення суббоєприпасу (позиція «СБП» - див. схему на Фіг.3) на об'єкт (позиція «ОЗ»), що захищається від цього суббоєприпасу (позиція «СБП» - див. схему на Фіг.3). Таким чином, запропонований пристрій (як варіант конструктивного виконання) забезпечує маскування наземних об'єктів (позиція «ОЗ» - див. Фіг.2) від уражаючих елементів (позиція «СБП») з радіометричною головкою самонаведення (позиція «ГСН» - див. Фіг.2) у реальному масштабі часу. Підвищення ефективності застосування способу захисту наземних об'єктів від суббоєприпасів високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення, який заявляється, у порівнянні з прототипом, досягається шляхом вимірювання інтенсивності радіотеплового випромінювання неба та землі, визначення радіояскравного контрасту об'єкта, що захищається, і випромінювання електромагнітної енергії в межах тілесного кута підльоту суббоєприпасу високоточної зброї з радіометричними головками самонаведення і створення на вході головки самонаведення антенної температури, яка нижче порогу чутливості зазначеної головки самонаведення. Джерела інформації 1. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - М: Воениздат, 1989. - 350с. 2. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - М: Воениздат, 1989. стор.98-99 - аналог. 3. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - М.: Воениздат, 1989. стор.103, 105 - аналог. 4. Советская военная энциклопедия. - М.: Воениздат, 1978. Т6. С.665-667; 1979. Т.7. стор.29-30 - прототип. 5. Палий А.И. Радиоэлектронная борьба. - 2-е узд., перераб. и доп. - М.: Воениздат, 1989. - 350с.: ил., стор.86, 89. 6. Николаев А.Г., Перцов С.В. Радиотеплолокация. - М.: Воениздат, 1970. - 132с. 13 Комп’ютерна верстка М. Ломалова 41293 Підписне 14 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601